Рішення

від 19.12.2023 по справі 920/1340/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.2023м. СумиСправа № 920/1340/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/1340/21

за позовом : Національної служби здоров`я України (04073, м. Київ, пр-т Степана

Бандери, буд. 19),

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради

Обласна клінічна спеціалізована лікарня (42001, Сумська область,

м. Ромни, б-р. Московський, буд. 29),

про стягнення 1231 575 грн. 61 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сич О.А.,

від відповідача: Сінько О.А.,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 10.12.2021 Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласна клінічна спеціалізована лікарня (ЄДРПОУ 02000369) на користь Національної служби здоров`я України (ЄДРПОУ 42032422) 1 231 575,61 грн. надмірної оплати за Договором № 1515-Е420-Р000.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.09.2022 у справі № 920/1340/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023, у позові відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.07.2023 Касаційну скаргу Національної служби здоров`я України задоволено частково. Рішення господарського суду Сумської області від 27.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 у справі № 920/1340/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

01.09.2023 матеріали справи надійшли на адресу Господарського суду Сумської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 справу розподілено судді Заєць С.В.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.09.2023 призначено підготовче засідання у справі № 920/1340/21 на 03.10.2023, 11:00; позивачу та відповідачу встановлено семиденний строк, з дня отримання ухвали, для надання письмових пояснень в обґрунтування своїх позиції по справі з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.07.2023 у справі № 920/1340/21.

26.09.2023 позивачем надано до суду письмові пояснення від 21.09.2023, №32705/2.2.1-05-23 (вх.№6077 від 26.09.2023).

03.10.2023 через систему Електронний суд відповідачем надано до суду Клопотання від 03.10.2023, б/н (вх.№3795) про встановлення додаткового строку.

Протокольною ухвалою від 03.10.2023 клопотання відповідача від 03.10.2023, б/н (вх.№3795) про встановлення додаткового строку задоволено; оголошено перерву в підготовчому засіданні у справі №920/1340/21 до 19.10.2023, 10:15.

Ухвалою суду від 03.10.2023 повідомлено Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради Обласна клінічна спеціалізована лікарня про дату, час і місце судового засідання на 19.10.2023, 10:15.

19.10.2023 через систему Електронний суд відповідачем надано до суду Додаткові пояснення від 19.10.2023, б/н (вх.№980) у справі №920/1340/21.

Протокольною ухвалою від 19.10.2023 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.11.2023, 11:30.

Ухвалою суду від 19.10.2023 повідомлено Національну службу здоров`я України про дату, час і місце підготовчого засідання на 07.11.2023, 11:30.

Ухвалою суду від 07.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/1340/21 до судового розгляду по суті. Призначено розгляд справи по суті на 06.12.2023, 10:10.

Протокольною ухвалою суду від 06.12.2023 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 19.12.2023, 11:10.

В судовому засіданні 19.12.2023 представник позивача наддав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.12.2023 проти задоволення позову заперечував.

Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статей 209, 210 ГПК України судом з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.12.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне:

10.02.2020 на офіційному вебсайті Національної служби здоров`я України (далі - НСЗУ) було опубліковано оголошення про укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій щодо надання медичних послуг Психіатрична допомога дорослим та дітям, що підтверджене наказом НСЗУ від 10.02.2020 № 28.

Згідно оголошення передбачено, що під час заповнення заяви про укладення договору необхідно зазначити статистичні дані за формою звітності № 20, затвердженою наказом МОЗ від 10.07.2007 № 378, за 2018 рік. До таких даних належить інформація про кількість пролікованих випадків із розладами психіки та поведінки у 2018 році.

Відповідачем була подана пропозиція щодо укладення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, де вказано кількість пролікованих випадків із розладом психіки та поведінки у 2018 - 3166 випадки.

01.04.2020 між НСЗУ та Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради Обласна клінічна спеціалізована лікарня укладено Договір № 1515-Е420-З000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Строк дії договору з 01.04.2020 до 31.12.2020. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін не більше ніж на три місяці ( п. 48 Договору).

