Рішення

від 29.12.2023 по справі 927/1486/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

29 грудня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1486/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Гроу Сідс,

код ЄДРПОУ 40884934, вул. Івана Богуна, 2, оф. 304, м. Вінниця, 21010

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Стар-Агро,

код ЄДРПОУ 39950778, вул. Жабинського, 15а, м. Чернігів, 14017

Предмет спору: про стягнення 104 062,19 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гроу Сідс звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Стар-Агро, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 104 062,19 грн, з якої 54 000,00 грн боргу з урахуванням індексації на курсову різницю, 22 581,37 грн пені, 13 500,00 грн штрафу, 13980,82 грн 30% річних.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 6, 164, 172, Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 01.11.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 13.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 13.11.2023 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

У зв`язку з відсутністю знаків поштової оплати відправка поштової кореспонденції була тимчасово припинена.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Агро»: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, 15а, інформація для здійснення зв`язку: 0977852828.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.11.2023, направлена 24.11.2023 на адресу відповідача, зазначену в ЄДР вул. Жабинського, 15а, м. Чернігів,14017, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «організація вибула», що є тотожним відсутності особи за вказаною адресою. Датою проставлення відмітки є 27.11.2023.

Судом також здійснено відстеження поштового відправлення на сайті «Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором 0600063342090 (ухвала суду, направлена відповідачу), з якого вбачається, що станом на 27.11.2023 зазначено «повернення за зворотною адресою: Адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать відомості про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) та інформація для здійснення зв`язку з фізичною особою - підприємцем: телефон та/або адреса електронної пошти (ч. 4 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений ст. 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості щодо зміни місцезнаходження юридичної особи, інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар-Агро» - у Єдиному державному реєстрі відсутні.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено, зокрема, у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд відзначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 27.06.2023 у справі № 910/4473/21 (910/19757/21).

Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Таким чином, у розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов, а днем вручення ухвали від 13.11.2023 є 27.11.2023.

Отже, останнім днем для подання відзиву на позов є 12.12.2023.

Згідно ч. 6 ст. 120 ГПК України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Так, 15.11.2023 на номер телефону відповідача (0977852828), який зазначений у ЄДР як засіб зв`язку з цією юридичною особою, секретарем судового засідання було здійснено дзвінок з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та встановлення відповідних строків для подання заяв по суті (відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень). Зазначений номер телефону не відповідав.

Отже, судом були вжиті заходи з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, які узгоджуються з ч. 6 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №17/06-4 від 17.06.2022 в частині оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 54 000,00 грн боргу з урахуванням індексації на курсову різницю, в зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення 22 581,37 грн пені, 13 500,00 грн штрафу, 13980,82 грн 30% річних.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив на позов у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

17.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гроу Сідс» (далі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар-Агро» (далі Покупець) укладено договір поставки № 17/06-4 (далі Договір) (а.с. 7-13).

Відповідно до п. 1.1 Договору у строки, передбачені цим Договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар (насіння сільськогосподарських культур, та/або засоби захисту рослин, та/або мінеральні добрива та/або інший товар, погоджений сторонами у Специфікаціях до даного Договору (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором (Специфікаціями до нього).

Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, у кількості та за ціною, зазначеними у Специфікаціях, підписаних постачальником та покупцем, які є невід`ємними частинами цього Договору. Ціна товару, що вказана у Специфікаціях, визначена на дату їх складання (п. 1.2 Договору).

Загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається загальною кількістю товару, зазначеною у всіх Специфікаціях, підписаних в рамках цього Договору (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору товар поставляється партіями, відповідно до замовлень покупця та/або Специфікацій.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору ціна товару, що є предметом даного Договору, вказується у Специфікаціях до даного Договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у іноземній валюті (доларах США або Євро).

Загальна сума Договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України гривні з визначенням її еквіваленту у доларах США або Євро, що встановлений АТ «Креді Агріколь Банк» для операцій з продажу долара США.

Розрахунки за товар за цим Договором здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому Договорі (п. 5.2 Договору).

Порядок та строки оплати товару визначаються у відповідних Специфікаціях щодо умов поставки такого товару (п. 5.5 Договору).

Згідно п. 5.6 Договору у зв`язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в момент укладення Договору та підписання Специфікації, то всі платежі, що передбачені Договором, підлягають індексації, а покупець зобовязується сплатити постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені Договором.

Відповідно до п. 5.7 Договору у випадку, коли курс долара США до гривні, що встановлений АТ «Креди Агріколь Банк» для операцій з продажу долара США, на день проведення розрахунків є нижчим до курсу долара США до гривні, що встановлений АТ «Креді Агріколь Банк» для операцій з продажу долара США на дату підписання Договору, Специфікації та/або відвантаження товару, покупець для оплати зобов`язується використовувати курс долара США до гривні, що встановлений АТ «Креді Агріколь Банк» для операцій з продажу долара США АТ «Креді Агріколь Банк» для операцій з продажу долара США на дату підписання даного Договору та Специфікації.

Згідно п. 5.8 Договору у тому випадку, коли курс іноземної валюти (долара США) до гривні, що встановлений АТ «Креді Агріколь Банк» для операцій з продажу даної іноземної валюти, на день проведення розрахунків є вищим за такий курс на день укладення Договору, сторони для визначення належної до сплати суми вартості товару використовують наступну формулу:

S=(A2/A1)*B, де:

S ціна на момент оплати;

В ціна на момент підписання;

А1 курс долара США до гривні, що встановлений АТ «Креді Агріколь Банк» для операцій з продажу долара США на день підписання Договору/Специфікації;

А2 - курс долара США до гривні, що встановлений АТ «Креді Агріколь Банк» для операцій з продажу долара США на день перерахування грошових коштів згідно вказаних валютних змін.

У випадку прострочення покупцем сплати платежу за Договором, то сума такого платежу визначається у вказаному вище порядку, але показник А2 береться на дату повної сплати цього платежу. Проіндексована сума платежу у цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату здійснення цього платежу за Договором.

Пунктом 5.9 Договору сторони визначили, що проіндексовані суми платежів є грошовим зобов`язанням покупця перед постачальником з оплати товару, які покупець повинен виконати. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв`язку з виконанням цього пункту, що перевищують вартість Договору, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару. Сума індексації ціни товару (різниця між сумою проіндексованих платежів і сумою платежів) є доплатою частини ціни товару, що разом із цінами за Специфікацією становлять повну ціну товару. При цьому сторони погодили, що така зміна ціни товару не є зміною ціни товару в односторонньому порядку з ініціативи постачальника, а також не потребує внесення змін до цього Договору, додатків та Специфікацій до нього. Порядок індексації платежів за товар не є відповідальністю покупця або іншим правовим наслідком порушення ним свого зобов`язання.

Відповідно до п. 5.10 Договору на дату здійснення платежу за Договором покупець самостійно, без пред`явлення йому рахунку із боку постачальника, проводить його індексацію у встановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за Договором покупець перераховував постачальнику гроші в оплату товару, то на дату здійснення платежу за Договором покупець зобов`язується сплатити постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу.

Згідно п. 5.11 Договору при зверненні постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник А2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором. Проіндексована сума прострочених і несплачених покупцем платежів не може бути меншою від проіндексованої суми таких платежів на дату їх здійснення за Договором. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни товару не проводиться. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог.

Пунктом 7.4 Договору сторони обумовили, що у разі порушення покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим Договором, покупець на першу письмову вимогу постачальника сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2 Договору.

Згідно п. 7.8 Договору у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості товару, покупець відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України сплачує на користь постачальника 30 % річних, нарахованих на суму заборгованості.

Відповідно до ст. 259 ЦК України, сторони домовились про те, що стосовно вимог по оплаті вартості товару, а також вимог, пов`язаних з несвоєчасною оплатою товару (штрафних санкцій), застосовується збільшений строк позовної давності у 5 років. Крім цього, сторони відповідно до ч. є ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Згідно п. 9.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 30.12.2022. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов`язку виконати зобов`язання за ним, які виникли під час його дії.

17.06.2022 сторони підписали Специфікацію № 1 до Договору (а.с. 14), в якій визначили найменування товару, кількість та загальну вартість товару, що поставляється, у гривні 45 000,00 грн та у доларах США 1398,38.

У специфікації № 1 сторони також визначили, що курс долара до гривні, що встановлений АТ «Креді Агріколь Банк» для операції з продажу долара на день підписання Специфікації становить 32,18; термін поставки за узгодженням; строк оплати товару 45 000,00 грн оплачується продавцем в строк до 30.09.2022.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 225 від 17.06.2022 на суму 45 000,00 грн.

Відповідно до умов Договору та Специфікації № 1 до нього позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 45 000,00 грн, на підтвердження чого позивач надав видаткову накладну № 229 від 20.06.2022 на суму 45 000,00 грн, податкову накладну № 42 від 20.06.2022, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 13.07.2022 (а.с. 16, 17).

Вказана видаткова накладна підписана та скріплена печатками позивача та відповідача.

Відповідач в обумовлений термін не розрахувався за поставлений по Договору та Специфікації № 1 товар в повному обсязі.

Звертаючись до суду, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати товару по Договору № 17/06-4 в сумі 54 000,00 грн з урахуванням індексації на курсову різницю, а тому позивачем нараховано та заявлено до стягнення 22 581,37 грн пені, 13 500,00 грн штрафу, 13980,82 грн 30% річних.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, позивач поставив відповідачу товар на суму 45 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 229 від 20.06.2022.

Частинами 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 26.12.2011 в справі № 16/23пд/2011 та від 27.03.2012 в справі № 55/440, у постановах Вищого господарського суду України від 24.04.2012 у справі №8/5005/11964/2011 та від 16.05.2012 у справі № 18/2720/11.

Згідно п. 5.6 Договору у зв`язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в момент укладення Договору та підписання Специфікації, то всі платежі, що передбачені Договором, підлягають індексації, а покупець зобовязується сплатити постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені Договором.

Пунктом 5.8 Договору сторони визначили, що у тому випадку, коли курс іноземної валюти (долара США) до гривні, що встановлений АТ «Креді Агріколь Банк» для операцій з продажу даної іноземної валюти, на день проведення розрахунків є вищим за такий курс на день укладення Договору, сторони для визначення належної до сплати суми вартості товару використовують наступну формулу: S=(A2/A1)*B, де: S ціна на момент оплати; В ціна на момент підписання; А1 курс долара США до гривні, що встановлений АТ «Креді Агріколь Банк» для операцій з продажу долара США на день підписання Договору/Специфікації; А2 - курс долара США до гривні, що встановлений АТ «Креді Агріколь Банк» для операцій з продажу долара США на день перерахування грошових коштів згідно вказаних валютних змін.

Згідно п. 5.9 Договору сторони обумовили, що проіндексовані суми платежів є грошовим зобов`язанням покупця перед постачальником з оплати товару, які покупець повинен виконати.

Також, у п. 5.11 Договору сторони зазначили, що при зверненні постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник А2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором.

За умовами Специфікації № 1 до Договору відповідач повинен був оплатити товар в строк до 30.09.2022.

Відповідач в обумовлений термін за поставлений товар не розрахувався.

Отже прострочення виконання зобов`язання по оплаті починається з 01.10.2022.

Також у Специфікації № 1 сторони визначили, що курс долара США до гривні, що встановлений АТ «Креді Агріколь Банк» для операції з продажу долара США на день підписання даної специфікації становить 32,18.

Як вбачається з наданого позивачем скріншоту сторінки курсу валют АТ ««Креді Агріколь Банк» курс долара США до гривні, що встановлений банком для операції з продажу долара США на дату складання позовної заяви (13.10.2023) складав 38,5.

Позивачем здійснено розрахунок боргу з урахуванням індексації на курсову різницю таким чином: курс долара США, встановлений АТ «Креді Агріколь Банк» для операцій з продажу долара США станом на дату складання позовної заяви 38,5 / курс долара США, встановлений АТ «Креді Агріколь Банк» для операцій з продажу долара США на день підписання Специфікації * на суму заборгованості 45 000,00 грн, що становить 54 000,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача з урахуванням індексації на курсову різницю за умовами п. 5.8 Договору становить 54 000,00 грн, з яких 9000,00 грн це індексація на курсову різницю.

Відповідач доказів оплати заборгованості за поставлений товар з урахування індексації на курсову різницю в сумі 54 000,00 грн суду не надав.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив кошти за отриманий ним товар у визначений у Специфікації до Договору термін у повному обсязі, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар з урахуванням індексації на курсову різницю у розмірі 54 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував та заявив до стягнення 22 581,37 грн пені за період з 01.10.2023 по 13.10.2023 та 13 500,00 грн штрафу у розмірі 30 % від загальної суми Договору.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За змістом положень частин 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Сторони у Договорі передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

У п. 7.4 Договору сторони обумовили, що у разі порушення покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим Договором, покупець на першу письмову вимогу постачальника сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2 Договору.

Тобто сторони у Договорі пов`язали можливість сплати пені та штрафу лише у разі звернення позивача з письмовою вимогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з вимогою у письмовій формі щодо сплати пені та штрафу у розумінні вимог п. 7.4 Договору.

Отже, позивач не довів суду настання обставини, з якою пов`язаний обов`язок відповідача щодо сплати пені та штрафу, та настання відповідного строку у розумінні ст. 212, 530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 22 581,37 грн пені та 13 500,00 грн штрафу є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених до стягнення 30 % річних.

Позивач також просить стягнути з відповідача 13 980,82 грн 30 % річних за період з 01.10.2022 по 13.10.2023.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Пунктом п. 7.8 Договору сторони визначили, що у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості товару, покупець відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України сплачує на користь постачальника 30 % річних, нарахованих на суму заборгованості.

Суд здійснивши перерахунок 30 % річних, дійшов висновку про їх правомірне нарахування.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в частині задоволених позовних вимог, становить 1753,38 грн.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стар-Агро (код ЄДРПОУ 39950778, вул. Жабинського, 15а, м. Чернігів, 14017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гроу Сідс (код ЄДРПОУ 40884934, вул. Івана Богуна, 2, оф. 304, м. Вінниця, 21010) 54000,00 грн заборгованості з урахуванням індексації на курсову різницю, 13 980,82 грн 30 % річних та 1753,38 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун