Ухвала

від 01.01.2024 по справі 739/3016/23

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/3016/23

Провадження № 2/739/26/24

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

01 січня 2024 року м. Новгород-Сіверський

Суддя Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області Іващенко А.І. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик» про визнання трудових відносин припиненими,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області з вказаною позовною заявою, в якому просив суд визначити припиненими свої трудові відносини з ТОВ «Шляховик» з 01 грудня 2023 року у зв`язку із звільненням його з посади директора ТОВ «Шляховик» за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. В обґрунтування даного позову позивач посилається на те, що він працює на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальність «Шляховик», єдиним учасником якого є ОСОБА_2 . Тривалий час підприємство не працює, при цьому засоби виробництва єдиним учасником Товариства передані іншому підприємству, засновником якого він також являється, увесь персонал звільнений, отже організувати на підприємстві будь-який виробничий процес не виявляється можливим. Фактично, певний час він формально числиться директором підприємства, в зв`язку з чим звернувся до відповідача з заявою про звільнення з роботи. Відповідач в особі єдиного засновника учасника Товариства відповів на заяву про звільнення відповів відмовою (підтверджується листом № 07 від 27.10.2023 року). Після цього позивач, посада якого є виконавчим органом підприємства, 31 жовтня 2023 року скликав збори учасників ТОВ на 01 грудня 2023 року, на які виніс єдине питання: - розгляд питання про звільнення директора. Збори були скликані шляхом направлення на адресу єдиного учасника Товариства відповідного запрошення (копія запрошення да докази його відправлення додаються). Проте в визначений час єдиний учасник Товариства на збори не з`явився, в зв`язку з чим рішення про звільнення позивача з посади директора не ухвалювалося. Позивач бажає припинити трудові відносини з відповідачем, проте в зв`язку з наведеними вище обставинами не має можливості звільнитися з роботи інакше, як шляхом звернення до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими. Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати трудові відносини з відповідачем припиненими. Отже, для вирішення цього спору та питання щодо припинення трудових відносин має бути встановлено обставину, яка свідчить, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що регулюються нормами КЗпП України. Як убачається із матеріалів позовної заяви, позивач є директоромТОВ «Шляховик». Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, урегульовано у низці нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України від 19.09.1991 року № 1576-ХІІ Про господарські товариства. Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГК України, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України Про господарські товариства, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Згідно із ч. 3 ст. 167 ГК України, корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких передбачено у статті 10 Закону України Про господарські товариства. Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства (частина перша статті 23 Закону України Про господарські товариства). Відповідно до ст. 58 Закону України Про господарські товариства, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. У частині 1 ст. 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у статті 59 Закону України Про господарські товариства, яка також відсилає до статті 41 цього Закону. Відповідно до зазначених норм до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю, крім іншого, належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства (пункт г частини п`ятої статті 41 цього Закону ). Відповідно до ч. 1 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. У ч. 3 ст. 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Із ч.1 ст. 3 КЗпП України вбачається, що до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. У статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. У статті 21 КЗпП України вказано, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. За приписом ч. 4 ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у ст. 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Отже, зміст положень ч. 3 ст. 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням ТОВ Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.05.2014 року № 1255-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів) зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 (справа № 145/1885/15). Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19 лютого 2020 року (справа №145/166/18), припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у ст.99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права. Положення ч.3ст.99 ЦК України дають право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Відповідно, зазначена категорія справ має розглядатися у порядку цивільного судочинства. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 (справа № 145/1885/15). Позивач, як директор Товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до суду із позовом про припинення трудових відносин.

Даний спір має розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особою, якій довірено повноваження з управління ним, а тому враховуючи викладене, суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Вказане узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року (справа №448/362/22),господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України). За змістом цього припису перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, і охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень.Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду. За змістом п. 3 ч. 1ст. 20 ГПК Українигосподарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів Тобто незалежно від суб`єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам. В даному випадку позивач, як директор ТОВ «Шляховик», звернувся до суду із позовом про припинення трудових відносин. Таким чином, даний спір має розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особою, якій довірено повноваження з управління ним. З урахування вимогстатті 20 ГПК України, розгляд вказаного позову належить до компетенції господарського суду. Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщозаява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Керуючись п.1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Шляховик» про визнання припиненими трудових відносин - відмовити. Роз`яснити позивачу, що вирішення спірних правовідносин відноситься до юрисдикції Господарського суду Чернігівської області в порядку господарського судочинства з урахуванням суб`єктного складу сторін та правил територіальної підсудності. Апеляційна скарга на ухвалу суду подаєтьсядо Чернігівського апеляційного судупротягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.І.Іващенко