Ухвала

від 28.12.2023 по справі 214/5200/21

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/5200/21

1-кп/214/39/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4 ( в режимі відеоконференції)

обвинуваченого - ОСОБА_5

потерпілого - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження за №12022041230000071 від 12.01.2022 року, №12021041750001168 від 08.12.2021 року, 12020045750000202 від 01.09.2020 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч.2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 строком на 60 днів, про що надала суду відповідне письмове клопотання.

В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначає на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, так ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, тобто не має законних , належних та достатніх засобів для існування, відносно ОСОБА_5 . Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу розглядуються обвинувальні акти за вчиненні кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 185 КК України, так останній на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив нові умисні корисливі правопорушення, також побоюючись покарання обвинувачений може переховуватися від суду, тим самим перешкоджати об`єктивному розслідуванню та встановленню істини по кримінальному провадженні; може незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки має право ознайомитися із матеріалами кримінального провадження, а отже: доказами здобутими в ході досудового розслідування, знатиме ППП свідків та їх місце мешкання, які допитані у кримінальному провадженні та яких не допитано в суді, тому в разі обрання йому запобіжного заходу більш м`якого, ніж тримання під вартою, може вплинути на них з метою примушування до зміни показів у суді; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так зазначений ризик підтверджується наявною ймовірністю впливу підозрюваного на потерпілих з метою погрози, підкупу, умовляння свідків та потерпілих, схилення їх до дачі неправдивих показань; вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що відносно ОСОБА_5 розглядаються обвинувальні акти за вчинення кримінальних правопорушень за ч.2 ст. 185 КК України, однак на шлях виправлення не став та знову вчинив нові корисливі злочини. Заперечує проти клопотання про зміну запобіжного заходу, оскільки обвинуваченому вже обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак він порушував покладені на нього обов"язки, тому було подано клопотання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_4 заперечувала проти клопотання прокурора, просила суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Потерпілий ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора.

Суд, вислухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії» (п. 60).

Також, суд враховує наявність дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, має переважне значення порівняно з вимогою поваги до особистої свободи відповідно до ст. 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останній офіційно не працевлаштований, не одружений. В разі доведення вини йому загрожує міра покарання у вигляді позбавлення волі стром від 4 до 6 років, а тому побоюючись покарання обвинувачений зможе переховуватися від суду тим самим перешкоджати об`єктивному розслідуванню та встаноленню істини у кримінальному . Також у останнього відсутнє постійне джерело доходів та це може спонукати продовжити злочинну діяльність.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Однак, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, що на думку суду, є підставою для продовження останьому саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належну поведінку.

Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б підтверджували вказані обставини, суду не надано та не зазначено про існування таких доказів. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 суд на теперішній час не встановив. Також суд враховує, що обвинувачений ухилявся від явки до суду, порушував обов"язки, покладені на нього судом при застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, звинувачується у вчиненні інших правопорушень.

Таким чином, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_5 та приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених п. 1,3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченому під вартою, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли, з урахуванням ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу, та приходить до висновку про необхідність продовження відносно останнього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 331, 350, 372 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч.2 ст. 185 КК України на строк, що не перевищує двох місяців, тобто строком до 25 лютого 2024 року.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Криворізької установи виконання покарань № 3 УДПтСУ у Дніпропетровській області.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений та оголошений 29 грудня 2023 року о 09-10 годині.

Головуючий суддя ОСОБА_1