Ухвала

від 24.10.2023 по справі 302/1873/23

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1873/23

Провадження № 2-о/302/6/24

17

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2023 р. смт. Міжгір`я

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., перевіривши виконання вимог ст.ст.315,318 Цивільного процесуального кодексу України по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 (зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 ) про встановлення факту родинних відносин, -

В С Т А Н О В И В :

19 жовтня 2022 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшла заява ОСОБА_1 , про встановлення факту родинних відносин, в якому заявник ОСОБА_1 просить: 1) встановити факт, що померла ОСОБА_2 , 1935 року народження, яка була зареєстрована в АДРЕСА_2 та проживала до дня смерті за адресою: АДРЕСА_2 є родичкою, а саме двоюрідною сестрою по матері ОСОБА_1 , 1958 року народження.

Ознайомившись зі змістом поданої заяви та матеріалами, що до неї додаються, вважаю за необхідне залишити заяву ОСОБА_1 без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст.315,318 ЦПК України, з наступних підстав.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 у справі №632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністювирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам Закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо заявник звертається із заявою про встановлення факту родинних відносин, то вона повинна відповідати вимогам ст.318 ЦПК України та у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Отже, як вбачається з вказаної правової норми статті 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено мету звернення до суду та необхідно долучити докази на підтвердження юридичного факту, який просить встановити заявник в порядку окремого провадження.

Ознайомившись зі змістом поданої ОСОБА_1 заяви вбачається, що заявник просить встановити факт, що має юридичне значення, зокрема: факт родинних відносин, однак заявлені вимоги носять неконкретних характер, а саме з вимог, викладених у прохальній частині заяви чітко не викладено між ким саме з осіб заявник просить встановити вказаний юридичний факт, не зазначено повних анкетних даних цих осіб (дати народження, місце реєстрації, тимчасове місце проживання).

Також заявником не зазначено причин неможливості одержання відповідних документів, що підтверджують факт родинних відносин з ОСОБА_2 .

У змісті заяви йдеться про звернення до органів реєстрації актів цивільного стану та їх відмову, однак жодних документів на підтвердження звернення заявника ОСОБА_1 до вказаного органу та відповіді на це звернення, до матеріалів заяви не додано.

Крім того, у поданій до суду заяві заявником ОСОБА_1 не зазначено жодних заінтересованих осіб по справі, та відповідно, не додано копії заяви з долученими до неї документами, по кількості осіб, які беруть участь у цій справі.

Також, в порушення вимог статті 95 ЦПК України, додані до заяви копії документів (докази) заявником ОСОБА_1 у встановленому порядку не завірені.

Отже, встановлені обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі, а тому вважаю необхідним заяву ОСОБА_1 залишити без руху для усунення вищезазначених недоліків.

Також необхідно зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

На думку судді, залишення вищезазначеної заяви без руху з метою уточнення істотних обставин справи та доказової підстави у даній справі не є порушенням вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в аспекті гарантування права на доступ до суду, оскільки національне законодавство може обмежувати окремі судові процедури, а держава в особі національних судів також може реалізувати певну свободу розсуду в різних аспектах без порушення самої сутності зазначеного права, зокрема, включаючи різні питання до відкриття проваджень у справах тощо із визначенням критеріїв прийнятності заяв і позовів (правові позиціїі з данного питання викладені Європейським судом з прав людини у п. 230 рішення від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії» та у п.85 рішення від 17 жовтня 2003 року у справі «Луордо протии Італії»).

Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (частина 1); в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху (частина 2).

Слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою (заявою) не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

З огляду на викладене, суддя може вирішити питання про відкриття, повернення чи відмову у відкритті провадження по справі, яка не була належним чином оформлена та містила недоліки, лише після їх усунення. При цьому у ЦПК України відсутні винятки з вказаного порядку.

За таких обставин, заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху, запропонувавши заявнику протягом десяти днів з дня надходження цієї ухвали усунути вищевказані недоліки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 315, 318 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин - залишити без руху для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Надати заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити заявнику, що у випадку невиконання ухвали суду у встановлений судом строк, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Міжгірського районного суду Ю.В. СИДОРЕНКО

Закарпатської області