Постанова

від 29.12.2023 по справі 480/5354/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2023 р. Справа № 480/5354/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/5354/23

за позовом Фермерського господарства "Прокопенка В.Г."

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство " ОСОБА_1 " звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДПС у Сумській області в підтвердженні Фермерському господарству " ОСОБА_1 " статусу платника єдиного податку четвертої групи, оформлену листом від 20.03.2023 № 2948/6/18-28-04-05-05;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Сумській області внести до реєстру платників єдиного податку відомості про Фермерське господарство " ОСОБА_1 " як платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік та видати довідку про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 адміністративний позов Фермерського господарства "Прокопенка В.Г." до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправною та скасувано відмову Головного управління ДПС у Сумській області в підтвердженні Фермерському господарству " ОСОБА_1 " статусу платника єдиного податку четвертої групи, оформлену листом від 20.03.2023 № 2948/6/18-28-04-05-05.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Сумській області внести до реєстру платників єдиного податку відомості про Фермерське господарство " ОСОБА_1 " як платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік та видати довідку про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Фермерське господарство "Прокопенка В.Г." 2684,00 грн в рахунок відшкодування судового збору.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрутованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справи без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги оскаржуване рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Фермерське господарство " ОСОБА_1 " зареєстроване Кролевецькою районною державною адміністрацією Сумської області 19.03.1992, провадить сільськогосподарську діяльність та є платником єдиного податку четвертої групи з 2016 року. (а.с.9,10-17,18).

Для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік 20.02.2023 позивач склав та подав до ГУ ДПС у Сумській області, Кролевецької ДПІ (Кролевецький район) податкові декларації (а.с.22-31,35-37):

- звітну нову податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи від 20.02.2023 № 5752117;

- відомості про наявність земельних ділянок від 20.02.2023 № 5752118;

- розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2023 рік від 20.02.2023 № 5752119;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2022 рік.

Вказану звітність податковий орган прийняв 20.02.2023 (а.с.33,34,38,39).

Листом від 20.03.2023 № 2948/6/18-28-04-05-05 відповідач відмовив у прийнятті звітності ФГ " ОСОБА_1 " та повідомив позивача, що з 01.01.2023 він не може бути платником єдиного податку четвертої групи (а.с.19-21).

Незгода позивача з прийнятим відповідачем рішенням про відмову у прийнятті звітності та не внесення відомостей до реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2023 рік слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи Фермерському господарству "Прокопенка В.Г." у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи в 2023 році Головне управління ДПС у Сумській області діяло протиправно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 291.4.4. п. 291.4 ст. 291 ПК України сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, віднесено до четвертої групи суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Згідно з пунктами 299.1 та 299.2 ст. 299 ПК України, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється ст. 298 ПК України, пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.

Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлено правилами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Згідно пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України платники єдиного податку 4 групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений ст. 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про чітке розмежування понять переходу на спрощену систему оподаткування та щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.

Колегія суддів наголошує, що ПК України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи, але не містить норму, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 24.01.2019 року у справі № 814/1394/15, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом.

Судом встановлено, що документи для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік позивач подав засобами електронного документообігу 20.02.2023. В пакеті документів позивач подав податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи з позначкою типу декларації 05 "звітна нова". У спірних правовідносинах земельні ділянки та реєстрація ФГ " ОСОБА_1 " розташовані в межах Кролевецької громади Сумської області, а тому загальна та звітна декларації подаються до одного податкового органу. У свою чергу, за своєю формою та змістом декларації є ідентичними та відрізняються лише наявністю позначок "загальна" або "звітна".

Так, порядок складення податкової декларації та її обов`язкові реквізити визначені у статті 48 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 48. 1, 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

У свою чергу, на підставі пунктів 49.8, 49.9, 49.10 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття забороняється.

У спірних правовідносинах податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік була позивачем подана, отримано електронні квитанції про її прийняття, відмови в прийнятті податкової декларації з боку податкового органу не було. За таких обставин податкова декларація вважається прийнятою.

Підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи відповідач зазначає пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 та пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України, які ФГ " ОСОБА_1 " порушило, не подавши в термін до 20.02.2023 включно:

- загальну декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2023 рік;

- відомості про наявність земельних ділянок до загальної декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2023 рік;

- розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання до загальної декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2023 рік.

Судом першої інстанції встановлено, що не заперечується судом апеляційної інстанції, що відповідно до пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Пункт 298.8 статті 298 Податкового кодексу України визначає перелік звітних документів, які сільськогосподарські товаровиробники повинні подавати не пізніше 20 лютого поточного року для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.

При цьому підпункт 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України не уточнює яка саме декларація має бути подана, натомість вказує, що це має бути декларація за поточний рік за встановленою формою.

У свою чергу, звітна податкова декларація платника єдиного податку позивача у справі прийнята, що підтверджується матеріалами справи, а саме квитанціями № 1 та № 2 (а.с.33,34), відповідно, податковий орган не може вважати її неподаною. Відтак, у відповідача відсутні підстави вважати, що позивач не має права бути платником єдиного податку четвертої групи у 2023 році.

На підставі підпункту 5 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України однією з підстав анулювання реєстрації платником єдиного податку є факт неподання звітності взагалі. У спірних правовідносинах декларація була подана та була прийнята контролюючим органом.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, документи, необхідні для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку згідно з підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, окрім податкової декларації за 2023 прийняті та зареєстровані контролюючим органом, що підтверджується квитанціями.

Посилання апелянта на неподання позивачем звітності, а саме податкової декларації за 2023 р. у строк, встановлений ПК України, як на підставу для відмови в підтверджені статусу платника єдиного податку колегія суддів відхиляє, оскільки положеннями ПК України у такому випадку встановлено повноваження контролюючого органу щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку, а не підтвердження чи відмови у підтвердженні статусу такого платника.

Проте, як з`ясовано судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, рішення про анулювання реєстрації Фермерського підприємства " ОСОБА_1 " шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку податковим органом не приймалось.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, лист №2948/6/18-28-04-05-05 від 20.03.2023 не є рішенням контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку, оскільки не містить висновку відповідача про таке анулювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 по справі № 480/5354/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк