Рішення

від 14.12.2023 по справі 465/8435/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/8435/23

2/465/3276/23

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

14.12.2023 року м.Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого - судді Марків Ю.С.,

з участю секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,

представника позивача Гузюк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

в с т а н о в и в :

Львівська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Позов мотивують тим, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610136900:01:001:0020 площею 0,0572 га) належить територіальній громаді м.Львова, є комунальною власністю та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам.

Ухвалою Львівської міської ради від 30.11.2006 року №391 «Про користування приватним підприємцем ОСОБА_2 земельною ділянкою на АДРЕСА_2 " передано приватному підприємцю ОСОБА_2 шляхом укладення договору оренди землі, вищезгадану земельну ділянку в оренду терміном на 10 років для обслуговування офісних та складських прииміщень за рахунок земель житлової та громадської забудови, за функцією використання - землі комерції, в подальшому ухвал про продовження терміну оренди не приймалось. Станом на подання позовної заяви документи, які посвідчують право користування земельної ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 у відповідача відсутні.

Відповідно до акту обстеження земельних ділянок від 10.04.2023 року №140 встановлено що відповідач фактично використовує земельну ділянку за кадастровим номером 4610136900:01:001:0020 площею 0,0572 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування складу за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання її в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Вказаний акт та вимога від 11.04.2023 року №2412-вих-43773 скеровувались на адресу відповідача.

На підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 09.09.2013 року здійснено державну реєстрацію, внаслідок якої у відповідача перебуває у приватній власності приміщення складу площею 573.3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 43496146101) за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки кадастровий номер 4610136900:01:001:0020 а адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача у поданій позовній заяві зазначає, що відповідач впродовж 2020 року - 2023 року використовує земельну ділянку без правових підстав, орендну плату не сплачує, хоча земельну ділянку використовує для розміщення та обслуговування складу, відтак, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберігає у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Вказує, що відповідно до розрахунків сум збитків, наданих управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику земельної ділянки за користування відповідачем такою за період з 01.10.2020 року по 30.09.2023 року становить 266 181,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради 266077 (двісті шістдесят шість тисяч сімдесят сім) гривень 84 коп. безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 4610136900:01:001:0020 за адресою: АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила такий задоволити. Окрім цього, подала до суду заяву, в якій зазначила, що не заперечує щодо винесення заочного рішення суду.

Відповідач у судове засідання не прибув, хоча й був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи; відзиву на позов, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без його участі до суду не надходило. Тому, за згодою представника позивача, у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив справу розглядати у заочному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Судом встановлено, що земельна ділянка на вуд.Героїв УПА, 27 у м.Львові (кадастровий номер 4610136900:01:001:0020 площею 0,0572 га) належить Львівській міській територіальній громаді, є комунальною власністю та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам.

Ухвалою Львівської міської ради від 30.11.2006 року №391 «Про користування приватним підприємцем ОСОБА_2 земельною ділянкою на АДРЕСА_2 " передано приватному підприємцю ОСОБА_2 шляхом укладення договору оренди землі, вищезгадану земельну ділянку в оренду терміном на 10 років для обслуговування офісних та складських прииміщень за рахунок земель житлової та громадської забудови, за функцією використання - землі комерції.

Доказів того, що станом на час розгляду справи у відповідача наявні документи, які посвідчують право користування земельної ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , суду не надано.

Ухвалою Львівської міської ради №1767 від 17.04.2008 року перейменовано вул.І.Тургенєва на вул.Героїв УПА.

Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель Департаменту містобудування Львівської міської ради 10.04.2023 було проведено обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та встановлено, що відповідач ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0572 га (кадастровий номер 4610136900:01:001:0020) для обслуговування складу на АДРЕСА_1 за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

За результатами зазначеного обстеження складено акт обстеження земельної ділянки від 10.04.2023 року №140 та вимогу від 11.04.2023 року №2412-вих-43773, які скеровувались на адресу відповідача ОСОБА_1 рекомендованим листом.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.09.2023 №347704792 приміщення складу, загальною площею 573,3 кв.м. на АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності ОСОБА_1 .

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 є фактичним користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 4610136900:01:001:0020,площею 0,0572газа адресою АДРЕСА_1 ) та продовжує фактично користуватись земельною ділянкою без плати за землю. Впродовж 2020-2023 років відповідач використовує земельну ділянку без правових підстав, орендну плату не сплачує, хоча земельну ділянку використовує для розміщення майна.

Згідно з інформації з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.07.2023 року, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136900:01:001:0020) становить 3402490,52 грн.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові.

Відповідно до розрахунків сум збитків, наданих Управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки (кадастровий номер 4610136900:01:001:0020)за адресою: АДРЕСА_1 ,без документів, які підтверджують право користування за період 2020-2023 років становить 266181,00 грн.

Згідно відповіді Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради №4-2201-13144 від 02.10.2023 року від ОСОБА_1 за період з 01.10.2020 року по 30.09.2023 року до бюджету Львівської МТГ на ККДБ 18010700 "Земельний податок з фізичних осіб" надійшло 103.16 грн.

Статтями 1,2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою закону визначено також способи захисту цивільних прав та інтересів та визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

У відповідності до статті 12 Земельного кодексу України повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.

За змістом статей 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю чи споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Відтак, із виникненням права власності на об`єкт нерухомості, власник такого об`єкта не звільняється від обов`язку оформлення прав на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата заземлю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідач продовжуює фактично користуватись земельною ділянкою без плати за землю.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (правова позиція в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17).

Відповідно до ч.1 ст.90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц).

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язання. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Обов`язком землекористувачів, згідно статті 96 Земельного кодексу України, серед іншого, є своєчасна сплата земельного податку або орендної плати.

Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Як визначено статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі статтями 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпоряджання об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи вимоги статті 19 Конституції України, територіальна громада м. Львова, як власник спірних земельних ділянок делегує Львівській міській раді повноваження щодо здійснення щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Згідно з положенням статті 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участю держави у форматуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (стаття 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно зі статтями 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком. Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Львівської міської ради недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від передачі земельної ділянки в оренду відповідачеві.

Ненадходження коштів зі сплати орендної плати перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування, що порушує інтереси місцевого самоврядування. Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

Недоотримання коштів у розмірі орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Відтак, внаслідок неотримання коштів місцевим бюджетом за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати порушуються інтереси територіальної громади м. Львова.

Таким чином, відповідач у період 2020-2023 років не сплачує за користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Львівської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, тобто 266077,84 грн. Визначення позивачем суми безпідставно збережених коштів здійснювалося на основі належного і допустимого доказу - витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, тому суд вважає, що такий розрахунок є вірним.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки відповідач не сплачує за користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3991,15 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 263, 265, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позов Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради 266077 (двісті шістдесят шість тисяч сімдесят сім) гривень 84 коп. безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 4610136900:01:001:0020 за адресою: АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради судовий збір у розмірі 3991 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто одної) гривні 15 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Львівська міська рада, код ЄДРПОУ 04055896, адреса: м.Львів, пл.Ринок, буд.1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 19.12.2023 року.

Суддя Марків Ю.С.