Постанова

від 12.12.2023 по справі 308/11861/14-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/11861/14-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 грудня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Джуги С.Д. і Мацунича М.В., з участю секретаря Савинець В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Шпуганича Василя Петровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 листопада 2022 року (у складі судді Данка В.Й.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 р. ОСОБА_1 як правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом зміни предмета позову та зменшення обсягу позовних вимог щодо відповідачів остаточно просив визнати за ним право власності на нерухоме майно-будівлю (станцію технічного обслуговування, авто-мийку, магазин) загальною площею 905,8 кв. м у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна - 1393766521101, та земельну ділянку площею 0,0843 га з кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, реєстраційний номер нерухомого майна - 1507814021101, за вказаною адресою, яке до звернення стягнення належало по частинах відповідачам.

Заявлена вимога обґрунтована тим, що до позивача перейшло право вимоги за кредитними договорами, виконання яких забезпечено указаним нерухомим майном. У зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань боржниками за кредитними договорами позивач у позасудовому порядку звернув стягнення на іпотечне майно, право на яке не визнається відповідачами.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21.11.2022 р. у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати у вигляді судового збору покладені на позивача.

Указане судове рішення мотивоване тим, що з огляду на встановлення у межах розгляду цієї справи відсутності у позивача права вимоги за іпотечними договорами суд доходить до переконання про необхідність залишення позову без задоволення, а за таких обставин доводи щодо ринкового придбання позивачем права вимоги за валютним кредитом, допустимості укладення договору про відступлення прав вимоги б/н від 29.09.2017 р. суб`єктом, який не є фінансовою установою, застосування приписів статті 37 Закону України «Про іпотеку» не передбачають визнання права власності на предмет іпотеки в судовому порядку, можливості чи неможливості визнання права власності за позивачем не потребують детального аналізу та відповіді.

У апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шпуганич В.П., просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне і необґрунтоване та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - правонаступника ПАТ «Укрсоцбанк», з урахуванням заяви від 18.09.2018 р. задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого:

-Висновок суду про нікчемність правочинів і пов`язану з цим неможливість захистити порушене право позивача суперечить матеріалам справи, а висновки Верховного Суд у справах № 910/10784/16 та № 530/1995/18, на які послався суд, не є тотожними обставинам у цій справі;

-Помилковим є також висновок суду про те, що позивач заявою від 18.09.2018 р. змінив предмет і підставу позову;

-Питання дійсності договорів відступлення права вимоги за кредитними та іпотечними договорами було предметом розгляду у справі № 308/9995/17, внаслідок чого постановою Закарпатського апеляційного суду від 22.11.2022 р. у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів від 27.09.2017 р. про відступлення права вимоги за кредитними та іпотечними договорами відмовлено;

-Висновки суду щодо дотримання порядку переходу права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку виходять за межі доводів позовної заяви;

Письмового відзиву на скаргу не подано.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шпуганич В.П., підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Решта учасників у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце такого були належно повідомлені, що підтверджується розписками (т.5, а.с.102, 103), довідкою про доставку електронного листа (т.5, а.с.105), довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (т.5, а.с.106).

Представник відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - адвокат Биркович О.І., подав заяву про відкладення розгляду справу в зв`язку з участю у розгляді іншої справи.

Колегія суддів розцінює указану заяву як бездоказову та необґрунтовану, оскільки доказів участі в розгляді іншої справи у Восьмому апеляційному адміністративному суді заявник не надав, а посилання лише на список призначених до розгляду справ не може слугувати таким доказом. Окрім того, у справі, що переглядається, призначене п`яте судове засідання, а ОСОБА_4 подав уже третю заяву про відкладення розгляду справи, попередні дві з яких були задоволені.

За таких обставин апеляційний суд вважає доцільним розглянути справу за відсутності решти учасників справи, правова аргументація яких відома та зрозуміла.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну оскарженого рішення у мотивувальній частині з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції установив наступні факти й обставини.

17.10.08.2006 р. між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» як кредитором та ОСОБА_5 як позичальником укладено Генеральний договір № 65, згідно з пунктом 1 якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти у гривнях та/або доларах США в межах загального ліміту, що дорівнює або є еквівалентним за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановлених Національним банком України станом на дату укладення договору, 200000 доларів США на умовах, визначених цим договором і додатковими угодами до нього, а позичальник зобов`язується повернути кредит у строк та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а також сплачувати комісії у розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додаткових угодах до цього договору та є його невід`ємною частиною (тарифи). Кредитування здійснюється з 10.08.2006 р. по 09.08.2012 р. (строк дії ліміту кредитування).

Надалі між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» як кредитором та ОСОБА_5 як позичальником на виконання Генерального договору № 65 укладено додаткові угоди № 1 від 10.08.2006 р. та № 2 від 30.02.2007 р., згідно з якими кредитор надає позичальнику кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії окремими частинами зі сплатою 13 % річних та комісій, види, розміри та строки сплати яких визначені пунктом 6 цієї додаткової угоди; кредит надається з метою ремонту комерційної нерухомості; видача кредиту проводиться шляхом надання готівкових коштів через касу банку.

Виконання Генерального договору позичальником забезпечується:

-договором іпотеки нежитлового приміщення магазину загальною площею 60,80 кв. м, нежитлового приміщення станції технічного обслуговування загальною площею 285,60 кв. м і земельної ділянки загальною площею 0,0830 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , укладеного з позичальником та майновим поручителем ОСОБА_6 ;

-договором іпотеки двокімнатної квартири загальною площею 57,40 кв. м і земельної ділянки площею 0,0843 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , укладеного з майновими поручителями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

На забезпечення виконання указаного грошового зобов`язання за кредитом між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» як іпотекодержателем і відповідачами як іпотекодавцями, які є майновими поручителями ОСОБА_5 , укладено іпотечний договір № 65/1 від 10.08.2006 р., згідно з підпунктом 1.1. якого іпотекодавцями передано в іпотеку наступне нерухоме майно: квартира загальною площею 57,4 кв. м, житловою площею 33,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцям на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24.06.2005 р. приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Шоляк О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1104, право власності на який зареєстровано КП «Ужгородське міжрегіональне БТІ» реєстраційний № 10406840, номер запису № 12226 у книзі 59, та земельну ділянку загальною площею 0,0843 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 026122, виданого 26.05.2006 р. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24.06.2005 р. приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Шоляк О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1104, кадастровий номер № 2110100000:17:003:0071.

Згідно з пунктами 4.1., 4.5. та 4.6. іпотечного договору № 65/1 у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підстав рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем у порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішення суду, а саме: (а) шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 39 Закону України «Про іпотеку»; або (б) шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

10.08.2006 р. між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачами укладено додатковий правочин про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 65/1 (з майновим поручителем), яким у новій редакції викладено підпункт 1.4.1. Іпотечного договору № 26 в частині кінцевого терміну погашення заборгованості.

15.05.2007 р. між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» як кредитором та ОСОБА_5 як позичальником укладено договір не-відновлювальної кредитної лінії № 26 від 15.05.2007 р., згідно з підпунктом 1.1. якого кредитор зобов`язувався надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах визначених відповідним договором.

Згідно з підпунктом 1.1.1. надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами) зі сплатою 13 процентів річних за кредитом та комісій, у розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, який є його невід`ємною складовою частиною, у межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом у сумі 150000 доларів США з повним завантаженням ліміту до травня 2008 р. Контрагентами узгоджено погашення кредиту рівними частинами шляхом щомісячної сплати грошових коштів в сумі 1250 доларів США щомісячно. Кредит надається позичальнику на ремонт і реконструкцію нерухомості.

Підпунктом 1.4. указаного договору передбачено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором кредитор укладає з майновим поручителем та позичальником:

-іпотечний договір № 26/1 від 15.05.2007 р. заставною вартістю 1408992,00 грн., що в еквіваленті складає 279008,32 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору;

-іпотечний договір № 26 від 15.05.2007 р., загальна вартість предмету іпотеки за взаємною згодою сторін цього договору складає 840078 грн., що в еквівалентні складає 166352,08 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору.

Погашення кредиту за вказаним договором має бути здійснене не пізніше 14.05.2017 р.

Із метою забезпечення виконання грошового зобов`язання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 виступили майновими поручителями ОСОБА_5 за договором не-відновлювальної кредитної лінії № 26 від 15.05.2007 р.

Так, 15.05.2007 р. між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» як іпотекодержателем з однієї сторони та ОСОБА_5 разом із ОСОБА_2 як іпотекодавцями з іншої укладено іпотечний договір № 26, відповідно до підпункту 1.1. якого іпотекодавці передали іпотекодержателю в іпотеку в якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання наступне нерухоме майно:

-двокімнатну квартиру загальною площею 57.40 кв. м, житловою 33,60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцям на праві приватної спільної часткової власності (кожному в 1/2 частині) на підставі договору купівлі-продажу квартири з відстрочкою платежу, посвідченого 24 червня 2005 р. Шоляк О.М., приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, в реєстрі за № 1104, право власності на яке зареєстроване згідно з витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданими КП «Ужгородське МБТІ» 02.02.2006 р. за № 10406840;

-земельну ділянку розміром 0,0843 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій знаходиться будинок із указаною квартирою, кадастровий № 2110100000:17:003:0071, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцям на праві приватної спільної часткової власності (кожному в 1/2 частині) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 026122, виданого Ужгородською міською радою 26.05.2006 р., на підставі договору купівлі-продажу квартири з відстрочкою платежу, посвідченого 24 червня 2005 р. Шоляк О.М., приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, в реєстрі за № 1104;

-недобудоване нерухоме майно - станцію технічного обслуговування та магазин готовністю 72%, що розташоване на зазначеній земельній ділянці та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і належить іпотекодавцям на праві приватної спільної сумісної власності на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради № 20 віл 24.01.2007 р. про надання дозволу на будівництво, право власності іпотекодавців на яке зареєстроване згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим КП «БТІ м. Ужгород» Ужгородської міської ради Закарпатської області від 12.04.2007 р. 14223076, реєстраційний №18159175, шляхом передачі в іпотеку зазначеної земельної ділянки.

15.05.2007 р. між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачами укладено додатковий правочин про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 26 (з майновим поручителем), яким у новій редакції викладено підпункт 1.4.1. Іпотечного договору № 26 в частині кінцевого терміну погашення заборгованості.

Наявність у відповідачів речового права на станцію технічного обслуговування, авто-мийку та магазин (реєстраційний номер об`єкта 18159175) підтверджується витягом про державну реєстрацію права власності від 20.01.2011 р. і свідоцтвом про право власності від 19.01.2011 р. Зі змісту цього свідоцтва випливає такий опис об`єкта: станція технічного обслуговування, літ. З, загальна площа 621,4 кв. м; авто-мийка, літ. К, загальна площа 56,1 кв. м; магазин, літ. Л, загальна площа 228,3 кв. м, (в тому числі торговою 69,7 кв. м).

29.09.2017 р. між ПАТ «Укрсоцбанк» як клієнтом і ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» укладено договір факторингу б/н, за яким фактор зобов`язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язувався відступити факторові свої права грошової вимоги до боржника за Договором не-відновлювальної кредитної лінії № 26 від 15.05.2007 р. (надалі - «Основний договір 1»), Генеральним договором № 65 від 10.08.2006 р. (надалі - «Основний договір 2») та Додатковою угодою № 2 від 13.02.2007 р. до Генерального договору № 65 від 10.08.2006 р. (надалі - «Основний договір 3»), що укладені між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого в подальшому стало Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та громадянином України ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Після переходу прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій із боку фактора або клієнта або підписання будь-яких документів. До фактора переходять також права за іпотечними договорами № 26/1 від 15.05.2007 р. і № 26 від 15.05.2007 р., за іпотечними договорами № 65/1 від 10.08.2006 р. і № 65 від 10.08.2006 р. Загальна сума прав грошової вимоги, що відступаються відповідно до умов даного договору, становить 11670994,62 грн. Фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти в розмірі менше ніж 2652109,40 грн. без ПДВ, шляхом перерахування у день підписання цього Договору на рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 00039019. За передані фактором в розпорядження клієнта грошові кошти клієнт сплачує фактору плату в розмірі 100 гривень без ПДВ, шляхом перерахування протягом трьох робочих днів з моменту проведення фактором оплати, передбаченої п.3.2 цього договору на рахунок Фактора № НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ «Альфа - Банк», код банку 300346, ЄДРПОУ 23494714.

29.09.2017 р. між ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» та позивачем укладено 2 договори:

- договір про відступлення прав вимоги за Договором не-відновлювальної кредитної лінії № 26 від 15.05.2007 р., Генеральним договором № 65 від 10.08.2006 р., Додатковою угодою № 1 від 10.08.2006 р. до Генерального договору № 65 від 10.08.2006 р. та Додатковою угодою № 2 від 13.02.2007 р. до Генерального договору № 65 від 10.08.2006 р. б/н від 29.09.2017 р. (надалі - договір про відступлення прав вимоги б/н від 29.09.2017 р.);

- договір передачі прав за іпотечним договором № 26 від 15.05.2007 р. за № 922, іпотечним договором № 26/1 від 15.05.2007 р. за № 995, іпотечним договором № 65 від 10.08.2006 р. за реєстровим № 3751 та іпотечним договором № 65/1 від 10.08.2006 р. за реєстровим № 3764, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. за № 1451 (надалі - договір передачі прав № 1451 від 29.09.2017 р.).

Відповідно до підпунктів 1.1., 1.3. договору про відступлення прав вимоги б/н від 29.09.2017 р. ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» як цедент передав (відступив) ОСОБА_1 як цесіонарію, а останній набув права вимоги до ОСОБА_5 за Договором не-відновлювальної кредитної лінії № 26 від 15.05.2007 р., Генеральним договором № 65 від 10.08.2006 р. і Додатковою угодою № 2 від 13.02.2007 р. до Генерального договору № 65 від 10.08.2006 р., яке ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» набуло на підставі згаданого договору факторингу б/н від 29.07.2017 р. Ціна прав, що відступаються, становить 2678630,50 грн.

За договором передачі прав № 1451 від 29.09.2017 р., укладеним між ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» як цедентом та ОСОБА_1 як цесіонарієм, позивачу було передано всі права за:

-іпотечним договором № 26 від 15.05.2007 р. за реєстровим № 992, включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього;

-іпотечним договором № 26/1 від 15.05.2007 р. за реєстровим № 995, включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього;

-іпотечним договором № 65 від 10.08.2006 р. за реєстровим № 3751, включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього

-іпотечним договором № 65/1 від 10.08.2006 р. за реєстровим № 3764, включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього.

Права іпотекодержателя за вказаними іпотечними договорами переходять до цесіонарія одночасно з переходом прав за кредитними договорами.

У матеріалах справи наявна вимога про усунення порушень зобов`язання б/н від 03.10.2017 р., яку позивач направив відповідачам. Як зазначено у тексті згаданої вимоги, станом на 03.10.2017 р. за адресатами вимоги обліковується заборгованість за договором не-відновлювальної кредитної лінії № 26 від 15.05.2007 р. та Генеральним договором № 65 від 10.08.2006 р. у розмірі 440064,60 доларів США. Позивач просив погасити вказану заборгованість, оскільки в іншому разі він буде змушений задовольнити свої вимоги за договорами кредиту шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно в спосіб, передбачений укладеними договорами згідно із Законом України «Про іпотеку».

Представником позивача надано висновок б/н від 08.12.2017 р. про вартість станції технічного обслуговування, авто-мийки, магазину, загальною площею 905,8 кв. м у АДРЕСА_1 , згідно з яким ринкова вартість указаного майна станом на дату звіту (08.12.2017 р.) становить 4202947 грн. (т.3, а.с.206). а також висновок про ринкову вартість земельної ділянки площею 0,0843 га з кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, відповідно до якого ринкова вартість зазначеного майна станом на дату звіту (08.12.2017 р.) становить 1006365 грн. (т.3, а.с.207).

05.03.2018 р. і 18.06.2018 р. позивач здійснив оформлення права власності на будівлю, станцію технічного обслуговування, авто-мийку, магазин, загальною площею 905,8 кв. м у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1393766521101, що підтверджується інформаційною довідкою № 313608725 від 28.10.2022 р.

13.03.2018 р. і 18.06.2018 р. позивач також здійснив оформлення права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 313608172 від 28.10.2022 р.

«Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на нерухоме майно, вказане у первісній позовній заяві, з подальшим направленням коштів, виручених від його реалізації, на погашення заборгованості ОСОБА_5 за Генеральним договором № 65 від 10.08.2006 р. і договором не-відновлювальної кредитної лінії № 26 від 15.05.2007 р.

У свою чергу, ОСОБА_1 , виходячи з наявності підстав для визнання права власності на нерухомість, подав заяву про зміну предмету позову.

Суд констатує, що предметом судового дослідження у цій справі є вирішення питання допустимості визнання у судовому порядку права власності на нерухомість, яка є іпотечним майном, а доводи представника позивача про те, що відповідачами не визнається право власності позивача, знаходяться поза межами судового розгляду, а тому є юридично неспроможними.

У вимірі фактичних обставин цієї справи суд повинен дослідити те, чи є у позивача право звернути стягнення на іпотечне майно, яким являється будівля, станція технічного обслуговування, авто-мийка, магазин, загальною площею 905,8 кв. м у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1393766521101, та земельна ділянка площею 0,0843 га з кадастровим номером 2110100000:17:003:0071.

Залучаючи ОСОБА_1 в якості правонаступника первісного позивача (ПАТ «Укрсоцбанк») на підставі положень статті 512 ЦК України, суд виходив із факту укладення договору факторингу б/н від 29.09.2017 р., договору про відступлення прав вимоги б/н від 29.09.2017 р. і договору передачі прав № 1451 від 29.09.2017 р. Між тим, питання стосовно матеріально-правового спору у межах коригування суб`єктного складу учасників справи не вирішувалися.

Суд виходить із того, що долучені представником позивача договори, які на його переконання підтверджують рух права вимоги за кредитними та іпотечними договорами, підлягають дослідженню на предмет їх нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.

Суд установив, що договір факторингу у частині домовленостей про передачу прав за іпотечними договорами є нікчемним та не створює юридичних наслідків, на які він був спрямований, оскільки нотаріально не посвідчений, а тому відсутні підстави вважати, що права вимоги за іпотечними договорами у подальшому могли перейти до позивача на підставі договору передачі прав №1451 від 29.09.2017 р.

Тобто, в позивача відсутнє право ставити питання про звернення стягнення на будівлю, станцію технічного обслуговування, авто-мийку, магазин, загальною площею 905,8 кв. м у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1393766521101, та на земельну ділянку площею 0,0843 га з кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, реєстраційний номер нерухомого майна - 1507814021101.

Відомості, які відображені в інформаційних довідках, що містяться в матеріалах справи щодо проведення позивачем реєстраційних дій для оформлення права власності на вказані об`єкти нерухомого майна, наведених висновків суду не спростовують, позаяк вчинення реєстраційних дій за своєю правовою природою має похідний характер та не зумовлює висновок про наявність речового або будь-якого іншого права.

Колегія суддів апеляційного суду не має заперечень щодо установлених судом першої інстанції обставин справи, проте не може погодитися із мотивувальною частиною ухваленого рішення із огляду на таке.

Згідно з положеннями ст. 263 ч.1, 2, 5 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає цим вимогам.

Так, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від Закарпатської області від 10.05.2018 р., яка залишена без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 12.02.2019 р. і відмовлено у відкритті касаційного провадження постановою Верховного Суду від 27.03.2019 р., ОСОБА_1 залучено як правонаступника позивача у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 ОСОБА_6 і ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно (предмет іпотеки).

У грудні 2019 р. представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шпуганич В.П., подав до суду першої інстанції заяву про зміну предмету позову, у якій просив визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, будівлю, станцію технічного обслуговування, авто-мийку, магазин загальною площею 905.8 кв. м у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна - 1393766521101, та земельну ділянку площею 0,0843 га з кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, реєстраційний номер нерухомого майна - 1507814021101, за вказаною адресою, яке до звернення стягнення належало по частинах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (т.3, а.с.145-150).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 01.07.2020 р. заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову прийнято (т.3, а.с.193-198).

18.09.2020 р. ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних у вимог у частині суб`єктного складу відповідачів і просив вважати відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , виключивши зі складу відповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_5 (т.3, а.с.202-204), що є безумовним процесуальним правом позивача.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 02.11.2022 р. підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно закрито і призначено справу до судового розгляду по суті (т.4, а.с.171-172).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Тобто, суд першої інстанції повинен був розглянути справу в межах заявленої вимоги (про визнання права власності на нерухоме майно: будівлю, станцію технічного обслуговування, авто-мийку та магазин загальною площею 905,8 кв. м у АДРЕСА_1 , і на земельну ділянку площею 0,0843 га з кадастровим номером 2110100000:17:003:0071 за вказаною адресою, яке до звернення стягнення належало по частинах відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ).

Натомість, констатуючи, що предметом судового дослідження у цій справі є вирішення питання допустимості визнання у судовому порядку права власності на нерухомість, яка є іпотечним майном, суд першої інстанції вдався до юридичного аналізу права позивача щодо звернення стягнення на вказане іпотечне майно та правової оцінки договору факторингу б/н від 29.09.2017 р., договору про відступлення прав вимоги б/н від 29.09.2017 р. і договору передачі прав № 1451 від 29.09.2017 р. на предмет їх нікчемності, тобто всупереч принципу диспозитивності вийшов за межі позовних вимог.

Колегія суддів зауважує, що вказані договори були предметом судової оцінки в іншому цивільному провадженні.

Так, постановою Закарпатського апеляційного суду від 22.11.2021 р. (справа № 308/9995/17), яка набрала законної сили та є чинною, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», АТ «Альфа-Банк», третя особа на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська І.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_5 , про визнання недійсними договору факторингу, договору відступлення прав вимоги, договорів передачі прав за іпотечними договорами було відмовлено (т.2 а.с.40-52).

Згідно з положеннями ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. ВП ВС із цього приводу зазначає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, який породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 2-1383/2010, провадження № 14-308цс18).

На час розгляду цієї справи відсутнє судове рішення про визнання указаних договорів недійсними, а підстав для їх нікчемності колегія суддів не вбачає.

Вирішуючи по суті позовну вимогу про визнання права власності на іпотечне майно, апеляційний суд виходить із такого.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Установлено та не заперечується, що у вересні 2014 р. публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , у якому просило:

-звернути стягнення на належну на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , кожному в частині, та передану в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» будівлю станції технічного обслуговування загальною площею 285.6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельну ділянку розміром 0.083 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 2110100000:17:003:0072, та звернути стягнення на належну на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , кожному в частині станцію технічного обслуговування, авто-мийку та магазин загальною площею 905.8 кв. м, що складається зі станції технічного обслуговування - літ. З, загальною площею 621.4 кв. м, авто-мийки - літ. К, загальною площею 56.1 кв. м, магазину - літ. Л, загальною площею 228.3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельну ділянку розміром 0.0843 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:17:003:0071, шляхом їх реалізації на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності в межах виконавчого провадження;

-кошти, виручені від реалізації вищевказаного майна направити на погашення заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ «Укрсоцбанк» по Генеральному договору № 65 від 10.08.2006 р. у розмірі 167272.02 доларів США, з яких: 32449.21 доларів США - прострочена заборгованість по відсотках, 134822.81 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту, і по Договору не-відновлювальної кредитної лінії № 26 від 15.05.2007 р. у розмірі 167868.21 доларів США, з яких: 31877.97 доларів США - прострочена заборгованість по відсотках, 50510.46 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту, 85479.78 доларів США - строкова заборгованість по кредиту.

29.09.2017 р. між ПАТ «Укрсоцбанк» і ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» було укладено нотаріально посвідчений договір передачі прав за іпотечним договором № 26 від 15.05.2007 р. за реєстровим номером 992, іпотечним договором № 26/1 від 15.05.2007 р. за реєстровим номером 995, іпотечним договором № 65 від 10.08.2006 р. за реєстровим номером № 3751 та іпотечним договором № 65/1 від 10.08.2006 р. за реєстровим номером 3764, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» набуло всіх прав за іпотечними договорами № 65 та № 65/1 від 10.08.2006 р., які були укладені на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 за генеральним договором № 65 від 10.08.2006 р., включаючи всі зміни та додаткові договори до нього, та іпотечними договорами № 26 та № 26/1 від 15.05.2007 р., які були укладені в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 за договором не-відновлювальної кредитної лінії № 26 від 15.05.2007 р., включаючи всі зміни та додаткові договори до нього.

Того ж дня (29.09.2017 р.) між ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення прав вимоги за договором не-відновлювальної кредитної лінії № 26 від 15.05.2007 р, генеральним договором № 65 від 10.08.2006 р., додатковою угодою № 1 від 10.08.2006 р. до генерального договору № 65 від 10.08.2006 р. і додатковою угодою № 2 від 13.02.2007 р. до генерального договору № 65 від 10.08.2006 р., за умовами якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за кредитними договорами, виконання яких забезпечено іпотекою нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівля станції технічного обслуговування, авто-мийка, магазин загальною площею 905,8 м кв. і земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:17:003:0071.

29.09.2017 р. між ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір передачі прав за іпотечним договором № 26 від 15.05.2007 р. за реєстровим № 992, включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього; іпотечним договором № 26/1 від 15.05.2007 р. за реєстровим № 995, включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього, іпотечним договором № 65 від 10.08.2006 р. за реєстровим № 3751, включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього, іпотечним договором № 65/1 від 10.08.2006 р. за реєстровим № 3764, включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього.

Указані договори є чинними.

Згодом, 05.03.2018 р. і 18.06.2018 р., ОСОБА_1 здійснив оформлення права власності на будівлю, станцію технічного обслуговування, авто-мийку, магазин, загальною площею 905,8 кв. м у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1393766521101, що підтверджується інформаційною довідкою № 313608725 від 28.10.2022 р.

Підставою для державної реєстрації, проведеної 18.06.2018 р., стала вимога про усунення порушень зобов`язання б/н, видана 03.10.2017 р. ОСОБА_1 ; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трекінгом 8801804030354, а підставою для державної реєстрації, проведеної 05.03.2018 р., стала вимога про усунення порушень зобов`язання б/н, видана 03.10.2017 р. ОСОБА_1

13.03.2018 р. і 18.06.2018 р. позивач також здійснив оформлення права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 313608172 від 28.10.2022 р.

Підстави для проведення указаних реєстраційних дій щодо земельної ділянки тотожні підставам для державної реєстрації права власності на об`єкт «будівля, станція технічного обслуговування, авто-мийка, магазин» загальною площею 905,8 кв. м.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 17.07.2023 р., яке набрало законної сили та є чинним, у задоволенні позову ОСОБА_2 до приватної нотаріуси Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Галини Василівни та ОСОБА_1 про визнання дій направомірними та скасуванняч державної реєстрації права власності на нерухоме майно (за ОСОБА_1 ) відмовлено (т.5, а.с.88-100).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що особа має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи не юрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим.

Водночас, така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту.

Відповідно до статті 5 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу, має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що:

-застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається;

-обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення;

-застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства;

-застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

Кожен спосіб захисту цивільних прав призначений для усунення наслідків конкретного цивільного правопорушення.

Аналіз змісту ст. 392 ЦК України дає підстави стверджувати що вона містить дві (диспозиції), за яких власник може майна може пред`явити позов про визнання його права власності:

-якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою;

-у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Перша диспозиція передбачає наявність спору про право, який є предметом позовного провадження.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних і виключних прав та охоронюваних законом інтересів передбачене і в ст. 16 ЦК України.

Відокремлення норм щодо визнання права власності від інших норм щодо захисту права власності, в тому числі права на витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК) та захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння (ст. 391 ЦК), дає підстави для висновку про те, що позов власника майна про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК не вписується ані в модель віндикаційного позову, ані в модель негаторного позову. Такий спосіб захисту права можна визначити як допоміжний (субсидіарний) речово-правовий засіб захисту (позови про визнання права власності, про виключення майна з опису та звільнення з-під арешту). Суб`єктом вимог про визнання права власності може бути будь-яка особа (фізична, юридична, держава, територіальна громада), яка вважає себе власником (суб`єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів зі сторони третіх осіб, претензіями на це майно третіх осіб, необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

За приписами ч.4 ст. 263 ЦПК України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 року викладеного у справі № 369/10789/14-ц, провадження № 14-703цс19 За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Отже, суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення.

Аналогічні висновки містяться у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18 та від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19.

У справі, що переглядається, право власності на нерухоме майно (предмет іпотеки: авто-мийка, магазин, загальною площею 905.8 м. кв. в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1393766521101, та земельна ділянка площею 0.0843 га з кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, реєстраційний номер нерухомого майна 1507814021101) виникло на підставі цивільно-правової угоди - іпотечного договору, а тому відсутні правові підстав для підтвердження такого у судовому порядку.

Таким чином, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, проте помилився із мотивацією, унаслідок чого рішення підлягає зміні в частині правового обґрунтування підстав для відмови у позові.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги та відповідно до ст. 376 ч.1, п.3, п.4, ч.2, ч.4 ЦПК України рішення суду першої інстанції належить змінити в частині правового обґрунтування, а резолютивну частину - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1, п.3, п.4, ч.2, ч.4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу адвоката Шпуганича Василя Петровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. 2.Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 листопада 2022 року змінити в частині правового обґрунтування (мотивації). 3.Резолютивну частину рішення залишити без змін. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 5.Повне судове рішення складено 26.12.2023 р.

Судді: