Рішення

від 28.12.2023 по справі 160/23529/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 рокуСправа №160/23529/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОН РЕСАЙКЛІНГ УКРАЇНА» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОН РЕСАЙКЛІНГ УКРАЇНА» до Львівської митниці, в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.08.2023 №UА209000/2023/400159/2;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.08.2023 №UА209140/2023/000669;

-стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОН РЕСАЙКЛІНГ УКРАЇНА» судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів (регранулула), придбаних товариством за прямим контрактом з компанією REPLAS Recycling Plastics Spolka z.o.o. № 070823 від 07.08.2023, до Львівської митниці було подано електронну митну декларацію: №23UА209140023367U6 від 24.08.2023 в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод). На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення Товариством, разом з вказаною митною декларацією, було надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №2070823 від 07.08.2023; Додаткову угоду до контракту №070823 від 07.08.2023; Рахунок-проформа DЕХ/007/2023 від 09.08.2023; Платіжний банківський документ № NJBKLN8FO7U3WRI від 15.08.2023; рахунок-фактура № DЕХ/О07/2023 від 21.08.2023; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу СХВ406113 від 26.01.2021; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 31.08.2016; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.І РLМF/АS0586684 від 21.08.2023; Договір про надання послуг митного брокера 19-06/23 від 19.06.2023; Фото при митному огляді від 24.08.2023; Пакувальний лист Б/Н від 21.08.2023; Довіреність Б/Н від 21.08.2023. Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: Договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 2505-1/23 від 25.05.2023; Заявку № 5 від 18.08.2023 на транспортно-експедиторське обслуговування; Довідку про транспортні витрати № 21/08 від 21 серпня 2023 р; Фото при завантаженні товару від 21.08.2023.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за. ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

У відповідь на вказане повідомлення Товариство направило Львівській митниці листи від 24.08.2023 №24/08/23 та №24-08-2023 з поясненнями та переліком додатково поданих документів до митного оформлення, а саме: Специфікація № 1 від 07.08.2023, прейскурант виробника від 07.08.2023, копію декларації країни відправлення №23РL402010E 1288728 від 21.08.2023. Крім того, задля підтвердження заявленої митної вартості було надано Висновок за результатами цінового моніторингу № СИО-е№ 000145 від 21.08.2023, підготовлений Одеською регіональною торгово-промисловою палатою. З урахуванням поданих документів, Львівською митницею було прийнято наступне рішення: Рішення про коригування митної вартості товарів від 24.08.2023 №UА209000/2023/400159/2; картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.08.2023 №UА209140/2023/000669. Відповідно до документів наданих Товариством до митного оформлення, первинна вартість за одиницю Товару становить 0,75 євро. Електронна митна декларація (скоригована) митним органом, внаслідок чого сума збільшення ввізного мита за одиницю товару виросла до 10378 євро. Загалом, після коригування митним органом митної декларації, загальну суму за Товар збільшено з 16 500,00 євро до 22 831,60 євро. Також, в позові зазначено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене товариство вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, свою позицію обґрунтовує наступним. Зазначає, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст.337 МК України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідно до ч.3 ст.337 МК України проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів. Відповідно до статті 33 МК України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

За результатами опрацювання поданих декларантом до митного оформлення за митною декларацією №23UА209140023367U6 від 24.08.2023 встановлено: відповідно до п.6 контракту від 07.08.23 №070823, якщо інше не зазначено у рахунку-фактурі платежі згідно з Договором для оплати поставлених Товарів здійснюються у вигляді 100% передоплати. Відповідно до умов зазначених у інвойсі від 21.08.2023 оплата повинна здійснюватися у формі 100% попередньої оплати, проте, у документі також міститься позначка «умови оплати - переказ термін до 22.08.2023». У рахунку-проформі від 09.08.2023 № DЕХ/007/2023 зазначено, форма оплати - переказ до 10.08.2023. Умови-100% платіж перед поставкою. Для підтвердження здійснення платежу надано SWIFT від 15.08.2023 у розділі «призначення платежу» міститься загальне посилання на контракт. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, шо складові не включені до митної вартості. Крім того, не надано документи, що підтверджують витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України, завантаження товару. Імовірно вартість навантаження товару не включена у вартість товару та не підтверджена документально, що унеможливлює обчислення числового значення вартості такої послуги.

Отже, за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст.337 МК України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідно до ч.3 ст.337 МК України проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів. Відповідно до статті 33 МК України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Митниця також зазначає, що в даному спірному випадку мало місце відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а тому надання митної декларації країни відправлення надало б можливість митниці порівняти зазначену в ній вартість товару з вартістю товару за інвойсом та специфікацією. До товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2 ґ - резервний метод та прийнято відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядними методами визначення митної вартості: товару. Також, посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Митного кодексу та здійснено відповідний розрахунок. Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства. Під час дії гарантійних зобов`язань позивачем додаткових документів, які б підтвердили заявлений ним рівень митної вартості до митниці не надано. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній наголошує на тому, що відповідачем невірно розраховано митну вартість товару. Крім того, наголошує, що причини неможливості застосування відповідачем інших, окрім резервного методів не обґрунтовано останнім.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ТОВ «ЛІОН РЕСАЙКЛІНГ УКРАЇНА» та компанією REPLAS Recycling Plastics Spolka z.o.o. укладено контракт № 070823 від 07.08.2023 щодо поставки регранулула НDPE (поліетилен низького тиску з кришкою).

Згідно з п.4.1. та п. 4.2 Контракту ціна Товару визначається для кожної поставки в рахунку-фактурі продажу та вказується за метричну тонну відповідно до Інкотермс 2010. Загальна вартість цього контракту дорівнює сумі всіх рахунків-фактур, виставлених на кожну партію товару. Ціна тари/упаковки входить у вартість товару.

Згідно з п. 2.1. та 2.2. Додаткової угоди продаж відбувається в кількості 22 тони грануляту, за ціною узгодженою попередньо між двома сторонами, включно без вартості транспорту для доставки до Фірми покупця.

Відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди, сторони погоджують предоплату 100 % передоплату.

Того ж дня, між сторонами було укладено Специфікацію № 1 від 07.08.2023 до Контракту № 070823, згідно з якою обумовлено поставку товару, а саме: Regranulate typ Polyolefin typ 100 К.0000.1 (no pigment) в кількості 22 тони по ціні 750,00 євро за тону на загальну суму 16500,00 євро.

У специфікації визначено строк поставки протягом 2-5 календарних днів після оплати, особливі умови: згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010» покупець зобов`язується здійснити 100 % предоплату за рахунком-фактурою до відвантаження, країна походження товару: Польща.

Зазначений товар оплачено на підставі виставленого рахунку-проформи від 09.08.2023 (інвойс DЕХ/007/2023) у розмірі 16500.00 Євро (Платіжний банківський документ № NJBKLN8FO7U3WRI від 15.08.2023).

В подальшому компанією REPLAS Recycling Plastics Spolka z.o.o., відповідно до умов зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації №1 від 07.08.2023, рахунку-фактури №DЕХ/О07/2023 від 21.08.2023 здійснено відвантаження вказаних товарів.

На підставі Договору про надання транспортно-експедиційних послуг №2505-1/23 від 25.05.2023, який було укладено між позивачем та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛЕВЕР ЛОДЖИСТІКС», оформлено Заявку №5 від 18.08.2023 на транспортно-експедиторське обслуговування, на підставі чого здійснено поставку товару.

До Львівської митниці подано електронну митну декларацію: №23UА209140023367U6 від 24.08.2023, в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод). На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення Товариством, разом з вказаною митною декларацією, надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №2070823 від 07.08.2023; Додаткову угоду до контракту №070823 від 07.08.2023; Рахунок-проформа DЕХ/007/2023 від 09.08.2023; Платіжний банківський документ №NJBKLN8FO7U3WRI від 15.08.2023; рахунок-фактура №DЕХ/О07/2023 від 21.08.2023; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 26.01.2021; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 31.08.2016; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.І РLМF/АS0586684 від 21.08.2023; Договір про надання послуг митного брокера 19-06/23 від 19.06.2023; Фото при митному огляді від 24.08.2023; Пакувальний лист Б/Н від 21.08.2023; Довіреність Б/Н від 21.08.2023.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №2505-1/23 від 25.05.2023; Заявку №5 від 18.08.2023 на транспортно-експедиторське обслуговування; Довідку про транспортні витрати №21/08 від 21.08.2023; Фото при завантаженні товару від 21.08.2023.

Також, позивач направив Львівській митниці листи від 24.08.2023 №24/08/23 та №24-08-2023 з поясненнями та переліком додатково поданих документів до митного оформлення, а саме: Специфікація № 1 від 07.08.2023, прейскурант виробника від 07.08.2023, копію декларації країни відправлення №23РL402010E1288728 від 21.08.2023. Крім того, задля підтвердження заявленої митної вартості надано Висновок за результатами цінового моніторингу №СИО-е№000145 від 21.08.2023, підготовлений Одеською регіональною торгово-промисловою палатою.

Зазначені в електронній митній декларації МД-2 №23UА209140023367U6 від 24.08.2023 відомості повністю співпадають із зазначеними у митній декларації країни відправлення на товар №23РL402010E1288728 від 21.08.2023, копія якої міститься у матеріалах справи.

Під час здійснення митного контролю за митною декларацією МД-2 №23UА209140023367U6 від 24.08.2023 Львівською митницею опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої у митного органу виникли сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, оскільки документи, які подані для підтвердження митної вартості, містять розбіжності в наданих позивачем до митного контролю документах.

У зв`язку з означеним декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів подати наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UА110130/2023/000089/1 від 16.05.2023, яким визначив вартість імпортованого товару за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 1,122 доларів США за кг, загальна сума 22 831,60 євро..

Підстави прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів мотивовано у повідомленні митниці декларанту наступним:

1) у наданих до митного контролю платіжних документах зазначено лише посилання на контракт та не зазначено посилання на інвойс або специфікацію, на підставі яких здійснюється платіж;

2) не надано документи, що підтверджують витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України, завантаження товару.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За приписами частини 8 статті 52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

В ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, митниця дійшла висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.

Суд враховує, що відповідач має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів лише у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, таким повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. І на підставі тих, що надані додатково з ініціативи декларанта чи на вимогу митного органу.

Суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд доходить висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Приписи Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З аналізу наданих для митного оформлення документів слід зазначити, що останні містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари, а рішення про коригування митної вартості не містить посилання на конкретні розбіжності щодо митної вартості товару.

Є безпідставними та відхиляються судом аргументи відповідача про те, що надані платіжні доручення в іноземній валюті не містять реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару, а тому зазначені розбіжності не дають можливості однозначно ідентифікувати документальне підтвердження здійсненої оплати за товар, таким чином, дані платіжні доручення не є документом, що підтверджують факт остаточної оплати товару, оскільки, по-перше, наведене не впливає на розрахунок митної вартості задекларованого товару, так як позивачем до митного оформлення була надана Специфікація № 1 від 07.08.2023, в якій вказано вид товару, кількість, ціну за одиницю та вартість товару, зазначено умови поставки, а також і надано відповідний інвойс (рахунок-фактура), та наведені документи не містять розбіжностей у числових значеннях; по-друге, пунктом 3.1 додаткової угоди передбачено, що покупець здійснює оплату за кожну партію постачаємої продукції на умові 100% передплати.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 у справі № 320/2455/19 зазначив, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару немає.

Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, та не можуть у зв`язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Також, судом відхиляються посилання відповідача щодо відсутності документів, що підтверджують витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України, завантаження товару.

За змістом умов постачання FCA правил Інкотермс 2010 «Free Carrier» («Франко перевізник») означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях або у іншому обумовленому пункті. Відповідно FCA від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов`язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар - після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті. Згідно умов FCA покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

Згідно з розділом ІІІ «Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою» Правил заповнення митної декларації, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 №599 (далі - Правила №599), у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Аналізуючи наведені положення Правил №599, суд вказує, що такі не містять вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що у разі, якщо товар фактично не страхувався, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Відтак, безпідставними є твердження відповідача про те, що здійснення поставки товару на відповідних умовах FCС та не надання документів щодо оплати товару вказують на наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару.

Також, під час митного оформлення товару декларантом подані, в тому числі, первинні документи, пов`язані з наданням та оплатою транспортно-експедиційні послуг, якими підтверджується, що покупець забезпечив та оплатив доставку товару з місця навантаження у Польщі до місця розвантаження в Україні.

Зважаючи на наведені фактичні обставини, у відповідача були наявні всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортувалися та відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Вказане свідчить про необґрунтованість сумнівів у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої товариством митної вартості товару оскаржуване рішення не містять, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

В той час, відповідачем під час розгляду даної справи не надано жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «ЛІОН РЕСАЙКЛІНГ УКРАЇНА» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі №810/1175/16.

Відповідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 Митного кодексу України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.

Судом також враховано, що в спірних рішеннях митним органом не було підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.

Також, суд звертає увагу, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.04.2020 у справі №826/4827/16.

Таким чином, митний орган не довів належними та допустимими доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного рішення Дніпровської митниці та наявність підстав для його скасування.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2684,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.77, 241, 243-246, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОН РЕСАЙКЛІНГ УКРАЇНА» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 24.08.2023 №UА209000/2023/400159/2 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.08.2023 №UА209140/2023/000669.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОН РЕСАЙКЛІНГ УКРАЇНА» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська