Рішення

від 23.10.2023 по справі 925/623/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року м. Черкаси справа № 925/623/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Сторчак М.В., за участі представників сторін:

від позивача: Сидоренко О.В. за довіреністю від КЕВ м. Черкаси; Івашін Є.В. - адвокат за ордером;

від відповідача: не з`явилися;

від третіх осіб: Барда С.- самопредставництво - від Міністерства оборони України; від КП "Муніципальний спортивний клуб "Дніпро" Черкаської міської ради" Калашник О.С. - самопредставництво; від КЕВ м. Біла Церква- Бака О. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (м. Біла Церква, Київська область - замінено на КЕВ м. Черкаси) до Черкаської міської ради ( м. Черкаси) про визнання недійсним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов, в якому позивач просить :

- визнати недійсним рішення Черкаської міської ради від 26.12.2019 № 2-5654 про надання КП "Центральний стадіон" Черкаської міської ради" земельної ділянки в постійне користування;

- скасувати виконання всіх пунктів рішення Черкаської міської ради від 26.12.2019 № 2-5654 про надання КП "Центральний стадіон" Черкаської міської ради" земельної ділянки в постійне користування.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

В ході розгляду справи позивач і третя особа Міністерство оборони України свої вимоги підтримували і просять суд їх задовольнити, а відповідач і третя особа проти позову заперечили з мотивів законності прийняття спірного рішення Черкаської міської ради від 26.12.2019 № 2-5654.

Всі документи і пояснення, які учасниками справи надавалися суду на всіх стадіях вирішення сопру, судом були приєднані до справи, на них отримані пояснення і заперечення сторін, керуючись ст. 2 ГПК України. Даною нормою передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи і пояснення представників всіх учасників та дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Квартирно-експлуатаційним відділом міста Біла Церква (09117, м.Біла Церква, Київська область) заявлено позов до Черкаської міської ради про визнання недійсним рішення Черкаської міської ради від 26.12.2019 № 2-5654 про надання КП "Центральний стадіон" Черкаської міської ради" земельної ділянки в постійне користування та з вимогою скасувати виконання всіх пунктів вказаного рішення Черкаської міської ради.

? Позовні вимоги вмотивовано тими обставинами, що спірне рішення Черкаської міської ради прийнято з перевищенням повноважень та з порушенням земельного законодавства, оскільки розпорядження землями оборони належить до компетенції не органів місцевого самоврядування на їх територіях, а належить КМУ, який рішення щодо вилучення спірної земельної ділянки із користування КЕВ для передачі її на користь муніципального спортивного клубу не приймав.

Ухвалою від 19.08.2022 суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

- Міністерство оборони України на стороні позивача;

- КП "Муніципальний спортивний клуб "Дніпро" Черкаської міської ради на стороні відповідача;

Ухвалою від 03.01.2023 суд задовольнив клопотання позивача КЕВ м. Біла Церква та замінив його правонаступником у виниклих спірних відносинах на КЕВ м. Черкаси. Також задоволено клопотання КЕВ м. Біла Церква та залучено його до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору.

При зверненні до суду позивачем вказано, що згідно ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління, зі звільненням від усіх видів податків.

Суб`єктами управління об`єктами державної власності, зокрема, є:

Кабінет Міністрів України;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності;

міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління);

Фонд державного майна України;

органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;

органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами та інш. (ст. 4 ЗУ Про управління об`єктами державної власності").

Пунктом 8 частини 2 статті 5 вказаного Закону України Про управління об`єктами державної власності вказано, що саме Кабінет Міністрів України приймає рішення про передачу відповідно до закону об`єктів державної власності в комунальну власність, дає згоду на передачу об`єктів з комунальної в державну власність.

Сторонами не заперечується, що позивач Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква (замінено на КЕВ м. Черкаси а.с. 54 том 2) є структурною одиницею Збройних Сил України (здійснює діяльність у сфері оборони), підпорядкований Міністерству оборони України та командувачу Сил логістики Збройних Сил України. Тому всі основні фонди, матеріальні засоби КЕВ м. Біла Церква є державною власністю, перебувають у сфері управління і розпорядження Міністерства оборони України і лише закріплені за КЕВ м. Біла Церква на праві оперативного управління. Згідно Положення про КЕВ м. Черкаси, затвердженого 04.07.2022 (а.с. 46 том 2) - одним із основних завдань КЕВ є забезпечення військових частин нерухомим військовим майном та земельними ділянками.

Згідно Наказу Командувача сил логістики ЗСУ від 13.07.2022 (а.с. 203 том 1) від КЕВ м. Біла Церква до КЕВ м. Черкаси було передано фонди та території військових містечок, зокрема і дві земельні ділянки загальною площею 31,41 га по вул. Надпільна 220-222 в м. Черкаси.

За доводами позивача, ці ж земельні ділянки у вигляді земельної ділянки під військовим містечком № 1 відносилися до загальної земельної ділянки спецземель для державного користування площею 360,07 га по Державному акту на право користування землею Б № 015211, виданого 1982 року (а.с. 13-17 том 1).

До вказаного Державного акту позивач додав копію рішення виконкому Черкаської міської ради від 11.08.1982 року № 454 (а.с. 18 том 1) з якого випливає, що цей Державний акт видано Черкаському КЕЧ району.

За доводами сторони позивача, в межах земельної ділянки військового містечка № 1 м. Черкаси загальною площею 31,41 га на Публічній кадастровій карті України було виявлено сформовану земельну ділянку іншого користувача з кадастровим номером 7110136700:04:044:0009 площею 1,06 га (тип власності комунальна, цільове призначення -- 07.02 для будівництва і обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту), яку позивач вважає такою, що відноситься до території військового містечка № 1.

Позивач заперечує будь-яке вилучення частини ділянки із земель військового містечка за його згодою, як землекористувача, та з відома Міністерства Оборони України і за розпорядженням КМУ.

Згідно складеного позивачем Акту від 13.10.2022 (а.с. 19 том 1) вбачається, що така ситуація стала можливою через відсутність у ДЗК цієї земельної ділянки площею 31,41 га як ділянки КЕВ на території військового містечка і саме це призвело до прийняття незаконного рішення Черкаською міською радою по розпорядженню ділянкою.

За змістом спірного рішення від 26.12.2019 № 2-5654 (а.с. 21 том 1) спірну земельну ділянку було передано попереднику третьої особи КП "Центральний стадіон" як за рахунок вільних земель Черкаської міської ради, бо не вказано, що вона попередньо вилучалася у існуючого користувача чи власника.

Також до позову додано копію постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 05.01.2011 у справі № 52-5598/10/2370 (а.с. 27 том 1) якою задоволено позов Військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, КЕВ м. Черкаси, до Черкаської міської ради, яка прийняла рішення від 22.05.2008 року № 4-408 "Про скасування рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів від 11.08.1982 року № 454 "Про видачу акту на право користування землею Черкаській "КЕЧ району". Вказане рішення Черкаської міської ради судом скасовано як таке, що прийнято із перевищенням повноважень.

При прийнятті цієї постанови адміністративним судом було встановлено, що відповідно до Державного акту на право користування землею Серія Б № 015211 виданого у 1982 році, виконавчим комітетом Черкаської міської ради депутатів трудящих надана Черкаській КЕЧ в безстрокове і безоплатне землекористування земельна ділянка площею 360,07 га за категорією земель «спецземлі» та за ціллю призначення - «для державного використання», в межах згідно з планом землекористування.

На підставі даного Акту землі були надані в користування Міністерству оборони, представником якого у м. Черкаси була Черкаська КЕЧ району, основні фонди та матеріальні засоби якої є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони і закріплені за нею на праві оперативного управління.

Згідно наказу начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси Міністерства оборони України від 28.12.2005 року № 244 «Про переформування Черкаської квартирно-експлуатаційної частини району» на підставі директиви Міністерства оборони України від 10.01.2005 року № Д-322/1/010 Черкаська КЕЧ району переформована в квартирно- експлуатаційний відділ м. Черкаси та з 28.12.2005 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Черкаси вважається правонаступником Черкаської КЕЧ району.

Рішенням Черкаської міської ради віл 22.05.2008 року № 4-408 «Про скасування рішення виконавчого комітету Черкаської міської Ради народних депутатів від 11.08.1982 року № 454 «Про видачу акту на право користування землею Черкаській КЕЧ району» скасовано рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів від 11.08.1982 року № 454 «Про видачу акту на право користування землею Черкаській КЕЧ району». Також на підставі п. «в» ст. 141 Земельного кодексу України припинено право користування Черкаської КЕЧ району земельною ділянкою площею 360.07 га і зобов`язано виконавчий комітет міської ради звернутися до судових органів з позовом про визнання недійсним Державного акта на право користування землею серія В № 015211 та зобов`язано Черкаський КЕВ до 01.12.2008 року вчинити необхідні дії для оформлення права користування земельними ділянками, які фактично використовуються для потреб оборони.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, то підставою для його прийняття стало те, що межі земельних ділянок, які обліковуються за Черкаським КЕЧ на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів від 11.08.1982 року №454 не винесені в натуру, не закріплені межовими знаками встановленого зразка. Виданий на підставі зазначеного рішення Державний акт на право користування землею не відповідає вимогам Земельного кодексу України, більшість земель, які обліковуються за Черкаським КЕЧ фактично не використовуються за призначенням, а саме для потреб оборони.

Встановлено, що протягом 1991 - 2006 років постійним землекористувачем - Міністерством оборони України надавались дозволи на вилучення земельних ділянок з фонду Міністерства оборони України для передачі до земель запасу Черкаської міської ради, яка сама і визначала їх подальше спрямування.

Суд зазначає, що на час прийняття оскаржуваного рішення за КЕВ м. Черкаси рахувались земельні ділянки Міністерства оборони України площею 129.587 га, що також підтверджується листом начальника КЕВ м. Черкаси від 26.04.2010 року №800.

Адміністративний суд прийшов до висновку про безпідставність доводів Черкаської міської ради про невиділення в натурі меж земельних ділянок та не закріплення їх межовими знаками встановленого зразка, оскільки саме на підставі плану, затвердженого рішенням виконавчого комітету Черкаської міської Ради народних депутатів від 11.08.1982 року №454 відповідач приймав відповідні рішення по земельним ділянкам загальною площею понад 225 га.

