Постанова

від 29.12.2023 по справі 520/10052/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2023 р. Справа № 520/10052/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 11.07.23 по справі № 520/10052/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ УКРАИНА»

до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ УКРАИНА» (далі за текстом також - позивач, ТОВ «ТЕЛЕКОМ УКРАИНА») звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України (далі - відповідачі), у якій просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення від 07.03.2023 за № 8383577/35247994 про відмову в реєстрації податкової накладної № 146 від 27.12.2022 на суму 409 087,94 грн; від 07.03.2023 за № 8383576/35247994 про відмову в реєстрації податкової накладної № 147 від 28.12.2022 на суму 3 000 000,00 грн; від 07.03.2023 за № 8383575/35247994 про відмову в реєстрації податкової накладної № 148 від 29.12.2022 на суму 5 962 552,06 грн;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 146 від 27.12.2022 на суму 409 087,94 грн датою її фактичного подання на реєстрацію 04.01.2023; податкову накладну № 147 від 28.12.2022 на суму 3 000 000,00 грн датою її фактичного подання на реєстрацію 05.01.2023; податкову накладну № 148 від 29.12.2022 на суму 5 962 552,06 грн датою її фактичного подання на реєстрацію 05.01.2023.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення від 07.03.2023 за № 8383577/35247994 про відмову в реєстрації податкової накладної № 146 від 27.12.2022 на суму 409 087,94 грн; від 07.03.2023 за № 8383576/35247994 про відмову в реєстрації податкової накладної № 147 від 28.12.2022 на суму 3 000 000,00 грн; від 07.03.2023 за № 8383575/35247994 про відмову в реєстрації податкової накладної № 148 від 29.12.2022 на суму 5 962 552,06 гривень.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 146 від 27.12.2022 на суму 409 087,94 грн датою її фактичного подання на реєстрацію 04.01.2023; податкову накладну № 147 від 28.12.2022 на суму 3 000 000,00 грн датою її фактичного подання на реєстрацію 05.01.2023; податкову накладну № 148 від 29.12.2022 на суму 5 962 552,06 грн датою її фактичного подання на реєстрацію 05.01.2023, що складені Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ УКРАИНА».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ УКРАИНА» судові витрати в сумі 3 220,80 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ УКРАИНА» судові витрати в сумі 3 220,80 грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року заяву представника позивача про стягнення і розподіл судових витрат у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ УКРАИНА» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ УКРАИНА» судові витрати у сумі 2 500,0 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ УКРАИНА» судові витрати у сумі 2 500,0 грн.

У задоволенні решти заяви відмовлено.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 у цій частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ТЕЛЕКОМ УКРАИНА» про розподіл судових витрат.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення досліджувалися документи щодо підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та надано відповідну оцінку з дотриманням вимог Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що твердження відповідача спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постановах від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16. За результатами апеляційного розгляду позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а додаткове рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в межах апеляційного розгляду надається правова оцінка законності та обґрунтованості судового рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 1-5 статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 1-5 статті 134 КАС України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру;

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Як убачається із матеріалів справи, ТОВ «ТЕЛЕКОМ УКРАЙНА» укладено з адвокатом Феленко С. О. договір про надання правової (правничої) допомоги № 24/04-23 від 24.04.2023, відповідно до п. 1.1. якого Адвокат зобов`язується за дорученням або заявою Клієнта надавати останньому професійну правову (правничу) допомогу щодо представництва прав та інтересів Клієнта в рамках адміністративного судочинства щодо визнання протиправними і скасування рішень комісії податкового органу регіонального рівня №8383577/35247994 від 07.03.2023 про відмову в реєстрації ПН №146 від 27.12.2022, №8383576/35247994 від 07.03.2023 про відмову в реєстрації ПН №147 від 28.12.2022, №8383575/35247994 від 07.03.2023 про відмову в реєстрації ПН №148 від 29.12.2022 та зобов`язання вчинити певні дії, а Клієнт зобов`язується прийняти її та оплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу на умовах, визначених Договором, а також витрати, необхідні для виконання його доручень.

Згідно з п. 1.2. вказаного договору про надання правової (правничої) допомоги №24/04-23 від 24.04.2023 надання Клієнту правової допомоги в рамках вказаного Договору полягає у такому:

- здійснення правового аналізу та аудиту документації Клієнта щодо здійснення господарської діяльності за податковими накладними №146 від 27.12.2022, №147 від 28.12.2022 і №148 від 29.12.2022;

- підготовка та складення позовної заяви до суду про визнання протиправними і скасування рішень комісії податкового органу регіонального рівня №8383577/35247994 від 07.03.2023 про відмову в реєстрації ПН №146 від 27.12.2022, №8383576/35247994 від 07.03.2023 про відмову в реєстрації ПН №147 від 28.12.2022, №8383575/35247994 від 07.03.2023 про відмову в реєстрації ПН №148 від 29.12.2022 та зобов`язання вчинити певні дії;

- підготовка та складення до суду відповіді на відзив відповідно до ст. 163 КАС України;

- процесуальне представництво інтересів Клієнта в судових органах;

- надання інших видів правової (правничої) допомоги, необхідної для належного захисту прав та інтересів Клієнта.

Відповідно до п. 4.1 договору про надання правової (правничої) допомоги №24/04-23 від 24.04.2023 розмір гонорару за надання правової допомоги за Договором становить 20 000,00 грн, без ПДВ.

Згідно з п.4.2. вказаного договору про надання правової допомоги гонорар сплачується Клієнтом в гривні безготівковим переказом чином:

- 10 000,00 грн протягом трьох днів з моменту укладення Договору на підставі виставленого рахунку;

- 5 000,00 грн протягом трьох днів з моменту відкриття провадження по адміністративній справі на підставі виставленого рахунку;

- 5 000,00 грн протягом трьох днів з моменту винесення рішення судом по адміністративній справі на підставі виставленого рахунку.

TOB «ТЕЛЕКОМ УКРАИНА» на користь адвоката Феленко С.О. згідно з рахунками №СФ-1 від 24.04.2023 і №СФ-2 від 08.05.2023 сплачено вартість послуг в сумі 15 000,00 грн за договором про надання правової (правничої) допомоги №24/04 23 від 24.04.2023, що підтверджується платіжними інструкціями №002899 від 24.04.2023 на суму 10 000,00 грн. і №002961 від 09.05.2023 на суму 5 000,00 грн.

Факт надання послуг за вказаним договором підтверджується актом наданих послуг №1 від 09.06.2023, підписаним між сторонами в електронному вигляді.

Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, слід виходити з того, що ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, а також ураховувати, що цей спір є спором немайнового характеру, а справа відноситься до категорії справ незначної складності, що розглянутий судом в порядку письмового провадження.

Враховуючи наведене, предмет спірних правовідносин, наявність значного обсягу судової практики з цього питання, а також клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат на правничу допомогу позивача має становити загалом 5000,00 грн.

Щодо доводів відповідача про те, що матеріали справи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, розрахунку вартості послуг, то колегія суддів звертає увагу, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Частина четверта статті 134 КАС України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Правовим позиціям Верховного Суду, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, зазначені вище висновки не протирічать та з ними узгоджуються.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 по справі № 520/10052/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк