Постанова

від 29.12.2023 по справі 520/13737/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2023 р. Справа № 520/13737/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, повний текст складено 07.08.23 по справі № 520/13737/23

за позовом Приватного підприємства «В.В. ПЛЮС»

до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «В.В. ПЛЮС» (далі за текстом також - позивач, ПП «В.В. ПЛЮС»), звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі також - відповідач-1, ГУ ДПС у Харківській області), Державної податкової служби України (далі також - відповідач-2, ДПС України), у якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 861 від 10.05.2023р., прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Приватного підприємства «В.В.ПЛЮС» за індивідуальним податковим номером 368166220350;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області та Державну податкову службу України поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Приватного підприємства «В.В. ПЛЮС» за індивідуальним податковим номером 368166220350 з моменту її анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі двадцять вісім мільйонів вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні чотирнадцять копійок на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи Приватного підприємства «В.В. ПЛЮС».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 861 від 10.05.2023р., прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Приватного підприємства «В.В. ПЛЮС» за індивідуальним податковим номером 368166220350.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області та Державну податкову службу України поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Приватного підприємства «В.В. ПЛЮС» за індивідуальним податковим номером 368166220350 з моменту її анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі двадцять вісім мільйонів вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні чотирнадцять копійок на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи Приватного підприємства «В.В. ПЛЮС».

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Приватного підприємства «В.В. ПЛЮС» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Приватного підприємства «В.В. ПЛЮС» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України оскаржили його в апеляційному порядку.

ГУ ДПС у Харківській області, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, просить в апеляційній скарзі скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом неправильно застосовано приписи п. 5.5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1130 від 14.11.2014 (далі - Положення № 1130), оскільки позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців не подано контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, декларацій за березень 2023 не надано.

Позивач (далі також підприємство, платник податку) надав відзив на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, судові витрати, у тому числі витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, покласти на скаржника. Заперечуючи доводи апелянта, позивач зазначив, що здійснює господарську діяльність в м. Харків, але внаслідок форс-мажорних обставин - воєнного вторгнення країни-агресора на територію України тимчасово призупинена діяльність платника податків та виникла неможливість своєчасного виконання господарських та податкових зобов`язань. Проте у березні 2023 року підприємство розпочало господарську діяльність, було укладено договір, проведено господарську операцію та 28.03.2023 зареєстровано відповідну податкову накладну, тобто обставини щодо неподання декларацій і не здійснення господарської діяльності протягом 12 послідовних податкових місяців відсутні.

ДПС України в апеляційній скарзі, як і відповідач 1, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з`ясовані всі обставини справи та не враховані надані суду докази, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд порушив п. 5.5 Положення № 1130, п.п. г п. 184.1 ст. 184 розділу V ПК України, оскільки позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців: квітень 2022 березень 2023 не надано податкові декларації з податку на додану вартість до ГУ ДПС у Харківській області, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Вказує, що позивачем не подавалась заява щодо неможливості виконання своїх податкових обов`язків, не задекларовано господарську операцію по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ Центр сертифікації ключів Україна, декларацію з податку на додану вартість за березень 2023 до 20.04.2023 не надано, а вимога про зобов`язання відновити показники в системі електронного адміністрування податку на додану вартість є передчасною.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ДПС України позивач не скористався.

Заявлені відповідачами в апеляційних скаргах клопотання про розгляд справи за її участю (участю представника) судовими ухвалами від 30.10.2023 та від 21.11.2023 залишені без задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відповідно до ч. 1ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України(далі- КАС України), дійшла висновку, що апеляційні скарги відповідачів не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивача зареєстровано як юридичну особу 11.11.2009р. (код ЄДРПОУ 36816622). Основним видом діяльності підприємства позивача є організація будівництва будівель (код за КВЕД 41.10). Іншими видами діяльності підприємства позивача є: діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (код за КВЕД46.18), надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп`ютерів (код за КВЕД 77.33), комплексне обслуговування об`єктів (код за КВЕД 81.10), неспеціалізована оптова торгівля (код за КВЕД 46.90), купівля та продаж власного нерухомого майна (код за КВЕД 68.10), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код за КВЕД 68.20), агентства нерухомості (код за КВЕД 68.31), управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (код за КВЕД 68.32), консультування з питань комерційної діяльності й керування (код за КВЕД 70.22).

В травні 2023 року посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області проведено моніторинг платників ПДВ та згідно з Довідкою від 08.05.2023 р. за № 762/20-40-18-04-17 зазначено про те, що позивач протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

З урахуванням наведеної інформації ГУ ДПС у Харківській області прийнято рішення № 861 від 10 травня 2023 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (реєстраційний вих. № 25021/6/20-40-04-04-17 від 10.05.2023р.)

Вказане рішення прийнято з посиланням на п.п. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України. Підставою для прийняття рішення зазначено не подання протягом 12 місяців платником податків контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Не погодившись із рішенням ГУ ДПС у Харківській області № 861 від 10 травня 2023 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (реєстраційний вих. № 25021/6/20-40-04-04-17 від 10.05.2023р.), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач об`єктивно був позбавлений можливості здійснення господарської діяльності та її належного відображення в податковомуобліку з незалежних від нього причин, тому рішення податкового органу не ґрунтується на вимогах законодавства та фактичних обставинах, що призвело до безпідставного анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, внаслідок чого позивач позбавлений права на збереження податкових показників в розмірі 28816884,14 грн на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, є Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно з п. 1.1 ст. 1 ПК України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено. Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб`єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу; 4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи; 5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов`язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном. Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону; 6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством; 7) особа, що уповноважена вносити податок з об`єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 8) особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов`язаний з виконанням угоди про розподіл продукції.

Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку на додану вартість визначені п.п. 181.1, 181.2 ст. 180 ПК України, зокрема: у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. Якщо особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники такого податку.

Згідно з п. 182.1 ст. 180 ПК України, якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв`язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість передбачений ст. 183 Податкового кодексу України.

Реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту (п.п. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України).

Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1130 від 14.11.2014 (далі - Положення № 1130), яке розроблене відповідно до розділів, Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Відповідно до підпункту "г" п. 5.1 Положення № 1130 реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно із п. 5.2 Положення № 1130 анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.

Пунктом 200-1.1 ст. 200-1 ПК України унормовано, що система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 2001 цього Кодексу.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначає Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року, № 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (далі - Порядок № 569).

Відповідно до п. 2 Порядку № 569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку.

Згідно із п. 13 Порядку № 569 ДПС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДПС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Судова колегія приймає до уваги посилання позивача на те, що сукупність обставин, які виникли в результаті початку воєнного вторгнення країни-агресора на територію України, призвели до тимчасового призупинення діяльності платника податку та виникнення неможливості своєчасного виконання своїх зобов`язань за господарськими договорами перед контрагентами та виконання податкових зобов`язань.

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан.

Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022р. за № 75, Харківська міська територіальна громада віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні).

Як убачається з матеріалів справи, наказом ПП "В.В. ПЛЮС" від 24.02.2022 за № 24/02-ОД було призупинено діяльність підприємства у зв`язку із введенням воєнного стану, а також розташуванням офісу та об`єктів здійснення діяльності підприємства на території, де проводяться бойові дії, з метою збереження життя та здоров`я працівників, збереження майна юридичної особи.

Директор підприємства з метою збереження електронних документів та інформації, для забезпечення можливості віддаленого доступу до них, вивіз комп`ютер-сервер з офісного приміщення за адресою: 61070, м. Харків, вул. Професорська, 32, до себе додому, який за матеріалами справи розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Руська Лозова, вул. Шевченко, буд. 4.

Матеріалами справи також підтверджується, що директор позивача у період з 14.06.2022 по 21.05.2023 перебував за межами України.

Згідно із Актом про пожежу від 21.03.2023 у зв`язку із проведенням бойових дій у с. Руська Лозова, пов`язаних із військовою агресією РФ, 08.05.2022 будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому тимчасово знаходився комп`ютер-сервер, було знищено. Про що також свідчать наявні у матеріалах справи фотознімки руйнувань будинку.

За фактом знищення житлового будинку внесені відповідні відомості до ЄРДР за №12023221230000655 від 15.03.2023 та розпочато досудове розслідування.

Наказом ПП "В.В. ПЛЮС" від 25.03.2022 № 25/03-ОД призупинено дію трудових договорів всіх працівників підприємства з 25.03.2022 до відновлення можливості обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

Крім того, наказом з основної діяльності № 24/05-ОД від 24.05.2023 ПП «В.В. ПЛЮС» утворено комісію для проведення обстеження пошкоджень та наслідків військової агресії РФ, яке знаходиться в приміщення поряд з критично важливими об`єктами за адресою: м. Харків вул. Повітрофлотська, б. 32.

Відповідно до Акту обстеження майна від 29.05.2023 офісне приміщення та майно позивача за адресою реєстрації ПП «В.В. ПЛЮС» було пошкоджено внаслідок здійснення військової агресії РФ проти України. Комісією встановлено, що орієнтовна дата пошкодження офісного приміщення: 24 лютого 2022 року 22 квітня 2022 року, пошкоджені вікна, покриття підлоги, офісна техніка.

Зважаючи на зазначене колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції стосовно того, що систематичні ракетні обстріли міста Харкова є загальновідомим фактом та висвітлювалися у численних ЗМІ, в тому числі і у періоді, за який позивач не здійснював господарську діяльність, а тому згідно із приписами ч. 3 ст. 78 КАС України, ця обставина не підлягає доказуванню.

Відтак, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач був позбавлений можливості відображати господарські операції з виписуванням податкових накладних з податку на додану вартість з подальшим відображенням цих операцій у декларації з податку на додану вартість за вказаний період з незалежних від нього причин, які об`єктивно вплинули як на фактичну можливість здійснення господарської діяльності, так і на можливість її належного відображення в податковому обліку.

Колегія суддів звертає увагу та те, що матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем господарських операцій у березні 2023 року, у зв`язку із чим 28.03.2023 постачальником було зареєстровано відповідну податкову накладну, отже стверджувані відповідачами обставини про неподання декларацій і не здійснення позивачем господарської діяльності протягом 12 послідовних податкових місяців спростовуються матеріалами справи.

Таким чином поведінка позивача не була пасивною, ним вживалися заходи як для фіксування негативних наслідків збройної агресії щодо належних платнику податків активів, так і для відновлення господарської діяльності, про що, зокрема свідчить господарська операція з придбання позивачем товару, у зв`язку із чим постачальником позивача ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» складено та зареєстровано податкову накладну № 30072 від 21.03.2023.

У свою чергу, наявність у позивача господарських операцій в березні 2023 року, здійснених з метою формування податкового зобов`язання, виключає обставини того, що протягом 12 послідовних податкових місяців позивач не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту та спростовує доводи апелянтів щодо правомірності рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість і вказує на безпідставність спірного рішення, оскільки анулювання реєстрації платника податку на додану вартість в разі неподання декларацій і відсутності господарських операцій лише за 11 послідовних податкових місяців законодавством не передбачено.

Отже наведені обставини виключають підстави для застосування до позивача, передбачених пп. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України негативних наслідків за несвоєчасне виконання зобов`язань із подання податкової звітності, як анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Разом з тим згідно з вимогами та у порядку, визначених п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, п.п. 1, 4 Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року за № 225, ПП «В.В. ПЛЮС» 19.06.2023 було подано до Шевченківської ДПІ ГУ ДПС у Харківській області заяву № 08/06 -1 від 08.06.2023 та документи про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, що спростовує доводи контролюючого органу про неподання такої заяви позивачем.

За таких обставин судова колегія підтримує висновки суду першої інстанції, що з урахуванням наведених вище обставин, які підтверджено належними доказами, у вказаний період позивач був позбавлений можливості вплинути на податкові показники на своєму рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на формування своїх подальших податкових зобов`язань/податкового кредиту через збройну військовою агресією РФ та запровадженням на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, розташуванням офісу та об`єктів здійснення діяльності підприємства на території, де проводяться активні бойові дії. Зокрема, підприємство не мало змоги здійснювати господарську діяльність, через призупинення діяльності у зв`язку з активними бойовими діями.

Відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація платника ПДВ діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Аналіз наведеної норми права дає можливість дійти висновку, що обов`язковою умовою для прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є не здійснення платником податків господарської діяльності щодо укладання правочинів, які оподатковуються ПДВ, що тягне за собою не подання відповідних декларацій або їх подання з нульовими відомостями.

На думку податкового органу, виходячи з норми п. 184.1 ст. 184 ПК України, достатньо однієї із зазначених підстав для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

В той же час слід ураховувати, що конструкція вказаної правової норми передбачає наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень п. 184.1 ст. 184 ПК України сформований Верховним Судом у постанові від 30.11.2022 у справі № 380/8687/20 та постанові від 19.10.2022 у справі № 380/8769/20.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішення діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. В зв`язку з цим, внаслідок прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, позивач позбавлений права на збереження податкових показників в розмірі 28816884,14 грн на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача 1 на постанову Верховного Суду від 25.11.2022 у справі № 2040/7102/18, оскільки вона не є релевантною щодо цієї справи, позаяк обставини у справі, яка переглядається апеляційним судом, не є тотожними обставинам, за яких Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 2040/7102/18. Аналогічно і правові позиції Верховного Суду по переліченим відповідачем 2 справам не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ухвалені не з подібних обставин.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання поновити реєстрацію платника ПДВ із поновленням відповідних податковихпоказників, колегія суддів апеляційного суду вказує таке.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України судовий захист може здійснюватися судом і в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоїЗаконом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року (далі - Конвенція), передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції.

Доктрина позитивних зобов`язань Держави передбачає, що Держава повинна не тільки володіти законодавством, що найбільш повно забезпечує дотримання як негативних, так і позитивних прав, але і вживати всіх необхідних заходів для того, щоб воно реально діяло, а не лишалося на папері. Тобто права мають бути забезпечені не тільки de jure, але і de facto.

Більше того, норма ч. 4 ст. 245 КАС України вказує, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У даному випадку доцільно врахувати позицію Європейського Суду з прав людини, викладену ним у Рішенні у справі «Пономаренко проти України» від 14.06.2007 р., відповідно до якого «право на суд», включає не тільки право ініціювати провадження, але також і право домогтися «вирішення» спору судом.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справах: «Волохи проти України» (Рішення від 02.11.2006), «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (Рішення від 14.06.2007) визначив, що рішення, ухвалені з порушенням принципів ефективного захисту прав і свобод громадян, визнаються такими, що порушують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

З аналізу вищевикладених норм КАС України, постанов Верховного Суду та Практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що суд повинен відновити порушене право шляхом, який виключає необхідність повторного звернення до суду.

Ураховуючи вищевикладене, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що зобов`язання відповідача поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість позивача з моменту її анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі двадцять вісім мільйонів вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні чотирнадцять копійок на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є дотриманням судом гарантій, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Стосовно твердження ДПС України, що вимога про зобов`язання відновити показники в системі електронного адміністрування податку на додану вартість є передчасною, колегія суддів зазначає таке.

Підставою звернення до суду стало прийняття ГУ ДПС у Харківській області рішення про анулювання реєстрації платника податків ПДВ, у зв`язку з чим для позивача настали негативні наслідки, у тому числі щодо анулювання податкових показників в розмірі 28816884,14 грн. в СЕА ПДВ.

Відповідно до п. 200-1.8 ст. 200-1 ПК України після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету.

Згідно із п. 7 Порядку № 569 у разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.

Відтак з моменту прийняття відповідачем-1 спірного рішення позивач втратив електронний рахунок у СЕА ПДВ з відповідними податковими показниками, а також фактично втратив право на зазначені кошти, тобто права позивача порушено.

Отже судова колегія відзначає, що у цьому випадку, позовна вимога позивача про зобов`язання вчинити певні дії, а саме - поновити анульовану реєстрацію платника ПДВ із збереженням податкових показників в розмірі 28816884,14 грн в СЕА ПДВ є похідною та спрямована на відновлення становища позивача, яке існувало до порушення його прав рішенням ГУ ДПС у Харківській області про анулювання реєстрації платника ПДВ.

З огляду на викладене колегія суддів підтримує врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, сформованих у постановах від 02.04.2019 у справі № 815/2058/17, від 26.04.2021 у справі № 820/3520/16, від 29.01.2021 у справі № 646/6177/17, від 05.05.2021 у справі № 826/6103/16, в аспекті способу відновлення порушеного права, який має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Також відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу доКонвенції кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття "майно" у першій частині ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05.01.2000, заява №33202, § 100).

За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06. 2014, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на здійснення розрахунків з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість з електронного рахунку, право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, у залежності від залишку сум на вказаному електронному рахунку, зважаючи на те, що з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо використання у передбачених п. 200-1 ст. 200-1 ПК України випадках зазначених сум, які охоплюються поняттям "майно" в аспекті ч. 1 ст. 1 Першого протоколу доКонвенції.

Таким чином фактично спірним рішенням відповідача - 1 позивача безпідставно позбавлено права на майно у вищезазначеній сумі, що є формою втручанням у право на мирне володіння своїм майном.

Інші доводи апеляційних скарг судових висновків не спростовують та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з ними.

Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, доказам надана належна правова оцінка, судове рішення відповідає вимогам ст. 242 КАС України,ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг дублюють доводи відзивів на позов і не дають підстав уважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права або порушив норми процесуального права.

Згідно з ч. 1ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційні скарги задоволенню не підлягають, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 по справі № 520/13737/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк