Рішення

від 01.01.2024 по справі 914/3172/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.01.2024 Справа № 914/3172/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства «Транс-Атлас»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛІ СТИЛЬ УКРАЇНА»

про: стягнення 28 085,73 грн.,

без виклику учасників,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Транс-Атлас» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛІ СТИЛЬ УКРАЇНА» про стягнення 28 085,73 грн.

Ухвалою суду від 30.10.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без судового засідання та без виклику сторін.

Ухвала суду надіслана учасникам справи на адреси місцезнаходження, які зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливих за даних обставин дій щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом №14/06/2023 від 14.06.2023р.

Позивач зазначає, що належним чином виконав зобов`язання згідно договору-заявки №131 від 29.06.2023р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Відповідач не оплатив надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 25 860,00 грн. За прострочення оплати наданих послуг позивач нарахував до стягнення з відповідача 1 958,27 грн. пені, 3% річних у розмірі 138,16 грн та інфляційні втрати у розмірі 129,30 грн.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

Сторонами у справі 14.06.2023р. укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №14/06/2023, відповідно до умов якого позивач (перевізник) доставляє одержувачеві заявлені відповідачем вантажі, а відповідач (замовник) оплачує послуги позивача за встановлену плату.В межах даного договору перевізник може за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (транспортне експедирування).

Пунктом 4.4 договору визначено, що оплата послуг позивача здійснюється на розрахунковий рахунок останнього на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії товарно-транспортних документів (СМR) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної на протязі 10 (десяти) календарних днів з дати направлення вищевказаних документів на адресу отримувача, вказаного замовником у договорі.

Конкретні умови (кількість, вага, маршрут, ціна та інші) по кожному окремому замовленню обумовлюються в заявці, яка складається, підписується директором і засвідчується печаткою замовника, і направляється перевізнику. Допускається отримання перевізником заявки по факсимільному зв`язку. Заявка є невід`ємною частиною цього договору. Заявка є прийнятою до виконання перевізником, якщо вона підписана директором і засвідчена печаткою перевізника та надіслана замовнику. Допускається отримання замовником прийнятої до виконання заявки по факсимільному зв`язку. (п.п. 2.2, 2.3 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2023 року чи до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.1 договору).

Відповідно до умов договору-заявки №131 від 29.06.2023р. (заявка), ПП «Транс-Атлас» зобов`язувалося надати відповідачу автотранспортні послуги на перевезення вантажу при досягненні згоди по всіх викладених в заявці обов`язкових пунктах, до яких відноситься: точна дата і час надання автотранспортного засобу під завантаження, маршрут перевезення, характеристика вантажу (назва, розмір, вага), адреса місць завантаження, відправник і отримувач вантажу, умови оплати, особливі умови перевезення конкретного виду вантажу, а також інші умови.

На підставі договору-заявки №131 від 29.06.2023р. ПІІ «Транс-Атлас» надало відповідачу наступні послуги:

30.06.2023р. - 05.07.2023р. здійснено перевезення вантажу - меблі, до 20 т., до 86м3., за маршрутом: м. Червоноград (Україна) - м. Кросно (Польща), згідно міжнародної товарно- транспортної накладної (СМR №382211). Вантаж був отриманий вантажоотримувачем, що підтверджується печаткою та підписом уповноваженої на прийняття товару особи.

Позивач надав транспортний засіб, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , та здійснив перевезення вантажу з місця завантаження до місця розвантаження. Доказами виконання позивачем своїх зобов`язань є СМR із підписом та штампом вантажоодержувача. В СМR відсутні відмітки про зауваження до вантажу чи наданих послуг.

Згідно заявки вартість перевезення - 650 євро по курсу НБУ на дату завантаження, що становить 25 860,00 гривень, оплата: протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів.

Необхідні для оплати документи (заявка, рахунок-фактура, акти надання послуг, СМR в двох екземплярах) надіслані відповідачу 31.07.2023р., що підтверджується Експрес-Накладною «Нова Пошта» № 20400344445906. Згідно Витягу з сайту відстеження поштових відправлень «Нова пошта» документи були отримані 01.08.2023р. Відповідач не повідомив про відсутність будь-яких документів для здійснення оплати наданих послуг. Відповідно, враховуючи умови договору, термін оплати рахунку-фактури №2032 від 06.07.2023р. до 11.08.2023р.

Позивач стверджує, що станом на день звернення ПП «Транс-Атлас» до господарського суду, послуги по перевезенню вантажу відповідачем не оплачені.

Пунктом 6.5 договору визначено, що у випадку порушення замовником термінів оплати, він зобов`язаний сплатити перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки оплати.

Згідно додаткових умов заявки: «пункт 6. В випадку порушення термінів оплати, винна сторона зобов`язана сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день затримки оплати».

Відтак, позивач стверджує, що відповідач не оплатив надані послуги, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 25 860,00 грн. За прострочення оплати наданих послуг позивач нарахував за період з 15.08.2023р по 19.10.2023р. до стягнення з відповідача 1 958,27 грн. пені, 3% річних у розмірі 138,16 грн та інфляційні втрати у розмірі 129,30 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з частиною третьою статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Згідно ч.1 ст.53 вказаного Закону, організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Одним з таких міжнародних договорів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956р.

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 року № 72/14- 612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами», ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 року.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року визначено умови, що регулюють договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, зокрема, в тому, що стосується документів, які застосовуються під час такого перевезення.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Аналогічні положення містяться у ч. 3 ст. 909 ЦК України, яка встановлює, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною першою статті 9 зазначеної конвенції визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

З міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR), що міститься в матеріалах справи, слідує, що позивачем, як перевізником, здійснено перевезення визначеного вантажу за маршрутом з перетинанням державного кордону України у встановлені строки.

Таким чином, факт надання позивачем міжнародних транспортних послуг по маршруту: Україна-Польща та отримання таких послуг відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність з боку відповідача письмових зауважень або претензій до наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що послуги позивачем надані належним чином і прийняті відповідачем без зауважень.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору перевезення вантажу автомобільним транспортом від 14.06.2023р. №14/06/2023 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати послуг перевезення, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 25 860,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати послуг з перевезення на вказану суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини справи свідчать, що предмет спору у даній справі становить заборгованість відповідача з оплати наданих позивачем транспортних послуг у міжнародному сполученні в розмірі 25 860,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені у межах заявленого періоду, судом встановлено, що за перерахунком суду загальна сума пені становить 1 958,27 грн., 3% річних становлять 140,28 грн., а інфляційні втрати складають 29,55 грн.

Отже, в частині стягнення інфляційних втрат, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, на момент звернення з позовом до суду документально підтверджено, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем на суму 27 847,82 грн., з яких: 25 860,00 грн. складає основна сума боргу, 1 958,27 грн. пені, 29,55 грн. інфляційних втрат та 138,16 грн. 3% річних (сума 3% річних, заявлена позивачем до стягнення в межах позовних вимог).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково у визначеному судом розмірі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина порушення відповідачем прав позивача щодо отримання своєчасної плати за надані послуги перевезення вантажу. Відповідач у свою чергу доказів на спростовування такої обставини не подав, доказів сплати заборгованості також не надав. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у встановленому судом розмірі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №7807 від 16.10.2023р. на суму 2 684,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а саме у сумі 2 661,26 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛІ СТИЛЬ УКРАЇНА» (місцезнаходження: Україна, 80109, Львівська область, Червоноградський район, місто Червоноград, вулиця Промислова, будинок 4; ідентифікаційний код 43769262) на користь Приватного підприємства «Транс-Атлас» (місцезнаходження: Україна, 43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Електроапаратна, будинок 14; ідентифікаційний код 36071694) заборгованість у сумі 25 860,00 грн., 1 958,27 грн. пені, 29,55 грн. інфляційних втрат, 138,16 грн. 3% річних та 2 661,26 грн. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Король М.Р.