Рішення

від 28.12.2023 по справі 140/28613/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/28613/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кевіан Драйв» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кевіан Драйв» (далі ТзОВ «Кевіан Драйв»)звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 30 серпня 2023 року №UA205150/2023/000007/1 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару - сідельний тягач марки Іveco, модель AS440T/P, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , що був у використанні, модельний рік виготовлення - 2014, 29 серпня 2023 року подав до Волинської митниці митну декларацію (далі МД) №23UA20510012294U0, в якій було визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) на рівні 10350,00 євро (еквівалентно 408990,60 грн). Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 30 серпня 2023 року №UA205150/2023/000007/1, визначивши митну вартість за резервним методом на рівні 16000,00 євро, що мало наслідком збільшення митних платежів на 44653,08 грн. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом, оскільки подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, та містять розбіжності.

Позивач із прийнятим рішенням не погоджується та вважає, що коригування митної вартості за допомогою резервного методу є протиправним, адже документи, надані до митного оформлення згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої митної вартості за основним методом, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

На думку позивача, у спірному рішенні відповідач безпідставно покликається на розбіжності в рахунку-фактурі (інвойсі) та свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу в частині визначення продавця і власника. Транспортний засіб був проданий компанією Merinacaa s.r.o. Як в Україні, так і на території Європейського Союзу, постановка на облік транспортного засобу, знятого в установленому законом порядку з реєстрації для його реалізації, не є обов`язком особи, яка його придбала, а підтвердженням правомірності розпоряджання таким майном, у тому числі його подальшої реалізації, є інші передбачені законом документи, зокрема, але не виключно договір купівлі-продажу. Також, на думку позивача, необґрунтованими є аргументи відповідача про наявність розбіжностей в декларації країни відправлення, сформованої в Угорщині, у якій вартість товару вказано 3876592,50 форинтів, та в інвойсі (вартість товару становить 10350,00 євро), адже при конвертації валют 3876592,50 форинтів становить тих самих 10350,00 євро.

Позивач не погоджується із зауваженнями митного органу, висловленими до звіту про оцінку транспортного засобу з покликанням на те, що експерт Галік В.М. відсутній у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України й тому не має повноважень на проведення товарознавчої експертизи. Позивач зауважив, що до звіту про оцінку транспортного засобу експертом надано кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, сертифікат Фонду державного майна суб`єкта оціночної діяльності, якими підтверджено повноваження експерта на проведення оцінки автотранспортних засобів у матеріальній формі. До того ж у розумінні МК України наведені зауваження митного органу не можуть вважатися «обґрунтованим сумнівом» у достовірності визначення митної вартості та не є підставою для відмови у прийнятті митної вартості товару, визначеної декларантом. Також сам по собі формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості.

Позивач вважає, що Волинська митниця не навела обґрунтованих підстав для витребовування додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України, тому визначення митної вартості за резервним методом з підстав ненадання додаткових документів не може вважатися законним. Рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень статті 55 МК України не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових заявленої декларантом митної вартості.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Ухвалою суду від 09 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.81-89), зазначивши, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за МД №23UA20510012294U0 від 29 серпня 2023 року було виявлено розбіжності у поданих документах: в інвойсі продавцем товару (власником) є Merinacaa s.r.o., однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначений інший власник ОСОБА_1 , що може свідчити про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей щодо умов та ціни придбання транспортного засобу, впливу третіх осіб на формування складових митної вартості. Також в декларації країни відправлення числове значення вартості товару становить 3876592,50 форинтів, тоді як в інвойсі, який надавався під час митного оформлення, вартість товару становить 10350,00 євро. При цьому при конвертації валют (за даними офіційного сайту Національного банку Угорщини станом на 23 серпня 2023 року становить 1 євро = 383,28 форинтів), 3876592,50 угорських форинтів дорівнює 10114,26 євро. Але фактурна вартість не може бути більшою за статистичну, бо статистична вартість базується на фактурній. Крім того, дані, наведені у експертному висновку, можуть бути прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації та не можуть бути використані для підтвердження вартості за оцінюваний товар з огляду на те, що звіт про оцінку транспортного засобу виконаний оцінювачем ОСОБА_2 , який відсутній у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України й тому не має повноважень на проведення товарознавчої експертизи.

Відповідач вважає, що наведене свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості. Оскільки згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, то декларанту на законних підставах запропоновано надати додаткові документи для спростування сумнівів митниці у достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість. Позивач додаткових документів не надав. Відсутність у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за товар, та неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів за резервним методом на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Держмитслужби (МД №UA204020/2023/305558U3 від 27 липня 2023 року) на рівні 16000,00 євро.

З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення є законним та обґрунтованим.

У відповіді на відзив (а.с.121-124) позивач додатково зауважив, що предметом доказування у цій справі є правомірність неприйняття пояснень та достатність підстав для коригування митної вартості, визначеної декларантом. Наголосив, що правова природа реєстрації транспортного засобу жодним чином не пов`язана з правом власності на нього. Крім того, з метою спростування розбіжностей у статичній вартості в експортній декларації позивач звернувся до компанії-експортера, яка роз`яснила, що нею використано курс банку-емітента, який становить 1 євро = 374,55 форинтів, а не курс Національного банку Угорщини.

Позивач також вважає, що не може бути підставою для коригування митної вартості відсутність документів на законних підставах. Відповідач не навів належних і допустимих аргументів на противагу документам та поясненням позивача щодо рівня митної вартості, при цьому відомості з інформаційних систем митних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.

01 лютого 2023 року між компанією Merinacaa s.r.o. (продавець) та ТзОВ «Кевіан Драйв» (покупець) укладено контракт №01/23-MER/KEV, за умовами якого продавець зобов`язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити згідно з інвойсами автомобілі легкові, сідельні тягачі, причіпи, напівпричіпи, спеціальну будівельну техніку, спеціальну сільськогосподарську техніку, мотоцикли, квадроцикли та іншу фототехніку - як нові, так і такі, що були у використанні (а.с.57-60).

Відповідно до інвойсу від 23 серпня 2023 року №1020230831 сторони досягли згоди щодо поставки на умовах контракту сідельного тягача марки Іveco, модель AS440T/P, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 (далі також товар), вартістю 10350,00 євро (а.с.21-22).

29 серпня 2023 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України на умовах DAP - Луцьк зазначеного товару декларант в інтересах ТзОВ «Кевіан Драйв» подав МД №23UA20510012294U0 (а.с.26-27). Фактурна вартість товару становить 10350,00 євро (еквівалентно 408990,60 грн) (графи 12, 22 митної декларації). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 408990,60 грн. До митної декларації додано (графа 44 МД): зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 01 лютого 2023 року №01/23-MER/KEV (а.с.57-60); рахунок-фактуру (інвойс) від 23 серпня 2023 року №1020230831 (а.с.28-29); копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 02 серпня 2023 року №279 (а.с.47); міжнародну товарно-транспортну накладну від 24 серпня 2023 року (а.с.30); сертифікат з перевезення EUR.1 D0443195 від 23 серпня 2023 року (а.с.31-34); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22 квітня 2014 року (а.с.35-46); експертну довідку від 29 серпня 2023 року №11793/23 (а.с.48); звіт про оцінку транспортного засобу від 29 серпня 2023 року №259/23 (а.с.49-53); копію митної декларації країни відправлення №23HU7210002B8CBB72 від 23 серпня 2023 року (а.с.61-63).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні декларанту зазначив про такі розбіжності: 1) відповідно до поданого інвойсу від 23 серпня 2023 року №1020230831 продавцем товару (власником) є Merinacaa s.r.o., проте у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22 квітня 2014 року в графах C.1.1 та C.1.2 зазначений інший власник ОСОБА_1 ; документів про перехід права власності від власника до Merinacaa s.r.o. не надано; 2) в декларації країни відправлення №23HU7210002B8CBB72 від 23 серпня 2023 року числове значення вартості товару становить 3876592,50 форинтів, а в інвойсі від 23 серпня 2023 року №1020230831 вартість товару становить 10350,00 євро; 3) декларантом надано звіт про оцінку транспортного засобу 29 серпня 2023 року №259/23, виконаний оцінювачем ОСОБА_2 , однак цей експерт відсутній у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України тому не має повноважень на проведення товарознавчої експертизи. Дані, наведені у експертному висновку прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації, носять консультаційний характер та не можуть бути використані для підтвердження вартості на товар. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості. Декларанту запропоновано подати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що внесений до Реєстру атестованих судових експертів Міністерства Юстиції (www.minjust.gov.ua); 6) інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару - за бажанням декларанта (а.с.63).

На електронне повідомлення митниці ТзОВ «Кевіан Драйв» письмово повідомило (а.с.64) повідомило, що надало усі документи для підтвердження митної вартості; інші документи відсутні. Одночасно позивач висловив незгоду із зауваженнями до поданих документів та про витребування додаткових документів.

30 серпня 2023 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2023/000007/1 (а.с.22).

Як зазначено у графі 33 рішення, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності (дослівно ті, що наведені у повідомленні декларанту). Через неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом на підставі статті 64 МК України за інформацією, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби, за МД №UA204020/2023/305558U3 від 27 липня 2023 року на рівні 16000,00 євро.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30 серпня 2023 року №UA205150/2023/000360 (а.с.20-21).

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205150012411U0 від 30 серпня 2023 року із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а.с.24).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (пункти 2, 3, 4): зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 01 лютого 2023 року №01/23-MER/KEV (а.с.57-60); рахунок-фактуру (інвойс) від 23 серпня 2023 року №1020230831 (а.с.28-29); копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 02 серпня 2023 року №279 (а.с.47).

Разом із цими документами було надано міжнародну товарно-транспортну накладну від 24 серпня 2023 року (а.с.30); сертифікат з перевезення EUR.1 D0443195 від 23 серпня 2023 року (а.с.31-34); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22 квітня 2014 року (а.с.35-46); експертну довідку від 29 серпня 2023 року №11793/23 (а.с.48); звіт про оцінку транспортного засобу від 29 серпня 2023 року №259/23 (а.с.49-53); копію митної декларації країни відправлення №23HU7210002B8CBB72 від 23 серпня 2023 року (а.с.61-63).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом від 01 лютого 2023 року №01/23-MER/KEV (а.с.57-60) визначено обов`язок продавця - компанії Merinacaa s.r.o. поставити товар транспортні засоби (нові і такі, що були у використанні) за цінами та умовами, визначеними у відповідному інвойсі для кожної окремої поставки (пункти 1.1, 2.2, 4.2 контракту), а покупець ТзОВ «Кевіан Драйв» має обов`язок оплатити вартість окремої поставки товару (протягом 180 календарних днів з моменту поставки або, якщо буде досягнуто домовленості, протягом 10 календарних днів з моменту формування відповідного інвойсу пункт 3.1. контракту).

Згідно з інвойсом від 23 серпня 2023 року №1020230831 продавцем поставлено сідельний тягач марки Іveco, модель AS440T/P, що був у використанні, вартістю 10350,00 євро (а.с.28-29).

Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 23 серпня 2023 року №1020230831 (10350,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA20510012294U0 від 29 серпня 2023 року (графа 22). Рахунок-фактура містить посилання на контракт від 01 лютого 2023 року №01/23-MER/KEV.

Платіжною інструкцією в іноземній валюті від 02 серпня 2023 року №279 на суму 10350,00 євро підтверджено оплату товару згідно з контрактом від 01 лютого 2023 року №01/23-MER/KEV (ідентифікаційний номер WJMM1VTH60C289079) (а.с.47).

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.

Інвойсом від 23 серпня 2023 року №1020230831 визначено умови поставки - DAP Луцьк (відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2020 року). Умови постачання DAP (Delivered At Place поставка в місце призначення) означають, що продавець несе ризики за вантаж до моменту його доставки в місце призначення. Умова може застосовуватися до будь-якого способу перевезення. За умовами DAP вантажовідправник передає товар одержувачу готовим до розвантаження в кінцевому пункті призначення. Всі транспортні витрати лягають на продавця, у той час як митне оформлення (для імпорту) оплачує покупець.

Отже, за цих умов поставки позивач мав обов`язок оплатити вартість товару згідно з договором, своєчасно прийняти вантаж у пункті призначення. Це в свою чергу виключає необхідність залучення позивачем третіх осіб для доставки товару, страхування та укладання інших договорів. Тому відсутні інші витрати для їх включення до складу митної вартості.

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки; вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунку-фактурі, який згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, що підтверджує митну вартість товару.

На думку суду, з огляду на визначені умови зовнішньоекономічного контракту не впливає на визначення митної вартості товару й та обставина, що транспортний засіб, реалізований позивачу, не був поставлений на облік перед його продажем на продавця Merinacaa s.r.o.

Фактично митним органом поставлено під сумнів правомочності компанії Merinacaa s.r.o. з продажу транспортного засобу з тих підстав, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу вказано іншу особу ОСОБА_3 .

Проте на ім`я ОСОБА_4 видано тимчасове свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з короткотерміновими номерними знаками (дозвіл на користування транспортним засобом), яке дійсне до 26 серпня 2023 року (а.с.37-38, переклад а.с.40-42). Тут же зазначено, що власник свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу може не бути власником транспортного засобу (рядок С.4с). Як вказано у рядку 22, дозволено лише для проведення загального огляду в найближчому центрі технічного обслуговування в районі органу реєстрації за місцезнаходженням транспортного засобу.

У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22 квітня 2014 року в графі C.1.1 зазначено найменування юридичної особи - Шефлайн Трак Сервіс (а.с.35, 39, переклад на а.с.43, 44).

На думку суду, постановка на облік транспортного засобу перед його продажем безпосередньо на продавця не є обов`язком останнього, а підтвердженням правомірності розпоряджатися майном, зокрема, можливість його відчужувати, установлюється іншими документами (відповідно до договору купівлі-продажу, комісії, доручення). Воднораз чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці.

З урахуванням наведеного суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), адже доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

Суд повторює, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Так само не є обґрунтованою вимога митного органу надати виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, оскільки відповідач не мотивував, які складові митної вартості такі документи мають підтвердити, при тому що доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження.

Аргументи митного органу щодо наявності числових розбіжностей в декларації країни відправлення №23HU7210002B8CBB72 від 23 серпня 2023 року (3876592,50 форинтів) та в інвойсі від 23 серпня 2023 року №1020230831 (10350,00 євро) також не є обґрунтованими. Декларація країни відправлення сформована в Угорщині, а отже статистична вартість визначена в угорських форинтах. З листа компанії Merinacaa s.r.o. від 13 жовтня 2023 року (а.с.125) стає зрозумілим, що статистична вартість товару 3876592,50 форинтів визначена внаслідок конвертації валют за курсом банку-емітента, що становить 1 євро - 374,55 форинтів. Таким чином, вартість товару становить 10350,00 євро. Відповідач же керувався відомостями офіційного сайту Національного банку Угорщини, згідно з якими курс валюти станом на 23 серпня 2023 року становить 1 євро = 383,28 форинтів, а 3876592,50 форинтів становить 10114,26 євро.

Однак навіть і якщо виходити із цих даних, задекларована позивачем вартість 10350,00 євро є більшою, а не меншою, що не може бути підставою для висновку про заниження митних платежів.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Не має наслідком витребування додаткових документів, а також не є підставою для неприйняття заявленої митної вартості й та обставина, що звіт про оцінку транспортного засобу від 29 серпня 2023 року №259/23 (а.с.49-53) складений оцінювачем ОСОБА_2 , відомості про якого відсутні в Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України. Тут варто зауважити, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 10 жовтня 2003 року №618, кваліфікаційного свідоцтва оцінювача від 12 липня 2003 року МФ №436, сертифіката суб`єкта оціночної діяльності від 30 березня 2021 року №244/21, виданого Фондом державного майна України (дійсне до 30 березня 2024 року), ОСОБА_2 є оцінювачів, а не судовим експертом (а.с.54-56). Ці види діяльності є різними.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Натомість у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД №UA204020/2023/305558U3 від 27 липня 2023 року), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Необхідно також зауважити, що митна вартість за наведеною митною декларацією визначалася самостійно декларантом на резервним методом на рівні 647292,00 грн, у той час як фактурна вартість становить 30000,00 злотих (а.с.101).

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача від 30 серпня 2023 року №UA205150/2023/000007/1 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому це рішення підлягає скасуванню як протиправне та позов належить задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору, витрати на правничу допомогу та у зв`язку із залученням перекладача.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18 серпня 2022 року у справі №540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір-доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 04 вересня 2023 року №04/09-23, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Бона Фіде» (далі - Адвокатське об`єднання) та ТзОВ «Кевіан Драйв» (а.с.72-74), детального опису робіт (наданих послуг) та здійснених витрат для надання правничої допомоги за договором від 04 вересня 2023 року №04/09-23 станом на 14 вересня 2023 року (а.с.75).

Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову, а також з огляду на надання правничої допомоги Адвокатським об`єднанням в подібних справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів (справа №140/25744/23), що значним чином спрощувало роботу адвоката, а тому визначені 13 годин на складання позовної заяви та вартість послуги є вкрай завищеною.

Надаючи оцінку наданим доказам, суд виходить із того, що договором від 04 вересня 2023 року №04/09-23 передбачено надання позивачу Адвокатським об`єднанням комплексу юридичних послуг з оскарження рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 30 серпня 2023 року №UA205150/2023/000007/1 (пункт 1.1). При цьому пунктом 3.1 вказаного договору визначено фіксовану суму гонорару (2500,00 грн).

Суд враховує також, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, та звертає увагу на пункт 3.1 договору про надання правової допомоги від 04 вересня 2023 року №04/09-23, згідно з яким гонорар оплачується протягом п`яти банківських днів з моменту отримання остаточного рішення суду.

Поряд з тим суд зазначає, що окремі види послуг, наведені у детальному описі робіт (наданих послуг) за договором від 04 вересня 2023 року №04/09-23 станом на 14 вересня 2023 року, не є видами правової допомоги та не можуть бути відшкодовані (як-от підписання договору, формування договору та адвокатського досьє).

Враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження), значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів обґрунтованості їх розміру, зважаючи на зазначення в детальному описі наданих послуг окремих дій, які не є видами правової допомоги, заперечення відповідача щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про відшкодування витрат, пов`язаних із перекладом на українську мову документів, складених іноземною мовою, що подавалися до митного оформлення, суд керується приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України, згідно з якими розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В матеріалах справи наявні документи, перекладені Бюро перекладів «Азбука» (керівник Дроздов С.М.) з англійської та словацької мов, з англійської та угорської мов, з німецької мови на українську мову.

Поряд з тим на підтвердження понесених витрат на переклад документів позивачем надано рахунок-акт виконаних робіт від 04 вересня 2023 року №04/09/23/01 на послуги «письмового перекладу з англійської, словацької» на суму 2000,00 грн, надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 ; квитанцію на платіжну інструкцію на переказ готівки від 08 вересня 2023 року №ПН3153 про сплату коштів у сумі 2000,00 грн (а.с.71).

Названі документи не дозволяють ідентифікувати надання послуг перекладу документів саме у цій справі, їх кількість, на що також звертав увагу у відзиві на позов відповідач.

Оскільки наданими для відшкодування витрат на залучення перекладача документами неможливо встановити обсяг послуг перекладу та зв`язок таких послуг із цією справою, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача, в сумі 2000,00 грн з відповідача.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 14 серпня 2023 року №ПН6275 (а.с.19), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.79).

Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 4684,00 грн (2684,00 грн - витрати зі сплати судового збору; 2000,00 грн - витрати на правничу допомогу).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кевіан Драйв» (43023, місто Луцьк, вулиця Карбишева, будинок 1, офіс 411, ідентифікаційний код юридичної особи 43953942) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці 30 серпня 2023 року №UA205150/2023/000007/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кевіан Драйв» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 4684,00 грн (чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк