Рішення

від 28.12.2023 по справі 420/13988/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13988/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області №332804 від 12.12.2022 р. про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн;

стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) за рахунок бюджетних асигнувань понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач не є власником автомобільного транспорту та причепу, які перевірялись, та не є автомобільним перевізником.

Позивач вказує, що відповідачем було надано не засвідчені копії товарно-транспортних накладних від 17.02.2022 р., до яких позивач не має жодного відношення та згідно з якими автомобільним перевізником являюся не позивач, а інша юридична особа за кодом ЄДРПОУ 42992776.

Також як стверджує позивач, оскільки в даному випадку здійснювалося внутрішнє перевезення, то не має законодавчого обов`язку щодо встановленню та експлуатації тахографу, а отже і обов`язку щодо його перевірки та адаптації, за відсутності документу про що й був оформлений Акт перевірки, а на його підставі оскаржувана постанова. Відтак відповідачем наявне недотримання вимог закону при здійснені перевірки, що ставить під сумнів як саму перевірку так й прийняте за її результатами рішення у вигляді оспорюваної постанови.

Ухвалою суду від 20.06.2023 року адміністративний позов залишено без розгляду та повідомлено позивача про необхідність у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки шляхом надання до суду уточненого адміністративного позову з його копіями відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою суду від 10.07.2023 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та витребувано від Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області належним чином завірені копії матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів, проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред`явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки.

Відповідачем у відзиві вказано, що в графі пояснення водія про причини порушень зазначено: «з актом ознайомлений». Так, водієм не зазначено, що протокол перевірки та адаптації тахографа був у водія на момент перевірки, також водієм не вказано, що позивач не є автомобільним перевізником.

Також відповідач у відзиві зазначає, що положеннями статті 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу передбачено Інструкцією № 385, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

Як зазначено відповідачем у відзиві, відповідно до наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної від 17.10.2022 № 124005 перевізником визначено позивача. Друга товарно-транспортна накладна, яка надається позивачем до позову під час перевірки водієм не надавалась, так само як вона не надавалась позивачем в процесі розгляду справи. Водієм транспортного засобу жодних пояснень чи зауважень щодо особи перевізника надано не було та одним з видів економічної діяльності позивача відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є 49.41 вантажний автомобільний транспорт, в той час як ТОВ «Стратлен» (зазначене в долученій Позивачем до позову товарно-транспортній накладній) не має виду економічної діяльності 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

Тобто, вказує відповідач, відповідно до відомостей Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інформація якого згідно приписів Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» є достовірною та такою, що може бути використана у спорі з третіми особами, ТОВ «Стратлен» не займається наданням послуг у сфері вантажного автомобільного транспорту.

Відповідач вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, орган державного контролю діяв у межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством.

02.08.2023 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області надано до суду витребувані докази.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено.

Старшими державними інспекторами ВДН(К) у м. Києві проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт №346882 від 18.10.2022, відповідно до якого перевірка була проведена на ділянці а/д М-28 «Одеса-Кілія» км 40 + 639.

Перевірка здійснена щодо транспортного засобу автомобіль марка DAF 95 FX 430 /FRUEHAUF з д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , що належить ТОВ «КАРС ІНВЕСТ УІК ЗВ». Водій ОСОБА_2 Під час перевірки виявлені порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме на момент перевірки у водія відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом, за яке передбачена відповідальність відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

08.11.2022 року Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області складено запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення (№ 39720/35/24-22), що мало відбутись 21.11.2022.

Проте, позивачем направлено відповідачу заяву від 21.11.2022 року №23038/0/22-22 про перенесення розгляду справи, в якій позивач зокрема зазначила, що: «…По-перше до викладеного в Акті від 18.10.22р. №346882 щодо перевезення (даної поїздки) я не маю жодного відношення. Транспортний засіб що перевірявся станом на день перевірки строком за місяць до неї не був в моєму користуванні (віданні). На підтвердження викладеного, оригінали відповідних документів, з моїми поясненнями мною будуть надані під час спілкування на розгляді справи, про перенос якої, я прошу даним зверненням.

По-друге, із з`ясованих мною обставин, у водія ОСОБА_3 документ на підтвердження проведення таліровки (протокол про перевірку і адаптацію) тахографу автомобіля був в наявності. Натомість, видається незрозумілим чому був складений зазначений акт про порушення.

Одночасно повідомляю, що із пояснень водія у інспектора, який проводив перевірку нагрудний відео- регістратор був в неробочому стані. Зазначене, при необхідності, водій ОСОБА_4 зможе особисто підтвердити».

25.11.2022 року Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області складено запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення (№ 43182/35/24-22), що мало відбутись 12.12.2022.

Проте, позивачем направлено відповідачу лист (вх. №23689/0/22-22 від 30.11.2022), в якому позивач зокрема зазначила, що: «…Додатково, вдруге повідомляю, що попри того, що автомобіль є моєю власністю, до події перевезень, викладених в Акті від 18.10.22р. №346882 я не маю жодного відношення.

Про це свідчить документація, зокрема товарно-транспортна накладна, яку водій надавав для огляду і зняття копій інспекторському складу.

Доказом того факту, що водій надавав документацію при перевірці, має свідчити відео запис з боді-камери інспектора, яку прошу переглянути .

Крім того, повідомляю, що я по приїзду з поїдки, в разі необхідності оригінал товарно-транспортної накладної отримаю або у перевізника, або у замовника вантажних перевезень та надам до комісії з розгляду справи.

Як юрист за фахом повідомляю, що при перегляді судової практики за фактами вантажних перевезень, я попри те, що являюся власником транспортного засобу, но за документами не являюся авто перевізником, не несу відповідальності».

Також 12.12.2022 позивач надала до відповідача заяву від 09.12.2022 року (вх. №34395/0/22-22), в якому повідомила про неможливість її участі у розгляді справи та зазначила, що: «…Ставлю Вам до відома, що маю декілька транспортних засобів, та у зв`язку з певною плутаниною, Вами помилково було визнано мене або користувачем, або власником транспортного засобу, який позначений в Акті перевірки. Щодо викладеного, прошу пересвідчитися переглянувши копії документів, що наявні в матеріалах справи про порушення.

Додатково повідомляю, що всі транспортні засоби які мені належать, або які в мене перебувають в користуванні, в тому числі ті, які обладнані тахографами споряджені всіма необхідними для перевезень документами».

На підставі акту №346882 від 18.10.2022, Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 12.12.2022 року №332804, відповідно до якої враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановлено стягнути з нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернулася до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух", відповідно до частини 2 статті 29 якого, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України Про автомобільний транспорт від 5 квітня 2001 року № 2344-III, відповідно до ст.6 якого державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про дорожній рух" цей Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Згідно з приписами ст. 3 Закону України "Про дорожній рух" державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-III (далі - Закон N 2344-III).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ст. 6 Закону №2344-III постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок №1567).

Відповідно до п. 1 Порядку №1567 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з п. 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (п. 4 Порядку N 1567).

У відповідності до приписів п. 14 вказаного Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: зокрема, наявність визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем.

Відповідно до ч.1, абз. 1-3 ч. 2 статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.

Статтею 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі за текстом - Інструкція №385).

Згідно з п. 1.1 Інструкції №385, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (994_016) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 (993_025) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт" (2344-14), "Про дорожній рух" (3353-12).

Відповідно до п. 1.2 Інструкції №385 ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Пунктом 1.3 Інструкції №385 визначено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Згідно з п. 2.1, 2.2, 2.6, 2.7 Інструкції №385 виробники транспортних засобів здійснюють установлення тахографів згідно з вимогами ЄУТР.

ПСТ установлюють тахографи на транспортні засоби, що перебувають в експлуатації, та виконують роботи з технічного обслуговування тахографів згідно із замовленнями перевізників відповідно до вимог ЄУТР ( 994_016 ), а також виробників тахографів та транспортних засобів.

ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР ( 994_016 ) періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (993_025), статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

Згідно з п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

З аналізу наведених приписів законодавства слідує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Відтак, доводи позивача щодо відсутності необхідності наявності у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа при внутрішніх перевезеннях є необґрунтованими.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час перевірки у водія ОСОБА_2 був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, який відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п. 3.3. Інструкції №385 повинен знаходитись у водія.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку, протоколу перевірки та адаптації тахографа, на підставі в тому числі якого виконуються вантажні перевезення, до перевізника, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

В свою чергу, позивач наполягає на тому, що вона не автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, на підтвердження чого додає до позовної заяви на дві копії з копій товарно-транспортної накладної №124005 від 17.10.2022 року.

Суд, дослідивши такі копії з копій товарно-транспортної накладної №124005 від 17.10.2022 року встановив, що у одній копії з копії, яка є аналогічною наданої відповідачами до суду копії товарно-транспортної накладної №124005 від 17.10.2022 року, тобто яка була надана водієм ОСОБА_2 під час перевірки, у графі «Автомобільний перевізник» зазначено «ФОП ОСОБА_1 » та «код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ».

Суд погоджується з доводами позивача, що як у фізичної особи-підприємця у неї немає такого коду ЄДРПОУ, та що він фактично присвоєний ТОВ «СТРАТЛЕН».

Водночас суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що зазначення у ТТН №124005 від 17.10.2022 року коду ЄДРПОУ 42992776 спростовує те, що вона є автомобільним перевізником, оскільки попри це у такій ТТН наявне посилання на неї як на автомобільного перевізника.

В свою чергу суд не приймає до уваги надану позивачем копію з копії транспортної накладної №124005 від 17.10.2022 року, в якій зазначено автомобільним перевізником ТОВ «СТРАТЛЕН», оскільки позивачем до суду не надано доказів на підтвердження того, яким чином вона отримала таку копію з копії, тобто на підтвердження своїх доводів, що такий документ було надано позивачу на її запит відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Зважаючи на відсутність у суду інформації щодо джерела отримання позивачем копію з копії транспортної накладної №124005 від 17.10.2022 року, в якій зазначено автомобільним перевізником ТОВ «СТРАТЛЕН» (зважаючи на доводи позивача що до такого перевезення вона не має жодного відношення) суд вважає такий доказ недопустимим.

Крім того суд враховує заяву від 21.11.2022 року №23038/0/22-22 про перенесення розгляду справи, в якому позивач (попри доводи, що до перевезення вантажу вона не має ніякого відношення) стверджує про пояснення водія ОСОБА_3 та про наявність у нього протоколу перевірки та адаптації тахографа, а також про неробочий стан нагрудної камери інспектора, який здійснював перевірку, тобто наводить інформацію, яка позивачу не могла бути відомою за умови, що вона не є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах.

Відтак, враховуючи вищевикладене, відповідачем правомірно прийнято оскаржувану постанову та відсутні підстави для її скасування, а позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відсутні й підстави для стягнення на користь позивача судові витрати.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: фізична особа підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014);

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39876845, вул. Перемоги, 14, м. Київ, 01135)

Суддя П.П. Марин