Рішення

від 18.12.2023 по справі 200/3223/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 року Справа№200/3223/20-а

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 13 березня 2020 року N 0000165413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 451 225 грн та штрафними санкціями у сумі 225 612, 50 грн; від 13 березня 2020 року N 0000195413 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 7 594586 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 3 797 293 грн; від 13 березня 2020 року N 0000175413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 50 850 282 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 25 425 141 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року задоволено адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного від 17 серпня 2020 року у справі N200/3223/20-а залишено без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного від 17 серпня 2020 року у справі N200/3223/20-а без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року замінено Офіс великих платників податків ДПС, його правонаступником - Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи прийняту постанову Верховний Суд вказав, що судами належним чином не були перевірені обставини щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів, а деякі взагалі не взяті до уваги, в порушення статті 90 КАС України.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд в своїй постанові зазначив, що при новому розгляді суду першої інстанції необхідно встановити, дослідити і надати висновок щодо сертифікатів якості, які б підтверджували здійснення господарських операцій з продажу (постачання) товарів, проаналізувати доводи контролюючого органу щодо наявності недоліків в оформленні деяких товаротранспортних накладних (не зазначено пункту навантаження, його невідповідність тому, що вказаний в інших первинних документах) та їх відсутність по деяким операціям, відсутність у контрагентів позивача необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів, не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, неможливості ідентифікувати фактичних постачальників товару (вугілля, металобрухту тощо). Судами не надано оцінки, що перевіркою не підтверджено факт постачання вугілля на адресу позивача через лінію зіткнення у межах Донецької області, а саме щодо переміщення вугілля марки АС 6-13 з непідконтрольної території України до позивача (ТОВ «ТПК «Укрантрацит»-ТОВ «Углеспром»-ПрАТ «НКМЗ»). Колегія судів наголосила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати так і спростовувати реальність господарських операцій.

Отже, суд першої інстанції розглядає справу з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Трояновій О.В.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року прийнято до провадження адміністративну справу N200/3223/21-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень.

19 січня 2022 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкладено провадження по справі на 09.02.2022 року.

09 лютого 2022 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкладено провадження по справі на 23.02.2022 року.

23 лютого 2022 року судом відкладено підготовче засідання до 16 березня 2022 року.

24 червня 2022 ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкладено підготовче засідання до відновлення можливості безпечного для учасників судового процесу проведення судових засідань у приміщенні суду, у зв`язку із введенням на території України воєнного стану.

21 вересня 2023 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду призначено підготовче засідання на 19 жовтня 2023 року о 14:00.

19 жовтня 2023 року судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 16 листопада 2023 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

У судовому засіданні представник позивача, Турутіна О.В. підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача, Озацька О.В. заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача.

У судовому засіданні, призначеному на 16 листопада 2023 року судом було поставлено питання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, та представники сторін надали згоду на подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Законом України від 24 лютого 2022року N2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно якого, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України N 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України« правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року N 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно п. 4 Рекомендацій Ради суддів України, опублікованих 02.03.2022 року, щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м. Слов`янськ Донецької області.

У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров`ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ N 14/І-г «Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи». Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.

Враховуючи те, що станом на 18 грудня 2023 року в Україні продовжує діяти воєнний стан, суд розглядає і вирішує справу в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що висновки в акті про порушення ґрунтуються на інформації, яка не передбачена вимогами до змісту актів перевірки, а саме на припущеннях, інформації про кримінальні провадження, судової практики, а тому прийняті на підставі такого акта податкові повідомлення-рішення є протиправними; первинні документи як підстава для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та включення до податкового кредиту сум, сплачених контрагентам, є належно оформленими.

21.12.2021 року позивачем до суду надано клопотання про долучення до матеріалів справи документів: подорожніх листів, розпорядження про відрядження N343, витяг з інструкції про пропускної, витяг з журналів обліку в`їзду автотранспорту в робочий час, витяг з журналів обліку в`їзду, виїзду автотранспорту у неробочий час, накладна від 07.12.2016 р., копії сертифікатів якості на продукцію, поставлену ТОВ «Феротрейд Компані», ТОВ «Регіон-трейдінг17».

12.01.2022 року позивачем до суду надано клопотання про долучення до матеріалів справи документів: витяг з журналів обліку в`їзду автотранспорту в робочий час, розпорядження про відрядження N7 від 10.09.2015р.

Крім вказаних документів позивачем надано пояснення, відповідно до яких зазначив, що на кожному прибутковому ордері, видатковій накладній і ТТН міститься відмітка про прийняття товару представником ПрАТ «НКМЗ» та штемпель складу, факт поставки товару на територію ПрАТ «НКМЗ» підтверджується у журналі обліку в`їзду автотранспорту в робочий час, журналі обліку в`їзду, виїзду автотранспорту у неробочий час, в ТТН і прибуткових ордерах є посилання на державний номер автомобілю. Зазначив, що твердження відповідача про отримання безоплатних товарів від невстановлених постачальників, безтоварність операцій, ґрунтується на припущеннях відповідача. Зазначив, що сертифікат якості не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік», позивачем надані копії сертифікатів якості на отриману продукцію за договорами поставки. Щодо відсутності у контрагентів позивача і у наступних підприємствах по ланцюгу постачання необхідних матеріально-технічних і трудових ресурсів , вкотре зазначили про висновки Верховного Суду. Крім того звернули увагу про наявність в матеріалах справи листа від 16.04.20 р. N 13-01 від ТУ ДБР, в якому повідомляється про те, що кримінальне провадження закрито 28.12.2019 р. на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні посадових осіб складу кримінального правопорушення. Стосовно посилань на відкритті кримінальні провадження у відношенні контрагентів, вказаних в акті перевірки, зазначили про відсутність вироку. Щодо переміщення вугілля марки АС 6-13 за договором поставки між ПрАТ «НКМЗ» і ТОВ «Углеспром» зазначили, що при проведенні перевірки контролюючим органом встановлювався ланцюг постачання, належних доказів того, що вугілля було привезено контрагентом з непідконтрольної території не надано. Просили задовільнити позовні вимоги.

Офісом великих платників податків ДПС як первісним відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на доводи, викладені в акті перевірки, та з огляду на заперечення права на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість з огляду на відсутність такої умови як реальності постачання товару позивачеві. Вважає, що позивачем неправомірно документально оформлено взаємовідносини з контрагентами, які фактично не здійснювались.

Крім того, позивачем надано на адресу суду відповідь на відзив, зміст якого аналогічний викладеному у позові.

Окрім того, Офісом великих платників податків ДПС як первісним відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, зміст яких аналогічний викладеному у відзиві на позовну заяву.

Крім того, Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, зміст якого аналогічний викладеному у відзиві Офісу великих платників податків ДПС, та обґрунтований необхідністю врахування судом викладених Верховним Судом в постанові від 10.11.2021 року висновків. Звернули увагу на практику Верховного Суду щодо підтвердження реальності господарських операцій. Зазначили, що виробництво вугілля марки АС 6-13 (антрацит) на території України проводиться виключно в Донецької та Луганської області, в зв`язку з чим в акті перевірки викладений висновок про не підтвердження реальності проведених господарських операцій з придбання вугілля АС 6-13 у двох контрагентів ТОВ «Углеспром» та ТОВ «Салфер». Враховуючи висновки Верховного Суду зазначили, що під час розгляду справи ретельному дослідженню підлягає обставини щодо переміщення вугілля марки АС 6-13 з непідконтрольної території України до позивача (ТОВ ТПК «Укрантрацит» -ТОВ «Углеспром»-ПрАТ «НКМЗ»). Звернули увагу, що суди не надали оцінки тому, що контролюючим органом за даними ЄРПН встановлено рух вугілля до ТОВ «Углеспром» від ТОВ «ТПК «Укрантрацит». Останнє внесено як вантажовідправник до переліку осіб, яким надано право здійснювати перевезення товарів з неконтрольованої території (додаток 5 до Наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 12 червня 2015 року N415ог «Про затвердження Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей»). При цьому, відповідач наголошує на тому, що ТОВ «УГЛЕСПРОМ» відсутнє серед вантажоодержувачів, а посилання судів на адресу місця постачання продукції згідно із умовами договору між позивачем та ТОВ «УГЛЕСПРОМ», відповідають обставинам, встановленим у ході податкової перевірки. Податковим органом встановлено, що ТОВ «УГЛЕСПРОМ» придбавало вугілля для реалізації ПрАТ «НОВОКРАМАТОРСБКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» від підприємства ТОВ «ЕКОБУДПОСТАЧ» та ТОВ «ТПК Укрантрацит». Щодо постачальника антрациту ТОВ «ТПК Укрантрацит»: зазначили, що згідно аналізу встановлено рух вугілля на ТОВ «УГЛЕСПРОМ» від підприємства ТОВ «Торгівельно-промислова компанія Укрантрацит», код 35729864, за період з грудня 2016 по лютий 2017 року (період реєстрації податкових накладних ТОВ «УГЛЕСПРОМ» на ПрАТ «НКМЗ») у кількості 71 т вугілля марки АС 6-13.

Так, позивачем, клопотанням від 21.12.2021 залучено до матеріалів справи сертифікати якості продукції, що поставлена ТОВ «ФеротрейдКомпані» та ТОВ «Регіон-Трейдинг 17». Але, більша частина вказаних сертифікатів викладені на іноземній мові: англійській або російській мові, тому не можуть бути враховані судом як допустимі докази.

Позивачем клопотанням від 21.12.2021 залучено до матеріалів справи копії подорожніх листів, копія розпорядження про відрядження, витяг з Інструкції про пропускний режим в ПрАТ «НКМЗ», витяг з Журналів обліку в`їзду автотранспорту в робочий час, витяг з Журналів обліку в`їзду автотранспорту в неробочий час.

Також, позивачем клопотанням від 12.01.2022 залучено до матеріалів справи копії витягу з Журналів обліку в`їзду автотранспорту в робочий час та копію розпорядження від 10.09.2015 N7 про критерії відбору постачальників.

Але, вказані письмові докази позивача викладені на іноземній мові (на російській мові).

В зв`язку з тим, що надані позивачем до матеріалів справи копії подорожніх листів, копія розпорядження про відрядження, витяг з Інструкції про пропускний режим в ПрАТ «НКМЗ», витяг з Журналів обліку в`їзду автотранспорту в робочий час, витяг з Журналів обліку в`їзду автотранспорту в неробочий час та копія розпорядження від 10.09.2015 N7 про критерії відбору постачальників, викладені на іноземній мові (російській), відсутні просили відмовити в задоволені позовних вимог.

22 лютого 2022 року позивачем надано додаткові пояснення щодо проведення господарських операцій з придбання вугілля марки АС 6-13 у ТОВ «Углеспром» і ТОВ «Салфер» та постачальника по ланцюгу ТОВ «Екобудпостач».

02 листопада 2023 року представником позивача надано клопотання про доручення доказів.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, встановив.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод», зареєстроване в якості юридичної особи 01.04.1994 року за кодом ЄДРПОУ 05763599, перебуває на обліку як платник податків у Північному міжрегіональному управління ДПС по роботі з великими платниками податків, до видів економічної діяльності належать: 28.91 Виробництво машин і устаткування для металургії (основний); 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну; 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів; 43.21 Електромонтажні роботи; 86.10 Діяльність лікарняних закладів; 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування.

Відповідач - Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44131658) - суб`єкт владних повноважень, територіальний орган, утворений на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю за дотриманням вимог податкового законодавства.

Як вже встановлено судом, Харківським управлінням Офісу великих платників податків Державної податкової служби відповідно до пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2019 рік, на підставі наказу Офісу великих платників податків ДПС від 30.09.2019 N202, проведено планову документальну виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства та з метою контролю за правильністю нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 року відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За наслідками зазначеної перевірки складено Акт N10/28-10-54-13-07/05763599 від 07.02.2020 року (далі - Акт), відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 7 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 «Дохід», норми параграфу 15 розділу «Призначення фінансової звітності - Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1, що призвело до зниження податку на прибуток на загальну суму 52 181 130 грн, в тому числі: за три квартали 2016 року на 54 263 грн, за 2016 рік на 1 330 848 грн, за 1 квартал 2017 року на 6 287 475 грн, за півріччя 2017 року на 15 177 580 грн, за три квартали 2017 року на 24 004 427 грн, за 2017 рік на 39 672 775 грн, за 1 квартал 2018 року на 10 410 350 грн, за півріччя 2018 року на 10 416 150 грн, за три квартали 2018 року на 10 433 979 грн, за 2018 рік на 10 686 119 грн, за 1 квартал 2019 року на 431 723 грн, за півріччя 2019 року на 491 388 грн.;

- пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.200.4 абз. «б» ст. 200, п. 201.1, п. 201.3 ст. 201 ПК України, в результаті чого: занижено податкове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 451 225 грн., в тому числі за жовтень 2017 року на суму 451 225 грн.; завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 7 594 586 грн., в тому числі за: січень 2017 58 973 грн., лютий 2017 94 262 грн., квітень 2017 564 415 грн., травень 2017 459 615 грн, червень 2017 151 798 грн, липень 2017 626 814 грн., серпень 2017 80 543 грн, вересень 2017 117 687 грн, грудень 2017 2 061 968 грн., січень 2018 111 976 грн, лютий 2018 179 816 грн, березень 2018 2 215 грн., квітень 2018 51 832 грн, травень 2018 4 155 грн, червень 2018 1 730 грн, серпень 2018 150 287 грн, вересень 2018 1 760 грн., жовтень 2018 73 025 грн, листопад 2018 4 374 грн, грудень 2018 51 012 грн, січень 2019 283 263 грн, березень 2019 2 443 066 грн, травень 2019 20 000 грн;

- пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, пп. 271.1.2 п. 271.1 ст. 271, п. 277.1 ст. 277, п. 287.1 ст. 287 ПК України, встановлено заниження земельного податку за перевіряємий період на суму 6 723,54 грн, у т.ч. за січень 2019 на суму 893,02 грн, за лютий 2019 року на суму 1 258,35 грн, за березень 2019 року на суму 1 258,35 грн, за квітень 2019 року на суму 1 258,35 грн, та за травень 2019 року на суму 1 055,47 грн;

- п. 255.1 ст. 255, пп. 255.4.7 п. 255.4, пп. 255.5.2 п. 255.2, пп. 255.11.2 п. 255.11 ст. 255 ПК України встановлено заниження рентної плати за спеціальне користування використання води за перевіряємий період на суму 830 677,81 грн, у т.ч. за IV квартал 2016 року на суму 98 408,43 грн., за І квартал 2017 року на суму 122 004,62 грн., за ІІ квартал 2017 року на суму 75 118,49 грн., за ІІІ квартал 2017 року на суму 113 416,41 грн., за IV квартал 2017 року на суму 111 043,00 грн., за І квартал 2018 року на суму 140 527,29 грн., за ІІ квартал 2018 року на суму 137 455,92 грн., за ІІІ квартал 2018 року на суму 32 703,65 грн.;

- пп. 252.1.1 п. 252.1, пп. 252.3.1 п. 252.3, п. 252.6, пп. 252.7.2 п. 252.7, п. 252.16, п. 252.18 ст. 252 ПК України встановлено заниження рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі 1 004,10 грн., у т.ч. за IV квартали 2016 року на суму 56,84 грн., за І квартал 2017 року на суму 155,79 грн, за ІІ квартал 2017 року на суму 403,14 грн., за ІІІ квартал 2017 року на суму 173,56 грн, за IV квартал 2017 року на суму 214,77 грн.;

- п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: подання відомостей у складі податкової звітності про нараховані доходи фізичним особам (форма N1-ДФ) з помилками в податкових номерах окремих фізичних осіб за 3-4 квартали 2016 року, 1-4 квартали 2017 року, 1-4 квартали 2018 року, та 1-2 квартали 2019 року, що призвело до подання недостовірних відомостей по окремих фізичних особах;

- п. 7 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Приватним акціонерним товариством «Новокраматорський машинобудівний завод» направлено до Харківського управління Офісу великих платників податків ДПС заперечення до акту документальної планової перевірки від 07.02.2020 року N10/28-10-54-13-07/05763599, відповідно до яких позивач просив скасувати висновки Акту.

Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДПС за наслідками розгляду вищезазначених заперечень листом від 10.03.2020 року N10200/10/28-10-54-13-Ю висновки Акту залишено без змін, а заперечення без задоволення.

13 березня 2020 року Офісом великих платників податків ДПС, на підставі висновків акту перевірки від 07.02.2020 року N10/28-10-54-13-07/05763599 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- N 0000165413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 451 225 грн та штрафними санкціями у сумі 225 612,50 грн;

- N 0000175413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 50 850 282 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 25 425 141 грн;

- N 0000195413 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 7 594 586 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 3 797 293 грн.

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно п.1.1 ст.1 ПК України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із пунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України регламентовано, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Спору щодо процедури призначення, проведення документальної перевірки податковим органом між сторонами невиникло.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 1 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.14.1.181 п.14.1ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абзацом 1 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно до положень п.п. 198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Абзацом 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до положень абзаців 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року N 996-XIV (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон N 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону N996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону N 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частини 1 статті 9 Закону N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно положень абзацу 9 частини 2 статті 9 Закону N 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N88 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення N88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Положення N88, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення N88).

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року N21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року N21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі N814/328/15.

Підсумовуючи норми права, слід зробити висновок,що правові наслідки у вигляді виникнення у права у платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість (відповідних сум витрат та податкового кредиту) виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій та їх використання у власній господарській діяльності, документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах власної господарської діяльності платника.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигід, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення спору.

Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД-ПОБУТ-СЕРВІС» (постачальник) укладено договір N029/3395-17 від 19 грудня 2017 року з придбання феросплавної продукції.

На виконання вказаного договору сторонами укладено специфікацію N 1 від 19 грудня 2017 року на загальну суму 9 690 300,00 грн, з яких 1 615 050,00 грн - податок на додану вартість. За умовами пункту 2 специфікації допускається відхилення від заявлених обсягів постачання товару на +15%.

Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними N2 від 27.12.2017, N1 від 27.12.2017; N4 від 27.12.2017, N3 від 27.12.2017; N1 від 09.01.2018 р.; N2 від 09.01.2018 р.; N3 від 18.01.2018 р.; N4 від 18.01.2018 р.; N6 від 22.01.2018 р.; N5 від 22.01.2018 р.; N7 від 30.01.2018 р.; N8 від 30.01.2018 р.; N9 від 06.02.2018 р., N10 від 06.02.2018 р., N11 від 16.02.2018 р., N12 від 16.02.2018 р, N13 від 20.02.2018 р, N14 від 01.03.2018 р., N15 від 01.03.2018 р, N16 від 07.03.2018 р, N17 від 07.03.2018 р.

Товарно - транспортними накладними: N1 від 27.12.2017, N2 від 27.12.2017, N1 від 09.01.2018, N2 від 18.01.2018, N3 від 22.01.2018, N4 від 30.01.2018, N5 від 06.02.2018, N6 від 16.02.2018, N7 від 20.02.2018, N8 від 01.03.2018, N9 від 07.03.2018.

За видатковими та податковими накладними товар поставлено на суму 11 740 378,14 грн., з яких 1 956 729,69 грн податок на додану вартість.

Платіжними дорученнями підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 11 740 378,14 грн.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано, що підтверджується прибутковими ордерами:N1135 від 29.12.2017, N1 від 03.01.2018, N6 від 03.01.2018, N7 від 03.01.2018, N47 від 10.01.2018, N48 від 11.01.2018, N75 від 22.01.2018, N78 від 22.01.2018, N92 від 22.01.2018, N93 від 23.01.2018, N109 від 01.02.2018, N110 від 01.02.2018, N141 від 08.02.2018, N142 від 08.02.2018, N165 від 19.02.2018, N166 від 19.02.2018, N171 від 22.02.2018, N199 від 05.03.2018, N200 від 05.03.2018, N225 від 13.03.2018, N226 від 13.03.2018.

Окрім того, факт поставки товару підтверджується позивачем відмітками в Журналі обліку в`їзду автотранспорту у робочий час, а також у Журналі обліку в`їзду, виїзду автотранспорту у неробочий час. Форма та порядок ведення Журналів передбачені Інструкцією про пропускний та внутріоб`єктовий режим в ПАТ «НКМЗ», яку затверджено Наказом N 16 від 15.01.2014 р.

Крім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕРОТРЕЙД КОМПАНІ» (постачальник) укладено договір N 029/2407-17 від 05 вересня 2017 року з придбання феросплавної продукції.

На виконання цього договору сторонами укладено Специфікацією N1; додаткових угод N1 від 14.09.17 (Специфікація N2); 2 від 27.09.17 (Специфікація N 3); NЗ від 11.12.17 (Специфікація N 4); N4 від 15.12.17 (Специфікація N5); N5 від 21.12.17 (Специфікація N 6); N6 від 24,01.18 (внесено зміни до Специфікації N6 та введено Специфікацією N7), N7 від 30.01.18 (Специфікація N8). Загальна вартість товару за цим договором складає 5 752 583,77 грн.

Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними NРН-8 від 05.09.2017, NРН-16 від 29.09.2017, NРН-19 від 03.10.2017, NРН-24 від 09.10.2017, NРН-25 від 20.10.2017, NРН-26 від 02.11.2017, NРН-27 від 02.11.2017, NРН-38 від 11.12.2017, NРН-44 від 15.12.2017, NРН-45 від 22.12.2017, NРН-46 від 27.12.2017, NРН-47 від 28.12.2017, NРН-2 від 25.01.2018, NРН-1 від 25.01.2018, NРН-3 від 26.01.2018, NРН-5 від 31.01.2018, NРН-4 від 01.02.2018.

За видатковими та податковими накладними товар поставлено на суму 5 752 583,77 грн, з яких 958 763,96 грн. - податок на додану вартість.

Платіжними дорученнями підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 5 752 583,77 грн.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортні накладні, а саме NРН-8 від 05.09.2017, NРН-16 від 29.09.2017, NРН-19 від 03.10.2017, NРН-24 від 09.10.2017, NРН-25 від 20.10.2017, NРН-26 від 02.11.2017, NРН-27 від 02.11.2017, NРН-44 від 15.12.2017.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано, що підтверджується прибутковими ордерами: N269 від 07.09.2017, N285 від 03.10.2017, N290 від 09.10.2017, N292 від 10.10.2017, N311 від 24.10.2017, N328 від 06.11.2017, N396 від 12.12.2017, N413 від 18.12.2017, N420 від 26.12.2017, N427 від 29.12.2017, N 2 від 03.01.2018, N29 від 27.01.2018, N 30 від 27.01.2018, N 31 від 29.01.2018, N 131 від 02.02.2018, N132 від 02.02.2018.

Крім того, до матеріалів справи позивачем в підтвердження факту поставки (перевезення товару) надано подорожні листи: N0537946 від 11.12.2017, N 0538327 від 22.12.2017, N 0538410 від 27.12.2017, N 0538505 від 29.12.2017, N 0494168 від 25.01.2018; N 0494212 від 26.01.2018 р.,N 0494432 від 01.02.2018 р.

Факт поставки товару на територію ПрАТ «НКМЗ», окрім відповідних відміток представників ПрАТ «НКМЗ» на прибуткових ордерах, товарно-транспортних накладних підтверджується відмітками у Журналі обліку в`їзду автотранспорту у робочий час і Журналі обліку в`їзду, виїзду автотранспорту у неробочий час, вихідні і святкові дні.

Крім того, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання товарів за даним договором надано сертифікати від товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРОТРЕЙД КОМПАНІ» якості від 07.04.2014 року, 24.06.2014 року, 20.10.2017 року, 18.12.2017 року, 25.01.2018 року, 29 серпня 2017 року.

Окрім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТИНГ 77» (постачальник) укладено договір N 029/2170-17 від 10 серпня 2017 року з придбання феросплавної продукції.

На виконання цього договору та додаткової угоди N 1 від 27 вересня 2017 року сторонами укладено специфікацію N 2 на загальну суму 1302000 грн, з яких 217000 грн - податок на додану вартість.

На виконання цього договору та додаткової угоди N2 від 09 листопада 2017 року сторонами укладено специфікацію N 3 на загальну суму 592800 грн, з яких 98800 грн - податок на додану вартість.

Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними Nрн-0000017від 31.08.2017, Nрн-0000018 від 31.08.2017, Nрн-0000023 від 10.10.2017, Nрн-0000024 від 10.10.2017, Nрн-0000025 від 18.10.2017, Nрн-0000026 від 18.10.2017, Nрн-0000027 від 19.10.2017, Nрн-0000029 від 14.11.2017, Nрн-0000030 від 17.11.2017, Nрн-0000033 від 01.12.2017.

За видатковими та податковими накладними товар поставлено на суму 2 385 723,00 грн, з яких 397 620,50 грн податок на додану вартість.

Платіжними дорученнями підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 2 385 723,00грн.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортні накладні, а саме Nрн-0000017 від 31.08.2017, Nрн-0000018 від 31.08.2017, Nрн-0000023 від 10.10.2017, Nрн-0000024 від 10.10.2017, Nрн-0000025 від 18.10.2017, Nрн-0000026 від 18.10.2017, Nрн-0000027 від 19.10.2017, Nрн-0000029 від 14.11.2017, Nрн-0000030 від 17.11.2017, Nрн-0000033 від 01.12.2017.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано, що підтверджується прибутковими ордерами: N843 від 06.09.2017, N844 від 06.09.2017, N295 від 12.10.2017, N296 від 12.10.2017, N301 від 19.10.2017, N302 від 19.10.2017, N304 від 20.10.2017, N1017 від 21.11.2017, N1020 від 22.11.2017, N1061 від 04.12.2017.

Факт поставки товару на територію ПрАТ «НКМЗ», окрім відповідних відміток представників ПрАТ «НКМЗ» на прибуткових ордерах, товарно-транспортних накладних підтверджується відмітками у Журналі обліку в`їзду автотранспорту у робочий час і Журналі обліку в`їзду, виїзду автотранспорту у неробочий час, вихідні і святкові дні.

Крім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон-Трейдинг 17» (постачальник) укладено договори з додатками та підписано відповідні специфікації: N 029/5610-16 від 31.11.16. (специфікація N1); додаткових угод NN1 від 06.12.16 (Специфікація N2), 2 від 12.12.16. (Специфікація N 3); 3 від 21.12.16 про внесення змін до договору; 4 від 22.12.16. (Специфікація N4); 6 від 30.12.16. (Специфікація N6); N 029/3150-17 від 24.11.17. (Специфікації NN1,2); N 029/1897-17 від 12.07.17. (Специфікація N1), додаткові угоди NN1 від 19.07.17. (Специфікація N2); 2 від 10.08.17. (Специфікація N 3); З від 21.08.17. (Специфікація N 4); 4 від 27.09.17. (Специфікація N5); 5 від 26.10.17, (Специфікація N 6); 6 від 26.10.17. (Специфікація N 7); 7 від 02.11.17. (Специфікація N 8); 8 від 07.11.17. (Специфікація N9); 9 від 09.11.17. (Специфікація N10); 10 від 17.11.17, (Специфікація N11); 11 від 01.12.17. (Специфікація N12); N 029/1667-17 від 15.06.17. (Специфікація N1), додаткові угоди NN1 від 26.06.17. (Специфікація N2); 2 від 10.07.17. (Специфікація N3); N 029/1487-17 від 29.05.17. (Специфікація N1); N 029/1407-17 від 22.05.17. (Специфікація N1); N 029/1087-17 від 14.04.17. (Специфікація N1), додаткова угода N1 від 20.04.17. (Специфікація N2);N 029/877-17 від 28.03.17. (Специфікація N1), додаткова угода N1 від 05.04.17. (Специфікація N2) з придбання феросплавної продукції.

На виконання цих договорів сторонами укладено специфікації та виписано видаткові накладні на загальну суму 29 833 852,2 грн, з яких 4 972 308,70 грн податок на додану вартість.

Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними NРН-0000001 від 06.12.2016, NРН-0000002 від 06.12.2016, NРН-0000003 від 06.12.2016, NРН-0000005від 06.12.2016, NРН-0000008 від 07.12.2016, NРН-0000009 від 07.12.2016, NРН-0000010 від 07.12.2016, NРН-0000011 від 07.12.2016, NРН-0000012 від 07.12.2016, NРН-0000013 від 08.12.2016, NРН-0000014 від 08.12.2016, NРН-0000015 від 08.12.2016, NРН-0000016 від 08.12.2016, NРН-0000019 від 08.12.2016, NРН-0000021 від 09.12.2016, NРН-0000022 від 09.12.2016, NРН-0000023 від 09.12.2016, NРН-0000024 від 09.12.2016, NРН-0000025 від 09.12.2016,NРН-0000026 від 09.12.2016,NРН-0000027 від 16.12.2016 NРН-0000040 від 23.12.2016, NРН-0000041 від 23.12.2016, NРН-0000042 від 23.12.2016, NРН-0000042 від 23.12.2016, NРН-0000065 від 03.04.2017, NРН-0000066 від 03.04.2017, NРН-0000067 від 03.04.2017, NРН-0000068 від 03.04.2017, NРН-0000070 від 12.04.2017, NРН-0000074 від 21.04.2017, NРН-0000076 від 21.04.2017, NРН-0000077 від 21.04.2017, NРН-0000078 від 21.04.2017, NРН-0000083 від 28.04.2017, NРН-0000084 від 28.04.2017, NРН-0000085 від 28.04.2017, NРН-0000087 від 04.05.2017, NРН-0000088 від 04.05.2017, NРН-0000089 від 04.05.2017, NРН-0000090 від 04.05.2017, NРН-0000091 від 04.05.2017, NРН-0000097 від 17.05.2017, NРН-0000110 від 02.06.2017,NРН-0000119 від 13.06.2017,NРН-0000118 від 14.06.2017,NРН-0000124 від 21.06.2017, NРН-0000125 від 21.06.2017, NРН-0000126 від 21.06.2017, NРН-0000127 від 21.06.2017, NРН-0000128 від 21.06.2017, NРН-0000129 від 22.06.2017, NРН-0000130 від 22.06.2017, NРН-0000133 від 26.06.2017, NРН-0000134 від 26.06.2017, NРН-0000135 від 26.06.2017, NРН-0000136 від 26.06.2017, NРН-0000137 від 26.06.2017, NРН-0000138 від 26.06.2017, NРН-0000153 від 24.07.2017, NРН-0000154 від 24.07.2017, NРН-0000155 від 24.07.2017, NРН-0000156 від 24.07.2017, NРН-0000159 від 03.08.2017, NРН-0000160 від 14.08.2017, NРН-0000161 від 14.08.2017, NРН-0000162 від 14.08.2017, NРН-0000163 від 14.08.2017, NРН-0000164 від 14.08.2017, NРН-0000165 від 17.08.2017, NРН-0000166 від 17.08.2017, NРН-0000167 від 21.08.2017, NРН-0000168 від 21.08.2017, NРН-0000169 від 22.08.2017, NРН-0000170 від 01.09.2017, NРН-0000173 від 20.09.2017, NРН-0000174 від 22.09.2017, NРН-0000176 від 02.10.2017, NРН-0000187 від 26.10.2017, NРН-0000188 від 26.10.2017, NРН-0000189 від 27.10.2017, NРН-0000192 від 01.11.2017, NРН-0000198 від 03.11.2017, NРН-0000199 від 07.11.2017, NРН-0000201 від 14.11.2017, NРН-0000202 від 14.11.2017, NРН-0000206 від 17.11.2017, NРН-0000207 від 17.11.2017, NРН-0000208 від 17.11.2017, NРН-0000210 від 17.11.2017,NРН-0000211 від 21.11.2017, NРН-0000212 від 21.11.2017, NРН-0000215 від 21.11.2017, NРН-0000216 від 21.11.2017, NРН-0000217 від 01.12.2017, NРН-0000218 від 05.12.2017.

Податкові накладні виписано та зареєстровано на загальну суму 4965250,21 грн (податок на додану вартість за податковою накладною від 17 листопада 2017 року N 21 на суму податку на додану вартість 7058,49 грн не віднесено до складу податкового кредиту).

Платіжними дорученнями підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 29833852,20 грн.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортні накладні.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано на суму 24 861 543,51 грн, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами за N N270,271,272,273 від 07.12.2016, NN274-277 від 08.12.2016, N 279 від 09.12.2016, NN 282-286,1179 від 12.12.2016, N 1190 від 14.12.2016, N 289 від 15.12.2016, N 293 від 20.12.2016, N 302 від 27.12.2016, N 11 від 01.01.2017, N N101-104 від 05.04.2017, N 109 від 14.04.2017, N 119 від 24.04.2017, NN 120,121 від 25.04.2017, NN 132,133,134 від 04.05.2017, N N140-144 від 06.05.2017, N 159 від 19.05.2017, N 184 від 07.06.2017, N 194 від 14.06.2017, N 196 від 15.06.2017, N N207-213 від 01.07.2017, N 200 від 22.06.2017, NN 214, 215, 661-663 від 03.07.2017, NN234,-237 від 25.07.2017, N751 від 11.08.2017, N 248,776 від 15.08.2017, N 251,786 від 17.08.2017, N 252,253,790 від 18.08.2017, N 257 від 22.08.2017, N800 від 23.08.2017, N 261 від 28.08.2017, N 264 від 04.09.2017, N 278 від 21.09.2017, N 282 від 25.09.2017, N 289 від 09.10.2017, N 319, 321 від 26.10.2017, N320 від 27.10.2017, N323 від 02.11.2017, N327 від 06.11.2017, N330 від 09.11.2017, N337,338 від 16.11.2017, N345 від 17.11.2017, N346,347 від 20.11.2017, N365 від 22.11.2017, N369 від 23.11.2017, N379 від 27.11.2017, N380 від 28.11.2017, N388 від 06.12.2017, N399 від 08.12.2017.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортні накладні, а саме: NРН-0000001, NРН-0000002, NРН-0000003 від 06.12.2016, NРН-0000005 від 06.12.2016, NРН-0000008, NРН-0000009, NРН-0000010, NРН-0000011, NРН-0000012 від 07.12.2016, NРН-0000013, NРН-0000014, NРН-0000015, NРН-0000016, NРН-0000019 від 08.12.2016, NРН-0000021, NРН-0000022, NРН-0000023, NРН-0000024, NРН-0000025, NРН-0000026 від 09.12.2016, NРН-0000027 від 16.12.2016, NРН-0000040, NРН-0000041, NРН-0000042, NРН-0000043 від 23.12.2016, NРН-0000065, NРН-0000066, NРН-0000067, NРН-0000068 від 03.04.2017, NРН-0000070 від 12.04.2017, NРН-0000074, NРН-0000076, NРН-0000077, NРН-0000078 від 21.04.2017, NРН-0000083, NРН-0000084, NРН-0000085 від 28.04.2017, NРН-0000087 від 04.05.2017, NРН-0000097 від 17.05.2017, NРН-0000110 від 02.06.2017, NРН-0000118 від 13.06.2017, NРН-0000124, NРН-0000127 від 21.06.2017, NРН-0000133 від 26.06.2017, NРН-0000153 від 24.07.2017, NРН-0000159 від 03.08.2017, NРН-0000160 від 14.08.2017, NРН-0000162 від 16.08.2017, NРН-0000165 від 17.08.2017, NРН-0000167 від 21.08.2017, NРН-0000169 від 22.08.2017, NРН-0000170 від 01.09.2017, NРН-0000173 від 20.09.2017, NРН-0000174 від 22.09.2017, NРН-0000176 від 02.10.2017, NРН-0000187 від 26.10.2017, NРН-0000189 від 27.10.2017, NРН-0000192 від 01.11.2017, NРН-0000198 від 03.11.2017, NРН-0000199 від 07.11.2017, NРН-0000201 від 14.11.2017, NРН-0000206 від 17.11.2017, NРН-0000211 від 21.11.2017, NРН-0000215 від 24.11.2017, NРН-0000218 від 05.12.2017.

Факт транспортування продукції від контрагента ТОВ «Регіон-Трейдинг 17» підтверджується також подорожнім листом N 0537673 від 30.11.2017 р.

В`їзд автомобіля на територію ПрАТ «НКМЗ» відображено у відомості у відповідному Журналі обліку в`їзду автотранспорту у робочий час і Журналі обліку в`їзду, виїзду автотранспорту у неробочий час, вихідні і святкові дні.

Крім того, позивачем також на підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання товарів за даним договором надано сертифікати якості N28-11.2015, виданий ТОВ «НПП «АЛКАР», N051 від 31.05.2017 року, N095 від 28.09.2017 року, N0112 від31.10.2017 року, N016 від 21 лютого 2017 року, N041 від 03 травня 2017 року, N0111 від 30 жовтня 2017 року, N096 від 28.09.2017 року, видані ТОВ «КЗМО», N5, виданий ТОВ «Регіон-Трейдинг 17», від 05.01.2011 року, та від 27.10.2017 року, виданий ПрАТ «Свинець».

Окрім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лубріком» (постачальник) укладено договір N 028/161018 від 16 жовтня 2018 року з придбання товару.

На виконання укладеного договору сторонами підписано специфікацію N1 на загальну суму 1260000,000 грн, з яких 210000,00 грн - податок на додану вартість.

За видатковими та податковими накладними товар поставлено на суму 1260000,00 грн., з яких 210000,00 грн податок на додану вартість.

Платіжними дорученнями підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 1260000,000 грн.

Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними N4 від 28.01.2019.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортну накладну NР4 від 28.01.2019.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами за N 157 від 30.01.2019.

Крім того, факт ввезення продукції на територію заводу 30.01.19 підтверджений відміткою у Журналі обліку в`їзду автотранспорту у робочий час.

Крім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ Трейд Групп» (постачальник) укладено договори N 029/451-17 від 14 лютого 2017 року, N 029/111-8 від 19 січня 2018 року, N029/803-19 від 20 квітня 2019 року з придбання коксу.

За видатковими накладними товар поставлено на суму 3867633,66 грн, де 187077,11 грн податку на додану вартість. Податкові накладні, які включені до податкового кредиту, за листопад, грудень 2016 року виписано на суму 83 353 грн.

Платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 3 336 419,08 грн. (без врахування 204179,07 грн. дебіторської заборгованості.

Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними NРН-0000001 від 29.09.2016, NРН-0000001 від 10.10.2016, NРН-0000001 від 03.11.2016, NNNРН-0000001, NРН-0000002,РН-0000005 від 14.02.2017, N 031110 від 03.11.2017, N 071110 від 07.11.2017, N 081110, 081111, 081112 від 08.11.2017, N 281110 від 28.11.2017, N 301110 від 30.11.2017, N 230109 від 23.01.2018, N 260110 від 26.01.2018, N 270109,270110 від 27.01.2018, N 140210 від 14.02.2018, N 240405 від 24.04.2019, N 130511 від 13.05.2019, N 220511 від 22.05.2019, N 280511 від 28.05.2019.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортну накладну N29/09/4-1 від 29.09.2016, N10/10/2-2, N10/10/4-1 від 10.10.2016, N03/11/8-1 від 03.11.2016, N10/11/4-1 від 10.11.2016, N14/02/3-1, N14/02/5-1 від 14.02.2017, б/н від 03.11.2017, б/н від 03.11.2017, N081110, 081111, 081112 від 08.11.2017, N 281110 від 28.11.2017, N 301110 від 30.11.2017, N 230109 від 23.01.2018, N 260119 від 26.01.2018, N 270109,270110 від 27.01.2018, N 140210 від 14.02.2018, N 240405 від 24.04.2019, N 130511 від 13.05.2019, N 220511 від 22.05.2019, N 280511 від 28.05.2019.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами: N71,72 від 07.10.2016, N73,74 від 18.10.2016, N76 від 07.11.2016, N81 від 16.11.2016, N81 від 16.11.2016, N16 від 20.02.2017, N17 від 21.02.2017, N289 від 08.11.2017, N295, 296, 304 від 14.11.2017, N305 від 07.11.2017, N340 від 07.12.2017, N347 від 08.12.2017, N28 від 29.01.2018, N32,40,41 від 02.02.2018, N57 від 23.02.2018, N129 від 25.04.2019, N157 від 20.05.2019, N161 від 28.05.2019, N168 від 05.06.2019.

Окрім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еккон-стіл» (постачальник) укладено договір N 029/271-17 від 31 січня 2017 року та специфікації N1 до нього з придбанням товару.

За видатковою та податковою накладною товар поставлено на суму 30 156,00 грн, де 5 026,00 грн. податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 30 156,00 грн.

Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними N7 від 31.01.2017.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаро-транспортну накладну N7 від 31.01.2017.

В акті перевірки зазначено, що товаротранспортна накладна не містить адресу пункту навантаження, що спростовує фактичне навантаження товару.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами за N11 від 02.02.2017.

Крім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Завод спеціальних сплавів» (постачальник)укладено договори N 029/5671-16 від 14 грудня 2016 року та N 029\1692-18 від 07 серпня 2018 року з придбання феросплавної продукції. До договорів сторонами підписано Специфікація N1, додаткових угод NN1 від 17.01.17. (Специфікація N2); 2 від 19.04.17. (Специфікація N3); З від 12.06.17. (Специфікація N4); 4 від 17.08.17. (Специфікація N5); N 029М692-18 від 07.08.18.(Специфікація N1), додаткових угод NN1 від 30.01.19. (Специфікація N2); 2 від 05.07.19(Специфікація N3).

На виконання цих договорів специфікації укладено на суми 720000,00 грн., 366000,00 грн, 626400,00 грн., 469 800,00 грн, 815200,00 грн. (до договору 2016 року та додаткових угод до нього); 66950,00 грн, 657600,00 грн, 785000,00 (до договору 2018 року та додаткових угод до нього).

Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними NРН-0000052 від 14.12.2016, NРН-0000001 від 03.01.2017, NРН-0000006 від 19.01.2017, NРН-0000031 від 21.04.2017, NРН-0000034 від 27.04.2017, NРН-0000039 від 16.05.2017, NРН-0000044 від 22.06.2017, NРН-0000045 від 26.06.2017, NРН-0000060 від 23.08.2017, NРН-0000062 від 01.09.2017, NРН-0000067 від 26.09.2017, NРН-0000001 від 07.02.2019, NРН-0000003 від 21.02.2019, NРН-0000006 від 01.04.2019.

За видатковими накладними товар поставлено на 3 135161,60 грн., у тому числі 85589, 20 грн податок на додану вартість.

Податкові накладні, включені до вкладу податкового кредиту, виписано на суму 1 771 252грн., з яких 85 589,20 грн. - податок на додану вартість.

Платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 3 135 161,60 грн.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаро - транспортні накладні N000001 від 14.12.2016, N000001 від 03.01.2017, N000001 від 19.01.2017, N000001 від 21.04.2017, N000001 від 27.04.2017, N000001 від 16.05.2017, N000001 від 22.06.2017, N000001 від 26.06.2017, N000001 від 23.08.2017, N000001 від 01.09.2017, N000001 від 26.09.2017, N1 від 07.02.2019, N1 від 21.02.2019, N1 від 01.04.2019.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами: N88 від 21.12.2016, N3 від 12.01.2017, N4 від 24.01.2017, N28 від 26.04.2017, N60 від 05.05.2017, N73 від 19.05.2017, N120 від 01.07.2017, N121 від 04.07.2017, N188 від 29.08.2017, N202 від 08.09.2017, N248 від 02.10.2017, N52 від 14.02.2019, N57 від 26.02.2019, N106 від 09.04.2019.

Окрім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євразія-Н» (постачальник) укладено договір N 029/118-17 від 18 січня 2017 року з придбання коксу. На виконання договору сторонами укладено специфікацію на суму 512 400,00 грн з урахуванням податку на додану вартість.

За видатковою та податковими накладними товар поставлено на суму 224 431,20 грн, де 37 405,20 грн податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 224 431,20 грн.

Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними NЄВ-0000001 від 19.01.2017.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортну накладну NЄВ-0001 від 19.01.2017.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами N 10 від 24.01.2017.

Крім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «РСП Дніпро» (виконавець) укладено договір підряду N 53/18-1 від 20 липня 2018 року та додаткової угоди N1 від 02.11.18р. на виконання робіт з ремонту барабанів моталок стана 1400 холодної прокатки на загальну суму 1 198 980,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Факт виконання робіт з наведеним договором підтверджується відповідними актами виконаних робіт та вводу в експлуатацію : N1 від 30.10.2018р. на суму 400000,00 грн, N2 від 21.12.2018 р. на суму 678980,00 грн, N 3 від 24.04.2019 на суму 120000,00 грн.

Платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманих послуг на суму 1 198 980,00 грн.

Окрім того, між позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега трейдінг» (постачальник) укладено договір N 029/145-18 від 24 січня 2018 року з придбання феросплавної продукції. На виконання договору сторонами укладено специфікацію на суму 942 750,40 грн, з яких 157 125,07 грн - податок на додану вартість.

За видатковою та податковою накладними, рахунком-фактурою товар поставлено на суму 871 101,36 грн, де 145 183,56 грн - податок на додану вартість.

Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними N2 від 05.02.2018.

Платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 868 867,81 грн, де 144 811,30 грн податок на додану вартість.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортну накладну N01/02 від 05.02.2018.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами N137 від 07.02.2018.

Крім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімтрейд плюс» (постачальник) укладено договори N 029/1106-18 від 11 червня 2018 року, N 029/1745 від 01 червня 2017 року та додатковими угодами та специфікаціями до них, а також за договірними листами N 029/700 від 27 березня 2018 року, N 029/943 від 28 квітня 2018 року, N 029/415 від 22 лютого 2018 року з придбання продукції.

За видатковими та податковими накладними товар поставлено на суму 361644,00 грн, з яких 60 274,00 грн податок на додану вартість, платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманої продукції.

Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними N227 від 13.06.2017, N238 від 14.06.2017, N405 від 20.07.2017, N444 від 27.07.2017, N828 від 12.10.2017, N1032 від 16.11.2017, N1219 від 18.12.2017, N73,74 від 18.01.2018, N232 від 15.02.2018, N419 від 22.03.2018, N581 від 24.04.2018, N599 від 27.04.2018, N703 від 21.05.2018, N857 від 20.06.2018, N884 від 25.06.2018, N1102 від 06.08.2018, N1114 від 08.08.2018, N1169, 1170 від 16.08.2018, N1181,1182 від 17.08.2018, N1231 від 29.08.2018, N1350 від 25.09.2018, N1362, 1363 від 27.09.2018, N1370 від 28.09.2018, N1405 від 05.10.2018, N1517 від 29.10.2018, NN 1621,1622 від 19.11.2018, N1671 від 26.11.2018, N1665 від 27.11.2018.

На підтвердження факту поставки позивачем надано експрес-накладні товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» N59000263529025 від 13.06.2017, N 59998048123381 від 14.06.2017, N59998049664749 від 20.07.2017; N59998049958047 від 27.07.2017, N59998053390317 від 12.10.2017, N59998054977922 від 16.11.2017, N59998056602187 від 19.12.2017, N59998057816915 від 18.01.2018, N59998058998058 від 15.02.2018, N59998060492158 від 22.03.2018, N59000333328625 від 24.04.2018, N59000334173114 від 27.04.2018, N59998063210324 від 21.05.2018, N 59000345515547 від 20.06.2018, №59000346459110 від 25.06.2018, N59998066529854 від 06.08.2018, N 59000355501424 від 08.08.2018, N 59998067018441 від 16.08.2018, N 59998067103375, від 17.08.2018, N59998067531707 від 29.08.2018, N59000366178871 від 25.09.2018, N59998068896201 від 27.09.2018, N59000367123176 від 28.09.2018, N59000368917185 від 05.10.2018, N59998070362638 від 29.10.2018, N5999807134836від 19.11.2018, N59000381546018 від 27.11.2018.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами N415 від 20.06.2017, N420 від 22.06.2017, N477 від 31.07.2017, N548 від 08.08.2017, N741 від 19.10.2017, N877 від 22.22.2017, N973 від 27.12.2017, N66, 67 від 27.01.2018, N120 від 20.02.2018, N202 від 26.03.2018, N308 від 26.04.2018, N334 від 03.05.2018, N364 від 23.05.2018, N435 від 25.06.2018, N446 від 27.06.2018, N542 від 09.08.2018, N544 від 10.08.2018, N581, 582 від 21.08.2018, N588, 589 від 22.08.2018, N617 від 03.09.2018, N679 від 27.09.2018, N681, 682 від 01.10.2018, N698 від 03.10.2018, N711 від 09.10.2018, N760 від 31.10.2018, N807 від 22.11.2018, N808 від 23.11.2018, N830,831 від 28.11.2018.

Окрім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс» (постачальник) укладено договори, додаткові угоди та специфікації N 029/5862-16 від 26 грудня 2016 року, N 029/5867-16 від 01 листопада 2016 року, N 029/1004-17 від 01 квітня 2017 року, N 029/1782-17 від 03 липня 2017 року, N 029/2951-17 від 03 листопада 2017 року, N 029/51-18 від 11 січня 2018 року з придбання чорних вторинних металів.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано на суму 238 221 625, 00 грн, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами.

Факт виконання наведених договорів підтверджується наданими позивачем відповідними видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями та іншими платіжними документами, товаротранспортними накладними, які були досліджені відповідачем під час проведення перевірки.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами.

З пояснень наданих позивачем встановлено, що факти навантаження, транспортування, отримання товару саме від цього постачальника до ПрАТ «НКМЗ» контролюючим органом не заперечувався. Реальність господарських угод заперечувалася Відповідачем з підстав відкриття кримінальних проваджень відносно постачальника.

Окрім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОВ «Альянс сучасних технологій» (постачальник) укладено договір поставки N 029/6087-15 від 29.12.15, Специфікацію N1 та додаткові угоди NN 1-14. Факт виконання договору підтверджується видатковою накладною N27 від 06.11.2017.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано, що підтверджується прибутковим ордером N280 від 07.11.2017

Факт навантаження, транспортування , отримання товарів від цього постачальника і в цілому реальність господарської операції з цим контрагентом контролюючим органом не заперечувалися. Відповідач заперечував право на формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Альянс сучасних технологій». Відповідач вважає, що контрагент у спірному періоді не подав до контролюючого органу заяву про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу2 розділу XX ПК України. При вирішенні даної справи судами першої і апеляційної інстанцій доводи відповідача мотивовано і обґрунтовано було відхилено.

Щодо сертифікатів якості продукції, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні копії сертифікатів якості на отриману продукцію за договорами поставки з ТОВ «Буд-Побут Сервіс», ТОВ «Феротрейд - Компані», ТОВ «Маркетінг 77», ТОВ «Регіон-Трейдинг 17», ТОВ «Лубріком», ТОВ «АВ ТрейдГрупп», ТОВ «ТД «Завод спеціальних сплавів», ТОВ «Омега Трейдінг», ТОВ «Хімтрейд плюс».

На думку відповідача, відсутність сертифікатів якості придбаної продукції або іншого документа, що засвідчує відповідність придбаної продукції не дає можливість підтвердити ланцюг постачання продукції та встановити фактичного виробника.

Крім того, відповідач вважає, що, у суду відсутні підстави вважати згідно вимог ст. 74 та ст. 75 КАС України достовірними та допустимими доказами у справі сертифікати якості продукції, журнали обліку, які викладені на іноземній мові (на російській або англійській мові).

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 8 вказаного Закону, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Частина 5 ст. 8 того ж Закону визначає, що підприємство, зокрема, самостійно визначає облікову політику підприємства, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського обліку), звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписанні бухгалтерських документів, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відтак, до документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, в тому числі за місцем їх реалізації, належать первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд звертає увагу, що сертифікат якості не є первинним документом у розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На підставі вказаних документів не здійснюється обчислення та сплата податків платником, а тому їх наявність чи відсутність, або ж недоліки у складанні, жодним чином не впливають на визначення об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань.

Такі висновки, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 12.02.2021 у справі N804/2317/18.

Щодо мови викладення документів, суд вказує на те, що на суб`єкта господарювання не розповсюджено і законодавець не вимагає вести документацію своєї господарської діяльності виключно на державній мові, тому суд не вбачає підстав для не взяття до уваги сертифікатів викладених «російською» мовою.

Крім того, суд критично ставиться до думки податкового органу, про відсутність можливості підтвердити ланцюг постачання продукції та встановити фактичного виробника, в зв`язку з відсутністю сертифікатів якості придбаної продукції, в зв`язку з тим, що відсутність або наявність сертифікатів не можуть впливати на визначення ланцюгу та встановлення виробника.

Податковий орган має широкі можливості для визначення (встановлення) виробника отриманої продукції, саме з первинних документів, досліджених при проведенні перевірки та можливістю проведення зустрічних перевірок.

Крім того, надані позивачем сертифікати якості в сукупності і в додаток з первинними документам, наявними в матеріалах справи, підтверджують факт реальної поставки продукції від контрагентів і отримання її ПрАТ «НКМЗ».

Таким чином, відповідач хибно тлумачить норми ч. 1 ст. 15, ст. 74 і 75 КАС України.

Щодо висновків податкового органу про відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, слід зазначити наступне.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про фактичне одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 02.06.2023 у справі N820/924/17, від 15.03.2023 у справі N640/7791/19, від 10.11.2022 у справі N 640/11120/21 та інших.

Крім того, суд зазначає, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі N802/1155/17-а.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що платник податків не повинен перевіряти кількість працюючих осіб у свого контрагента або по ланцюгу (у третіх осіб), під час поставки товару/надання послуг. Контрагент самостійно обирає модель ведення підприємницької діяльності та самостійно буде вирішувати, чи достатньо працюючих осіб для поставлення товару/надання відповідних послуг покупцю/замовнику, чи потрібно залучати інших осіб, які також можуть працювати за цивільно-правовими договорами, або іншими видами договорів, які не заборонені чинним законодавством.

Підсумовуючи, слід вказати, що Верховний Суд у постановах від 16 січня 2018 року у справах N820/4648/13-а, N826/1398/14, від 16 січня 2018 року у справі N2а-3404/12/1370, та від 18 січня 2018 року у справі N2а-13944/12/2670 зазначив, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента - платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Щодо не підтвердження транспортування продукції від постачальників та пункту навантаження, суд зазначає наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1998 р. N363, передбачає, що товарно - транспортна накладна, подорожній лист призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом між учасниками транспортного процесу, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду визначено, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який фактично підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Наявність дефектів, допущених при оформленні товарно-транспортної накладної, не може свідчити про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому за умови підтвердження такої операції іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку

Отже, відсутність або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Як зазначено в цій же постанові чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладанні договорів. Відсутність в товарно - транспортних накладних конкретної адреси пункту навантаження, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язання платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (постанова ВС від 04.06.2020 р. справа N340/422/19).

Дефектність ТТН може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов`язане з дотриманням вимог податкового законодавства, а отже посилання відповідача на відсутність у ТТН інформації щодо вантажно-розвантажувальних операцій, не є підставою для обмеження позивача, як покупця, у праві формувати витрати за умови реальності господарських операцій. Крім того, навіть наявність помилок при складанні таких документів, певні недоліки в них самі по собі не свідчать про відсутність реальності у здійснені господарських операцій, за умови, що з сукупності інших документів та обставин справи така реальність очевидна.

Позивачем зазначено, що відповідач необґрунтовано і безпідставно вважає, що саме в ТТН, наданих позивачем, зазначений неправильний пункт навантаження, але не ставить під сумнів правильність документації перевізника контрагента. Хоча первинні документи, складені на виконання договору між постачальником та його контрагентами не досліджувалися, в той час як первинні документи позивача, що підтверджують факт поставки товару від контрагента, у повному обсязі були надані контролюючому органу при перевірці, а в подальшому - до матеріалів адміністративної справи.

При дослідженні факту здійснення господарської операції мають оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Зазначені доводи узгоджуються з висновками Верховного Суду, які містяться у постановах від 23.04.2019 р. у справі N 820/10480/15, від 11.06.2018 р. у справі N 826/4565/14, від 23.05.2018 р. у справі N 804/2551/13-а, від 18.05.2018 р. у справі N П/811/1508/16, від 03.04.2018 р. у справі N 2а-7462/10/2170, від 07.03.2018 р. у справі N 804/3420/16.

Крім того, висновок контролюючого органу про недостовірність даних стосовно пункту навантаження, вказаних в ТТН, наданих позивачем, ґрунтується на даних податкових баз, без дослідження первинних документів, складених на виконання саме договорів перевезення між контрагентами постачальника. При цьому, інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується лише для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це стосується також і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем. Дії податкового органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників цього органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку.

Стосовно статусу такої інформації, отриманої з власних систем контролюючого органу Верховним Судом неодноразово зроблено висновки.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 05.01.2021 р. у справі N 820/1124/17, посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки, фактично, будь-які первинні документи платника податків не використовуються і не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом.

Крім того, діючим законодавством не передбачений і не визначений обов`язок підприємства встановлювати ланцюг суб`єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти мали договірні відносини, а також підприємству не надано права вимагати від контрагентів такої інформації (постанова ВС від 23.04.2019 р. зі справи N 820/10480/15).

Отже, порушення певними постачальниками товарів (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, об`єкту оподаткування з податку на прибуток, тому позивач як покупець товарів (робіт) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, включення сум до валових витрат, тощо за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі N160/3364/19, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі N520/18518/21.

Щодо інформації про результати кримінального провадження N62018050000000062 від 28.12.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (кримінальне провадження N620190000001164 від 20.08.2019 приєднано до кримінального провадження N62018050000000062 від 28.12.2018) відносно посадових осіб ПрАТ «НКМЗ», суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявний лист Територіального управління Державного бюро розслідування від 16.04.2020 року N13-01-02/13-07 про закриття кримінального провадження N 62018050000000062. Кримінальне провадження закрито 28.12.19 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні посадових осіб складу кримінального правопорушення.

Враховуючи, що кримінальне провадження було закрито ще 28.12.19 року контролюючий орган повинен був бути обізнаний щодо проведення, тривалості та вирішення по суті вказаного кримінального провадження. Доказів звернення до органів слідства за вказаною інформацією під час проведення перевірки податковим органом не надано.

Стосовно посилань відповідача на інші відкриті кримінальні провадження відносно контрагентів (в ланцюгу постачання) позивача, суд вважає за необхідне зазначити, що податковим органом в якості підтвердження до матеріалів справи не надано жодного вироку по вказаним кримінальним провадженням.

Враховуючи, що тільки наявність вироку у кримінальному провадженні є обов`язковою умовою для того, щоб суди приймали до уваги обставини, встановлені в межах такого кримінального провадження, а відомості, отримані в ході досудового слідства, не є фактичними доказами при доведенні фактів порушення вимог податкового законодавства платником податків.

Верховний Суд у постанові від 19.04.2023 N420/20757/21 зазначив:

«п.81, що сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Більш того, за відсутності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, не є достатнім лише посилання відповідача на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, оскільки вказане не містить встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме за господарськими відносинами з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності».

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі N826/6280/13-а, від 06.03.2018 у справі N2а-9375/11/1370 та від 13.03.2018 у справі N826/13582/13-а.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження, що відносно позивача або його контрагентів наявні вироки суду у кримінальних справах, які набрали законної сили та позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди, у зв`язку з чим, суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо наявності кримінальної справи відносно позивача та його контрагентів.

Щодо підстав направлення справи на новий розгляд, суд зазначає наступне.

Повертаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суди не надали оцінки тому, що контролюючим органом за даними ЄРПН встановлено рух вугілля до ТОВ «УГЛЕСПРОМ» від ТОВ «ТПК «Укрантрацит». Верховний Суд звернув увагу, що ТОВ «УГЛЕСПРОМ» відсутнє серед вантажоодержувачів, а посилання судів на адресу місця постачання продукції згідно із умовами договору між позивачем та ТОВ «УГЛЕСПРОМ», не відповідають обставинам, встановленим у ході податкової перевірки. У зв`язку з цим колегія суддів вказала на необхідність дослідити належними чином обставини щодо переміщення вугілля марки АС 6-13 з непідконтрольної території України до позивача (ТОВ ТПК «Укрантрацит» - ТОВ «УГЛЕСПРОМ» - ПрАТ «НКМЗ»).

Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «УГЛЕСПРОМ» (постачальник) укладено договори з придбання вугілля N 029/5417-16/091116-02 від 09 листопада 2016 року, N 029/181-17/24017-06 від 24 січня 2017 року.

На виконання договорів сторонами укладено специфікації на суми 524999,16 грн та 727999,40 грн.

За видатковими та податковими накладними товар поставлено на суму 727 596,23 грн, з яких 121266,03 грн податку на додану вартість.

Факт виконання договорів підтверджується видатковими накладними: N УГ0000009 від 12.12.2016, N УГ0000011 від 20.12.2016, N 4 від 28.01.2017, N 6 від 02.02.2017.

Платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 727 596,55грн.

На підтвердження факту поставки позивачем надано залізничні накладні: N 52964897 від 07.12.2016, N 53225918 від 19.12.2016, N 48100572 від 28.01.2017, N 48208011 від 02.02.2017.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами: N 87 від 14.12.2016, N 1 від 02.01.2017, N 18 від 06.02.2017, N 12 від 07.02.2017.

Крім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «САЛФЕР» (постачальник) укладено договір N 029/3938-16 від 11 серпня 2016 року з придбання вугілля. На виконання цих договорів сторонами укладено специфікації на суми 161000,00 грн.

За видатковими та податковими накладними товар поставлено на суму 167 992,29 грн, де 27 998,71 грн. податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 167 992,29 грн.

Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними: N2 від 29.08.2016, N47 від 01.09.2016, N4 від 07.09.2016.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортні накладні N45 від 29.08.2016, NР4 від 07.09.2016.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами : N64 від 01.09.2016, N65 від 02.09.2016, N67 від 09.09.2016.

В Журналі обліку в`їзду автотранспорту в робочий час містяться відмітки про в`їзд на територію позивача автотранспорту, зазначеного в товарно-транспортних накладних.

До матеріалів справи позивачем також надано договір поставки N11-2/08/16 від 11 серпня 2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ УКРАНТРАЦИТ» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «УГЛЕСПРОМ» (покупець) з придбання вугілля та договір поставки N1210-2016 від 12 жовтня 2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОБУДПОСТАЧ» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «УГЛЕСПРОМ» (покупець) з придбання кам`яного вугілля.

Відповідно до Наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 12.06.2015 р. N 415ог затверджено Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.

Вказаним Наказом врегульований порядок перетину транспортними засобами і вантажами лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.

Так, для отримання дозволу на перетин лінії зіткнення власник, який має намір вивезти вантаж, повинен звернутися з відповідною заявою у порядку п. 8.1. Наказу до Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення антитерористичної операції ДФСУ (ГМУОЗ АТО ДФС). Органи ДФС у термін не більше 5 (п`яти) робочих днів з моменту реєстрації, здійснюють перевірку та ГМУОЗ АТО ДФС надсилають подання до Координаційного Центру щодо включення до відповідних переліків (додатки 4, 5). Особи для отримання на КПВВ права на переміщення вантажів (товарів) мають бути забезпечені відповідними дозволами, а транспортні засоби перепустками. Переміщення вугільної продукції через лінію зіткнення здійснюється виключно залізничним транспортом через визначені КПВВ на залізниці (п. 8.3 Наказу).

Відповідно до додатку 5 Наказу Антитерористичного центру при Служби безпеки України від 12.06.2015 р. N 415ог, ТОВ «Торгово-промислова компанія «Укрантрацит» внесено як вантажовідправник до переліку осіб яким надано право перевозити визначені товари з неконтрольованої території.

Суд погоджується з доводами позивача, про те, що у відповідності до Наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 12.06.2015 р. N 415ог «Про затвердження Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей» під час перетину транспортним засобом з вантажем лінії зіткнення співробітники ДФС, СБУ, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України перевіряли наявність дозволів на перевезення вантажу, відповідність вантажовідправників, вантажоодержувачів, вантажу, що перевозився з неконтрольованої території, заявленим у дозволі. За такої процедури надання дозволу та здійснення контролю за перевезенням вантажу, поставити вугілля з неконтрольованої території вантажотримувачу, не зазначеному у Додатку N 5, не можливо.

Отже, ТОВ «ТПК «Укрантрацит» в разі вивозу вугілля марки АС-13 з непідконтрольної території, могло поставити його виключно підприємствам, зазначеним у переліку (додаток N 5 Наказу).

Твердження контролюючого органу, що ТОВ «ТПК Укрантрацит» вивозило вугілля з неконтрольованої території в адресу ТОВ «Углеспром» без дозволу, наданого контролюючим органом, спростовується фактичними обставинами, а також відсутністю реальної можливості такого переміщення вантажу.

В той же час, вказаний висновок зроблений контролюючим органом без належного аналізу усіх необхідних документів.

Доказів проведення зустрічних перевірок вказаних суб`єктів господарювання, звернення до податкових органів щодо проведення перевірок у зв`язку зі встановленими фактами суду не надано.

Окрім того, на думку суду, контролюючий орган не позбавлений можливості і, навіть, зобов`язаний у разі встановлення факту порушення вантажовідправником затвердженого Порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, звернутися чи повідомити відповідні органи для прийняття заходів в межах діючого законодавства України.

Щодо договору поставки вугілля N11-2/08/16 від 11 серпня 2016 року, укладеного між ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ УКРАНТРАЦИТ» (постачальник) та ТОВ «УГЛЕСПРОМ» (покупець), відповідачем не надано належних доказів здійснення контролюючим органом перевірки дотримання податкового та бухгалтерського законодавства цими суб`єктами господарювання.

У відповідності до п. 1.2. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Аналізуючи вказане, слід зазначити, що з накладної неможливо зробити висновок про весь ланцюг постачальників продукції.

Щодо наданої до матеріалів справи товаро-транспортної накладною від 07.12.2016р, яка підтверджує факт поставки від ТОВ «Углеспром» до ПрАТ «НКМЗ», а саме підтверджує факт перевезення товару зі станції Красний Лиман на станцію Шпічкіно (Шпичкине - проміжна залізнична станція Лиманської дирекції Донецької залізниці на лінії Слов`янськ - Горлівка між станціями Краматорськ (3 км) та Слов`янськ (10 км). Розташована в смт Ясногірка Краматорського району Донецької області). Отже, вказані залізничні станції знаходяться на територій підконтрольній Українській владі.

Щодо постачальника ТОВ «ЕКОБУДПОСТАЧ» (друга ланка в ланцюзі постачання через ТОВ «Углеспром»), слід зазначити, що відповідачем не ставилась під сумнів господарська операція за цим договором.

В акті перевірки така підстава для визнання операції поставки вугілля нереальною за договором між ПрАТ «НКМЗ» і ТОВ «Углеспром» не була зазначена.

Крім того, за умовами договору поставки опосередковано між ТОВ «Углеспром» і ПрАТ «НКМЗ», поставка відбувалася на умовах «РСА Красний Лиман» згідно Інкотермс 2010, відповідно ні позивачу, ні його контрагенту для отримання товару не потрібно було перетинати лінію зіткнення. Так само і контрагент позивача не зобов`язаний був перетинати лінію зіткнення.

Щодо постачання вугілля марки АС 6-13 ТОВ «САЛФЕР», яке відбувалось на адресу позивача по території України - з міста Слов`янська до міста Краматорська. Отже поставка від ТОВ «Салфер» на ПрАТ «НКМЗ» відбувалася в межах території, що контролюється державою Україною, і перетинання в даному випадку лінії розмежування не відбувалося. Цей факт підтверджений в тому числі і товаро-транспортними накладними.

Встановлених доказів порушення вимог Наказу N 415ог ТОВ «САЛФЕР» податковим органом не надано.

З аналізу положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1998 р. N363, вбачається, що товарно - транспортна накладна, подорожній лист призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом між учасниками транспортного процесу, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Стосовно аналізу товарно-транспортних накладних існує судова практика Верховного Суду - постанова від 11 вересня 2018 року у справі N 821/995/17, відповідно до якої товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Наявність дефектів, допущених при оформленні товарно-транспортної накладної, не може свідчити про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому за умови підтвердження такої операції іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Крім того, до матеріалів справи не надано заключення (висновку) Держгеонадра про видобування вугілля марки АС 6-13 на території України, виключно в частині Донецького вугільного басейну, який перебуває на непідконтрольній території Донецької і Луганської областей. Окрім того, не можна і заявляти, що зазначена марка вугілля може поставлятись на територію України виключно з непідконтрольній території Донецької і Луганської областей.

Разом з тим, суд зазначає про те, що оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з`ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватися з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства.

Що стосується посилань відповідача на приписи Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою КМУ від 01.03.2017р. N99, який визначає правовий режим переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції (через лінію зіткнення та /або в ії межах) та Указ Президента України від 15.03.2017 р. N62/2017, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» та припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Луганської та Донецької областей, суд зазначає, що вказаний Порядок та Указ Президента не діяли у період проведення спірних операцій з поставки вугілля, а саме у період грудень 2016 - лютий 2017. Тому вимоги даних нормативних актів не поширювалися на господарські відносини між позивачем та ТОВ «Углеспром».

Отже, відсутність або дефектність документів на транспортне перевезення безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій (постанова ВС від 04.06.2020 р. зі справи N 340/422/19). Як зазначено в цій же постанові чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладанні договорів. Відсутність в товарно-транспортних накладних конкретної адреси пункту навантаження, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається , що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язання платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Факт отримання товару від ТОВ «Салфер», окрім наданих позивачем первинних документів, на яких містяться відмітки представників позивача про отримання товару, підтверджується витягами з Журналу обліку в`їзду автотранспорту в робочий час. Окрім дати і часу в`їзду автотранспорту, у останній графі журналу зазначена ввезена продукція - вугілля.

Як вже встановлено судом і неодноразово зазначалось сторонами, Додатком N 5 до Порядку N415ог визначено Перелік суб`єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари з неконтрольованої території. Серед підприємств, внесених до вищезазначеного Переліку в якості вантажоодержувача вугілля є ТОВ «УГЛЕСПРОМ».

Відтак, твердження Відповідача про начебто порушення позивачем порядку перевезення вугілля з неконтрольованої території є безпідставними та необґрунтованими. Вищенаведене цілком узгоджується з існуючою з цього питання судовою практикою (Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 р. у справі N826/8047/17).

Поставка вугілля за договорами N029/5417-16/091116-02 від 09.11.16 року та N 029/181-17/24017-06 від 24.01.17 року здійснювалась на умовах «РСА Красний Лиман Інкотермс 2010» в період часу грудень 2016 р. - лютий 2017 р.

В свою чергу, відповідно до наявної судової практики (постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 року у справі N805/1105/17-а) «при проведенні перевірки та аналізі наданих документів за кожним договором на поставку вугільної продукції необхідно було ідентифікувати місця постачання товарів з точки зору підконтрольності державним органам України, чого податковим органом здійснено не було, що призвело до неправильних та необґрунтованих висновків».

При цьому суд апеляційної інстанції у зазначеній постанові чітко відзначив, що «...згідно Специфікацій до Договорів N10 від 16.09.2015 р. та N 15 від 24.09.2015 р. вугілля поставлялось на умовах ІдОР - залізнична станція вантажоодержувача, якою є ст. Електрична Донецької залізниці. Станція Електрична Донецької залізниці розташована в м. Миколаївка Слов`янського району Донецької області. Місто Миколаївка Слов`янського району Донецької області не входить до Переліку населених пунктів, у яких органи державної влади України не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження,встановлений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. N 1085-р., тобто знаходиться на території, підконтрольній державним органам влади України. Таким чином, при поставці ТОВ «Ексіменерго» ПЕК вугільної продукції та одержанні її ТОВ «Укрпромвугілля» в перетинанні позивачем лінії зіткнення необхідності немає».

Відтак, враховуючи умови поставки, передбачені договорами N16/091116-02 від 09.11.16 року та N029/181-17/24017-06 від 24.01.17 року, а саме, «РСА Красний Лиман Інкотермс 2010», беручи до уваги, що місто Красний Лиман (наразі - Лиман) знаходиться на території, підконтрольній Україні, і не було включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. N 1085-р., необхідності в перетині лінії зіткнення ані позивачем, ані його контрагентом при здійсненні поставки вугілля взагалі не було.

Оскільки , ТОВ «Углеспром» не внесене до Додатку N 5 до Наказу N 415 в якості вантажоотримувача вугілля від «ТОВ «ТПК «Укрантрацит» і від ТОВ «Екрбудпостач», то отримати вугілля з неконтрольованої території воно не могло. Отже вугілля від ТОВ «ТПК Укрантрацит» і від ТОВ «Екобудпостач» через ТОВ «Углеспром» на ПрАТ «НКМЗ» поставлялося по території України. Необхідно зазначити, що позивач не наділений повноваженнями і правом збирати докази, витребовувати документи у своїх контрагентів і їх контрагентів, встановлювати ланцюг постачання. Разом з тим, контролюючий орган, в разі виявлення (на його думку) ознак порушення будь-якою особою чинного законодавства (в даному випадку - Наказу від 12.06.2015 р. N 415ог «Про затвердження Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей») мав право звернутися до Першого заступника керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, на якого, згідно з п. 4 Наказу, покладений контроль за його виконанням. Однак, ніякого розслідування повноважними органами з даного питання не проводилося, відповідач також не проводив перевірки учасників ланцюга постачання. Отже, його твердження про те, що вугілля було поставлене в адресу ПрАТ «НКМЗ» з неконтрольованої території «ТОВ «Углеспром», яке не мало законних підстав для ввозу вугілля на територію України, є хибним, і не підтвердженим жодним доказом.

При вирішені справи позивачем надано пояснення та вказано, що на ПрАТ «НКМЗ» під час укладення спірних договорів діяло «Положення про вибір постачальника матеріально-технічних і сировинних ресурсів (послуг), шляхом проведення тендерів, а також з використанням комп`ютерної системи через Інтернет на офіційному сайті ПрАТ «НКМЗ» N116 від 05.05.2015 р. У відповідності до цього положення тендери провадяться на підприємстві з метою мінімізації витрат з додержанням вимог з якості, вибору оптимального постачальника і створення ефективного конкурентного середовища. Для допуску підприємств - контрагентів в якості учасників тендерів на підприємстві було розроблено і діяло розпорядження N7 від 10.09.2015 р. «Про критерії вибору постачальника». У додатку до цього розпорядження зазначені критерії оцінки постачальника для допуску до участі у тендері на поставку сировини, матеріалів і комплектуючих виробів на підприємство. Серед документів, які повинні були надаватися учасниками зазначені в тому числі свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, звітні документи (форма N 1, форма N 2), працівниками позивача перевірялися реєстри юридичних осіб, що не сплачували ПДВ тощо.

Отже, укладенню договору з контрагентом передувала перевірка кожного з них, у тому числі, чи є вони платниками ПДВ. Договори поставки були укладені, оскільки були відсутні будь які порушення податкового законодавства з боку контрагентів.

Необхідно зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником (контрагентом) податкового законодавства може бути підставою для позбавлення покупця (позивача) права на отримання податкової вигоди лише за встановленого судом факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов`язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

Підсумовуючи, слід зазначити, що суд погоджується з доводами позивача, що жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб, і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами. (Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 р. у справах N823/2247/17, N815/6105/17).

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, фактичної плати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі N815/3349/13-а).

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію, та з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право особи на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.10.2019 року по справі N808/4051/14.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, основних засобів, виробничих запасів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 NК/9901/612/18 і NК/9901/630/18.

При цьому, вказані висновки контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів контрагента позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація також носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є достатнім доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Так, законодавство передбачає можливість використання податковим органом інформаційних баз контролюючих органів з метою виконання покладених на останніх функцій та завдань. Разом з тим, наявна у інформаційних базах ДПС інформація не може в розумінні процесуального закону бути доказом стосовно реальності або нереальності господарських операцій.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі N804/1984/16, в якій Верховний Суд вказує на те, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої, та злагодженості дій між ними. Крім того, колегія суддів зазначила, що висновки про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Суд також ураховує позицію Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі NП/811/3228/14. У вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність актів як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки під час складення таких актів жодні первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У постанові від 13.10.2020 у справі N0340/1408/18 Верховний Суд зазначив, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі N826/16601/18 зазначив, що не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Посилання на податкову інформацію, є неприйнятними, оскільки правильність нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

У випадку посилання на таку інформацію, відповідач має надати докази, зокрема у вигляді винесення відносно таких осіб податкових повідомлень-рішень чи судових рішень, що набрали законної сили, якими встановлено факт порушення податкового законодавства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Верховний Суд у постанові від 21.08.2023 у справі N 200/2903/22 зазначив:

«Перевіряючи твердження контролюючого органу про нереальність спірних операцій з огляду на неможливість встановити у ланцюгах поставки джерело походження товару, поставленого в подальшому позивачу, суди правильно виходили з того, що порушення певним постачальником товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) податкової дисципліни, крім того, такі посилання не підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами. Згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов вищевказаних висновків також виключно на підставі інформації наявної в інформаційних базах даних контролюючого органу, посилань на документи акт перевірки також не містить, наведені відповідачем схеми співставлення реалізації та придбання товарі (робіт, послуг) по контрагентах не є належними доказами, оскільки такі схеми є лише узагальненням інформації, що наявна в інформаційних базах, з таких не вбачається, що вони базуються на безпосередньому дослідженні та аналізі первинних документів господарюючих суб`єктів.

При цьому слід зазначити, що судами встановлена наявність правосуб`єктності сторін на час укладення та виконання спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ».

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі N816/809/17.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Разом з тим, суд зауважує, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таку позицію підтверджує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року в рамках справи N 805/2030/16-а,адміністративне провадження N К/9901/28918/18 (ЄДРСРУ N 78771679), від 21 грудня 2018 року по справі N 826/5774/17, адміністративне провадження N К/9901/63719/18 (ЄДРСРУ N 78771564), від 20 грудня 2018 року по справі N 826/9632/16, адміністративне провадження N К/9901/32828/18 (ЄДРСРУ N 78716371), від 20 грудня 2018 року по справі N 826/20081/16, адміністративне провадження N К/9901/42306/18 (ЄДРСРУ N 78716040), від 20 грудня 2018 року по справі N 815/4992/16, адміністративне провадження N К/9901/41342/18, від 20 грудня 2018 року по справі N 820/2946/18, адміністративне провадження N К/9901/64596/18 (ЄДРСРУ N 78771722) та від 20 грудня 2018 року по справі N 818/770/17, адміністративне провадження N К/9901/38096/18 (ЄДРСРУ N 78771434)).

При цьому, податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів» (правовий висновок викладено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі N 813/1497/17).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі N 640/16152/19 також зазначив, що формування суб`єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит. Інформаційні бази даних ОДПІ не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачено належність таких баз до засобів доказування.

Також, на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироків суду у кримінальній справі за кримінальними провадженнями відносно позивача, його контрагентів чи їх посадових осіб.

Також, податковим органом не надано жодного доказу, щодо визнання нечинними укладених позивачем договорів (правочинів).

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, а ніж позивач особами, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Податковий кодекс України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов`язання / зменшення від`ємного значення ПДВ, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов`язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд доходить висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об`єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства іншими, а ніж позивач особами, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до показників податкової звітності.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки постачальників в ланцюгу постачання, ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б таким особам збільшувались/зменшувались суми грошових зобов`язань з податку на прибуток, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Між тим, у відповідності до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

При цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

За сталою судовою практикою, у тому числі й Верховного Суду, умовами допустимості доказів є: 1) одержання фактичних даних із належного процесуального джерела; 2) одержання фактичних даних належним суб`єктом; 3) одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; 4) належне процесуальне оформлення одержаних фактичних даних.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не наддасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 21020,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 13 березня 2020 року N 0000165413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 451225,00 грн та штрафними санкціями у сумі 225612,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 13 березня 2020 року N 0000195413 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 7594586,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 3797293,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 13 березня 2020 року N 0000175413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 50850282,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 25425141,00 грн.

Стягнути за рахунок асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 44131658, місцезнаходження: вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052) на користь Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763599, місцезнаходження: вул. Орджонікідзе, 5, м. Краматорськ, Донецька область, 84305) судовий збір у сумі 21020 (двадцять одну тисячу двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі 18 грудня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя О.В. Троянова