Рішення

від 06.12.2023 по справі 369/6714/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6714/23

Провадження № 2/369/4199/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06.12.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді Волчко А. Я.,

при секретарі Ведмеденко Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У травні2023року позивачзвернувся досуду зданим позовом.Свої вимогимотивував тим,що 21 грудня 2021 року між ним як покупцем та Відповідачем як продавцем було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири (далі Попередній договір). Попередній договір засвідчено нотаріусом Михальченко М. М. та зареєстровано в реєстрі із номером 615, нотаріальний бланк НРР478001.

Згідно пункту 1 Попереднього договору, Продавець у строк до 21 грудня 2023 року зобов`язується передати у власність Покупця з укладенням договору купівліпродажу, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 28,7 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельних ділянках: площею 0,0335 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:5442; площею 0,0335 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:5443; площею 0,0335 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:5444, що знаходяться в АДРЕСА_2 .

Згідно пункту 4 Попереднього договору, на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 218556 гривень.

Згідно пункту 5 Попереднього договору, Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу квартири у строк, передбачений Попереднім договором, або наявної заборони на продаж майна Продавцем, або визнання об`єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об`єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, Продавець повинен повернути Покупцю одержану від нього суму авансового платежу протягом одного місяця.

Як свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 330389771 від 26.04.2023, арештоване все нерухоме майно боржника ( ОСОБА_2 ). Таким чином, з цього моменту наявна заборона на продаж майна Продавцем, зокрема, земельної ділянки, на якій мав бути збудований будинок з моїми квартирами, а також об`єкт незавершеного будівництва, в якому мають бути ці квартири. Наразі очевидно, що Продавець не спроможний виконати умови Попереднього договору, а будинок не буде збудовано.

Всупереч умовам Попереднього договору Продавцем не повернуто Покупцю одержану від нього суму авансу у зв`язку з настанням передбачених умовами попереднього договору обставинами (наявністю заборони на продаж майна Продавцем). При цьому розшукати Продавця для вручення вимоги про повернення авансу не вдається можливим, оскільки остання за місцем реєстрації не перебуває, на зв`язок не виходить, працівники офісу продажів відповідного житлового комплексу його контактів не надають.

Вказав, що відповідач отримавши грошові кошти будинок не збудував, кошти не повертає, чим порушив свої зобов`язання та завдав моральної шкоди. Укладаючи попередній договір він мав на меті отримати у власність нову квартиру для власного проживання. Через такі неправомірні дії відповідача, він вимушений витрачати час та кошти для нормалізації життя. Розмір моральної шкоди оцінює в розмірі 10000 грн.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь:

авансовий платіж за попереднім договором купівлі-продажу в розмірі 218556 грн.;

моральну шкоду в розмірі 10000 грн.;

судові витрати у розмірі 11822,36 грн.

У відзиві на позов представник відповідача заперечував проти позовних вимог повністю Вказував, що строк повернення авансу відповідно до умов Попереднього договору не настав.

Зазначив, що Відповідач не відмовлявся та не відмовляється від укладання договору купівлі-продажу. Відповідач та його довірені особи весь час (з дати початку будівництва) знаходилися в офісі продажу квартирі, комунікували з усіма інвесторами та надвали інформацію про хід будівництва, але у зв`язку з обмежувальними заходами через пандемію коронавірусу перевели комунікацію в месенджери та чати.

Оскільки строк повернення авансу відповідно до умов Попереднього договору не настав, то позовні вимоги безпідставні. З 24 лютого 2022 року у зв`язку з розпочатою агресією російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану, було зупинено все будівництво в Києві та Київській області.

Вважає, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню за їх безпідставністю, суперечливістю та незаконністю.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ста. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

При розгляді справи судом встановлено, що 21 грудня 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири. Попередній договір засвідчено нотаріусом Михальченко М. М. та зареєстровано в реєстрі із номером 615, нотаріальний бланк НРР478001.

Згідно із ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У пункті 1 попереднього договору, сторони погодились, що за цим договором у строк до 21 грудня 2023 року зобов`язується передати у власність Покупця з укладенням договору купівліпродажу, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 28,7 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельних ділянках: площею 0,0335 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:5442; площею 0,0335 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:5443; площею 0,0335 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:5444, що знаходяться в АДРЕСА_2 .

Згідно пункту 4 Попереднього договору, на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 218556 гривень.

Згідно пункту 5 попереднього договору, сторони домовилися, що у випадку, зокрема, наявної заборони на продаж майна продавцем, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму авансового платежу протягом одного місяця.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд бере також до уваги, що за іншими попередніми договорами (в Єдиному реєстрі судових рішень наявні рішення про стягнення з ОСОБА_2 , сплачених позивачами за попередніми договорами), основні договори також не були укладені, та вони стосуються одного житлового будинку. Дана обставина також підтверджена і наявними фото з місця будівництва, з яких вбачається повне зупинення будівництва, відсутність як будівельників, так і будівельної техніки.

Як свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 330389771 від 26.04.2023, арештоване нерухоме майно боржника ( ОСОБА_2 ), в тому числі земельні ділянки, на яких мав бути збудований багатоквартирний будинок, згаданий у попередньому договорі.

Суд також бере до уваги, що в Єдиному реєстрі судових рішень наявна ухвала від 30.08.2023 у справі 911/2308/23 про відмову у відкритті провадження про неплатоспроможність Відповідача. Як вбачається зі змісту ухвали, то Відповідач звернувся до Господарського суду Київської області із заявою, в якій обгрунтовував, що найближчим часом він не зможе виконати грошові зобов`язання перед кредиторами, зокрема, тими, які уклали з ним попередні договори купівлі-продажу квартир. Вказана ухвала залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023.

Всупереч умовам попереднього договору подавцем не повернуто покупцю одержану від нього суму авансу у зв`язку з настанням передбачених умовами обох попередніх договорів обставинами (наявністю заборони на продаж майна продавцем).

Так, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд встановив, що між сторонами була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу квартири, позивач у рахунок попередньої оплати вартості зазначеного нерухомого майна передав відповідачу грошову суму в розмірі 218556 гривень, як авансовий платіж в рахунок сплати вартості об`єкту нерухомого майна, однак в подальшому з`явилася заборона на продаж майна продавцем, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача внесеного позивачем авансу.

Сума, яка названа в попередньому договорі є авансом, а оскільки оскільки інсує заборона на продаж майна боржника, порушене право позивача на повернення коштів (авансу) за будь-яких умов підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на його користь переданих/отриманих грошових коштів в тому розмірі та сумі, в яких вони передавалися, у розмірі 218556 гривень.

Вказане також узгоджується із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 7 липня 2020 року в справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що стороною позивача доведено належними та допустимими доказами невиконання відповідачем умов попереднього договору купівлі-продажу квартир, та відповідно, неповернення грошової суми на його вимогу.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову в цій частині.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди. 04.09.2023 представник позивача подав заяву про відмову від позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Суд, вивчивши матеріали справи, доводи заяви, приходить до висновку про задоволення заяви позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Положеннями ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Також, положеннями п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Згідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що відповідно до ордеру повноваження адвоката не обмежуються, суд придходить до висновку про задоволення заяви та закриття провадження у справі в частині стягнення моральної шкоди, оскільки це не суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства та не порушує права третіх осіб, суд вважає за необхідне прийняти відмову від позову, а провадження у справі закрити у цій частині.

Розподіл судових витрат суд здійснює на підставі ст.141 ЦПК України.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений аванс в розмірі 218556 грн.(двістівісімнадцять тисячп`ятсот п`ятдесятшість гривень).

Закрити провадженняу частині позовних вимог щодо стягненняморальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат сплачений судовий збір у розмірі2822,36 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять дві грн. 36 коп.) та витрати на правову допомогу у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень.

Інформація пропозивача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Інформація провідповідача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судо Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочног рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмово заявою відповідача

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день йог проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви пр його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йом повного заочного рішення суду

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня йог проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивн частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) бе повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дн складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦП України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Андрій ВОЛЧКО