Рішення

від 06.12.2023 по справі 522/7604/20

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 522/7604/20

Номер провадження 2/504/344/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Вінська Н.В.,

секретаря Коцар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ПАТ «МТБ БАНК», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2020р. до Приморського районного суду м.Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним.

Позов обґрунтовано тим, що 20 липня 2018 року приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М. було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, спадщина складається з земельної ділянки, з земель сільськогосподарського призначення, загальною площею 10,2200 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, кадастровий номер 5122785800:01:001:0500 та зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №42162917).

Того ж дня приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М. було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, спадщина складається з земельної ділянки, з земель сільськогосподарського призначення, загальною площею 10,2172 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, кадастровий номер 5122785800:01:001:0501 та зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №42161132).

24 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н.В. та зареєстровано за № 1869 (далі- Договір № 1).

Згідно Договору № 1 ОСОБА_1 надала в користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 10,22 га (кадастровий номер 5122785800:01:001:0500), що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район. Сичавська сільська рада.

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (згідно до Договору № 1) було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 жовтня 2018 року (номер запису про інше речове право: 28532276, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:43667171 від 24.10.2018).

24 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н.В. за реєстровим № 1870 (далі- Договір № 2).

Згідно Договору №2 ОСОБА_1 надала в користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 10, 2172 га (кадастровий номер 5122785800:01:001:0501), що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада.

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (згідно до Договору № 2) було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 жовтня 2018 року (номер запису про інше речове право: 28532358, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:43667232 від 24.10.2018).

Позивач стверджує, що була введена в оману відповідачем та не розуміла, що підписує не договори оренди, а договір емфітевзису. При цьому у сумі 40000 гривень за кожну ділянку вона вважала щорічним періодичним платежем, а не одноразовою виплатою. Стверджує, що приватним нотаріусом не було належним чином роз`яснено ОСОБА_1 правові наслідки укладення договорів емфітевзису. Крім того, перед підписанням договорів емфітевзису її запевняли, що це звичайні договори оренди, тільки з нотаріальним посвідченням.

На даний час Позивач плати за користування земельними ділянками не отримує.

Просила визнати укладені нею під впливом омани договори емфітевзису недійсними.

Ухвалою судді Приморського районного суду м.Одеси Шенцева О.П. від 20.05.2020р. вказану справу передано на розгляд до Комінтернівського районного суду Одеської області.

23.06.2020р. матеріали вказаної справи надійшли до Комінтернівського районного суду Одеської області та розподілені судді Вінській Н.В, Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області Вінської Н.В. від 24.06.2020 р. відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 24 червня 2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою від 26 серпня 2020 року залучено ПАТ «МТБ БАНК» в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою від 24 січня 2022 року залучено приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисову Ніну Вадимівну в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Представником позивача адвокатом Добровою К.Ю. надано до суду заяву про проведення судового розгляду у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала та прохала суд їх задовольнити.

Відповідачем ОСОБА_2 надано до суд у заяву про визнання позову.

Представником третьої особи ОСОБА_3 - адвокатом Безуглим А.А. подано заперечення проти позовних вимог, з підстав не доведеності обставин, які вказували на помилку при укладенні договору емфітевзису, а помилка в наслідок власного недбальства, не знання закону чи не правильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину не дійсним.

Представником третьої особи ПАТ «МТБ БАНК» адвокатом Черкасовою О.О. подано суду численні письмові пояснення, що містять заперечення проти позову, зазначаючи, що позивач не довела належними доказати того факту, що саме в момент укладення спірного договору вона помилялась щодо природи договору, оскільки підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент укладення правочину, не довела, що уклала договір під впливом обману. Зазначила, що враховуючи визнання відповідачем позову, вважає, що сторони оспорюваного договору вирішили звернутись до суду з даним позовом лише після примусової реалізації права користування земельною ділянкою (емфітевзису) в межах виконавчого провадження №60943239 з примусового виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси, де переможцем торгів стала ОСОБА_3 . А кошти від продажу арештованого майна боржника були направлені на погашення заборгованості ОСОБА_2 згідно виконавчого документу №2-7818/09 виданого Приморським районним судом м. Одеси.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Пугач Р.І., будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи ПАТ «МТБ БАНК» - Черкасова О.О., будучи належним чином повідомленою, в судове засідання не з`явилася надавши до суду чергові пояснення по суті позову.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Безуглий А.А., будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився.

Третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Борисова Н.В. свої доводи щодо заявленого позову не надала, неодноразово викликалась в суд, однак будучи належним чином повідомленою про судові засідання, жодного разу до суду не з`явилась.

У зв`язку із чим суд вважає можливим проводити судове засідання за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Договір посвідчений 24.10.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н.В., зареєстрований за реєстровим №1869. Згідно умов даного договору ОСОБА_2 було передано в користування земельна ділянка, площею 10,22 га, кадастровий номер 5122785800:01:001:0502, розташована за адресою Одеська обл., Лиманський район, Сичавська сільська рада, строком на 99 років із одноразовою платою за користування земельної ділянки 40000,00 гривень, які були отримані позивачкою до підписання оспорюваного договору. Договір встановлення емфітевзису від 24.10.2018 зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про інше речове право: 28532276.

Також між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Договір посвідчений 24.10.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н.В., зареєстрований за реєстровим №1870. Згідно умов даного договору ОСОБА_2 було передано в користування земельна ділянка, площею 10,2172 га, кадастровий номер 5122785800:01:001:0501, розташована за адресою Одеська обл., Лиманський район, Сичавська сільська рада, строком на 99 років із одноразовою платою за користування земельної ділянки 40000,00 гривень, які були отримані позивачкою до підписання оспорюваного договору. Договір встановлення емфітевзису від 24.10.2018 зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про інше речове право: 28532358.

Обидва зазначені договори містить положення п. 11, відповідно яких сторони повідомляють, що укладають цей договір за відсутності впливу тяжкої обставини та обставин, що спонукають вчинити даний правочин на вкрай невигідних умовах, за відсутності будь-яких заперечень щодо кожної з умов цього правочину, розуміючи значення правочину, умови та його правові наслідки. Також договір містить застереження, що зміст ст. 233 ЦК України сторонам договору нотаріусом роз`яснено.

Позивач у справі порушує питання про визнання недійсним вказаних договорів емфітевзису з підстав того, що їх було укладено під впливом обману та помилки щодо правової природи правочину, оскільки ОСОБА_1 була переконана відповідачем, що підписує звичайний строковий договір оренди.

Надаючи оцінку доводам сторін та дослідженим під час судового розгляду доказам суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 5 ст.102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України. Укладення договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно п.3 ч.1 ст.395 ЦК України речовими правами на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Відповідно до ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Статтею 408 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору) визначено, що строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором (без визначення його максимальної тривалості для земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, як в даній справі).

Таким чином законодавством передбачено можливість права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору, укладеного між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, установлених законом.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9роз`яснено, що правочин, учинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент учинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Помилка, допущена внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочини, вчинені внаслідок помилки належать до категорії правочинів, в яких внутрішня воля співпадає з волевиявленням та дійсно спрямована на досягнення мети правочину, але формування такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, розуміється помилка щодо, зокрема, природи правочину, прав та обов`язків сторін.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення власника землі, і при цьому, має істотне значення.

Статтею 230 ЦК України встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

При вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст. 230 ЦК України міститься в постановах ВС від 23.12.2020 у справі № 910/18023/19 та від 16.03.2021 у справі № 910/17988/19 та № 910/18603/19.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Посилання позивачки на те, що відповідач ввів її в оману щодо змісту правочину та вона мала намір укласти договір оренди землі, спростовується змістом договору з якого вбачається належне розуміння сторонами наслідків його укладення. Додатково слід врахувати, що спірний договір нотаріально посвідчувався та нотаріус перевіряв дійсну волю сторін на його укладення та досягнення згоди щодо істотних умов договору.

При цьому суд не приймає до уваги надані представником позивача 18.08.2021 року копії письмових заяв ОСОБА_4 адресовані ОСОБА_1 про укладання договорів оренди земельних ділянок 5122785800:01:001:0500 площею 10,22 га, 5122785800:01:001:0501 площею 10,2172 га від 23.07.2018 року; попередні договори між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо оренди земельних ділянок 5122785800:01:001:0500 площею 10,22 га, 5122785800:01:001:0501 площею 10,2172 га від 27.07.2018 року; письмову пропозицію ОСОБА_2 про переукладання договорів оренди земельних ділянок 5122785800:01:001:0500 площею 10,22 га, 5122785800:01:001:0501 площею 10,2172 га від 28.09.2018 року; письмові вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виплату орендної плати за 2019 рік; письмові гарантії ОСОБА_2 від 27.07.2018 року; амбулаторну картку КНП «Центр первинної медичної санітарної допомоги №12» щодо ОСОБА_1 .

Також судом не прийнято до уваги розписку ОСОБА_1 від 27.07.2018 року щодо отримання нею грошових коштів; письмові вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , щодо вимоги про виплату орендної плати за 2019 рік від 27.01.2020 р.

Вищезазначені докази не приймаються судом скільки оригінали зазначених документів не були досліджені судом безпосередньо, ухвала суду якою було витребувано від позивача та відповідача оригіналів вищезазначених документів для їх огляду залишилась без виконання.

Відповідно до ч.6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Як вбачається з наданих сторонами доказів, сторони у відповідності до вимог ЦК України узгодили усі істотні умови Договору, в тому числі, щодо розміру, форми та порядку виплати плати за користування земельною ділянкою. Волевиявлення сторін відповідало їхній волі. Право користування земельною ділянкою було зареєстровано в державному реєстрі.

Позивачка, підписуючи Договори, виразила свою згоду з його умовами, в тому числі, з розміром, формою та порядком виплати за користування земельною ділянкою, які були чітко прописані в Договорі емфітевзису.

Своїми підписами, згідно п.17 Договорів, сторони підтвердили, що договір ними прочитано особисто, його зміст та сутність сторонам зрозумілий. Викладений текст договору повною мірою відповідає суті правочину та поданим сторонами відомостям, не є надмірно складним для розуміння його наслідків чи змісту.

Крім того, з аналізу норм чинного законодавства, що регулюють правовідносини за договорами емфітевзису, можна дійти висновку, що договір емфітевзису за домовленістю сторін може бути як оплатним, так і безоплатним. При цьому неможливо стверджувати, що безоплатна передача земельної ділянки в емфітевзису суперечить інтересам власника. Оскільки інтерес власника в такому випадку полягатиме в забезпеченні використання земельної ділянки за цільовим призначенням, поліпшенні її властивостей і підвищенні родючості шляхом запобігання забур`яненню, внесення добрив, зрошення тощо. Строк договору про надання права користування чужою сільськогосподарською земельною ділянкою приватної власності законом не обмежувався і встановлюється сторонами договору за домовленістю. Таким чином, встановлення сторонами строку користування земельної ділянки в 99 років, відповідає чинному законодавству, відповідно доводи позивачки щодо великого строку та низького розміру плати за договором емфітевзису, не приймаються судом, оскільки не суперечать чинному на момент укладення договору законодавства.

Відповідно висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений в постанові від 25 січня 2021 року у справі № 550/1245/18 з подібними обставинами справи «посилання позивача на те, що він вважав, що укладає з відповідачем договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, за яким передасть у користування відповідачу земельну ділянку, не є підставою вважати, що оспорюваний договір емфітевзису від 04 листопада 2016 року укладено внаслідок обману, оскільки правова природа договору емфітевзису полягає у наданні емфітевту (відповідачу) права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, тобто не суперечило уявленню позивача щодо суті укладеного ним договору».

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) є засобом для недопущення визнання недійсним оспорюваного правочину всупереч принципу добросовісності, а не підставою для його недійсності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 357/7734/18 (провадження № 61-19170св19)).

Оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту введення її в оману відповідачем при укладенні спірного договору, передбачені статтями 229, 230 ЦК України правові підстави для визнання недійсним договору відсутні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 310/7200/18-ц, від 31.03.2021 у справі № 910/18600/19.

Матеріали справи містять заяву відповідача про визнання позовних вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає визнання позову відповідачем, оскільки на момент розгляду даної справи право користування земельною ділянкою (емфітевзису) за оспорюваним договором належить не відповідачу а третій особі ОСОБА_3 відповідно визнання позову ОСОБА_2 порушують права та інтереси ОСОБА_3 .

Також судом встановлено, що наразі саме ОСОБА_3 належить на праві власності майно, що складається з права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), площею 10,22 га, кадастровий номер 5122785800:01:001:0500 та площею 10,2172 кадастровий номер 5122785800:01:001:0501 за адресою Одеська область, Лиманський район, Сичавська с/рада, що раніш належало ОСОБА_2

Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права, проте наявність права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), яке зареєстровано за ОСОБА_3 в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не призведе до відновлення прав позивача.

Позивачкою позов у цій справі заявлений до ОСОБА_2 , при цьому ОСОБА_3 , яка придбала право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за договорами, укладеним між ОСОБА_5 (власник) та ОСОБА_2 , до участі у справі як відповідач не залучена.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_3 приймала участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Разом з тим, позивачка під час розгляду справи клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_3 не заявляла.

Оскільки позивачка заявила позов не до всіх осіб, які є стороною спірних правовідносин, при цьому суд не наділений повноваженнями залучення до участі у справі відповідача, що само по собі унеможливлює правильне вирішення спору по суті, у задоволенні такого позову слід відмовити з цих підстав, що не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але з залученням до справи належних відповідачів.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, на переконання суду, відсутні правові підстави для визнання недійсним договору емфітевзису, як такого, що вчинений під впливом помилки, оскільки позивачка не спростувала у встановленому законом порядку презумпцію правочину (стаття 204 ЦК України), не довела належними та допустимими доказами, що обставини щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), існували саме на момент вчинення правочину, а тому слід відмовити у задоволенні позову.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволенню не підлягає, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст.ст.12, 13, 18, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ПАТ «МТБ БАНК», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя : Вінська Н. В.