Рішення

від 29.12.2023 по справі 480/3941/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2023 року Справа № 480/3941/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши у приміщенні суду в м. Суми заяву представника позивача про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКРА-СЛОБОДА" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі №480/3941/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ГІДРАВЛІКА" до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії позовні вимоги задоволено частково, зокрема:

- визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Сумській області від 15.03.2023 року №8430034/43436650;

- зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ГІДРАВЛІКА" від 08.02.2023 №1, датою її подання для реєстрації - 27.02.2023.

Крім того, вказаним рішенням стягнуто на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ГІДРАВЛІКА" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області та Державної податкової служби України в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір по 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. з кожного, а у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Втім судом після ухвалення рішення по суті позовних вимог, було встановлено, що судом не вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, частиною 1 ст. 252 КАС України, передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 КАС України).

Відтак, з огляду на те, що при вирішенні справи по суті позовних вимог не було вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи, що рішення суду від 28.12.2023 у цій справі ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за необхідне на підставі п.3 ч.1 ст.252 КАС України з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення в тому самому складі та порядку, що й судове рішення.

Так, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Критерій співмірності витрат на професійну правничу допомогу повинен визначатись не лише виходячи зі складності справи, а й на підставі належним чином підтвердженого обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт, пов`язаних з наданням правової допомоги в рамках розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 15 червня 2022 року у справі № 280/8547/20, від 08 березня 2023 року у справі № 640/16295/21, від 19 вересня 2023 року у справі № 826/14340/18.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.10-11, 44-48), професійна правнича допомога позивачу у цій справі надавалася адвокатом Линдюком Святославом Степановичем (далі - адвокат, Линдюк С.С.).

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду при розгляді справи по суті було подано договір про надання правової (правничої) допомоги, укладеного 11.04.2023 між ТОВ "УКРАЇНСЬКА ГІДРАВЛІКА" та адвокатським бюро "Бондара "Патріот" в особі керуючого бюро Бондара Дениса Володимировича (далі - Договір), Специфікацію №1 до Договору, укладеної 11.04.2023 між ТОВ "УКРАЇНСЬКА ГІДРАВЛІКА" та адвокатським бюро "Бондара "Патріот" в особі керуючого бюро Бондара Дениса Володимировича (далі - Специфікація №1), акт наданих послуг до Договору та Специфікації №1, розрахунок судових витрат на правничу допомогу ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокату Линдюку Святославу Степановичу (далі - адвокат, Линдюк С.С.) та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.10-11, 44-48).

Так, згідно п.п.1.1, 1.2 Договору позивач доручає, а Адвокатське бюро відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження, консультації, надавати інші види правової (правничої) допомоги (далі у тексті - правова допомога) в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором, а позивач зобов`язується оплатити надання правової допомоги та всі фактично понесені Адвокатським бюро витрати у зв`язку з виконанням даного Договору (п.1.1). Адвокатське бюро за цим Договором приймає на себе зобов`язання надати необхідну правову допомогу в обсягу та порядку, передбаченому цим Договором, а також Специфікаціями, які є частинами цього Договору (п.1.2).

Згідно п.п.4.4, 4.5 Специфікації №1 розмір основного гонорару, який ТОВ "УКРАЇНСЬКА ГІДРАВЛІКА" сплачує Адвокатському бюро, визначаються Специфікаціями, які є частинами цього Договору (п.4.4). На підтвердження факту надання Адвокатським бюро ТОВ "УКРАЇНСЬКА ГІДРАВЛІКА" правової допомоги відповідно до умов цього Договору Адвокатським бюро складається акт наданих послуг (правової допомоги) і направляється або вручається під розписку ТОВ "УКРАЇНСЬКА ГІДРАВЛІКА" (п.4.5).

Згідно Специфікації №1 Адвокатське бюро зобов`язується надати ТОВ "УКРАЇНСЬКА ГІДРАВЛІКА" послуги з моменту підписання цього Додатку Сторонами, а ТОВ "УКРАЇНСЬКА ГІДРАВЛІКА" здійснити оплату в розмірі 100% від вартості Послуг, а повний розрахунок - упродовж 5 днів з моменту виставлення рахунку-фактури - вартістю 4000грн., зокрема послуги з професійної правничої допомоги з написання позовної заяви та судового супроводу з визнання протиправним та скасування Рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРП №8430034/43436650 від 15.03.2023 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРП податкову накладну №1 від 08.02.2023 року датою її фактичного подання - 08.02.2023 року.

У свою чергу, згідно Акта наданих послуг до Договору та Специфікації №1 адвокатським бюро "Бондара "Патріот" було виконано такі послуги: юридичні послуги з судового супроводу з оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 08.02.2023 №1 вартістю 4000грн.

Матеріалами справи підтверджено, що адвокатом на виконання умов Договору та Специфікації №1 складено та підписано позовну заяву у цій справі (а.с.1-8). Водночас, у заяві представник ГУ ДПС у Сумській області заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що унеможливлює здійснення аналізу таких робіт (послуг) та визначення розміру витрат на правничу допомогу. Крім того, не надано також розрахунку часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Також, вказав, що ця справа була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому є справою незначної складності, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Крім того зауважили, що до заяви позивачем не долучено платіжне доручення, яке б підтверджувало сплату позивачем адвокатському бюро витрат на правову допомогу у сумі 4 000 грн.

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ст. 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена для визначення розміру витрат, в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Схожі за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.

Щодо не надання платіжного доручення, яке б підтверджувало сплату позивачем адвокатському бюро витрат на правову допомогу у сумі 4 000 грн., суд зазначає, що у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 05 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року (справа № 922/445/19), від 18 травня 2023 року (справа № 240/38728/21) сформульовано правовий висновок про те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таке правозастосування випливає з процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у ст.134 КАС України, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки належить сплатити.

Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати вбачається також із практики ЄСПЛ.

Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».

У цій справі, згідно п.п.1.2 Договору Адвокатське бюро за цим Договором приймає на себе зобов`язання надати необхідну правову допомогу в обсягу та порядку, передбаченому цим Договором, а також Специфікаціями, які є частинами цього Договору. У свою чергу згідно Специфікації №1 ТОВ "УКРАЇНСЬКА ГІДРАВЛІКА" зобов`язувалась здійснити повний розрахунок - у п р о д о в ж 5 днів з м о м е н т у в и с т а в л е н н я р а х у н к у-ф а к т у р и - вартістю 4000грн.

Враховуючи, що рахунок-фактуру адвокатом позивачу не виставлено, такі докази в матеріалах справи відсутні, посилання представника відповідача на відсутність платіжного документу щодо оплати витрат на правову допомогу у сумі 4000грн. суд не приймає до уваги.

Заявляючи, що сума витрат на правову допомогу є неспівмірною із складністю справи та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, представник відповідача стверджує, що предмет спору не є складним, спірні відносини не новими у практиці, та справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Дійсно справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, а спірні відносини не новими у практиці. Втім доводи представника відповідача про те, що справа не характеризується складністю правовідносин, що становлять предмет спору, є лише його суб`єктивною думкою, без врахування всіх об`єктивних та суб`єктивних обставин, не підтверджено жодними доказами й не може бути підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Також суд зазначає, що законодавство надає право особі отримати правову допомогу з будь-яких питань будь-якої складності, з подальшою її компенсацією.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Так, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, чи невиправданості їх понесення, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі № 160/15983/20, від 28 липня 2022 року у справі № 640/18791/20, 15 червня 2023 року у справі № 640/33886/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Крім того, у постанові Верховного суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 зазначено, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, втім у цій справі таких доказів відповідачами не надано.

Стверджуючи про неспівмірність понесених витрат, представник відповідача не наводить жодного обґрунтування такої неспівмірності зі співставленням розміру такої допомоги 4000грн. та позовними вимогами щодо реєстрації податкової накладної на суму податку на додану вартість 175840грн., а також значенням справи для позивача та його діловою репутацією.

Таким чином, здійснивши аналіз наданих представником позивача доказів при вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи заперечення ГУ ДПС у Сумській області, виходячи з фактичного підтвердження позивачем розміру судових витрат, відповідно до наданих ним документів, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, розміру понесених витрат, а також значення справи для позивача, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу по 2000грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40000, м.Суми, вул.Іллінська, буд.13, код ЄДРПОУ 43995469) та Державної податкової служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ГІДРАВЛІКА" (вул. Черкаська, 4,м. Суми,Сумська область,40000, код ЄДРПОУ 43436650) витрати на професійну правничу допомогу 2000 (дві тисячі) грн. з кожного.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення складено 29.12.2023.

Суддя І.Г. Шевченко