Рішення

від 29.12.2023 по справі 369/9365/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9365/21

Провадження № 2/369/707/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Цукаревій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/9365/21 за позовом Києво-Святошинського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року Києво-Святошинський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 02 вересня 2014 року взято на облік та надано статус безробітного ОСОБА_1 . У день взяття на облік відповідача створена персональна картка особи, яка звернулась до центр зайнятості. 09 вересня 2014 року ОСОБА_1 призначена допомога по безробіттю. Оскільки ОСОБА_1 не вдалося протягом місяця перебування на обліку в Києво-Святошинському РЦЗ як безробітного знайти підходящу роботу він виявив бажання отримати одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності. На підставі заяви відповідача від 24 жовтня 2014 року та Договору № 106414102400006 про професійне навчання безробітного 24 жовтня 2014 року ОСОБА_1 був направлений на навчання до Інституту перепідготовки підвищення кваліфікації Київського національного педагогічного університет ім. М.П. Драгоманова за навчальною програмою «Діяльність організацій промисловців і підприємців». По закінченню ОСОБА_1 отримав свідоцтво про підвищення кваліфікації 17 листопада 2014 року ОСОБА_1 подав до Києво-Святошинського районного центру зайнятості заяву про одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності та бізнес-план.

Києво-Святошинським районним центром зайнятості видано наказ № 67 від 11 грудня 2014 року «Про здійснення виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності», яким затверджено здійснення одноразової виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 для організації ним підприємницької діяльності.

Проте, після отриманої з ПФУ України інформації відносно ОСОБА_1 . Києво-Святошинським РЦЗ проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до п. 18, ч. 2, ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення», a також Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним та складено Акт від 16 липня2018 року № 17. Згідно вказаного акту встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в Києво-Святошинському районному центрі зайнятості як безробітний та отримуючи допомогу по безробіттю, перебував у цивільно-правових відносинах з ТОВ «Софья-Україна».

Оскільки позивачу не було відомо про факт зайнятості з вини ОСОБА_1 , з 01 грудня 2014 року по 12 грудня 2014 року йому безпідставно виплачено допомогу по безробіттю, в тому числі, одноразово допомогу для організації безробітним підприємницької діяльності у сумі 44 232,15 грн.

12 жовтня 2018 року Києво-Святошинським РЦЗ видано наказ № 88-ОД що повернення коштів ОСОБА_1 . Стосовно відповідача вживалися заходи досудового врегулювання спору а саме: лист-претензія Києво-Святошинського РЦЗ від 12.11.2018 року про повернення незаконно отриманих коштів направлено поштовим відправленням з повідомленням про вручення, який було отримано ОСОБА_1 .

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Києво-Святошинського районного центру зайнятості безпідставно виплачену матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі 44 232,15 грн.

Ухвалою від 05 січня 2022 року Києво-Святошинський районний суд Київської області відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання.

В судове засідання представник позивача не з`явився та подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 02 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, що він через відсутність роботи не має заробітку, у тому числі, не забезпечує себе роботою самостійно (а.с.4).

02 вересня 2014 року ОСОБА_1 взято на облік та надано статус безробітного.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 24 жовтня 2014 року та Договору № 106414102400006 про професійне навчання безробітного 24 жовтня 2014 року ОСОБА_1 був направлений на навчання до Інституту перепідготовки підвищення кваліфікації Київського національного педагогічного університет ім. М.П. Драгоманова за навчальною програмою «Діяльність організацій промисловців і підприємців» (а.с.7, 23).

По закінченню навчання ОСОБА_1 отримав свідоцтво про підвищення кваліфікації серії 12СПВ039184 (а.с.22).

10 грудня 2014 року ОСОБА_1 подав до Києво-Святошинського районного центру зайнятості заяву про одноразову виплату допомоги безробіттю для організації підприємницької діяльності та бізнес-план (а.с.8).

На підставі Протоколу засідання комісії Києво-Святошинського РЦЗ з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності № 17 від 11 грудня 2014 року Києво-Святошинським районним центром зайнятості видано наказ № 67 від 11 грудня 2014 року «Про здійснення виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності», яким затверджено здійснення одноразової виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 для організації ним підприємницької діяльності (а.с.18-19).

Керуючись Порядком обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 12.07.2006 року № 259/407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.07.2006 року за № 876/12750, проведено перевірку осіб, які перебували на обліку у базових центрах зайнятості (у тому числі і в Києво-Святошинському РЦЗ), були зареєстровані як безробітні, отримували допомогу по безробіттю і одночасно перебували у трудових (цивільно-правових) відносинах з підприємствами, установами, організаціями.

На підставі отриманої з ПФУ України інформації відносно ОСОБА_1 . Києво-Святошинським районним центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до п. 18, ч. 2, ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення», a також Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 13.02.2009 № 60/62, складено Акт № 17 від 16 липня 2018 року № 17. Згідно вказаного Акту встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в Києво-Святошинському районному центрі зайнятості як безробітний та отримуючи допомогу по безробіттю, перебував у трудових відносинах згідно угоди цивільно-правового характеру з ТОВ «Софья-Україна» з серпня 2014 року по березень 2015 року (а.с.25, 28).

Отже, встановлені обставини у справі свідчать про те, що на момент реєстрації в Києво-Святошинському районному центрі зайнятості та під час отримання допомоги по безробіттю відповідач був працевлаштований.

Відповідно до пунктів 2, 7 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи;зайнятість- це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення»визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про зайнятість населення» для стимулювання самозайнятості населення, підприємницької ініціативи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, забезпечує надання безоплатних індивідуальних і групових консультацій з питань організації та провадження підприємницької діяльності із залученням на громадських засадах працівників органів державної влади у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики.

Безробітним з числа застрахованих осіб, які виявили бажання провадити підприємницьку діяльність, виплачується допомога по безробіттю одноразово для організації такої діяльності.

У разі припинення або нездійснення підприємницької діяльності упродовж двох років з дня державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи - підприємця така особа не має права на чергове отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 9 частини першоїстатті 45 Закону України «Про зайнятість населення»реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

У частині другій статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

При зверненні із заявою про надання статусу безробітного (02 вересня 2014 року) відповідач не повідомив центр зайнятості про те, що перебував у трудових відносинах згідно угоди цивільно-правового характеру з ТОВ «Софья-Україна». Відповідач не міг підпадати під категорію безробітного та отримувати допомогу з безробіття, оскільки як станом на день подання заяви про надання статусу безробітного, так і упродовж всього часу перебування на обліку і одержання допомоги перебував у трудових відносинах. Отже, підстави для надання відповідачу статусу безробітного та призначення йому матеріальної допомоги були відсутні.

Таким чином, установивши, що на день звернення до центру зайнятості ОСОБА_1 належав до категорії громадян, які самостійно забезпечують себе роботою, суд приходить до висновку про те, що він не мав права на отримання статусу безробітного та, відповідно, на допомогу по безробіттю. Оскільки про цю обставину, яка є умовою для виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, відповідач не повідомив, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню виплачена допомога у розмірі 44 232,15 грн.

Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 756/16673/17.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 44 232,15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись Законом України «Про зайнятість населення», Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Києво-Святошинського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Києво-Святошинського районного центру зайнятості (IBAN UA088201720355429002700706468, ДКС України, м. Київ, ЄДРПОУ 22201199), як безпідставно виплачену матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі 44 232 (сорок чотири тисячі двісті тридцять дві) гривні 15 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Києво-Святошинського районного центру зайнятості судовий збір в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. О. Фінагеєва