Ухвала

від 27.12.2023 по справі 631/792/22

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/792/22

провадження № 2-о/631/7/23

У Х В А Л А

п р о з а л и ш е н н я з а я в и б е з р о з г л я д у

27 грудня 2023 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Дядик С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду в селищі міського типу Нова Водолага цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , із залученням до участі у справі в якості заінтересованої особи: Приватного нотаріусу Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Трубнікової Вікторії Володимирівни,- «Про встановлення факту, що має юридичне значення»,-

в с т а н о в и в:

До Нововодолазького районного суду Харківської області надійшла заява ОСОБА_1 , із залученням до участі у справі в якості заінтересованої особи: Приватного нотаріусу Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Трубнікової В. В.,- «Про встановлення факту що має юридичне значення» (а. с. 1).

Зі змісту заяви вбачається, що заявник просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини.

Зазначена заява зареєстрована за вхідним № 3133/22-вх від 25.10.2022 року із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/792/22 (провадження № 2-о/631/29/22) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, в день надходження передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (а. с. 21).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 31.10.2022 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 , із залученням до участі у справі в якості заінтересованої особи: Приватного нотаріусу Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Трубнікової В. В.,- «Про встановлення факту що має юридичне значення» та призначено справу до підготовчого судового засідання (а. с. 23 - 26).

Заявник ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце засідання повідомлялася відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоча скористалась правом, наданим їй частиною 1 статті 58 зазначеного кодексу, щодо участі у судовому процесі через представника адвоката Оберкович Г. В. (а. с. 17, 90).

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Оберкович Г .В., що діє за ордером на надання правової допомоги від 19.10.2022 року (серії АХ № 1104824), виданим на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 31.08.2021 року, а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1769, виданого 29.08.2012 року Харківською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на підставі рішення № 13, у судове засідання також не з`явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, однак надала суду заяву, зареєстровану за вхідним № ЕП-910/23 від 10.05.2023 року з клопотанням про розгляд справи за відсутності заявника та його представника (а. с. 17, 18, 73, 90).

Заінтересована особа Приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Трубнікова В. В.- у судове засідання теж не з`явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки не повідомила, надала заяву,зареєстровану завхідним №3674/23-вхвід 12.07.2023року,з клопотаннямпро розглядсправи заїї відсутності (а. с. 78, 90).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, на підставі приписів частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у учасників цієї справи свідчать відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.

За таких обставин, вирішуючи питання про проведення підготовчого судового засідання у справі та беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками справи, що не з`явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, ураховуючи те, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Відтак, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про призначення справи до судового розгляду по суті за наслідками проведення підготовчого провадження, перевіривши їх доказами, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять наявні в ній письмові докази, - суд вважає, що заяву слід залишити без розгляду з огляду на таке.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

Відповідно до частини 2 статті 258 Цивільного процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Розв`язуючи питання щодо можливості закриття підготовчого провадження у справі або щодо залишення заяви без розгляду, суд, перш за все, виходить з того, що приписом статті 5 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тобто, державні органи наділені лише тими повноваженнями і компетенцією, які визначені законом і не можуть на свій розсуд привласнювати повноваження інших державних органів.

Отже, суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно з частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Натомість, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

За приписами частин 1 і 2 статті 19 вищевказаного кодифікованого акта України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного провадження (загального або спрощеного) та окремого провадження.

При цьому, як роз`ясняють норми частини 7 цієї ж статті окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Одночасно із цим й положення частини 1 статті 293 цивільного процесуального кодифікованого закону України передбачають, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

При цьому пунктом 5 частини 2 цієї ж статті передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження й справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами 3 і 4 статті 294 вказаного кодексу обумовлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Положеннями частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України визначений перелік фактів, які підлягають встановленню в порядку окремого провадження.

Окрім того, покладаючись на припис частини 2 вищенаведеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, розглядаючи заяву ОСОБА_1 суд убачає, що з огляду на приписи пункту 5 частини 2 статті 293 та частини 1 і 2 статі 315 Цивільного процесуального кодексу України встановлення факту, що має юридичне значення, який вона вважає за необхідне встановити у судовому порядку, може бути здійснений у порядку окремого провадження за певних умов.

Одночасно із цим, Пленум Верховного Суду України у пункті 1 своєї Постанови № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами та доповненнями) звертає увагу судів на те, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Натомість, частиною 6 статті 294 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до змісту частини 4 статті 263 вищевказаного кодифікованого акта при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові, прийнятій 20.06.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18), зробив висновок про те, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків».

Також, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення та те, що встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Про таке чітко та безумовно вказує Верховний Суд у своїй правозастосовній практиці, викладеній як найвищим судом у системі судоустрою України, що, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: в постанові Великої Палати Верховного Суду, прийнятій 10.04.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

Аналогічні за своїм правовим навантаженням висновки містяться й у постановах Верховного Суду, прийнятих 03.02.2021 року в межах справи з єдиним унікальним № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), 16.06.2021 року в межах справи з єдиним унікальним № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), 12.01.2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 227/2188/21 (провадження № 61-18156св21) та 26.01.2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 568/310/21 (провадження № 61-16757св21).

Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне, під яким розуміється певний стан суб`єктивного права, що характеризується суперечністю, конфліктом, протиборством й може бути як матеріальними, так і процесуальними.

Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Проте, як убачається із змісту заяви ОСОБА_1 її мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та за життя володіла земельними ділянками з кадастровим № 6321780500:02:000:0259, площею 4,3469 гектарів, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та з кадастровим № 6321780500:02:000:0886, площею 0,1044 гектарів, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення юридичного факту її постійного проживання разом з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини, необхідно їй для забезпечення можливості реалізації права на спадщину.

Натомість абзаци 1 та 2 пункту 2 постанови Пленум Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» мовлять про те, що такі справи розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Також, згідно з вимогами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Приписами статей 1216 та 1217 вказаного кодифікованого закону України обумовлено, що спадкуванням, яке може здійснюватися за заповітом або за законом, є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з правилами частини 1 та 2 статті 1220 цього ж нормативно-правового акту спадщина відкривається внаслідок смерті, а часом її відкриття вважається день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, що виданий відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.

При цьому, як зазначено у частині 1 статті 1222 вказаного кодексу, спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Отже, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 1265 Цивільного кодексу України (частини 1 та 2 статті 1223 зазначеного останнім нормативно-правового кодифікованого акту України).

Положення статті 1258 Цивільного кодексу України роз`яснюють, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Частинами 1, 2 та 5 статті 1268 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємиць за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Зі змісту частини 1 статті 1270 вказаного нормативно-правового акту убачається, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1268 цивільного кодифікованого акта України унормовано, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Також, спадкоємиць, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частини 1 і 2 статті 1269 Цивільного кодексу України).

Одночасно із цим, частиною 1 статті 1272 вищевказаного кодексу унормовано, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Крім того, згідно з правилом, обумовленим частиною 1 статті 1277 Цивільного кодексу України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходження основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлої.

При цьому чинне законодавство у частині 2 зазначеної вище статті встановлює, що така заява подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини, тобто не встановлює граничних меж закінчення строку для виконання територіальною громадою свого обов`язку щодо прийняття у власність відумерлої спадщини.

З матеріалів, наявних в матеріалах справи суд убачає, що згідно із свідоцтвом про смерть (серії НОМЕР_1 ), виданим 19.11.2019 року виконавчим комітетом Бірківської селищної ради Нововодолазького району Харківської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка селища міського типу Бирки Нововодолазького району Харківської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в селищі міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області у віці 73 роки, про що 19.11.2019 року складено відповідний актовий запис № 27 (а. с. 7).

Відтак, саме з 19.11.2019 року відкрилась спадщина стосовно майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дії щодо прийняття якої заявниці слід було вчини не пізніше 19.05.2020 року.

Проте ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Трубнікової В. В. із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_2 (бланк серії НРА № 951799) тільки 11.08.2021 року (а. с. 14).

Тому листом приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Трубнікової В. В., зареєстрованим за вихідним № 575/01-16 від 11.08.2021 року їй повідомлено про пропуск строку для прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду для встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а. с. 15).

Отже, на час звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яка зараз розглядається судом, спливли не тільки шестимісячні строки задля прийняття нею спадщини у передбачений законом спосіб, а й річний строк задля прийняття спадщини померлої у власність територіальної громади як відумерлої.

Наведене виключає безспірність факту, встановити який просить заявниця, та свідчить про існування спору про право.

Окрім того, приписом частини 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За таких підстав та з урахуванням мети звернення заявниці до суду, суд доходить обґрунтованого висновку про те, що фактично існує спір про право між особами, які претендують на спадщину померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Таким чином, проаналізував усе вищевикладене суд приходить до висновку, що існує дійсно спір про право.

Відтак, з урахуванням наведеного, покладаючись на імперативний припис частини 6 статті 235 Цивільного процесуального кодексу України й роз`яснення абзацу 3 пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами та доповненнями), керуючись змістом частини 4 статті 263 зазначеного вище кодексу й висновками Великої Палати Верховного суду, зроблені ним у постанові, прийнятій 10.04.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), суд доходить обґрунтованого висновку про те, що заяву ОСОБА_3 , із залученням до участі у справі в якості заінтересованої особи: Приватного нотаріусу Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Трубнікової В. В.,- «Про встановлення факту що має юридичне значення» слід залишити без розгляду.

Приходячи до такого, суд, проаналізувавши норми чинного цивільного процесуального законодавства України, також вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 про наявність в неї права подати позов на загальних підставах, в якому порушити питання про встановлення факту, що має юридичне значення.

На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі; статтями 9, 52, 55 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтями 11, 1216, 1217, 1220, 1222, 1258, 1261 1265, 1268 1270, 127 і 1277 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); статтями 8, 17 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних су дів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами та доповненнями) та № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», і статтями 1 5, 7, 13, 17, 18, 42, 43, 46, 58, 60, 62, 64, 76 80, 89, 128 131, 193, пунктом 1 частини 2 статті 200, статтями 211, 214, 223, 255, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 260, частиною 2 статті 261, частинами 5 та 11 статті 272, статтями 293, 294, 315, частиною 2 статті 352, пунктом 16 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354 та пунктом 9 та 11 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),-

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 ,із залученнямдо участіу справів якостізаінтересованої особи:Приватного нотаріусуЧугуївського районногонотаріального округуХарківської областіТрубнікової ВікторіїВолодимирівни,-«Про встановленняфакту,що маєюридичне значення» залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику ОСОБА_1 , що вона має право подати позов на загальних підставах, в якому порушити питання про встановлення факту, що має юридичне значення.

Копію ухвали надати ОСОБА_1 та надіслати всім іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з цього дня.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала, що набрала законної сили, обов`язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Скорочену ухвалу було постановлено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Повну ухвалу складено з урахуванням приписів частини 3 статті 124 Цивільного процесуального кодексу України за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 01.01.2024 року.

Суддя С. В. Мащенко