Рішення

від 12.10.2023 по справі 758/10665/17

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/10665/17

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Довгалюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального комерційного унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест» про захист прав споживача, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ККУП «ФК «Житло-інвест» про захист прав споживача шляхом визнання положень договору недійсними, стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язання та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 23.01.2013 між нею та ККУП «ФК «Житло-інвест» було укладено договір №КНТР-000002/кв про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» (ФФБ). У відповідності до умов вказаного договору об`єктом інвестування є житлове приміщення 24-поверхового монолітно-каркасного 147-квартирного будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем було сплачено відповідачу 819 200,00 грн., що становить 100% вартості будівництва квартири АДРЕСА_2 , загальна проектна площа 102.40 кв.м., житлова площа 57.25 кв.м. у вказаному будинку. Однак в обумовлений договором час, а саме 30.04.2013, будівництво об`єкта завершено не було.

Ретельно ознайомившись із редакцією договору, позивач виявила умови, які є несправедливими та порушують її права як споживача. Зокрема, стверджує позивач, такими є умови, визначені пунктами 5.2 та 5.5 договору. Так, пункт 5.2 передбачає, що у разі використання фінансовою компанією коштів, переданих довірителем в управління не за цільовим призначенням, фінансова компанія сплачує довірителю пеню в розмірі 0,1% від суми коштів, використаних не за призначенням, за кожен день прострочення. Вказану умову договору позивач вважає несправедливою, оскільки вона свідчить про істотний дисбаланс прав сторін на користь управителя. Крім того, пункт 5.5 договору взагалі не звільняє управителя від відповідальності за неналежне виконання умов договору у разі неналежного виконання споживачем власних зобов`язань та інших умов, передбачених цих договором. На думку позивача, такі формулювання вказаних умов договору суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів», а тому вона просить суд визнати їх недійсними.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на її користь 38 338 560,00 грн. пені за прострочення виконання зобов`язання на підставі ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а також 12 779 520,00 грн. моральної шкоди, вказуючи на те, що внаслідок бездіяльності відповідача, яка потягла за собою таке істотне прострочення виконання договору, їй було завдано значної моральної шкоди.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2017 справу було передано у провадження судді Супрун Г.Б.

Ухвалою судді від 03.10.2017 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

07.11.2017 позивачем подано до суду нову редакцію позовної заяви з додатками, в якій вона просить суд: визнати недійсними п.5.2. та п.5.5. договору №КНТР-000002/кв від 23.01.2013 про участь у фонді фінансування будівництва, укладений між нею та відповідачем; стягнути з відповідача на її користь 40 574 976,00 грн. пені за прострочення виконання зобов`язання, а також 13 524 992,00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 03.01.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання, відповідачу встановлено термін для подання відзиву на позовну заяву.

01.06.2018 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на пропущення строку позовної давності.

На підставі розпорядження керівника апарату Подільського районного суду міста Києва від 04.10.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2018 головуючим суддею у справі визначено Васильченка О.В.

11.02.2.2020 представником позивача подано до суду заяву про зміну предмету або підстави позову, в якій він просить задовольнити позов в повному обсязі, а пеню розрахувати станом на день ухвалення рішення у справі.

На підставі розпорядження керівника апарату Подільського районного суду міста Києва від 21.04.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи, оскільки згідно з рішенням Вищої ради правосуддя №798/0/15-21 від 08.04.2021 суддю Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_3 звільнено із займаної посади у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2021 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.

Ухвалою суду від 27.04.2021 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 26.04.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, представник подав до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

При цьому судом враховується, що в ході судового розгляду представники сторін неодноразово приймали безпосередню участь у судових засіданнях, під час яких представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, а представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на їх необґрунтованість та безпідставність.

Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, 23.01.2013 між ОСОБА_1 та ККУП «ФК «Житло-інвест» було укладено договір №КНТР-000002/кв про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» (ФФБ).

Відповідно до указаного договору позивач на підставі повного визнання нею Правил фонду фінансування будівництва (виду А) житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , затверджених Фінансовою компанією (наказ № 9 від 02.03.2010) (далі - Правила ФФБ), дала згоду на участь у фонді фінансування будівництва, взяла на себе зобов`язання виконувати Правила ФФБ та передала Фінансовій компанії в управління грошові кошти з метою отримання у власність об`єкта інвестування, а Фінансова компанія зобов`язалася здійснити за винагороду управління залученими коштами в інтересах позивача на умовах, визначених Правилами ФФБ та цим договором.

У відповідності до п.1.3, п. 1.4 вказаного договору об`єктом інвестування є квартира АДРЕСА_2 , загальна проектна площа 102.40 кв.м., житлова площа 57.25 кв.м. житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , будинок без оздоблення. Плановий термін закінчення будівництва та здачі об`єкта в експлуатацію - 30.04.2013. В разі зміни запланованого строк введення об`єкта будівництва в експлуатацію, після отримання фінансовою компанією повідомлення щодо цього від забудовника з зазначенням відповідних підстав, до цього договору вносяться зміни шляхом направлення фінансовою компанією листа довірителю. Згода довірителя для внесення змін до цього договору щодо дати введення об`єкта будівництва в експлуатацію вважається отриманою, якщо протягом 7 днів з дня надходження листа фінансової компанії про внесення змін до договору про участь у ФФБ на адресу довірителя фінансова компанія не отримала письмового заперечення довірителя проти таких змін. Днем надходження листа вважається дата, вказана в повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Згідно з п.1.5., п.1.8. договору вимірна одиниця об`єкта інвестування - 1,00 кв.м.; вимірна одиниця об`єкта інвестування для розрахунків - 0,01 кв.м. Поточна ціна вимірної одиниці об`єкта інвестування, сума внесених довірителем коштів до ФФБ, кількість закріплених за ним вимірних одиниць об`єкта інвестування та графік подальшого внесення коштів до ФФБ зазначаються у свідоцтві про участь у ФФБ. Вартість об`єкта інвестування на дату укладення цього договору складає 682 666,67 грн., ПДВ - 136 533,33 грн., тобто разом - 819 200,00 грн., та визначається виходячи з встановленої забудовником на умовах акції остаточної ціни вимірної одиниці об`єкта інвестування (8 000,00 грн. за 1 кв.м. з урахуванням ПДВ) на момент здійснення оплати.

Відповідно до п.2.1., 2.5. договору довіритель передає в управління Фінансової компанії кошти в національній валюті України шляхом їх перерахування через банківську установу на рахунок ФФБ, зазначений в реквізитах Фінансової компанії в цьому договорі за наступним графіком: 30% - 23.01.2013 70% - 30.01.2013. Розмір коштів, що підлягають поверненню довірителю або додатковій сплаті ним на рахунок ФФБ при розрахунку за фактичною площею об`єкта інвестування, визначається Фінансовою компанією, виходячи з встановленої забудовником поточної ціни вимірної одиниці об`єкта інвестування на момент здійснення кінцевих розрахунків.

На підтвердження виконання позивачкою зобов`язання щодо повної оплати договірної вартості (819 200,00 гри) проектної кількості вимірних одиниць об`єкта інвестування (102,40 кв.м.) відповідачем було видано свідоцтво про участь у ФФБ від 30.01.2013 та укладено договір № ДВМП-000002/кв від 01.02.2013, згідно з яким відповідач відступив на користь позивачки майнові права на указаний об`єкт інвестування, які належали забудовнику указаного об`єкта будівництва.

Таким чином, починаючи з 01.02.2013 позивачка є власником майнових прав на об`єкт інвестування.

Встановлено також, що відповідно до умов п. 5.2. договору у разі використання фінансовою компанією коштів, переданих довірителем в управління, не за цільовим призначенням, фінансова компанія сплачує довірителю пеню в розмірі 0,1% від суми коштів, використаних не за призначенням, за кожен день прострочення.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що фінансова компанія не несе відповідальності за неналежне виконання умов договору у разі неналежного виконання довірителем власних зобов`язань та інших умов, передбачених цих договором.

Відповідно до умов п. 6.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором або до моменту припинення управління коштами довірителя на умовах, передбачених Правилами ФФБ та цим договором.

За змістом статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначалося вище, згідно п.1.4. договору №KHTP-000002/кв запланований термін введення будинку в експлуатацію - 30.04.2013, однак забудовник, а не фінансова компанія (відповідач) може змінити указаний строк.

Про указане право забудовника позивачка була проінформована, а тому усвідомлювала і припускала про можливість настання ризику щодо несвоєчасного введення забудовником об`єкта будівництва в експлуатацію.

Встановлювати запланований термін введення будинку в експлуатацію є виключним правом забудовника, а тому він не є остаточним терміном виконання забудовником зобов`язань перед відповідачем та довірителями і може бути змінений.

У свою чергу відповідач може не погодитись із таким відтермінуванням, що призведе до настання несприятливих правових наслідки для усіх учасників фінансово-кредитних механізмів.

Із наведеного вбачається, що обов`язок своєчасно увести в обумовлений строк об`єкт будівництва належить виконати забудовнику, а не відповідачу про що відомо позивачці, оскільки дана умова закріплена як у Правилах ФФБ, з якими вона ознайомилась, що підтверджується її власноручним підписом на примірнику договору №KHTP-000002/кв, так і у свідоцтві про участь у ФФБ №000002-1 від 30.01.2013, в якому є посилання на договір між забудовником та відповідачем.

Матеріалами справи підтверджується, що забудовником об`єкта будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями підземним паркінгом на АДРЕСА_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» (далі - забудовник), із яким відповідач перебуває у договірних відносинах та який, також як і позивач, визнав та зобов`язався виконувати правила указаного ФФБ.

Договірні відносини між забудовником та відповідачем виникли на підставі договору про внесення змін про організацію спорудження житлового будинку з прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 від 18.05.2006, яким цей договір було викладено у новій редакції, як договір про організацію спорудження об`єкта, будівництва з прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_4 (далі - договір 69/А-22) і відбулася заміна первісного кредитора - з ТОВ «Інвест Таун» на нового кредитора - відповідача.

Відповідно до договору 69/А-22 фінансова компанія, тобто відповідач, замовляє, а забудовник зобов`язується організувати спорудження та завершити будівництво об`єкта з використанням отриманих Фінансовою компанією в управління коштів, своєчасно ввести його в експлуатацію та передати об`єкти інвестування у власність довірителям ФФБ в порядку та на умовах визначених Правилами ФФБ та цим договором. Забудовник організовує спорудження об`єкта будівництва у встановлені строки та належної якості відповідно до п. 1.1.; дотримуватись Правил ФФБ згідно п. 1.2.; здійснювати всі можливі заходи недопущення виникнення ризикових ситуацій при будівництві об`єкта, що передбачено п. 2.1.12, а також взяв на себе ризик недостатності залучених коштів на спорудження об`єкта згідно п. 1.7. договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 вказує на те, що умови пунктів 5.2. та 5.5. договору №КНТР-000002/кв від 23.01.2013 про участь у фонді фінансування будівництва суперечать нормам Закону України «Про захист прав споживачів».

Відносини, що виникли між сторонами спору, є специфічними та регулюються нормами спеціального законодавства, а також положеннями правил ФФБ та договору №KHTP-000002/кв.

Основним спеціальним джерелом права для врегулювання питання неустойки у відносинах фінансування будівництва є Закон України №978-ІV від 19.06.2003 «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі - Закон №978-ІV).

Відповідно до Закону № 978-IV у разі порушення забудовником строків спорудження об`єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов`язків, передбачених частиною першою цієї статті (збільшення строків будівництва більше ніж на дев`яносто днів), довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов`язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених ч. 4. ст. 18; сума коштів, що підлягає поверненню довірителю при відмові від участі у ФФБ, визначається управителем, виходячи з кількості закріплених за довірителем вимірних одиниць об`єкта інвестування, поточної ціни вимірної одиниці цього об`єкта інвестування на день передачі коштів в управління управителю ФФБ згідно ч. 4. ст. 20; сума коштів, яка підлягає поверненню довірителю у випадках, передбачених частинами четвертою - шостою цієї статті, повертається довірителю протягом п`яти днів після здійснення управителем наступної повної реалізації відповідного об`єкта інвестування або після введення об`єкта будівництва в експлуатацію відповідно до ч. 7. ст. 20.

Таким чином, спеціальним Законом № 978-IV визначений механізм захисту довірителем свого права у випадку настання ризикових ситуацій (збільшення строків будівництва більше ніж на дев`яносто днів), з якими довіритель пов`язує можливе настання для нього несприятливих наслідків.

До того ж, указаний механізм передбачений п.п.5.4.2., 5.4.4. 5.4.5 Правил ФФБ, погоджених позивачкою.

Як зазначено в Узагальненні судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.), складеному Верховним Судом України 01.02.2013, Закон України «Про захист прав споживачів» має застосовуватися до указаних правовідносин, які виникають на підставі Закону України «Про фінансово- кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Натомість, як було вказано вище, саме Закон № 978-IV визначає допустиму для позивача поведінку, виходячи із підстав заяви - зокрема, виплата сплачених ним коштів.

Отже, з вище викладеного вбачається, що до укладення Договору №КНТР 000002/кв позивачка ознайомилась не тільки з указаним договором, проти умов якого не заперечувала, а навпаки визнала їх, а також погодилась з Правилами ФФБ, у яких також чітко визначені права і обов`язки учасників системи фінансово-кредитних механізмів.

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 16 Закону № 978-1V забудовник зобов`язаний забезпечувати цільове використання отриманих від управителя коштів. В інтересах довірителів управитель здійснює контроль цільового використання забудовником коштів, спрямованих на фінансування будівництва. Наступне перерахування коштів забудовнику управитель здійснює відповідно до графіка фінансування, погодженого управителем і забудовником, після надання забудовником звіту управителю ФФБ за формою, встановленою згідно із законодавством.

Відповідно до п.п.4.15 Правил ФФБ Протягом періоду будівництва Фінансова компанія здійснює контроль за дотриманням Забудовником виконання умов договору про організацію спорудження об`єкта будівництва з метою запобігання виникнення ризикових ситуацій у будівництві внаслідок дій Забудовника, що можуть призвести до наслідків, передбачених у договорі про організацію спорудження.

Відповідно до п.п.2.3.6. договору №69/А-22 Фінансова компанія зобов`язана використовувати отримані в управління грошові кошти ФФБ виключно за цільовим призначення, здійснювати в інтересах довірителів контроль цільового використання Забудовником коштів, спрямованих на фінансування об`єкта будівництва.

Відповідно до п.п.2.1.7. договору №69/А-22 щомісячно до 5-го числа кожного місяця, за наступного за звітним , надавати Фінансовій компанії звітну інформацію про фактично виконані роботи за попередній місяць, оформлену згідно з будівельними нормами та правилами, з наданням копій відповідних підтверджу вальних документів відповідно до графіку ведення будівництва.

Із указаних положень видно, що контроль за будівництвом відповідач здійснював за період з січня по липень 2013 року (включно) на основі отриманих від забудовника звітів та складених відповідачем актів контролю (актів виконання профінансованих робіт).

Однак, у серпні 2013 року будівельно-монтажні роботи були припинені забудовником у зв`язку із виявленими ДАБІ порушеннями.

Крім того 24.09.2013 припинив дію договір оренди земельної ділянки від 24.09.2003, який був поновлений договором від 09.11.2015.

У зв`язку із припиненням будівельно-монтажних робіт акти контролю не складались, а звіти від забудовника не надходили.

Також матеріалами справи підтверджено, що у сторони позивача наявні копії актів контролю за указаний період, що підтверджується листом відповідача №112/405-18 від 03.01.2019, які представник позивача отримав у відповідь на його адвокатський запит № 361 від 22.12.2018.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків, недійсності передбачених законом.

Виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача ОСОБА_1 , наведені нею в обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсними положень договору №КНТР-000002/кв від 23.01.2013, а саме п.5.2. та п.5.5., не підтверджені належними доказами.

Крім того, позивачем не доведено, що оспорювані пункти договору є несправедливими та такими, що порушують права споживача у відповідності до вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про захист прав споживача та визнання положень договору недійсними є необґрунтованими та недоведеними, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Із урахуванням вищевказаного висновку суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заява представника відповідача Комунального комерційного унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест» про застосування позовної давності у даній справі не вирішується.

Крім того, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені є похідними від основних позовних вимог, а тому підстави для їх задоволення також відсутні.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Стаття 1167 ЦК України передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Та, зокрема, зазначається, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, як встановлено судом, у даному випадку відсутній будь який зв`язок між діями відповідача та можливим завданням моральної шкоди позивачу.

Крім того, позивачем жодним чином не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами як сам факт заподіяння їй моральної шкоди з боку відповідача, так і її розмір.

З огляду на наведене, підстави для відшкодування моральної шкоди на користь позивача відсутні.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди також не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, вони не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного законодавства України, оскільки позивачкою не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивачки, як це передбачено статтями 77-80 ЦПК України, а тому позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 , 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального комерційного унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест» про захист прав споживача відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Комунальне комерційне унітарне підприємство «Фінансова компанія «Житло-інвест», місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, 42, код ЄДРПОУ 32855406.

Повний текст рішення складено 23.10.2023.

Суддя Олена КОВБАСЮК