Рішення

від 22.12.2023 по справі 921/290/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 грудня 2023 року м.Тернопіль Справа №921/290/23 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Кос М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Управління Тернопільської Єпархії Української Православної церкви, м.Тернопіль

до відповідача Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

про визнання недійсним рішення

за участю представників:

позивача: Кожевнікова О.В., адвокат, ордер серії ВО №1052571 від 04.05.2023;

відповідача: Чарнош Т.М., юрисконсульт, довіреність №340/01 від 17.12.2021;

Голик Л.Р., завідувач сектору, довіреність №188/01 від 09.06.2023.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Управління Тернопільської Єпархії Української Православної церкви, м.Тернопіль 25.04.2023 (згідно з відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№313) звернулося через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради, м.Тернопіль, про визнання недійсним рішення міської ради №8/п24/02 від 17.04.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.04.2023 Тернопільською міською радою на засіданні позачергової 24 сесії VIII скликання було прийнято рішення № 8/п24/02 Про припинення Управлінню Тернопільської єпархії Української Православної церкви права постійного користування земельною ділянкою, площею 0,548га (кадастровий номер 6110100000:06:002:0018) з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, що розташована за адресою вул.Євгена Коновальця, 1, м.Тернопіль. Також оскаржуваним рішенням було визнано таким, що втратило чинність рішення міської ради від 30.04.2009 року за №5/26/43 «Про надання в постійне користування земельної ділянки площею 0,54га для обслуговування церкви за адресою вул.Коновальця, 1».

Позивач вважає вищезазначене рішення відповідача прийнятим всупереч вимог закону, зокрема ст.ст.92, 120, 141, 143 Земельного кодексу України; оспорюване рішення прийнято з порушенням принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованій на ній будівлі/споруді; рішення також порушує право Управління на землекористування та прийняте з перевищенням радою повноважень, оскільки органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у зв`язку з чим суд визнати недійсним вказане рішення Тернопільської міської ради.

Окрім того, на думку позивача, зазначення у преамбулі рішення щодо його прийняття зокрема з урахуванням норми закону щодо внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій, які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України є безпідставним, оскільки Управління Тернопільської єпархії УПЦ засноване рішенням Собору єпископів Української Православної Церкви і не має жодного відношення до країни агресора.

Додатково, у відповіді на відзив на позовну заяву без номера від 29.05.2023 (вх.№4604 від 29.05.2023) позивач, заперечуючи доводи міської ради щодо проросійського статусу Управління Тернопільської Єпархії Української Православної церкви, зазначив, що такі не відповідають дійсності, оскільки після повномасштабного вторгнення РФ на територію нашої держави, Українська Православна Церква зібралась на Собор за участю єпископату, духовенства, чернецтва і вірян для прийняття рішення про остаточне відмежування від Російського Патріархату. На Соборі, який відбувався 27.05.2022, прийнято нову версію Статуту про управління УПЦ, яким визначено, що УПЦ є повністю незалежним релігійним об`єднанням, яке жодним чином не підкоряється вищому керівництву інших Помісних Церков.

Посилання відповідача на Висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної церкви, затверджений наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 27.01.2023 року №H-8/11, вважає необґрунтованими, оскільки вказаний Висновок носить рекомендаційний характер; такий не є висновком судової експертизи; вказаний документ жодного відношення до підстав скасування оскаржуваного рішення Тернопільської міської ради не має. Відповідно до постанов Собору єпископів УПЦ від 27.05.2023 та нової редакції Статуту "Про управління УПЦ", а також реальної та літургічної ділової практики Українська православна церква має повну самостійність та незалежність у своїй діяльності із центром у м.Києві, а саме Київська митрополія Української Православної церкви.

Щодо тверджень про те, що спірну земельну ділянку, площею 0,548га, для обслуговування будівлі храму надано в 2009 році в постійне користування не "Управлінню Тернопільській Єпархії Української Православної церкви", а іншій особі - громаді Тернопільській єпархії Української Православної церкви, то позивачем зазначено, що ця земельна ділянка не надавалася іншій юридичній особі, оскільки відбулося перейменування юридичної особи з Тернопільської Єпархії Української Православної церкви на Управління Тернопільської Єпархії Української Православної церкви, про що свідчить запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.09.2009 про реєстрацію відповідних змін у назві. Вказана земельна ділянка передана у постійне користування позивачу згідно виготовленої у 2004 році та затвердженої радою у 2009 році технічної документації на землю. У січні 2016 року Управлінням в Реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію вказаного речового права.

Стверджує, що вказані акти органу місцевого самоврядування (рішення Тернопільської міської ради №5/26/43 від 30.04.2009 та №5/28/59 від 21.08.2009) є актами одноразового застосування, такі вичерпали свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Заперечення відповідача.

Тернопільська міська рада заявлені позовні вимоги заперечує та посилається на такі обставини.