Крім того, доказів того, що зазначені земельні ділянки загальною площею 129.587 га станом на день прийняття оскаржуваного рішення фактично не використовувались за призначенням, а саме для потреб оборони - суду надано не були.

В п. 2 оскаржуваного рішення Черкаською міською радою на підставі п. «в» ст. 141 Земельного кодексу України припинено право користування Черкаської КЕЧ району земельною ділянкою площею 360,07 га, тобто у спірному рішенні ЧМР вказано про вилучення землі у неіснуючої установи.

Відповідно до ч. 5 статті 59 Господарського Кодексу України у разі перетворення одного суб`єкта господарювання в інший до новоутвореної о суб`єкта господарювання переходять усі майнові права і обов`язки попереднього суб`єкта господарювання.

Отже, при реорганізації від попередньої юридичної особи до новоствореної переходять всі права та обов`язки, в тому числі і право на користування земельною ділянкою.

Частиною другою статті 92 Земельного кодексу України 2001 р. визначено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а)підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б)громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в)релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва І обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте Рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 року N 5-рп/2005 положення пункту 6 визнано неконституційним та скасовано в частині зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

Більш того, суд зазначає, то частиною 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року N 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» передбачено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Також встановлено, що землі Черкаського КЕВ м. Черкаси як правонаступника Черкаської КЕЧ району відносяться до земель оборони відповідно до їх цільового призначення, передбаченого п. «ж» ст.19 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, тому наслідком порушення зазначеного порядку, зокрема, встановлення та зміни цільового призначення зазначених земель, може бути визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам та притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Частиною 1 статті 77 Земельного кодексу України встановлено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

За доводам представників всіх учасників справи, станом на час вирішення спору процитована постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 05.01.2011 у справі № 2а-5598/10/2370 є чинною, як і державний акт на право постійного користування землею Б № 015211, копію якого подано в справу (а.с. 13).

Станом на час розгляду справи спірна земельна ділянка площею 1,06 га з кадастровим номером 7110136700:04:044:0009, яка розташована в районі вул. Михайла Грушевського та вул. Добровольчих батальйонів, передана в постійне користування комунальному підприємству «Центральний стадіон» Черкаської міської ради» (яке змінило свою назву на КП «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради» - і ця обставина визнається всіма учасниками справи), для будівництва і обслуговування об`єктів фізичної культури та спорту, на підставі рішення Черкаської міської ради від 26.12.2019 року, за № 2-5654.

Відповідно до Інформації з ДР речових прав (а.с. 33 том 1) Черкаською міською радою 06.02.2020 було зареєстроване право комунальної власності за територіальною громадою міста Черкаси на земельну ділянку площею 1,06 га (кадастровий номер 7110136700:04:044:0009) в межах, визначених проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано її в постійне користування під розміщення спортивного майданчику комунальному підприємству «Центральний стадіон» Черкаської міської ради».

Позивач доводить, що при переході права власності на спірну ділянку до Черкаської міської ради і при передачі її в постійне користування третій особі, припинення в установленому порядку користування ділянкою щодо позивача не відбулося.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України однією із підстав для припинення права користування земельною ділянкою передбачає припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Зокрема, статтею 149 Земельного Кодексу України передбачено, що вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішення органів державної влади та органів місцевою самоврядування відповідно до їх повноважень. Рішення про надання такої згоди Міністерство оборони України не надавало.

Відповідно до п. 2 ст. 77 Земельного Кодексу України землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Розпорядження землями державної власності відбувається у відповідності до ст. 122 цього ж Кодексу і не належить до повноважень органів місцевого самоврядування.

За доводами позивача, спірна земельна ділянка (з кадастровим номером 7110136700:04:044:0009) постійно знаходилася і знаходиться на території військового містечка № 1 у м. Черкаси, вул. Надпільна 220-222, розташування якого вказано позивачем суду в засіданні по схемі з Державного акту Б № 0152111 від 11.08.1982 року, виданого за рішенням Черкаської міської ради № 454 від 11.08.1982 року.

На підставі даного Державного Акту на землях загальною площею 360,07 га розташовуються існуючі військові містечка № 1, № 2, № 7, № 14, № 56, № 60, № 65, № 73 в м. Черкаси, які надані Черкаській КЕЧ району для державного використання, змін до Акту щодо землекористування та сторонніх землекористувачах не внесено (нотаріально посвідчену копію з оригіналу Акту надано суду позивачем - а.с. 153-156 том 2).

Згідно п. 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).....

Відповідно до правових висновків Верховного Суду у справах №№808/3080/16, 812/1143/17, 820/3656/17 щодо застосування пункту 2 розділу 7 "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" ---- право отримати згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж?? земельної ділянки, право на яку виникло до 2004 року, має лише її користувач.

Проте Черкаська міська рада надала у постійне користування спірну земельну ділянку на користь КП "Центральний стадіон" за рахунок земель Черкаської міської ради, тобто як вільну земельну ділянку.

За доводами представника відповідача, за період від часу видачі Державного акту на право постійного користування землею, склад і площа земельних ділянок, що входили до 360,07 га по Акту від 1982 року, вже змінилися.

Так, на вимогу суду за ухвалою від 28.07.2023 Черкаська міська рада надала суду ряд рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради і Черкаської міської ради за 1987 -2009 роки (а.с. 145 том 2) про виділення на території земельних ділянок Черкаської КЕЧ района окремих ділянок для соціальної забудови, або про вилучення земельних ділянок із землекористування Черкаського гарнізону із передачею їх до земель запасу міста за згодою Міністерства оборони України на підставі відповідних листів МОУ.

Натомість позивач та представник МОУ просять звернути увагу, що Міністерство оборони України, що підтверджується також і висновками Верховного Суду у справі № 924/174/18 здійснює лише управління військовим майном, тоді як виключно КМУ належать повноваження щодо вилучення та передачі в користування земель оборони (це також вказано у правових висновках постанов Верховного Суду у справах №№916/3727/15, 902/538/14, 916/821/13, 16/1900/16). Отже, Черкаська міська рада та її виконком не мали повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності, не могла надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення в постійне користування третій особі та в подальшому передавати її у постійне користування іншому користувачу, фактично вилучивши її з постійного користування КЕВ.

На думку сторони позивача, такі висновки щодо застосування законодавства щодо земель оборони мають бути застосовані незалежно від того, що з 1982 року спірна земельна ділянка за позивачем чи його попередником не була оформлена та зареєстрована у встановленому порядку як об`єкт цивільних прав згідно положень ЗК України.? ?

Позивач наголошує, що стосовно спірної земельної ділянки відсутні будь-які докази відмови КЕВ від цієї земельної ділянки, також при одночасній відсутності підстав для переходу ділянки у комунальну власність без відповідного рішення КМУ.

У постанові від 17 лютого 2021 року по справі №? ? 910/21404/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виклав такі правові висновки щодо земель оборони:

Згідно із частинами першою, другою статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади. Відповідно абзацу 3 частини 5 статті 20 ЗК України, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

? ? ? Статтею 77 ЗК України встановлено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України (частина 1). Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності (частина 2).

Відповідно до статті 317 ЦК України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна. Статтею 319 ЦК України визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а статтею 321 цього Кодексу передбачено принцип непорушності права власності.

За приписами статті 13 Земельного кодексу України, статті 1 "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статей 9 та 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень КМУ.

?Згідно зі ст.3 Закону України "Про Збройні Сили України" МОУ є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

? ? ? ? ? Земельна ділянка, яка відноситься до земель оборони та закріплена за відповідним військовим формуванням (КЕУ), належить державі в особі КМУ на праві власності і знаходиться в управлінні Міністерства Оборони країни. ? ? ? ? ? ? ? ? Саме КМУ передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149 ЗК України (частина 8 статті 122 ЗК України). Так само, відповідно до частини 3 статті 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Отже, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам, є прийняття КМУ відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України. Вказані узагальнюючі висновки щодо правового статусу земель оборони та порядку розпорядження ними є усталеними у судовій практиці Верховного Суду та відображені у тому числі у судових рішеннях.

В ході розгляду справи відповідач заперечував щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель КЕВ та заперечував проти її стосунку до Державного акту на право постійного користування землею Б № 015211, 1982 року, який в справу надано позивачем.

Позивач тривалий час не міг вирішити питання з оплатою експертизи, яка призначалася судом по ухвалі від 24.11.2022 за клопотанням позивача від 11.10.2022 (а.с. 1 том 2) і зволікав із наданням на виконання вимог експерта додаткових документів. Призначена судом експертиза з цих підстав так і не була проведена.

Вказаною ухвалою для вирішення спору між сторонами суд на вирішення експертів поставив наступні питання:

-Якими є на сьогоднішній день остаточні межі та площі земельних ділянок, які охоплені Державним актом на право користування землею серія Б № 015211, що у 1982 році передавалися у користування Черкаській КЕЧ району загальною площею 360,07 га ?.

-Чи можливо визначити місце розташування на місцевості земельної ділянки, яку позивач відносить під розташування на ній військового містечка №1 ?. Які координати її розташування та яка площа цієї ділянки?

-Чи знаходяться на земельній ділянці з військовим містечком № 1 окремі сформовані земельній ділянки, які не відносяться до спецземель (земель оборони) і чи вони вилучалися із загальної площі цієї ділянки ?

-Чи знаходиться в межах земельної ділянки з військовим містечком № 1 земельна ділянка із кадастровим № 7110136700:04:044:0009 що відноситься до земель комунальної власності ?.

-Чи була сформована земельна ділянка із кадастровим № 7110136700:04:044:0009 за рахунок земельної ділянки іншого користувача ніж Черкаська КЕЧ району чи Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква ?.

-Якщо земельна ділянка із кадастровим № 7110136700:04:044:0009 сформована частково за рахунок земель Черкаської КЕЧ району чи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква та інших землекористувачів, то в якій частині по площі це формування відбулося за рахунок земель КЕВ ? .

У відповідності до ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

В справу в якості доказу, що надається стороною позивача, надійшов висновок експерта Галієвої О.М. № 25/05-2023 від 18.05.2023 (а.с. 25 том 2), складений на підставі договору між позивачем та експертом для розгляду справи № 925/623/22, з якого вбачається наступне:

Позивач на вирішення експерту поставив ті самі питання, які були визначені судом в ухвалі від 24.11.2022, однак експерт із посиланням на п. 4.12. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і експертних досліджень (затверджена наказом МЮ України № 53/5 від 08.10.1998), самостійно об`єднала третє, четверте і п`яте питання з мотивів їх пов`язаності і потребування дослідження одних документів і вирішила ці питання в наступній редакції :

- чи накладається земельна ділянка із кадастровим номером 7110136700:04:044:0009 площею 1,06 га на земельну ділянку військового містечка № 1, яка була передана відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія Б № 015211 від 1982 у користування Черкаському КЕВ?

Згідно висновку експерта Галієвої О.М. (а.с. 25 том 2), з урахуванням її пояснення (а.с. 108 том 3) щодо допущеної описки в загальному розмірі площі земельної ділянки по Державному Акту, спеціаліст прийшла, зокрема, до наступних висновків:

- військове містечко № 1 Черкаської КЕВ знаходиться в межах території оточенням вулиць М. Грущевського, Надпільна, О.Дашковича та залізниці в м. Черкаси;

- Державний Акт на право постійного користування землею серії Б № 015211, яким закріплено в безстрокове і безоплатне користування шість земельних ділянок загальною площею 360,07 га, не містить точних даних, за якими можлива ідентифікація щодо місця розташування ділянки військового містечка № 1 в межах м. Черкаси та точного розташування меж в кварталі забудови;

- за твердженням залученого для складення експертного висновку інженера-геодезиста ОСОБА_1 , вказаний Державний Акт містить схему із зазначенням довжин меж та кутів поворотів в румбах, але не містить каталогу координат. Тому для складення схеми земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 , конфігурацію Держакту було відтворено по розмірах сторін ділянки з кадастровим номером 7110136700:04:044:0009 та румбам ліній, які буди нанесені безпосередньо на план-схему державного акту. Базовими точками для прив`язки відтворення конфігурації земельної ділянки військового містечка

№ 1 були використані огорожа між військовим містечком та чотириповерховим житловим будинком по АДРЕСА_1 та кут кам`яної одноповерхової будівлі № 220 по вул. Надпільна.

- за результатами проведеного геодезичного дослідження були визначені межі та площа земельної ділянки військового містечка № 1 (ВМ 1), яка передавалась відповідно до Державного акту на право користування землею Серія Б №015211 від 1982, схеми-генплану Військового містечка № 1 станом на 01.01.2020 за адресою: м. Черкаси, вул. Надпільна, 220 та довідки №604 від 11.04.2023, виданої Квартирно-експлуатаційним відділом м. Черкаси, з урахуванням існуючої забудови кварталів, мережі вулиць та доріг в межах кварталів: вул. Михайла Грушевського,вул. О.Дашковича та залізниці, встановлено, що її площа складає 39,6971 га.

- експертом виготовлено і включено у висновок схему земельної ділянки військового містечка № 1 в масштабі М 1:5000 із наведенням довжин меж, кутів поворотів, зазначених в Державному акті Б №015211 від 11.08.82 та каталогом координат в місцевій системі координат і в системі координат СК-63 наведені в додатках № 2 та № 3.

- визначити межі та площі земельних ділянок, які охоплені Державним актом на право користування землею серія Б №015211, які у 1982 році передавалися у користування Черкаській КЕЧ району, а саме - В.М 2, В.М 56/60, В.М 7, В.М74, А 73, В.М 65 не видається за можливе у зв`язку з відсутністю даних щодо місця розташування зазначених ділянок в межах міста.

- земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:04:044:0009 площею 1,06 га повністю накладається на землі військового містечка № 1, які була передані відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 015211 від 1982 у користування Черкаській КЕВ.

На заперечення проти врахування даного висновку при вирішенні спору в якості належного і допустимого доказу у справі, стороною відповідача було подано заяву - заперечення (а.с. 10 том 3) зокрема, з такими доводами:

Висновок експерта не відповідає вимогам ст. 98 ГПК України, за якими висновком експерта є докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно ч. 6 ст. 98 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

На думку відповідача-Черкаської міської ради, вирішення питання «визначення відповідності фактичного землекористування, а також порушення меж та накладення ділянок відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів» потребує окрім присвоєння кваліфікації експерта (код 10.7), ще і спеціальних знань, а саме наявність вищої землевпорядної освіти. Із матеріалів експертизи випливає, що судовий експерт Галієва О.М. має вищу будівельно-технічну освіту (сторінка 2), а не вищу землевпорядну освіту, що не дає змоги судовому експерту повноцінно вирішити питання експертизи без наявності спеціальних знань.

Вихідними матеріалами для проведення експертизи, окрім копії державного акту та копії рішення є виключно документи, які створені стороною позивача (КЕВ та Міністерство оборони України), а підписантами цих документів є колишні або діючі працівники цих установ, що може свідчити про їх упередженість. За змістом висновку експерт встановив розташування земельної ділянки ВМ-1 виключно на підставі довідки Позивача (сторінка 10).

Довідка № 604 від 11.04.2023 видана Позивачем встановлює приналежність ділянки, її знаходження між певними вулицями та належність Позивачу на праві оперативного обліку, в той час як земельний кодекс встановлює усього три форми користування - оренда, постійне користування або право забудови (суперфіцій).

Згідно звіту про інженерно-геодезичних робіт ДП «Центральний проектний інститут» площа земель на 10 га більше чим в генплані ВМ-1 та довідці № 604, а кількість точок відрізняється від кількість поворотних точок державного акту.

В матеріалах експертизи (сторінка 3) зазначено, що геодезичні дослідження проводилися приладом GPS HiPer (L1+L2), який відкалібрований та повірений у законодавчому порядку. На підтвердження надано сертифікат UА01№ 734 від 04.02.2021 (сторінки 26-27). Наведеними доводами відповідача доказує, що строк повірки обладнання, яке застосовувалося при проведенні експертизи, сплив 04.02.2022 і використання такого приладу для проведення будь-яких геодезичних робіт є незаконним.

За доводами відповідача виконавцем топографо-геодезичних робіт П.М. Глембоцьким не дотримано вимог та процедури геодезичних вишукувань, що встановленні галузевими нормативними актами. Так, при здійсненні робіт із топографо-геодезичного знімання та прив`язки геодезичних пунктів обов`язковим є використання офіційних даних координат центрів пунктів, а саме адміністратора банку геодезичних даних Науково-дослідного інститут геодезії та картографії). Так, даний інститут надає на платній основі дані про стан та координати геодезичних пунктів 1-4 класів у Державній геодезичній референційній системі координат УСК-2000 (для Черкаської області - МСК 71).

Відповідач стверджує, що використання двухчастотного приймача GPS НіРег SR обов`язково передбачає використання послуги RТК. RТК (Real Time Kinematic) - послуга, що дозволяє отримувати поправки до вимірювань і встановлювати місце розташування з сантиметровою точністю в режимі реального часу за допомогою DNSS приймача в мережі постійно діючих референційних DNSS станцій. Світлини об`єктів та фотоплани надані експертом містять велику кількість дерев на зображеннях, що не дозволяє використовувати GPS приймач без електронного тахеометра.

Черкаська міська рада звертає увагу, що у висновку експертизи також відсутня інформація щодо точності геодезичних робіт, дій щодо обчислення координат, оцінки точності вимірювань, схеми прив`язки до базових та референційних станцій, дані про корегуючі поправки.

Натомість Міністерством оборони України надано суду письмові заперечення на позицію відповідача щодо висновку експерта Галієвої О.М. (а.с. 56 том 3), зокрема, щодо достатності її вищої будівельно-технічної освіти для проведення земельно-технічної освіти, сумнівності достовірності вихідних даних для проведення експертизи, проведення експертизи поза межами строку договору із її замовником, порушення порядку та методики проведення експертизи.

Суд вирішив не приймати до уваги висновки експертизи № 05/05-2023 від 18.05.2023 судового експерта Галієвої О.М. при вирішенні спору, оскільки питання, які були сформовані судом для предмету доказування у справі та поставлені цьому експерту позивачем при замовленні експертизи в порядку ст. 101 ГПК України, не були вирішені в комплексі та з урахуванням всіх наявних у справі доказів, до яких у позивача був доступ для надання їх експерту.

Експерт Галієва О.М. звела експертизу лише до вирішення одного питання - чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:04:044:0009 площею 1,06 га на земельну ділянку військового містечка № 1 відповідно до Державного акту Б № 015211 від 1982 року.

Решту необхідних суду питань експерту виявилося неможливо вирішити через відсутність даних щодо місця розташування зазначених у Держакті ділянок в межах міста.

З урахуванням викладеного, для остаточного вирішення даного спору суд буде в т.ч. керуватися ст. 79 ГПК України про вірогідність доказів та спиратися на висновки за результатами дослідження обставин, які згідно чинного законодавства повинні підтверджуватися лише певними засобами доказування.

Тому доводи і заперечення сторін стосовно належності експертного висновку, дотримання процедур та вимог закону при його виготовленні за результатами проведення експертизи, як доказу у справі, суд не аналізує.

За доводами представників обох сторін, на території спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:04:044:0009 знаходиться вільна від забудови поверхня землі, яка постійно використовувалася за потребами військової частини і КЕВ , як стадіон.

Третя особа , Міністерство оборони України, просить звернути увагу на наявну у справі Угоду № 1 від 28.09.1998 року (а.с. 165 том 1) яку укладено між Черкаською СДЮСШОР і Черкаською КЕЧ району з приводу спільного задоволення потреб інтересів державної ваги між сторонами Угоди у підборі, вихованні, спортивній підготовці військовослужбовців, дітей, молоді, що проживає неподалік та участі у спортивних змаганнях.

За умовами Угоди Черкаська КЕВ району та в/ч НОМЕР_2 надає в розпорядження спортивній школі футбольне поле для проведення заходів строком на 10 років (з 01.09.1998 по 01.09.2008, загальною площею 1,4 га).

Отже Черкаська міська рада тим самим визнавала приналежність спірної земельної ділянки під футбольним полем за Черкаською КЕВ району.

Також до відповіді на відзив КЕВ м. Біла Церква додано листування між КЕВ та Начальником головного КЕУ ЗСУ і Начальником Північного територіального КЕУ м. Чернігів від 02.09.2008 (а.с. 166 том 1) з якого вбачається, що у цей період вирішувалося питання можливості передачі футбольного поля у власність ДЮСШ в обмін на відведення Центральному територіальному управлінню капітального будівництва МО України земельних ділянок під будівництво багатоповерхових житлових будинків, що потребує рішення Черкаської міської ради.

Сторона позивача зазначає, що дане питання в установленому чинним законодавством порядку вирішено не було.

Сторонами не заперечується, що станом на час вирішення спору не проведено інвентаризацію всіх належних позивачу земель на території військових частин і містечок в тому кварталі м. Черкаси, де знаходиться спірна земельна ділянка, яка (за доводами позивача) накладається на територію військового містечка № 1 за планом Держакту.

За розпорядженням Черкаської облдержадміністрації від 14.01.2022 № 15 зобов`язано провести інвентаризацію земельних ділянок орієнтовною площею 360,0700 га що знаходяться у м. Черкаси під існуючими військовими містечками №1,2,7,14,56,60,65,73, землекористувачами яких є КЕВ м. Біла Церква. КЕВ м. Біла Церква має виступити замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок. (а.с. 171 том 1).

Таке ж розпорядження видано і Черкаською обласною військовою адміністрацією 05.07.2023 (а.с. 85 том 3).

Про результати інвентаризації у суду відомостей немає.

В ході розгляду справи Черкаська міська рада зауважувала, що Міністерство оборони України неодноразово надавало згоду на припинення права користування частинами земельних ділянок різної площі в межах військових містечок по Держакту (а.с. 168,169 том 1) з подальшим надання їх на користь різних товариств та підприємств, в т.ч. за результатами придбання нерухомого майна на цих ділянках. Тому склад земель змінювався з відома позивача та Міністерства оборони України.

Цю ситуацію підтверджено також і листом Держгеокадастру від 02.06.2017 (а.с. 170 том 1), зокрема, про те, що з 1982 року Черкаською міською радою бути прийняті рішення про надання земельних ділянок іншим користувачам і про припинення права користування частиною земельних ділянок КЕВ.

Такі рішення додано Черкаською міською радою до заяви від 04.09.2023 (а.с. 145 том 3).

Однак зі свого боку третя особа Міністерство оборони України вказало, що без прийняття рішення Кабінетом Міністрів України ніякі погодження Міністерства оборони на припинення права користування земельними ділянками на території військових містечок, не мають юридичної сили для правомірного переходу права власності на земельні ділянки оборони до комунальної чи приватної власності.

Суд погоджується із даними доводами, оскільки вони підтверджуються наступним:

Згідно чинного ЗУ "Про використання земель оборони" від 27.11.2003 року землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України. Військові частини зобов`язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства та з дотриманням вимог щодо забезпечення безпеки населення у процесі проведення ними постійної діяльності (ст. 1,2 Закону).

Згідно положень ЗУ "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1999 року) цей Закон визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном.

Військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України (ст. 1,2 Закону).

В справу жодним учасником не було надано доказів існування рішень Кабінету Міністрів України з 1982 року про розпорядження земельними ділянками під військовими містечками, які охоплені Державним актом Б № 015211 (а.с. 13 том 1), що давало б підстави їх передачі у комунальну власність міста Черкаси.

Щодо наданих відповідачем рішень Черкаської міської ради, прийнятих з урахуванням згоди Міноборони на вилучення частини земельних ділянок із постійного користування КЕЧ району, Позивач також додатково надає копію окремого доручення Міністра оборони України № 72/3 від 03.01.2013 (а.с. 167 том 1) про зупинення відчуження та передачу в оренду нерухомого та рухомого військового майна і основних фондів та земель оборони відповідно до вже прийнятих рішень.

За правилами ст. 77 ЗК України - землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Згідно ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою встановлено ст.141 ЗК України, відповідно до якої такими підставами, зокрема є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених ЗК України.

Згідно ч. 3,4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно з ст.6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Цей Порядок затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 р. № 436 і він передбачає продаж земельних ділянок на земельних торгах.

Отже зібраними у справі доказами не підтверджується припинення у передбаченому чинним законодавством порядку права постійного користування у позивача на земельні ділянки загальною площею 360,07 га за Державним Актом Б № 015211 та окремими земельними ділянками, які охоплюються цим актом і знаходяться під військовими містечками.

На переконання суду, Черкаська міська рада ніякими належними і допустимими доказами не змогла довести, що вона на законних підставах володіла спірною земельною ділянкою, як об`єктом майна комунальної форми власності, для розпорядження нею як вільними землями Черкаської міської ради по рішенню від 26.12.2019.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач доводить, що спірна земельна ділянка з кадастровим № 7110136700:04:044:0009, яка була передана Черкаською міською радою у постійне користування на користь КП "Центральний стадіон" за спірним рішенням, розташована на території військового містечка № 1 у м.Черкаси. Ця земельна ділянка зі складу земель оборони за згодою землекористувача та за рішенням КМУ і в установленому порядку не вилучалась, до земель запасу Черкаської міської ради не передавалась, її цільове призначення із земель оборони ніколи не змінювалося за рішенням її власника-держави.

Формування та реєстрацію земельної ділянки на користь третьої особи муніципального спортивного клубу "Дніпро" Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква не погоджував.

Належна експертиза, за визначеними судом питаннями, у справі з вини позивача проведена не була. Без земельно-технічої експертизи встановити точне місце розташуванням всіх земельних ділянок по Державному акту Б № 015211 та військового містечка № 1 і спірної земельної ділянки з кадастровим № 7110136700:04:044:0009 встановити неможливо. Також без експертизи неможливо встановити і вибуття частин земельних ділянок із загальної площі землі за Держактом за рішеннями Черкаської міської ради з 1982 року, які надано відповідачем до справи.

З урахуванням наявних рішень щодо вже здійсненого часткового вилучення земельних ділянок із користування КЕВ району, також неможливо переконливо встановити, чи не могла бути спірна ділянка сформованою вже за рахунок інших землекористувачів, у яких в свою чергу було припинено землекористування з певних підстав і ділянка могла перейти у комунальну власність.

Однак оскільки сторонами не заперечується, що у вигляді спірної земельної ділянки на користь третьої особи муніципального спортивного клубу "Дніпро" було передано вільну від забудов ділянку стадіону, приналежність якого до КЕЧ району Черкаська міська рада визнавала (як вже мотивував суд щодо укладеного договору з ДЮСШ), рішенням Черкаського окружного адмінсуду від 05.01.2011 року № 2а-5598/10/2370 приналежність Держакту Б № 015211 до КЕВ м. Черкаси доведено, жодна ділянка по вказаному Держакту не вибувала у законний спосіб із постійного користування КЕВ м. Черкаси чи його попередників, то за сукупністю та вірогідністю доказів суд приходить до висновку, що Черкаська міська рада вийшла за межі своїх повноважень при прийнятті рішення від 26.121.2019 № 2-5654 і розпорядилася земельною ділянкою державної форми власності.

В справі не міститься достатньо переконливих доказів, що спірна земельна ділянка з кадастровим № 7110136700:04:044:0009 могла на законних підставах перебувати у складі земель комунальної форми власності і нею могла розпоряджатися Черкаська міська рада як своїми вільними землями. Законність підстав набуття цієї земельної ділянки у комунальну форму власності Черкаською міською радою не доведено.

В даному питанні суд відхиляє як неналежний, наданий Черкаською міською радою доказ (Довідка Держгеокадастру форми 6-зем від 16.03.2017 - а.с. 102 том 1 ) про те, що спірна земельна ділянка площею 1,06 га насправді безсумнівно відносилася до земель, не наданих у власність або в постійне користування в межах населеного пункту.

При наявності у позивача чинного Державного акту на право постійного користування землею і відсутності достовірних доказів, що саме ця ділянка не стосується вказаного акту, ця довідка форми 6-зем не може бути переважаючим доказом при вирішенні питання про статус спірної ділянки.

За правилами ч. 2 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд вважає, що при застосуванні даної норми способи захисту у вигляді визнання незаконним чи визнання недійсним правового акту є тотожними.

В справі відсутні докази, що дія державного акту Б №015211 від 1982 року, виданого за рішенням Черкаської міської ради № 454 від 11.08.1982 року, припинена, а його чинність не скасована.

Тому прийняттям спірного рішення від 26.12.2019 № 2-5654 Черкаська міська рада порушила чинне законодавство, протиправно розпорядившись землями оборони, які перебувають у державній власності та порушила права позивача, у постійному користуванні якого перебувала спірна земельна ділянка, передана на користь третьої особи у справі - муніципального спортивного клубу "Дніпро".

В частині вимог про скасування виконання всіх пунктів спірного рішення від 26.12.2019 № 2-5654 позов до задоволення не підлягає, оскільки дію рішення вже вичерпано, а задоволення першої позовної вимоги повністю охоплює наслідок автоматичного скасування і самого виконання даного рішення в будь-який спосіб.

Спосіб захисту порушеного права за першою вимогою є ефективним та позивачем обрано вірно.

Суд при цьому враховує також і висновки з рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, в якому вказано наступне:

Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

За правилами ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків: застосування інших, передбачених законом, способів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру порушення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Отже позов підлягає лише до часткового задоволення. Правові підстави позову доведені зібраними у справі доказами.

На підставі ст. 129 ГПК України, пропорційно задоволеними позовним вимогам з Черкаської міської ради на користь платника судового збору КЕВ м. Біла Церква слід стягнути 2481,00 грн. на відшкодування судового збору.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення Черкаської міської ради від 26.12.2019 № 2-5654 про надання КП "Центральний стадіон" Черкаської міської ради" земельної ділянки в постійне користування в районі вулиць Михайла Грушевського та вул. Добровольчих батальйонів (вільна земельна ділянка).

В решті вимог у позові відмовити.

Стягнути з Черкаської міської ради (код 25212542, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) на користь КЕВ м. Біла Церква (код 08167863, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 1) - 2481,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 29 грудня 2023

Суддя Н.М. Спаських