Згодом було укладено Договір № 1515-У420-Р000/02 про внесення змін до Договору № 1515-Е420-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, відповідно до якого цей договір діє з дати підписання обома сторонами до 31.03.2021, в частині подання звіту про медичні послуги та їх оплати договір діє до повного його виконання, але не пізніше 31.12.2021 (п. 48 договору).

З урахуванням наданої у заяві інформації про кількість пролікованих випадків із розладами психіки та поведінки у 2018 році у Договорі була розрахована запланована вартість медичних послуг за напрямком: Психіатрична допомога дорослим та дітям, а саме:

3166 (надана кількість пролікованих випадків за 2018 рік) * 3/4 заокруглене до цілого числа = 2375.

2375* 7406,4 (базова ставка на пролікований випадок) * 0,982 (коефіцієнт за готовність надавати послуги без інтенсивної терапії) = 17 273 576,40 грн.

Позивач вказує, що 13.10.2020 співробітниками НСЗУ було проведено зустріч з начальником Управління охорони здоров`я Сумської ОДА Сергієм Бутенком щодо фінансування Обласної спеціалізованої клінічної лікарні, під час якої проаналізовано форму звітності № 20 Звіт юридичної особи незалежно від її організаційно-правової форми та фізичної особи-підприємця, які провадять господарську діяльність із медичної практики, за 2018 рік КНП СОР Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни (правонаступником якої є відповідач). За результатами зустрічі встановлено, що кількість пролікованих відповідачем випадків із розладами психіки та поведінки у 2018 році становить не 3166, а 2997 випадки. Тобто обласною спеціалізованою лікарнею було подано пропозицію з недостовірною інформацією щодо кількості пролікованих випадків за 2018 рік, не у відповідності до форми звітності № 20, затвердженої МОЗ.

Відповідно, запланована вартість медичних послуг за напрямком: Психіатрична допомога дорослим та дітям по Договору у 2020 році мала складати не 17 273 576,40 грн., а 16 349 894,63 грн., а саме:

2997 (кількість пролікованих випадків за 2018 рік) *3/4 заокруглене до цілого числа = 2248.

2248 * 7406,4 (базова ставка на пролікований випадок) х 0,982 (коефіцієнт за готовність надавати послуги без інтенсивної терапії) = 16 349 894,63 грн.

Фактична ж оплата за 2020 рік по Договору була здійснена у сумі 17 273 576,40 грн.

Різниця між сумою фактичної оплати і сумою, яка мала бути сплачена по Договору за 2020 рік за умови надання достовірної кількості пролікованих випадків за 2018 рік склала 923 681,77 грн. (17 273 576,40 грн. 16 349 894,63 грн.).

Запланована вартість медичних послуг за напрямком: Психіатрична допомога дорослим та дітям по Договору у І кварталі 2021 року мала складати не 5 757 858,72 грн. (1 919 286,24 (вартість медичних послуг за останній місяць 2020 року) х 3), а 5 449 964,88 грн.

Фактичні оплати по Договору за І квартал 2021 року були здійснені у сумі 5 757 858,72 грн.

Відповідно, різниця за І квартал 2021 склала 307 893,84 грн. (5 757 858,72 грн 5 449 964,88 грн.).

Таким чином, загальна сума надлишково сплачених коштів по Договору склала 1 231 575,61 грн. (923 681,77 грн. + 307 893,84 грн.). Обласна спеціалізована лікарня отримала протягом II кварталів 2020 року та І кварталу 2021 року надмірну оплату за Договором, на загальну суму 1 231 575,61 грн.

14.09.2021 НСЗУ надіслала до Обласної спеціалізованої лікарні претензію від 13.09.2021 №19756/2-17-21 про сплату 1 231 575,61 грн.

18.10.2021 до НСЗУ надійшло заперечення відповідача на претензію від 13.10.2021 № 01-55/3727, з якого відповідачу не в повній мірі зрозуміло, які саме документи, матеріали, обрахунки та пояснення лягли в причину обрахування показників закладу в 2018 році, а саме: пролікованих випадків у кількості 2997. Вказано, що згідно звіту № 20 за 2018 рік в закладі проліковано протягом 2018 року 3155 випадків про що свідчать дані розділу III Діяльність стаціонару, таблиця 3100.

На лист відповідача від 13.10.2021 № 01-55/3727 НСЗУ була підготовлена відповідь від 08.11.2021 за № 25272/2-17-21, в якій вказано, що відповідач 30.03.2020 подав до НСЗУ заяву про укладення договору за пакетом: Психіатрична допомога дорослим та дітям де в рядку 19.25 була вказана кількість пролікованих випадків із розладами психіки та поведінки у 2018 році - 3166 випадки і в цьому рядку заяви було зазначено, що інформація надається за таблицею 3220 (рядок 6.0 сума стовпчиків 1+3+4+7).

Повідомлено, що у формі звітності № 20 Звіт юридичної особи незалежно від її організаційно-правової форми та фізичної особи - підприємця, які провадять господарську діяльність із медичної практики, за 2018 рік відповідача у рядку 6.0. таблиці 3220 стовпчику 1 вказана кількість 2831, у стовпчику 3 - 1, у стовпчику 4 - 165, у стовпчику 7 - 0.

Таким чином, сума стовпчиків 1 + 3 + 4 + 7 рядку 6.0. таблиці 3220 становить 2997. Відповідно, запланована вартість медичних послуг за напрямком: Психіатрична допомога дорослим та дітям по Договору у 2020 році мала складати не 17 273 576,4 грн., а 16 349 894,63 грн., а саме: 2997 (кількість пролікованих випадків за 2018 рік) х 3/4 заокруглене до цілого числа = 2248 2248*7406,4 (базова ставка на пролікований випадок) х 0,982 (коефіцієнт за готовність надавати послуги без інтенсивної терапії) = 16349 894,63 грн.

На лист НСЗУ від 08.11.2021 за № 25272/2-17-21 відповіді отримано не було, також не було повернуто кошти в заявленій сумі, у зв`язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 1 231 575 грн 61 коп. надмірної оплати за Договором № 1515-Е420-Р000, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набуте майно.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з частиною 3 статті 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Правовідносини у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій регулюються, зокрема, Основами законодавства України про охорону здоров`я, Законом України Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення та прийнятими на їх основі актами Уряду, наказами Міністерства охорони здоров`я.

Відповідно до статті 18 Основ законодавства України про охорону здоров`я медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров`я та фізичними особами-підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення. Вимоги до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення, порядок укладання таких договорів та типова форма договору затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статей 2, 7 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" Національна служба здоров`я України (Уповноважений орган) є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, функціями якого є, зокрема: укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення; здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходів з перевірки дотримання надавачами медичних послуг умов договорів про медичне обслуговування населення та про реімбурсацію, шляхом здійснення моніторингу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" встановлено, що договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між закладом охорони здоров`я, реабілітаційним закладом незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка у встановленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та/або має право на надання реабілітаційної допомоги згідно із законодавством та Уповноваженим органом.

Згідно з пунктом 4 типової форми договору про медичне обслуговування населення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, медичні послуги - це послуги з медичного обслуговування населення (послуги з охорони здоров`я), що включені до програми державних гарантій медичного обслуговування населення (далі - програма медичних гарантій), які надавач зобов`язується надавати згідно з цим договором, перелік та обсяг яких визначений у додатках до цього договору.

Програма державних гарантій медичного обслуговування населення, відповідно до статті 2 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення", - це програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 4 цього ж Закону програма медичних гарантій затверджується Верховною Радою України у складі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Стаття 22 Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік" встановлює, що реалізація державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, а також типову форму договору затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410 (далі - Порядок № 410).

У пунктах 10, 13 Порядку № 410 зазначено, що Національна служба здоров`я України розміщує на офіційному вебсайті оголошення, в якому зазначаються: 1) умови закупівлі за договором та специфікації і у разі потреби юридична адреса, за якою повинні надаватися медичні послуги; 2) інформація, що повинна бути зазначена у заяві про укладення договору (далі - заява) та внесена до системи, перелік та форма документів, які повинні бути додані до заяви, зокрема ті, що передбачені пунктом 14 цього Порядку (далі - пропозиція); 3) строк і спосіб подання пропозицій та строк їх розгляду НСЗУ; 4) залучення інших суб`єктів господарювання до надання частини медичних послуг за договором.

Суб`єкт господарювання, який бажає укласти договір з НСЗУ на визначених в оголошенні умовах, подає до НСЗУ пропозицію та інформацію, визначену в пункті 11 цього Порядку (з урахуванням її оновлення відповідно до пункту 12 Порядку № 410).

Згідно із пункту 20 Порядку № 410 у разі невідповідності умовам, зазначеним в оголошенні, або наявності в пропозиції недостовірної чи неповної інформації НСЗУ протягом трьох робочих днів від дати встановлення такої невідповідності або виявлення недостовірної чи неповної інформації надсилає відповідному суб`єкту господарювання повідомлення про необхідність виправлення помилки або подання необхідної інформації та документів (повідомлення про виправлення помилок). Суб`єкт господарювання повинен усунути недоліки та подати необхідну інформацію і документи до граничного строку подання пропозицій, визначеного в оголошенні.

Верховний Суд у постанові від 04.07.2023 у справі № 920/1340/23 дійшов висновку, що з аналізу вищезазначеного законодавства вбачається, що Національна служба здоров`я України укладає з відповідним суб`єктами господарювання договори на медичне обслуговування населення з урахуванням норм чинного законодавства, зокрема і Порядку № 410.

При цьому, суб`єкт господарювання, який бажає укласти договір з Національною службою здоров`я України на визначених в оголошенні умовах повинен забезпечити внесення до системи, надати актуальну інформацію, про яку зазначено в оголошенні, тобто це є його безпосереднім обов`язком, перевірку якої здійснює Національна служба здоров`я України.

Так у постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 640/13104/20 мітиться висновок, що згідно з частини 4 статті 179 ГК України типовий договір - це затверджена Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади форма договору, від змісту якого сторони не можуть відступати при укладенні господарських договорів у певних сферах правовідносин.

У пункті 35 укладеного між сторонами договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 1515-Е420-Р000 зазначено, що у разі встановлення за результатами моніторингу розбіжностей між відомостями, поданими надавачем у звітах про медичні послуги, та інформацією або документами, що містяться в системі, статистичній звітності надавача, документах, які підтверджують надання медичних послуг, медичній документації, іншими фактичними даними про надання медичних послуг, а також виявлення декларацій, що подані з порушенням встановленого МОЗ порядку їх подання, або у разі самостійного виявлення фактів надміру сплачених коштів за договором надавач зобов`язаний зменшити суму оплати за звітом про медичні послуги за поточний період на суму надміру сплачених коштів. У разі неможливості подання уточненого звіту про медичні послуги або здійснення перерахунку оплати за звітом про медичні послуги поточного періоду надавач повинен здійснити повернення надміру сплачених коштів протягом п`яти календарних днів з дати отримання відповідної вимоги замовника або самостійного виявлення факту надміру сплачених коштів.

У разі коли після оплати за звітом про медичні послуги буде встановлено невідповідність даних звіту про медичні послуги інформації, що міститься в системі, статистичній звітності надавача, документам, які підтверджують надання медичних послуг, деклараціям, іншим фактичним даним про надання медичних послуг, надавач зобов`язаний повернути замовнику надміру сплачені кошти протягом трьох календарних днів з дати надіслання повідомлення замовником. У разі неповернення надміру сплачених коштів замовник має право відповідно зменшити суму оплати у наступних звітних періодах. Надавач зобов`язується повертати замовнику надміру сплачені кошти згідно з цим договором, зокрема у випадках, передбачених пунктами 23, 35 і 38 цього договору (пп. 25 пункту 19, пункт 38 договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 1515-Е420-Р000).

Верховний Суд зазначає, що вказані пункти є ідентичними пп. 25 пункту 19, пунктам 35, 38 Типовій формі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, вказані вище умови договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 1515-Е420-Р000, які дублюють пункти Типової форми договору, закріпленої у Порядку 410 та ними не обмежується, а навпаки закріплюється право Позивача і під час виконання договору про медичне обслуговування населення здійснювати відповідну перевірку і у випадку встановлення невідповідності поданих даних, за наслідками чого відбулося нарахування суб`єкту господарювання коштів у більшій сумі, ніж повинна була бути б нарахована - вимагати їх повернення.

Правовідносини щодо повернення надміру перерахованих коштів, які виникли між сторонами, регулюються і умовами укладеного між сторонами договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 1515-Е420-Р000, про що зазначає також Верховний Суд у постанові від 04.07.2023 у справі № 930/1340/21.

Позивач в оголошенні визначив одну з таких умов як - надання статистичних даних за формою звітності № 20, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.07.2007 № 378, за 2018 рік, до яких належить інформація про кількість пролікованих випадків із розладами психіки та поведінки у 2018 році.

Матеріали справи містять звіт лікувально-профілактичного закладу за 2018 рік (форма № 20, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.07.2007 № 378, за 2018 рік, де в таблиці 3220 "склад хворих у стаціонарі, строки та результати лікування (кількість) у графі "найменування класів та окремих хвороб" 6.0 зазначено - кількість виписаних хворих (графа 1) - 2 831, померли - 1 (графа 3), виписано хворих - 165 (графа 4), померлих (графа 7) - пуста, що становить 2 997 випадків.

Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки оголошенню про укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій щодо надання медичних послуг "психіатрична допомога дорослим та дітям", вказаному вище звіту лікувально-профілактичного закладу за 2018 рік, зокрема, інформації, яка міститься в таблиці 3220 та тому, що запланована кількість пролікованих випадків визначається відповідно до кількості послуг, зазначених у графах 1, 3, 4, 7 рядка 6.0 таблиці 3220 звіту, за винятком кількості пролікованих осіб, щодо яких застосовуються примусові заходи медичного характеру (Порядок № 65), а не беруться дані які містяться в таблиці 2000 звіту щодо надання психіатричної допомогу населення за 2020 рік (форма № 10 (річна), що було помилково зроблено судами попередніх інстанцій при вирішенні питання надання/ненадання достовірної інформації Відповідачем у цьому випадку.

Судами попередніх інстанцій не надана належна оцінка доводам Позивача про те, що кількість пролікованих Відповідачем випадків становить 2997, що фактично визнається і останнім, а не 3 166, як було зазначено у поданій Відповідачем інформації чи 5 667, про що вказано у звіті щодо надання психіатричної допомоги населенню за 2020 рік; не врахували і того, що умовами оголошення було чітко визначено на підставі якого звіту і яку інформацію повинен надати суб`єкт господарювання для укладення відповідного договору (постанова Верховного Суду від 04.07.2021 по справі № 920/1340/21).

Відповідно до положень ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що відповідно до пункту 8 договору № 1515-Е420-Р000 надавач зобов`язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.

Відповідно до пункту 90 Розділу 18 Порядку Постанови № 65, запланована вартість зазначених медичних послуг відповідно до договору розраховується як добуток 3/4 кількості пролікованих випадків згідно з інформацією, зазначеною у заяві, що розрахована за даними звіту, та базової ставки на пролікований випадок з урахуванням відповідних коефіцієнтів.

Абзац 4 пункту 3 гранична сума оплати - максимальна сума, передбачена договором для оплати надання пакета медичних послуг, яку надавач медичних послуг може отримати за договором у відповідному періоді;

Пунктом 7 визначено, що НСЗУ оплачує надані медичні послуги згідно з тарифами та коригувальними коефіцієнтами, визначеними в цьому Порядку, на підставі звітів про медичні послуги, що складаються в порядку, передбаченому Типовою формою договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, відповідно до укладеного договору в межах бюджетних асигнувань, визначених у плані асигнувань на відповідний період за відповідним напрямом.

Для належного виконання Договору надавач медичних послуг зобов`язується забезпечити наявність необхідного для надання послуг медичного обладнання і персоналу та відповідати наступним умовам надання відповідних медичних послуг до якого була додана форма додатку до договору - «Спеціальні умови надання медичних послуг».

Пунктом 9 Договору зазначено, що медичні послуги та спеціальні умови їх надання визначаються у додатках до цього договору. Умови закупівлі та специфікації, визначенні в оголошенні про укладення цього договору, є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 33 Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій передбачено, що загальна орієнтовна ціна договору складається із запланованої вартості медичних послуг згідно з додатком (додатками) до договору. Така запланована вартість встановлюється у пункті 2 додатку 2 до Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій «Спеціальні умови надання медичних послуг». В пункті 2 Розділу 2 спеціальних умов додатку встановлюється гранична сума оплати за певний період.

Отже, запланована гранична сума оплати за певний період вартість медичних послуг за договорами з НСЗУ про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій на 2020 рік (за дев`ять місяців 2020 року) становить 17 273 576,40 грн, а саме: за пакетом медичних послуг «Психіатрична допомога дорослим та дітям» - 17 273 576,40 грн (додаток 19 до договору № 1515-Е420-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, що знаходиться в матеріалах справи).

Тобто запланована вартість яка становить 17 273 576,40 гривень, у тому числі у вигляді глобальної ставки 17 273 576,40 гривень за договором № 1515-Е420-Р000 була визначена як гранична сума оплати за певний період, оскільки вона була запланована Державним бюджетом на цей термін і у цьому розмірі.

Специфіка цих договорів полягає в тому, що підставою для встановлення ціни Договору є проліковані випадки за період 2018 року, а не фактичні дані за період 2020 року. Відповідачем було завищено саме показники 2018 року на 169 пролікованих випадків, що призвело в подальшому до збільшення нарахування та надмірної сплати коштів з Державного бюджету у сумі 1 231 575,61 грн. Згідно з формою звітності № 20 «Звіт юридичної особи незалежно від її організаційно-правової форми та фізичної особи - підприємця, які провадять господарську діяльність із медичної практики, за 2018рік» зазначено 2 997 пролікованих випадків, а при заповненні заяви Відповідачем зазначено 3 166 пролікованих випадків, тобто більше ніж мало бути в разі надання достовірної інформації.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1 231575 грн 61 коп. надмірної оплати за Договором № 1515-Е420-Р000, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набуте майно.

Суд встановив, що вказаний договір в установленому законом порядку не скасований, не визнаний недійсним та не розірваний, тобто правовідносини між сторонами мають правову підставу, у зв`язку з чим, повернення коштів у порядку ст. 1212 ЦК України, яка визначає умови повернення майна набутого без достатньої правової підстави, не підлягає застосуванню, оскільки відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Проте, діючи в межах позовних вимог, суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню.

Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну норму.

При цьому варто зазначити, що незгода суду з правовим обґрунтуванням позову не є підставою для відмови в його задоволенні, оскільки неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні правові приписи.

Так, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення Позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися при вирішенні спору (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Суд встановив, що порядок укладення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій визначено згідно Порядку укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 № 410.

Приймаючи до уваги, що пунктами Типової форми договору закріпленої у Порядку № 410 закріплено правл позивача і під час виконання договору про медичне обслуговування населення здійснювати відповідну перевірку і у випадку встановлення невідповідності поданих даних, за наслідками чого відбулося нарахування суб`єкту господарювання коштів у більшій сумі ніж повинна була бути нарахована вимагати її повернення.

Враховуючи вищезазначену, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність вимог позивача про повернення йому відповідачем 1231575 грн 61 коп. надлишково сплачених коштів.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 18473 грн 63 коп. судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Національної служби здоров`я України до Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласна клінічна спеціалізована лікарня про стягнення 1 231 575 грн. 61 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласна клінічна спеціалізована лікарня (42001, Сумська область, м. Ромни, б-р. Московський, буд. 29, код ЄДРПОУ 02000369) на користь Національної служби здоров`я України (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, буд. 19, код ЄДРПОУ 42032422) 1 231 575 грн. 61 коп. надлишково сплачених коштів, 18473 грн 63 коп в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 28.12.2023.

СуддяС.В. Заєць