- 26.12.2018 набрав чинності Закон України №2662-VIII від 20.12.2018 «Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України», яким статтю 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" доповнено частинами сьомою та восьмою такого змісту:

- релігійна організація (об`єднання), яка безпосередньо або як складова частина іншої релігійної організації (об`єднання) входить до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, зобов`язана у своїй повній назві, зазначеній у її статуті (положенні), відображати належність до релігійної організації (об`єднання) за межами України, до якої вона входить (частиною якої вона є), шляхом обов`язкового відтворення у своїй назві повної статутної назви такої релігійної організації (об`єднання) з можливим додаванням слів "в Україні" та/або позначення свого місця в структурі іноземної релігійної організації;

- входження релігійної організації (об`єднання) до релігійної організації (об`єднання), зазначеної в частині сьомій цієї статті, визначається у разі наявності однієї з таких ознак: 1) у статуті (положенні) релігійної організації, що діє в Україні, містяться вказівки на входження до структури релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України; 2) у статуті (положенні) закордонної релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, містяться вказівки на входження до її структури релігійної організації (об`єднання), що діє на території України, а також на право прийняття статутними органами управління зазначеної закордонної релігійної організації (об`єднання) рішень з канонічних і організаційних питань, які є зобов`язуючими для релігійної організації (об`єднання), що діє на території України; 3) статутом (положенням) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, передбачене обов`язкове входження керівників (повноважних представників) релігійної організації (об`єднання), що діє на території України, до статутних органів управління зазначеної закордонної релігійної організації (об`єднання) з правом вирішального голосу.

Відповідно до п.1 Статуту Управління Тернопільської єпархії Української Православної Церкви (в редакції від 27.07.2007) Тернопільська єпархія (місцева церква) є частиною Української Православної Церкви. 27.05.2022 Собор Української Православної Церкви у відповідь на пропозиції Синоду і Собору єпископів Української Православної Церкви змінив Статут про управління УПЦ, а саме було прибрано згадки про Московський патріархат та взаємовідносини УПЦ із РПЦ. Водночас введено норму у Розділ І Статуту про те, що Українська Православна Церква є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої відповідно до Грамоти Патріарха Московського і всієї Русі Олексія ІІ від 27 жовтня 1990 року (п.1).

За Висновком проведеної релігієзнавчої експертизи Статуту про УПЦ встановлено, що УПЦ цілком і повністю підпадає під усі три, визначені у ч.8 ст.12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", критерії належності релігійної організації закордонному релігійному центрові. Відтак Українська Православна Церква цілком відповідає ознакам релігійної організації, керівний центр якої знаходиться за межами України, в державі-агресорі.

Також згідно відомостей, які містяться на офіційному сайті Міністерства культури України та котрі опубліковані у виданні «Урядовий кур`єр» 26.01.2019, у Переліку релігійних організацій (об`єднань), які підпадають під дію норм частини сьомої та восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо необхідності внесення змін до статуту (положення) та подання їх на реєстрацію у встановленому порядку, під номером 42 значиться: УПРАВЛІННЯ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (номер ЄДРПОУ - 14052348, адреса: 46020, м. Тернопіль, вул. Коновальця, 1) (ст.4 зведеної таблиці, п.п.42).

Також за даними сайту ОСОБА_1 до єпархій Русской Церкви належить Тернопольская епархия, що підтверджується скріншотом з сайту даної церкви, отриманого Відповідачем за наступним покликанням: http://www.patriarchia.ru/db/text/76157.htrnl (додано скріншот веб-сайту); митрополит Тернопільський та Кременецький Сергій (Генсіцький Борис Наумович) значиться на вищевказаному сайті як Єпископат Української Православної Церкви, що належить до діячів Русской Православной Церкви (долучено скріншот з сайту, за посиланням в мережі Інтернет http://www.patriarchia.ru/db/text/70893.htrnl).

На переконання міської ради, вказані обставини беззаперечно свідчать про приналежність Управління Тернопільської Єпархії Української Православної церкви до Російської Православної Церкви та спростовують твердження позивача про те, що дана релігійна організація не має жодного відношення до країни агресора.

Вказує, що позивачем не дотримано вимог Закону №2662-VIII та не внесено у визначені законом строки (як і на момент розгляду справи) змін до своєї офіційної назви та не подано відповідних змін до свого статуту (положення) на реєстрацію, а відтак слід вважати Статут (положення) позивача таким, що втратив чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об`єднання).

З приводу порушеного права позивача на землекористування, то на думку відповідача, Управління не набуло відповідного речового права, адже міською радою не приймалося жодних рішень про надання земельної ділянки за адресою вул.Є.Коновальця, 1 у постійне користування позивачу; відповідно жодне право або законний інтерес не міг бути порушений внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, оскільки дане право у позивача не виникало.

Рішенням Тернопільської міської ради від 30.04.2009 №5/26/43 «Про надання в постійне користування земельної ділянки площею 0,54 га для обслуговування церкви за адресою вул. Коновальця.І» надано в постійне користування земельну ділянку, площею 0,5484га для обслуговування церкви за адресою вул.Коновальця, 1 громаді Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви, а не позивачу.

Окрім того, пунктом 4 рішення Тернопільської міської ради від 30.04.2009 №5/26/43 зобов`язано громаду Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви в місячний термін оформити право користування земельною ділянкою відповідною документацією. Відповідне право, в силу вимог статті 126 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття рішення міської ради) посвідчувалося державними актами. Однак, позивачем не надано Державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою, що свідчить про невиконання вищезазначеного рішення міської ради від 30.04.2009, та про те, що право постійного користування не оформлено у встановленому законом порядку.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 01.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.05.2023, в якому оголошувалася перерва до 15.06.2023.

Ухвалою суду від 03.05.2023 на підставі ч.7 ст.140 Господарського процесуального кодексу України повернуто заяву позивача без номера від 30.04.2023 (вх.№3703 від 01.05.2023) про вжиття заходів забезпечення позову.

Оскільки після відкриття провадження у справі судом встановлено, що в порушення вимог процесуального законодавства представником позивача не долучено до позовних матеріалів належних доказів на підтвердження повноважень представника (адвоката) на підписання позову та його подання до Господарського суду Тернопільської області від імені Управління Тернопільської Єпархії Української Православної церкви, ухвалою суду від 03.05.2023 позовну заяву залишено без руху із встановленням п`ятиденного строку для усунення виявленого недоліку.

Після усунення позивачем виявлених судом недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 05.05.2023 продовжено розгляд справи.

Ухвалою суду від 08.05.2023 відмовлено у задоволенні заяви без номера від 04.05.2023 (вх.№3876 від 05.05.2023) Управління Тернопільської Єпархії Української Православної церкви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 19.05.2023 частково задоволено повторно подану позивачем заяву без номера від 17.05.2023 (вх.№4326 від 18.05.2023) про вжиття заходів забезпечення позову.

Заборонено Тернопільській міській раді приймати будь які рішення щодо земельної ділянки, площею 0,5484га за кадастровим номером 6110100000:06:002:0018, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Є.Коновальця, 1, стосовно її поділу, виділу, об`єднання із іншими земельними ділянками, зміни цільового призначення земельної ділянки, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам; накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,548га за кадастровим номером 6110100000:06:002:0018; заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в тому числі, але не виключно: шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, об`єднання із іншими земельними ділянками, зміни цільового призначення земельної ділянки, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку стосовно земельної ділянки площею 0,5484га (кадастровий номер 6110100000:06:002:0018), що знаходиться за адресою: вул.Євгена Коновальця, 1 в м.Тернопіль.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023, залишеною без змін постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.12.2023, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2023 скасовано; відмовлено у задоволені заяви Управління Тернопільської Єпархії Української Православної церкви без номера від 17.05.2023 (вх.№4326 від 18.05.2023) про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 15.06.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 04.07.2023, в якому оголошено перерву до 15.08.2023. Ухвалою від 21.08.2023 судове засідання відкладено на 29.09.2023, в засіданні оголошувалася перерва до 31.10.2023. Ухвалою суду від 13.11.2023 судове засідання призначено на 05.12.2023. Ухвалою суду від 11.12.2023 судове засідання перенесено на 22.12.2023.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно приписів ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж "розумного строку" цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити "розумним", не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Разом з тим, Конвенція в першу чергу гарантує "процесуальну" справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання "розумного строку", що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epiletka Gevmata та інші проти Греції). Справедливість провадження завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Миролюбов та інші проти Латвії).

Відтак, з огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, оскільки в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Враховуючи обставини даної справи, поведінку учасників, приймаючи до уваги забезпечення законних прав та інтересів сторін, повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, об`єктивність причин, що зумовили відкладення судових засідань, дана справа розглядається в межах розумного строку.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, наведені у поданих заявах по суті спору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України, у судовому засіданні 22.12.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи.

Згідно із довідкою № 22-3 від 05.10.1998 Тернопільського обласного управління статистики, довідкою про взяття на облік платника податків № 183 від 20.03.2001, свідоцтва про реєстрацію статуту релігійної організації № 93 від 12.08.1991 Тернопільська Єпархія УПЦ зареєстрована як юридична особа 12.08.1991 за адресою: м. Тернопіль, вул. Коновальця,1, з присвоєнням ідентифікаційного коду 14052348, із визначенням організаційно-правової форми юридичної особи релігійна організація, взята на облік як платник податків в органах податкової служби з 29.02.1996.

Включення відомостей про дану юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведено 23.11.2006 (номер запису 16461200000003043).

12.08.1991 року постановою ради в справах релігій при Кабінеті Міністрів УРСР (протокол №7) зареєстровано Статут Тернопільської єпархії Української православної церкви, ухвалений 16.05.1991 рішенням єпархіальних зборів Тернопільської єпархії та затверджений Митрополитом Київським і всієї України 21.07.1991року.

Із змісту Статуту вбачається, що Тернопільська єпархія (місцева церква) є структурним підрозділом Української Православної церкви (УПЦ), підзвітним Священному Синоду УПЦ. Єпархія складається з парафій, що знаходяться на території Тернопільської області, об`єднаних у благочиння, монастирів, духовних шкіл, братств, місій, подвір`їв та інших єпархіальних закладів.

Єпархія створюється і скасовується за рішенням Священного синоду і затверджується Собором єпископів Української православної Церкви (п.2 Статуту).

Єпархія здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства, Статуту Української Православної Церкви, а також цього Статуту, має штамп та печатку зі своєю назвою (п.п.5, 28 Статуту).

У пункті 7 Статуту визначено, що Тернопільська єпархія користується правами юридичної особи у рамках, визначених цим Статутом та Статутом Української Православної Церкви.

Згідно з п.9 вищими органами управління єпархії є єпархіальні збори та єпархіальна рада, очолювані єпархіальним архієреєм.

Єпархіальна рада є органом єпархіального управління та, згідно з п.12 Статуту, зокрема у межах своєї компетенції вирішує питання, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном парафій, монастирів, духовних шкіл та інших структурних підрозділів єпархії, а також питання володіння, користування та розпорядження майном, переданим в оренду на договірних началах, з державними, громадськими, релігійними організаціями.

Склад та порядок утворення єпархіальної ради визначається статутом Української Православної Церкви (п.13 Статуту).

Єпархіальний архієрей (керуючий єпархією) обирається та призначається Синодом Української Православної Церкви (п.14 Статуту).

Будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, господарського, соціального і благодійного призначення, кошти, література, інше майно, що придбавається єпархією, створене єпархією за рахунок власних котів, пожертвуване громадянами, підприємствами та організаціями або передане державою, а також придбане на інших законних підставах єпархією, так само як рухоме і нерухоме майно єпархіальних підрозділів, монастирів, духовних шкіл та ін., є власністю єпархії, структурних підрозділів (п. 19 Статуту).

У разі скасування єпархії, її майно надходить у розпорядження Священного Синоду УПЦ (п.24 Статуту).

15.11.2007 наказом Державного комітету України у справах національностей та релігій №90 зареєстровано зміни та доповнення до Статуту Управління Тернопільської єпархії Української Православної Церкви (у новій редакції), прийнятого рішенням Священного Синоду УПЦ від 27.07.2007, затвердженого Митрополитом Київським і всієї України 07.09.2007, про що Державним комітетом видано свідоцтво № 49 про реєстрацію статуту (в новій редакції) релігійної організації від 26.06.2007.

Відповідно до п.1 Статуту (далі за текстом нова редакція) Тернопільська єпархія (місцева церква) є частиною Української Православної Церкви. Єпархія утворюється і скасовується за рішенням Священного Синоду та затверджується Собором єпископів Української Православної Церкви. Межі єпархії на території України визначаються Священним Синодом УПЦ (п.2 Статуту).

Згідно з п.3 Статуту Єпархія об`єднує громадян, які мешкають на території єпархії для спільного здійснення права на свободу сповідання і поширення православної християнської віри.

Управління Тернопільської єпархії є виконавчим органом єпархії. Загальне керівництво та перевірка його діяльності здійснюється у відповідності із Статутом про управління Української Православної Церкви (п.5 Статуту). Управління Тернопільської єпархії здійснює свою діяльність, дотримуючись чинного законодавства, а також даного Статуту, який визначає його правоздатність як юридичної особи (п.6 Статуту).

Згідно п.13 Статуту споруди, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального та благодійного призначення, грошові засоби, інше майно, придбане єпархією або створене єпархією власним коштом, пожертвуване громадянами, підприємствами та установами або передане державою, а також придбане єпархією на інших законних підставах є власністю єпархії.

Із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.10.2014, Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.09.2009 та станом на 13.06.2023 вбачається, зокрема, що ідентифікаційний код та місцезнаходження юридичної особи позивача є незмінними.

30.09.2009 реєстратором виконавчого комітету Тернопільської міської ради Опалко Л.В. проведено реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Тернопільської Єпархії Української православної церкви, а саме проведено реєстрацію зміни найменування особи, про що вчинено запис за № 16461050003003043 (Витяг з державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 331498434654).

Тернопільська міська рада є органом місцевого самоврядування, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №36817302006 від 09.06.2023 року.

14.11.1990 Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради прийнято рішення №475 "Про закріплення земельних ділянок за організаціями міста та дозвіл на будівництво", яким закріплено земельну ділянку, площею 0,5га по вул.Репіна за релігійною громадою Української Православної Церкви під будівництво церкви. Вказане рішення ради не визнано недійсним, не скасовано, відтак, є чинним. Також законність цього рішення не є предметом даного спору, а тому суд не перевіряє його законність.

Відповідно до Акту від 17.05.1994 Управлінням архітектури і будівництва м.Тернополя здійснено відведення земельної ділянки, площею 0,5га по вул.Репіна (Коновальця) в м.Тернополі (справа №1076).

У 2004 році землевпорядною організацією - ТОВ "СМП Геодезія" на замовлення Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви, виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за кадастровим номером 6110100000:06:002:0018 по вул. Є.Коновальця, 1 в м. Тернополі, площею 0,5484га, а 29.12.2015 на підставі вказаної технічної документації відділом Держгеокадастру у м. Тернополі проведено державну реєстрацію земельної ділянки з цільовим призначенням: 03.04. Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, категорія земель: Землі житлової та громадської забудови, вид використання: для обслуговування церкви, власником земельної ділянки є Тернопільська міська рада, що вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6102126072015 від 29.12.2015 (а.с. 109 том І).

30.04.2009 рішенням Тернопільської міської ради №5/26/43 "Про надання в постійне користування земельної ділянки площею 0,54гa для обслуговування церкви за адресою вул.Коновальця, 1" (до рішення внесено зміни згідно рішення № 5/28/59 від 21.08.2009), яким затверджено громаді Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5484гa, яка відноситься до земель житлової та громадської забудови, за адресою вул.Коновальця, 1; надано громаді Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви в постійне користування земельну ділянку площею 0,5484гa для обслуговування церкви за адресою вул.Коновальця, 1; після реєстрації державного акту на право постійного користування землею віднести земельну ділянку площею 0,5484га до земель житлової та громадської забудови; зобов`язано громаду Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви в місячний термін оформити право користування земельною ділянкою відповідною документацією (а.с. 101 том І).

Тобто, позивачем отримано право постійного користування на земельну ділянку за цільовим призначенням: 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (вид використання для обслуговування церкви), площею 0,5484 га з кадастровим номером: 6110100000:06:002:0018, що розташована за адресою: вул. Коновальця, 1 м. Тернопіль (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 830440261101), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 331798452 від 10.05.2023.

Дане право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано 15.01.2016 державним реєстратором Тернопільського міського управління юстиції Гриндою О.Я., про що внесено запис до Реєстру згідно рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень №27867513 від 20.01.2016; підстава для державної реєстрації: рішення Тернопільської міської ради від 21.08.2009 за № 5/28/59 та від 30.04.2009 за №5/26/43 (запис в реєстрі про речове право № 12958533). Правокористувачем земельної ділянки є Управління Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви, код ЄДРПОУ 14052348, а власником Тернопільська міська рада, код ЄДРПОУ 34334305.

На вказаній земельній ділянці, що перебувала у постійному користуванні Позивача на даний час розміщені будівлі та споруди церкви на 600 прихожан, котрі належать на праві колективної власності Управлінню Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви, відповідно до свідоцтва про право власності від 20.08.2001 року, виданого Тернопільській Єпархії УПЦ на адміністративно-побутовий будинок, загальною площею 864,6 кв.м., розташований по вул.Коновальця, 1, в м.Тернополі, про що у реєстровій книзі вчинено запис за №1231 (а.с. 187 том І), свідоцтва про право власності на майно серії САС №893090 від 23.04.2010, виданого Управлінню Тернопільської Єпархії УПЦ на будівлі та споруди церкви на 600 прихожан (адмінпобутовий будинок з прибудовою навісу для автомашин і кухонних приміщень, А, 1282,4м2; церква, В, 1125,1м2; підсобниці приміщення, В, 291,2м2; дворовий туалет з паличною, Г, 54,05м2; капличка, Д, 3,3м2) та вбачається з Реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер майна 30272975) відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 331798452 від 10.05.2023, № 330886473 від 02.05.2023.

Відповідно до розпорядження міського голови міста Тернополя №86 від 15.04.2023 скликано на 17.04.2023 об 11:00год. позачергову двадцять четверту сесію міської ради восьмого скликання та запропоновано раді розглянути питання про припинення Управлінню Тернопільської єпархії Української Православної церкви права користування земельною ділянкою за адресою вул. Євгена Коновальця,1.

17.04.2023 Тернопільською міською радою прийнято рішення №8/п24/02 "Про припинення Управлінню Тернопільської єпархії Української Православної церкви права користування земельною ділянкою за адресою вул. Євгена Коновальця,1" (https://ternopilcity.gov.ua/sesiya/rishennya-sesii/66968.html)(далі - Рішення).

Вказаним рішенням Тернопільська міська рада вирішила:

1. Припинити Управлінню Тернопільської єпархії Української Православної церкви (код ЄДРПОУ 14052348) право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5484га (кад. номер 6110100000:06:002:0018) для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за адресою вул. Євгена Коновальця,1.

2. Рішення міської ради від 30.04.2009 №5/26/43 «Про надання в постійне користування земельної ділянки площею 0,54га для обслуговування церкви за адресою вул.Коновальця,1» вважати таким, що втратило чинність.

3. Віднести земельну ділянку площею 0,5484га (кад.номер 6110100000:06:002:0018) за адресою вул. Євгена Коновальця,1 до земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам.

4. Зареєструвати припинення речового права постійного користування на земельну ділянку, вказану у п.1 даного рішення у Державному реєстрі речових прав.

Оспорюване рішення прийняте з посиланням на Земельний кодекс України, Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про свободу совісті та релігійні організації» та «Про внесення зміни до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», розглянувши звернення депутатів міської ради від 06.04.2023, враховуючи висновки постійних комісії міської ради з питань містобудування, з питань регулювання земельних відносин та екології.

Цього ж дня, на підставі вказаного рішення державним реєстратором Тернопільської міської ради Рудик Юлією Михайлівною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено реєстрацію припинення відповідного речового права Управлінню Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви України на зазначену земельну ділянку, індексний номер рішення 67236123.

Постійною комісією з питань містобудування (рішення №6.1 від 14.04.2023), постійною комісією з питань регулювання земельних відносин та екології (рішення №7.1 від 14.04.2023) погоджено проект рішення міської ради "Про припинення Управлінню Тернопільської єпархії Української Православної церкви права користування земельною ділянкою за адресою вул.Євгена Коновальця, 1".

17.04.2023 Управління Тернопільської єпархії УПЦ зверталося до голови Тернопільської міської ради з листом, в якому повідомляло про те, що на земельній ділянці за кадастровим номером 6110100000:06:002:0018 розташований Кафедральний собор в ім`я Святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії та інші будівлі, що належать на праві власності Управлінню Тернопільської єпархії Української Православної Церкви. Як постійний землекористувач вказаної ділянки - Управління Тернопільської єпархії Української Православної Церкви згоди на вилучення земельної ділянки не надавало, а також самостійно не зверталося з клопотанням про припинення права користування, а тому у Тернопільської міської ради відсутні повноваження для прийняття рішення про припинення права постійного користування позивачу.

Предметом позовних вимог є визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради №8/п24/02 від 17.04.2023 як такого, що прийняте всупереч ст.ст. 141, 143 Земельного кодексу України; такого, що порушує право позивача на землекористування, набуте в установленому законом порядку та з огляду на знаходження на спірній земельній ділянці об`єкту нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності, що є окремою підставою для користування даною земельною ділянкою.

Норми права, які судом застосовуються при ухваленні рішення.

Спір, котрий є предметом судового розгляду у даній справі стосується земельних правовідносин, зокрема щодо визнання та оспорення права землекористування.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За ст.16 ЦК України та ст.152 ЗК України одним зі способів захисту порушеного права на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

При вирішенні даного спору суд першочергово надає оцінку доводам Тернопільської міської ради, що викладені у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву, а саме щодо приналежності Управління Тернопільської Єпархії Української Православної церкви до московського патріархату та країни агресора та щодо обставин не внесення позивачем змін до установчих документів та не реєстрація відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що свідчить про не виконання стороною вимог діючого законодавства України, що, серед іншого, вплинуло на реалізацію його права щодо користування земельною ділянкою, та зазначає наступне.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Згідно з ст. 13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації.

Статтею 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" передбачено, що статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому цим Законом та повинен містити відомості про: 1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження; 2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об`єднання; 3) майновий стан релігійної організації; 4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів; 5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації; 6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації. Статут (положення) може містити й інші відомості, пов`язані з особливостями діяльності даної релігійної організації. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству. Документи, які визначають віросповідну діяльність, вирішують інші внутрішні питання релігійної організації, не підлягають реєстрації в державних органах.

Законом України «Про внесення зміни до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України» № 2662-VIII від 20.12.2018 статтю 12 Закону доповнено частинами7 та 8 такого змісту:

«Релігійна організація (об`єднання), яка безпосередньо або як складова частина іншої релігійної організації (об`єднання) входить до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, зобов`язана у своїй повній назві, зазначеній у її статуті (положенні), відображати належність до релігійної організації (об`єднання) за межами України, до якої вона входить (частиною якої вона є), шляхом обов`язкового відтворення у своїй назві повної статутної назви такої релігійної організації (об`єднання) з можливим додаванням слів «в Україні» та/або позначення свого місця в структурі іноземної релігійної організації.

Входження релігійної організації (об`єднання) до релігійної організації (об`єднання), зазначеної в частині сьомій цієї статті, визначається у разі наявності однієї з таких ознак: 1) у статуті (положенні) релігійної організації, що діє в Україні, містяться вказівки на входження до структури релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України; 2) у статуті (положенні) закордонної релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, містяться вказівки на входження до її структури релігійної організації (об`єднання), що діє на території України, а також на право прийняття статутними органами управління зазначеної закордонної релігійної організації (об`єднання) рішень з канонічних і організаційних питань, які є зобов`язуючими для релігійної організації (об`єднання), що діє на території України; 3) статутом (положенням) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, передбачене обов`язкове входження керівників (повноважних представників) релігійної організації (об`єднання), що діє на території України, до статутних органів управління зазначеної закордонної релігійної організації (об`єднання) з правом вирішального голосу».

Юридичні наслідки порушення норми про перейменування містяться у пункті 4 Перехідних та прикінцевих положень Закону № 2662-VIII від 20.12.2018: «У разі якщо протягом чотирьох місяців (для релігійних громад - дев`яти місяців) з дня набрання чинності цим Законом … релігійна організація (об`єднання) не внесла передбачених законом змін до своєї офіційної назви та не подала відповідні зміни до свого статуту (положення) на реєстрацію, її статут (положення) втрачає чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об`єднання)».

Конституційний суд України у своєму рішенні № 4-р/2022 від 27.12.2022 визнав такими, що є конституційними положення Закону № 2662-VIII від 20.12.2018, дійшовши висновку, що обмеження свободи віросповідання (релігії) у поєднанні зі свободою об`єднання в частині обов`язку уточнення назви релігійних організацій є правомірними, а отже - допустимими. Конституційний Суд України зазначив, що приписи Закону № 2662-VIII загалом мають легітимне юридичне підґрунтя, оскільки вони ухвалені в конституційний спосіб, вони визначають правомірну мету, є потрібними для демократичного суспільства та відповідають нагальній суспільній потребі в Україні.

Міністерством культури України 25.01.2019 року прийнято наказ за № 37, яким затверджено релігієзнавчу експертизу щодо встановлення переліку релігійних організацій, які підпадають під дію так званого «закону про перейменування» № 2662-VIII від 20.12.2018. До цього переліку увійшло також понад 12 тисяч релігійних організацій УПЦ (серед них більше 90% - це релігійні громади УПЦ), які мали внести відповідні зміни до своїх статутів щодо уточнення назви, зокрема й Управління Тернопільської єпархії Української Православної Церкви (м.Тернопіль, вул.Коновальця, 1, ідентифікаційний код 14052348 (п. 42 Переліку).

Позивачем такі зміни до Статуту не внесені, відповідно, останнім порушено вимоги Закону України "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка за законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України". Разом з тим, не внесення змін до установчих документів та не реєстрація відповідних відомостей у Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань релігійною організацією може бути підставою припинення діяльності відповідної організації. Однак не можу слугувати підставою для не припинення її права користування (володіння) земельною ділянкою.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів держави.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У частині 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Наведені норми законодавства свідчать про те, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив повноваження самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Слід зазначити, що акт органу місцевого самоврядування чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

У пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), Конституційний Суд України дійшов висновку, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання акта органу місцевого самоврядування недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Судом встановлено, що рішення міської ради від 17.04.2023 №8/п24/02 про припинення Управлінню Тернопільської єпархії Української Православної церкви права користування земельною ділянкою, яким вирішено припинити Управлінню Тернопільської Єпархії Української Православної церкви (код ЄДРПОУ 14052348), юридична адреса: м. Тернопіль, вул. Коновальця, буд.1) право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5484 га, кадастровий номер 6110100000:06:002:0018 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за адресою вул. Євгена Коновальця,1 в м. Тернополі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 830440261101, номер запису про інше речове право: 12958533) та визнано п. 2 рішення таким, що втратило чинність рішення міської ради від 30.04.2009 №5/26/43 «Про надання в постійне користування земельної ділянки площею 0,54га для обслуговування церкви за адресою вул.Коновальця, 1», є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування (актом індивідуальної дії), яке стосується позивача у справі та згідно якого в Управління на його підставі виникли права і обов`язки, пов`язані з правом постійного користування переданою земельною ділянкою площею 0,5484 га, кадастровий номер 6110100000:06:002:0018. При цьому, вказане рішення було виконане фактом здійснення реєстрації 15.01.2016 року даного речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Тернопільської міської ради за № 5/28/59 від 21.08.2009 та рішення Тернопільської міської ради за № 5/26/43 від 30.04.2009.

Правила реєстрації прав на нерухоме майно, у тому числі на земельну ділянку, визначені, зокрема Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127, який набрав чинності з 01.01.2016, пунктом 81-1 якого визначено, що державна реєстрація прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року проводиться у порядку, передбаченому статтею 29 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За нормами вказаної статті Закону про державну реєстрацію, для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав відповідно до вимог, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Наведеними правовими нормами та зазначеними вище обставинами, а саме вчинення реєстрації речового права за позивачем спростовуються доводи відповідача про не оформлення Управлінням у встановленому законом порядку права постійного користування спірною земельною ділянкою, наданою згідно рішення міської ради від 30.04.2009 року.

Також, здійснення державної реєстрації речового права позивача на вказану земельну ділянку свідчить, що рішення Тернопільської міської ради 2009 року вичерпало свою дію фактом його виконання, тому не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування після його виконання, що виключає можливість його скасування органом місцевого самоврядування, зокрема шляхом прийняття оскаржуваного рішення.

Окрім цього, надаючи оцінку мотивам прийняття відповідачем вказаного рішення, серед яких, зокрема визначено те, що оскаржуване рішення радою було прийнято керуючись Земельним кодексом, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про свободу совісті та релігійні організації» та «Про внесення зміни до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд виходить з наступного.

За приписами частини першої статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 цього Кодексу, перелік яких є вичерпним.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

ЄСПЛ у рішенні Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року (Shtokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункти 50 та 51) зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Говорячи про закон, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України (пункт 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19).

Частиною 1 статті 142 ЗК України встановлено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Поряд з цим, стаття 143 Земельного кодексу України регламентує, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; ґ-1) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов`язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.

Водночас будь-які законодавчі зміни, у тому числі до ст.141 ЗК України, у зв`язку із обставинами, які послугували підставою для прийняття Тернопільською міською радою оскаржуваного рішення №8/п24/02 від 17.04.2023, не вносилися.

Наведені норми Земельного кодексу України свідчать про те, що особа може бути позбавлена набутого у встановленому порядку права постійного користування земельною ділянкою лише у способи, визначені ст.ст. 141-143 ЗК України, зокрема, внаслідок добровільної відмови від земельної ділянки чи за наявності інших, визначених ст. 141 ЗК України, підстав, або внаслідок примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється виключно в судовому порядку.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 р. у справі № 906/392/18.

Будь яких обставин та доказів на їх підтвердження, які б давали відповідачу правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення на підставі ст.141 ЗК України, Тернопільською міською радою суду надано не було.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Згідно зі статтею 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, прийняття органом місцевого самоврядування рішення про скасування власного рішення та віднесення земельної ділянки до земель, не наданих у власність або користування, не є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, визначеною ст. 141 Земельного Кодексу України.

Судом також встановлено, що на земельній ділянці, яка надавалася в користування позивачу останнім побудовано та введено в експлуатацію, оформлено право власності на ряд об`єктів нерухомості.

За висновками, наведеними у пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №713/1817/16-ц, у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №921/158/18 зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Ця обставина також унеможливлює вчинення дій органом місцевого самоврядування, спрямованих на позбавлення позивача права землекористування даною земельною ділянкою.

Матеріали справи свідчать, що позивачем не вчинялися дії щодо добровільної відмови останнього від його права на землю, а доказів наявності інших підстав, визначених ст.141 ЗК України, відповідачем суду не надано. Відтак, вирішення питання щодо примусового припинення прав позивача на спірну земельну ділянку, в силу імперативних положень ст.143 ЗК України, може бути здійснене органом місцевого самоврядування виключно в судовому порядку.

Щодо заперечень відповідача про надання земельної ділянки в постійне користування громаді Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви, а не Управлінню Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви, то суд зазначає таке.

Як вбачається із змісту рішення Тернопільської міської ради №5/26/43 від 30.04.2009, за зверненням громади Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5484гa по вул.Коновальця, 1 в м.Тернополі на надано громаді Тернопільської Єпархії УПЦ в постійне користування земельну ділянку, площею 0,5484ra для обслуговування церкви за адресою вул.Коновальця, 1 в м. Тернополі.

Судом встановлено і це вбачається з установчих документів, реєстраційних документів релігійної організації під назвою - громада Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви не існувало. Натомість, Радою у справах релігії при Кабінеті Міністрів 12.08.1991 на підставі рішення № 93 проведено реєстрацію юридичної особи, яка мала іншу назву - Тернопільська Єпархія Української Православної Церкви та якій було присвоєно ідентифікаційний код 14052348, місцезнаходження - м.Тернопіль, вул.Коновальця, 1.

30.09.2009 реєстратором виконавчого комітету Тернопільської міської ради Опалко Л.В. проведено реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Тернопільської Єпархії Української православної церкви, а саме проведено реєстрацію зміни найменування особи, про що вчинено запис за №16461050003003043 (Витяг з державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №331498434654).

Таким чином, враховуючи, що ідентифікаційний код даної юридичної особи не змінювався, відповідно, реорганізація такої особи не проводилася, а мало місце лише зміна найменування юридичної особи з Тернопільської Єпархії УПЦ та Управління Тернопільської Єпархії УПЦ.

Висновки господарського суду.

Згідно з ч.3, 4 ст. 13, ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з положеннями ч.1 ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судом не встановлено будь яких обставин та доказів на їх підтвердження, які б надавали відповідачу правові підстави для припинення позивачу права користування земельною ділянкою на підставі ст.141 ЗК України.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Трофимчук проти України» зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На підставі досліджених доказів та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ради прийнято всупереч закону, оскільки діяльність позивача на час його прийняття не припинилася; у позивача наявне у власності нерухоме майно; позивач не є іншою особою, якій виділялася земельна ділянка у користування в 2009 році; таким рішенням порушується право позивача на землекористування; інші законодавчо встановлені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою відсутні, судом не встановлені та відповідачем не наведені.

Враховуючи викладене вище суд вважає, що приймаючи оскаржуване рішення Тернопільська міська рада діяла також поза межами наданих повноважень, всупереч приписів ч.2 ст.19 Конституції України та ст.ст. 141-143 ЗК України, а тому зазначений акт підлягає визнанню недійсним.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2684грн, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 47, 50, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 197, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення позачергової двадцять четвертої сесії Тернопільської міської ради №8/п24/02 від 17.04.2023 «Про припинення Управлінню Тернопільської єпархії Української Православної церкви права постійного користування земельною ділянкою за адресою вул. Євгена Коновальця, 1».

3. Стягнути з Тернопільської міської ради (вулиця Листопадова, будинок 5, місто Тернопіль, ідентифікаційний код 34334305) на користь Управління Тернопільської Єпархії Української Православної церкви (вулиця Є.Коновальця, будинок 1, місто Тернопіль, ідентифікаційний код 14052348) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири)грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 29.12.2023.

Суддя Н.О. Андрусик