Ухвала

від 29.12.2023 по справі 520/11727/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 грудня 2023 р. Справа № 520/11727/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 року по справі № 520/11727/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОФФЕКС"

до Головного управління ДПС у Рівненській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОФФЕКС" до Головного управління ДПС у Рівненській області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

На зазначене рішення суду Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 р. зазначена апеляційна скарга була залишена без руху, через пропуск строку на звернення з апеляційною скаргою та надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом направлення до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та надання доказів в їх обґрунтування протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено заявнику апеляційної скарги, що відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України, у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження буде вирішено протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Копію зазначеної вище ухвали отримано апелянтом 19.12.2023 року о 16:06, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в підсистемі "Електронний суд".

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, скаржником через підсистему "Електронний суд" 28.12.2023 р. (зареєстровано 29.12.2023 року) надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування заяви про поновлення строку та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення заявник посилається на те, що Указом президента України №64/2022 від 24.02.2022 року Про введення воєнного стану в Україні, що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ введено воєнний стан в Україні. Зазначає, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Вказує, що внаслідок впровадження воєнного стану, рахунок Головного управління ДПС у Рівненській області за КВЕК 2800 (судовий збір, за яким здійснюються видатки для сплати судового збору) в умовах воєнного стану фінансується в недостатньому обсязі. На підтвердження обставин відсутності коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі, апелянтом надано копії виписок з рахунку від 27.05.2023, 30.06.2023, 06.07.2023, 31.07.2023, 25.08.2023, 02.09.2023, 27.09.2023, 04.10.2023.

Отже, у апелянта існувала об`єктивна неможливість сплати судового збору, що не залежала від волевиявлення Головного управління ДПС у Рівненській області та пов`язана з дійсними істотними перешкодами і труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії сплати судового збору.

Надаючи оцінку доводам заявника, колегія суддів зауважує, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Частиною першої статті 121 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З матеріалів справи судом встановлено, рішення суду першої інстанції ухвалене в порядку спрощеного провадження 24.05.2023 року. Копію повного тексту оскаржуваного рішення отримано Головним управлінням ДПС у Рівненській області 25.05.2023р. о 09:21, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в підсистемі "Електронний суд" (т. 2 а.с. 41).

На зазначене рішення 31.05.2023 ГУ ДПС у Рівненській області подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 по справі № 520/11727/22 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду документу про сплату судового збору.

Копію зазначеної вище ухвали отримано апелянтом 04.07.2023 року о 02:12, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в підсистемі "Електронний суд" (т. 2 а.с. 62).

14.07.2023 до Другого апеляційного адміністративного суду від апелянта надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому зазначає, що у строк, встановлений судом, у скаржника відсутня можливість сплати судового збору, внаслідок відсутності на рахунках відповідних коштів.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2023 задоволено клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області та продовжено скаржнику строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги на 10 календарних днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали.

Копію зазначеної вище ухвали отримано апелянтом 11.08.2023 о 17:22, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в підсистемі "Електронний суд" (т. 2 а.с. 73).

21.08.2023 від Головного управління ДПС у Рівненській області повторно надійшло клопотання про продовження процесуального строку, встановленого ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2023 для усунення недоліків апеляційної скарги. В обґрунтування заявленого клопотання скаржник посилається на відсутність коштів на рахунку Головного управління ДПС у Рівненській області для сплати судового збору, на підтвердження чого відповідач надав виписку з рахунку за 31.07.2023.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження строку для усунення недоліків. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області повернуто скаржнику.

Копію зазначеної вище ухвали отримано апелянтом 29.08.2023 о 19:26, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в підсистемі "Електронний суд".

Повторно апеляційну скаргу подано 29.11.2023 р.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VІ органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі, розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що …у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб….

Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

"Швидке" повторне звернення до суду, не свідчить про поважність причин пропуску цього строку.

Колегія суддів зазначає, що апелянт, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність на рахунку контролюючого органу коштів для сплати судового збору не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які відповідач вступає в інших сферах його діяльності.

Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні до Закону України "Про судовий збір" та/або КАС України не внесено.

В постанові Верховного Суду від 24.07.2023 р. у справі № 200/3692/21, судом касаційної інстанції висловлену правову позицію, що зважаючи на зміст викладених у цій постанові Верховного Суду норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, колегія суддів вважає, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Колегія суддів вказує, що факт сплати скаржником судового збору, не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Крім того, вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Також суд зазначає, що саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення військового стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

Також, колегія суддів, надаючи оцінку доводам апелянта, вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.

Щодо доводів апелянта, які пов`язані із значним навантаженням, колегія суддів зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Також, колегія суддів зазначає, що скаржник не обґрунтовує (не мотивує), яким чином обставини непереборної сили, про які йдеться у листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, перешкоджали апелянту, який є суб`єктом владних повноважень, сплатити судовий збір у цій справі.

При цьому, в межах цієї справи судом апеляційної інстанції встановлено, що під час подання апеляційної скарги вперше, відповідачем не надавалося достатніх доказів відсутності коштів для сплати. Надані відповідачем виписки не свідчать про відсутність коштів для сплати судового збору протягом всього часу, з моменту первинного подання апеляційної скарги до моменту сплати судового збору, оскільки такі виписки свідчить про відсутність коштів на рахунку КЕКВ 2800 лише станом на конкретну дату.

Не надано таких доказів податковим органом і під час повторного подання апеляційної скарги.

Твердження відповідача про наявність конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення судова колегія у розрізі спірних правовідносин вважає помилковим.

Так, обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії, справа Креуз проти Польщі).

Посилання відповідача, який є суб`єктом владних повноважень та виконує функції держави, на практику Європейського суду з прав людини, суд вважає недоречними, оскільки висновки цього суду направленні на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади. Правові висновки ЄСПЛ не можуть бути застосовані у порядку аналогії для захисту прав та інтересів суб`єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки. Тобто визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, бо головним обов`язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Враховуючи пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів в підтвердження поданої заяви, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги з підстав, що наведені апелянтом в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження.

За таких обставин, в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційного оскарження слід відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 299, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення строку апеляційного оскарження відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 року по справі № 520/11727/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОФФЕКС" до Головного управління ДПС у Рівненській області , Державна податкова служба України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк З.Г. Подобайло