Рішення

від 28.12.2023 по справі 918/454/18(918/566/13(918/454/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/454/18(918/566/13(918/454/18(918/533/23)

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" (33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, код ЄДРПОУ 30461096) в особі ліквідатора - Головко Олексія Ігоровича (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30 В)

до Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 25, код ЄДРПОУ 14314989)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Регіональне відділення фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (330001, м. Рівне, вул. Петра Могили, 24, м. Рівне, код ЄДРПОУ 42956062)

про застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення 46 082 130 грн 40 коп.

в межах справи № 918/454/18 про банкрутство Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт"

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: Головко Олексій Ігорович (в режимі ВКЗ), Мартинов Олексій Юрійович;

- від відповідача: Бурчак Юрій Ігорович (в режимі ВКЗ);

- від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою наявних технічних засобів відео- та звукозапису з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційнотелекомунікаційної системи (підсистема відеоконференцзв`язку).

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2023 року через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" в особі ліквідатора - Головко Олексія Ігоровича до Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод", якому позивач просить суд:

- застосувати наслідки недійсності договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених 22.06.2011 між Приватним підприємством-фірмою "Інтерекопласт" та Публічним акціонерним товариством "Рівненський радіотехнічний завод";

- зобов`язати ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича здійснити повернення коштів у розмірі 46 082 130 грн 40 коп. на користь Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" за рахунок коштів, що будуть отримані боржником Публічним акціонерним товариством "Рівненський радіотехнічний завод" в ліквідаційній процедурі у справі № 918/566/13, позачергово.

Позовну заяву подано в межах справи № 918/454/18 про банкрутство Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт".

Ухвалою від 02.06.2023 у справі № 918/454/18(918/533/23) матеріали справи за позовом Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" в особі ліквідатора - Головко Олексія Ігоровича до Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" про застосування наслідків недійсності правочинів передано за підсудністю до Господарського суду Рівненської області для розгляду в межах справи № 918/566/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод".

13 червня 2023 року за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу за позовом Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" в особі ліквідатора - Головко Олексія Ігоровича до Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" про застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення 46 082 130 грн 40 коп. розподілено судді Пашкевич І.О. із присвоєнням їй єдиного унікального номера № 918/566/13(918/454/18(918/533/23).

Ухвалою від 16.06.2023 позовну заяву Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" в особі ліквідатора - Головко Олексія Ігоровича до Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" про застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення 46 082 130 грн 40 коп. прийнято до свого провадження в межах справи № 918/566/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод". Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/566/13(918/454/18(918/533/23). Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 11.07.2023.

Ухвалою від 11.07.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Регіональне відділення фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, розгляд справи відкладено на 25.07.2023

20 липня 2023 року від ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, оскільки Приватне підприємство-фірма "Інтерекопласт" в особі ліквідатора - Головко Олексія Ігоровича не здійснило направлення копій додатків, долучених до позовної заяви. У зв`язку із ненаправленням сторонам копії позову зі всіма доданими документами, відповідач позбавлений можливості підготувати власну правову позицію щодо позовної заяви з урахуванням всіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.

Ухвалою від 25.07.2023 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі № 918/566/13(918/454/18(918/533/23). Встановлено Приватному підприємству-фірмі "Інтерекопласт" в особі ліквідатора - Головко Олексія Ігоровича строк на усунення недоліків позовної заяви (5 днів з дня вручення даної ухвали) та спосіб усунення недоліків позовної заяви (шляхом подання до суду доказів відправлення відповідачу доданих до позовної заяви документів (опис вкладення в поштовий конверт, із якого вбачається які саме додатки направляються). Постановлено, що наступне судове засідання у справі (у разі усунення недоліків позовної заяви) відбудеться 22.08.2023.

27 липня 2023 року відділом канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області отримано на електронну пошту суду та зареєстровано клопотання Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" в особі ліквідатора - Головко Олексія Ігоровича про долучення до матеріалів справи доказів відправлення відповідачу доданих до позовної заяви документів (опис вкладення в поштовий конверт, із якого вбачається які саме додатки направляються).

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви у межах процесуального строку, встановленого судом.

Крім того, судом встановлено, що 24.07.2023 від Регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях надійшло пояснення у справі та клопотання про витребування від Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" з метою огляду в судовому засіданні оригінали письмових доказів: акти звірок взаємних розрахунків; платіжні доручення по оплаті нерухомого майна через АТ "Сбербанк" - 24 шт.; платіжні доручення по оплаті нерухомого майна через ПАТ "Акціонерний комерційний промисловий-інвестиційний банк - 13 шт.

Ухвалою від 28.07.2023 продовжено розгляд справи № 918/566/13(918/454/18(918/533/23). Призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 22.08.2023. Зобов`язано Приватне підприємство-фірму "Інтерекопласт" надати суду для огляду у судовому засіданні 22.08.2023 оригінали письмових доказів, копії яких долучено до позовної заяви, а саме: акти звірок взаємних розрахунків; платіжні доручення по оплаті нерухомого майна через АТ "Сбербанк" - 24 шт.; платіжні доручення по оплаті нерухомого майна через ПАТ "Акціонерний комерційний промисловий-інвестиційний банк - 13 шт.

21 серпня 2023 року на офіційну електронну адресу від ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" надійшов відзив, у якому Михайловський С.В. просить суд поновити відповідачу строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 22.08.2023 розгляд справи відкладено на 05.09.2023. Зобов`язано Приватне підприємство-фірму "Інтерекопласт" надати суду для огляду у судовому засіданні 05.09.2023 оригінали письмових доказів, копії яких долучено до позовної заяви, а саме: акти звірок взаємних розрахунків; платіжні доручення по оплаті нерухомого майна через АТ "Сбербанк" - 24 шт.; платіжні доручення по оплаті нерухомого майна через ПАТ "Акціонерний комерційний промисловий-інвестиційний банк - 13 шт.

Ухвалою від 05.09.2023 матеріали справи передано за підсудністю до Господарського суду Рівненської області для розгляду в межах справи № 918/454/18 про банкрутство Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023 дану справу передано судді Політиці Н.А. та присвоєно номер 918/454/18(918/566/13(918/454/18(918/533/23).

Ухвалою від 25.09.2023 (суддя Політика Н.А.) матеріали справи № 918/454/18(918/566/13(918/454/18(918/533/23) передано за підсудністю до Господарського суду Рівненської області для розгляду в межах справи № 918/454/18 про банкрутство Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 дану справу № 918/454/18(918/566/13(918/454/18(918/533/23) передано судді Пашкевич І.О.

Ухвалою від 16.10.2023 справу № 918/454/18(918/566/13(918/454/18(918/533/23) прийнято до свого провадження в межах справи № 918/454/18 про банкрутство Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт", призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.11.2023. Зобов`язано Приватне підприємство-фірму "Інтерекопласт" надати суду для огляду у судовому засіданні оригінали письмових доказів, копії яких долучено до позовної заяви, а саме: акти звірок взаємних розрахунків; платіжні доручення по оплаті нерухомого майна через АТ "Сбербанк" - 24 шт.; платіжні доручення по оплаті нерухомого майна через ПАТ "Акціонерний комерційний промисловий-інвестиційний банк - 13 шт.

20 жовтня 2023 року від ліквідатора Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання/заява про долучення до матеріалів справи позовної заяви в новій редакції із урахуванням того, що провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" закрито та клопотання про долучення до матеріалів справи докази направлення позовної заяви в новій редакції іншим учасникам справи.

Ухвалою від 16.11.2023 відкладено розгляд справи на 28.11.2023, повторно зобов`язано позивача виконати вимоги ухвали від 16.10.2023.

Господарський суд, дослідивши клопотання/заяву про долучення до матеріалів справи позовної заяви в новій редакції, розцінив його як заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою від 20.11.2023 заяву Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" в особі ліквідатора - Головка Олексія Ігоровича про зміну предмету позову прийнято. Змінено предмет позову із зобов`язання ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" арбітражного керуючого Михайловського Сергій Володимировича здійснити повернення коштів в розмірі 46 082 130 грн 40 коп. на користь Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" за рахунок коштів, що будуть отримані боржником Публічним акціонерним товариством "Рівненський радіотехнічний завод" в ліквідаційній процедурі у справі № 918/566/13, позачергово - на новий про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" на користь Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" 46 082 130 грн 40 коп. Позовну заяву в новій редакції від 18.10.2023 долучено до матеріалів справи та визначено здійснювати розгляд спору із її урахуванням. Встановлено відповідачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача процесуальний строк на подання заперечень, пояснень з приводу позовної заяви у новій редакції - до 27.11.2023 включно.

27 листопада 2023 року на офіційну електронну пошту господарського суду від арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича надійшло клопотання, у якому останній просить суд:

- надати можливість ознайомитися з матеріалами справи;

- відкласти розгляд справи на іншу дату;

- надати можливість участі у судовому засіданні у справі № 918/454/18(918/566/13(918/454/18(918/533/23) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду його представнику - Бурчаку Юрію Ігоровичу з використанням його власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (електронна пошта burchak.yura.gmail.com).

Ухвалою від 28.11.2023 клопотання Михайловського Сергія Володимировича від 27.11.2023 повернуто заявнику без розгляду.

У судовому засіданні 28.11.2023 судом з`ясовано, що позивач виконав вимоги ухвали від 16.10.2023 та від 16.11.2023 та надав суду для огляду частину оригіналів письмових доказів, копії яких долучено до позовної заяви, а саме: акти звірок взаємних розрахунків; платіжні доручення по оплаті нерухомого майна через АТ "Сбербанк" - 21 шт.; платіжні доручення по оплаті нерухомого майна через ПАТ "Акціонерний комерційний промисловий-інвестиційний банк - 13 шт.

Водночас 28.11.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: банківських виписок по АТ "Сбербанк" про перерахування ППФ "Інтерекопласт" на рахунок Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" грошових коштів на виконання умов договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 22.06.2011.

Судом встановлено, що означені докази направлено через підсистему "Електронний суд" для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Регіональне відділення фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях. При цьому як вбачається, доказів направлення для Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" банківських виписок позивачем не надано.

Ухвалою від 28.11.2023 оголошено перерву у судовому засіданні та повідомлено Публічне акціонерне товариство "Рівненський радіотехнічний завод" , що судове засідання з розгляду справи № 918/454/18(918/566/13(918/454/18(918/533/23) відбудеться 07.12.2023. Зобов`язано Приватне підприємство-фірму "Інтерекопласт" надати суду у термін до початку наступного судового засідання докази направлення банківських виписок, що долучені до клопотання від 28.11.2023 про приєднання доказів, для Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" у паперовій формі листом з описом вкладення. Постановлено провести судове засідання 07.12.2023 по справі із Головком Олексієм Ігоровичем в режимі відеоконференції.

07 грудня 2023 року від арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича надійшли:

- додаткові пояснення з приводу наявності у нього повноважень на представлення інтересів Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод";

- відзив, у якому викладено вимогу про поновлення відповідачу строку на подання відзиву.

Ухвалою від 07.12.2023 у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого судом, на подання відзиву на позов вих. № 02-28/133 від 21.08.2023 - відмовлено. Визнано причини пропуску строку на подання відзиву Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" вих. № 02-28/133 від 21.08.2023 поважними. Прийнято та долучено до матеріалів справи відзив на позов Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" вих. № 02-28/133 від 21.08.2023 та здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням даної заяви по суті спору. Постановлено розцінити відзив на позов Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" вих. № 02-028/152 від 07.12.2023 як письмові пояснення, подані з урахуванням зміни предмету позову. У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого судом, на подання письмових пояснень з урахуванням зміни предмету позову - відмовлено. Прийнято та долучено до матеріалів справи письмові пояснення Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" вих. № 02-028/152 від 07.12.2023 та здійснювати подальший розгляд справи з їхнім урахуванням.

У судовому засіданні 07.12.2023 протокольною ухвалою оголошено перерву до 14.12.2023.

14 грудня 2023 року під час судового засідання з розгляду справи по суті на стадії дослідження доказів було оголошено повітряну тривогу через загрозу ракетних ударів, відтак ухвалою від 14.12.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 26.12.2023. Постановлено провести судове засідання 26.12.2023 із Головком Олексієм Ігоровичем та із представником Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" Бурчаком Юрієм Ігоровичем в режимі відеоконференції.

18 грудня 2023 року від представника Приватного підприємства-фірми «Інтерекопласт» на виконання ухвали від 28.11.2023 року надійшли докази направлення на електронну адресу арбітражного керуючого С. Михайловського банківських виписок, які були долучені позивачем до матеріалів справи.

26 грудня 2023 року під час судового засідання з розгляду справи № 918/454/18(918/566/13(918/454/18(918/533/23) по суті на стадії дослідження доказів у Рівненській області було оголошено повітряну тривогу через загрозу ракетних ударів. Відтак суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви із визначенням нової дати судового засідання у справі.

Протокольною ухвалою від 26.12.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 28.12.2023. Постановлено провести судове засідання 28.12.2023 у Господарському суді Рівненської області із Головком Олексієм Ігоровичем та із представником Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" Бурчаком Юрієм Ігоровичем в режимі відеоконференції.

У судове засідання 28.12.2023 з`явилися представники учасників справи, які підтримали свої доводи та заперечення, викладені у заявах по суті спору.

Правова позиція позивача, викладена у позовній заяві з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Рішенням господарського суду від 06.09.2022 у справі №918/454/18(918/566/13(918/519/21), залишеним без змін постановою Північно- західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 та постановою Касаційного господарського суду від 27.04.2023, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Рівненський радіотехнічний завод» задоволено в повному обсязі: визнано недійсними договори купівлі - продажу спірного нерухомого майна, укладені 22.06.2011 між ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" та ППФ "Інтерекопласт"; скасовано державну реєстрацію права власності ППФ «Інтерекопласт» на нерухоме майно. 21.10.2022 за заявою ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Салійчук І.М. було проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод", що підтверджується Інформаційною довідкою № 333114231 від 22.05.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Відтак ППФ «Інтерекопласт» повернуло у власність ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" нерухоме майно, отримане на виконання правочинів, визнаних судом недійсними, чим фактично виконало приписи ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.

З укладених сторонами договорів купівлі-продажу вбачається, що загальна вартість нерухомого майна складала 40 000 000,00 грн., в тому числі:

1. згідно з договором купівлі-продажу від 22.06.2011 ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" продав, а ППФ "Інтерекопласт" купив корпус № 2, літера "Ю-6", загальною площею 24092,6 кв.м., у подальшому "приміщення", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість приміщення за договором складає 16 620 230 грн. (в т.ч. ПДВ: 2 770 038,33грн.);

2. згідно з договором купівлі-продажу від 22.06.2011 ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" продав, а ППФ "Інтерекопласт" купив корпус № 1, літера "Ш-1", загальною площею 36076 кв.м., у подальшому "приміщення", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25. Вартість приміщення за договором складає 20 743 111 грн. (в т.ч. ПДВ: 3 457 185,17грн.).

3. згідно з договором купівлі-продажу від 22.06.2011 ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" продав, а ППФ "Інтерекопласт" купив корпус № 9, літера "Щ-2", загальною площею 4849 кв.м., у подальшому "приміщення", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25. Вартість приміщення за договором складає 2 080 975 грн. (в т.ч. ПДВ: 346 829,17грн.).

4. згідно з договором купівлі-продажу від 22.06.2011 ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" продав, а ППФ "Інтерекопласт" купив корпус № 7, літера "Л-2", загальною площею 792,4 кв.м., у подальшому "приміщення", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25. Вартість приміщення за договором складає 336 432 грн. (в т.ч. ПДВ: 56 072 грн).

5. згідно з договором купівлі-продажу від 22.06.2011 ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" продав, а ППФ "Інтерекопласт" купив корпус № 19, літера "Я-1", загальною площею 45,1 кв.м., у подальшому "приміщення", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25. Вартість приміщення за договором складає 41 640 грн. (в т.ч. ПДВ: 6 940грн.).

6. згідно з договором купівлі-продажу від 22.06.2011 ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" продав, а ППФ "Інтерекопласт" купив насосну, літера "У-Г, загальною площею 162,9 кв.м., у подальшому "приміщення", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25. Вартість приміщення за договором складає 150 384 грн. (в т.ч. ПДВ: 25 064 грн.).

7. згідно з договором купівлі-продажу від 22.06.2011 ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" продав, а ППФ "Інтерекопласт" купив корпус № 196, літера "Т-1", загальною площею 29,5 кв.м., у подальшому "приміщення", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25. Вартість приміщення за договором складає 27 228 гри. (в т.ч. ПДВ: 4 538 грн.).

На виконання договорів купівлі-продажу нерухомого майна покупцем - ППФ «Інтерекопласт» було сплачено на користь ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» грошові кошти у загальному розмірі 40 000 000, 00 грн.

У зв`язку із тим, що після визнання недійсними договорів 40 000 000, 00 грн. на користь ППФ «Інтерекопласт» не повернуто, позивач просить суд в порядку ст. 216 ЦК України застосувати правові наслідки недійсності правочинів та стягнути з відповідача означену суму грошових коштів, що були сплачені на виконання договорів.

Окрім того, позивач вказує, що 40 000 000, 00 грн. відповідач набув безпідставно, а відтак в порядку ст. ст. 536, 1212, 1214, 1048, 1054, 1056-1, ЦК України просить суд стягнути з ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» проценти за користування грошовими коштами, набутими безпідставно. З наданих позивачем платіжних доручень вбачається, що остаточний розрахунок за спірними Договорами купівлі-продажу було здійснено 29.12.2011. Постановою Господарського суду Рівненської області від 05.02.2014 у справі №918/566/13 ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. З огляду на викладене, позивач нараховує проценти за користування відповідачем коштами Позивача за період з 01.01.2012 до дня введення мораторію у справі про банкрутство Відповідача - 04.02.2014 в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період, а саме: 6 082 130 грн 40 коп.

Правова позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, викладена у письмових поясненнях

Регіональне відділення фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях заперечує проти задоволення позовних вимог та звертає увагу на те, що в рішенні Господарського суду Рівненської області від 06.09.2022 у справі № 918/454/18(918/566/13(918/519/21) судом було встановлено наступне: "При цьому суд зауважує, що ППФ «Інтерекопласт» допустило завдання збитків ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" через укладення оспорюваних договорів, оскільки маючи статус акціонера даного товариства (згідно з відомостями Сміда станом на II квартал 2011 року ППФ «Інтерекопласт» являлось власником 21,2386 акцій ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод"), однак діяло всупереч інтересам позивача, що свідчить про недобросовісність поведінки підприємства відповідача, яка спрямована на отримання матеріальної вигоди (заінтересованість). Зазначене свідчить про обізнаність відповідача щодо наявності обмежень у представника ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" на відчуження майна у відповідності до Договорів та відсутністю документів передбачених ст. 71 ЗУ «Про акціонерні товариства» і як наслідок про недобросовісність та нерозумність його поведінки.".

Окрім того, у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі № 918/454/18(918/566/13(918/519/21) судом встановлено наступне: "Разом з тим, у матеріалах справи №918/566/13 за заявою Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод", наявний лист слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області №2468/9/17-00-09-02 від 25.05.2015р. яким долучено до матеріалів справи копію листа Міністерства юстиції України №8663-0-26-17/132 від 10.07.2014р., в якому повідомляється, що за результатами проведених розрахунків виявлено наявність економічних ознак доведення до банкрутства. Під час проведення аналізу документів бухгалтерської та статистичної звітності виявлено зменшення вартості основних засобів у зв`язку з їх відчуженням, виділення часток з капіталу підприємства, спрямування отриманих грошових засобів на закупівлю товарів, робіт, послуг при наявності непокритого збитку та кредиторської заборгованості, що відповідно до п. 3.2. Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006р. №14 є ознаками навмисного погіршення фінансово - господарського стану підприємства. Крім того, слідчим управління долучено до матеріалів справи копію висновку експертів за результатами проведеної комісійної судово-економічної експертизи з питань доведення до банкрутства ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод", згідно якого зроблено висновки, що за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. встановлено основні ознаки дій по доведенню до банкрутства боржника, в тому числі стрімко впали показники "Забезпечення зобов`язань підприємства його оборотними активами", "Забезпечення зобов`язань підприємства всіма його активами" та впав "Розмір чистих активів". Також встановлено основні ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод", в тому числі одночасне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості; збиткова діяльність на протязі трьох років; відхилення показників ліквідності від граничного значення (коефіцієнт швидкої ліквідності та платоспроможності стрімко знизився нижче граничного значення). Також, як вбачається з матеріалів справи в Рівненському міському суді перебуває кримінальне провадження №569/2536/16-к про обвинувачення генерального директора ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" ОСОБА_3., який підозрюється у вчиненні правопорушення передбаченого ст.219 КК України (ухвала Рівненського міського суду від 23.06.2016р. №569/2536/16-к). Вказане дає підстави для висновку, що зменшення вартості основних засобів у зв`язку з їх відчуженням за оспорюваними договорами є ознаками навмисного погіршення фінансово - господарського стану ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод", при цьому ППФ "Інтерекопласт", яке було членом його Наглядової ради, достеменно володіючи інформацією щодо діяльності органів управління товариства, а також його економічного стану, допустило укладання спірних правочинів, отримавши на свою користь 90,2% майна ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод". Копія висновку експерта №96/14 за результатами проведеної судово-економічної експертизи від 01.12.2014р., проведеної Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності долучена позивачем до матеріалів справи (а.с.182-193, т.2). Із вказаного висновку вбачається, що за результатами проведеного дослідження за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р. встановлено ознаки дій по доведенню до банкрутства ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" в т.ч. стрімко впали показники "Забезпечення зобов`язань підприємства його оборотними активами", "Забезпечення зобов`язань підприємства всіма його активами" та впав "Розмір чистих активів". Також встановлено основні ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод", в тому числі одночасне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості; збиткова діяльність на протязі трьох років; відхилення показників ліквідності від граничного значення (коефіцієнт швидкої ліквідності та платоспроможності стрімко знизився нижче граничного значення). ППФ "Інтерекопласт" допустило завдання збитків ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" через укладення оспорюваних договорів, оскільки маючи статус акціонера даного товариства (згідно з відомостями Сміда станом на II квартал 2011 року ППФ "Інтерекопласт" являлось власником 21,2386 акцій ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод"), однак діяло всупереч інтересам позивача, що свідчить про недобросовісність поведінки підприємства відповідача, яка спрямована на отримання матеріальної вигоди (заінтересованість). ППФ "Інтерекопласт", яке набуло майно за оспорюваними договорами із порушенням закону, та розпоряджається одержаним майном у спосіб, який має наслідком зниження ринкової вартості об`єктів нерухомості через швидке зношування та втрату можливості в подальшому використовувати його за цільовим призначенням, - діяло недобросовісно та нерозумно. Вказане дає підстави для висновку, що зменшення вартості основних засобів у зв`язку з їх відчуженням за оспорюваними договорами є ознаками навмисного погіршення фінансово - господарського стану ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод", при цьому ППФ "Інтерекопласт", яке було членом його Наглядової ради, достеменно володіючи інформацією щодо діяльності органів управління товариства, а також його економічного стану, допустило укладання спірних правочинів, отримавши на свою користь 90,2% майна ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод".".

Відповідно до приписів частини 1 та 2, ст. 72 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції на день вчинення правочинів) правочин, вчинений з порушенням вимог статті 71 цього Закону, може бути визнано судом недійсним. Відповідальність за шкоду, заподіяну товариству правочином, вчиненим з порушенням вимог статті 71 цього Закону, несе особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством такого правочину.

У відповідності до приписів частин 1,2 та 3 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Разом з тим ч.2 та 3, ст. 13 ЦК України унормовано, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З конструкції ч. З ст. 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Частиною 3, ст. 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 цього Кодексу.

При цьому, Регіональне відділення також звертає увагу і на ту обставину, що на території ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» (м. Рівне, вул. Д.Галицького, 25) по даний час знаходиться розплідник собак, а рішення Рівненського міського суду від 20.10.2020 за № 569/9328/16-ц, яким зобов`язано ОСОБА_3. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Рівне, вул. Д.Галицького, 2 5 шляхом знесення розплідника собак - не виконане.

У відповідності до ст. 41 Конституції України, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Враховуючи встановлені судами обставини, а саме, дії ППФ «Інтерекопласт» у власних інтересах з порушенням Закону України «Про акціонерні товариства» в супереч інтересам ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» чим і було завдано збитків товариству, а також встановлено у судових рішеннях недобросовісність та нерозумність дій ППФ «Інтерекопласт», а також фактичне визнання ППФ «Інтерекопласт» власності на модулі (вольєри), тому на переконання Регіональне відділення вказані обставини є достатніми для встановлення факту зловживання правом та прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Правова позиція відповідача, викладена у відзиві та у письмових поясненнях вих. № 02-028/152 від 07.12.2023, поданих з урахуванням зміни предмету позову

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку із безпідставністю позовних вимог, в обґрунтування чого вказує наступне.

Як слідує з тексту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 в межах розгляду справи № 918/454/18(918/566/13(918/519/21), суд дійшов висновку, що: «у розумінні ч.1 ст.71 Закону України "Про акціонерні товариства" ППФ "Інтерекопласт" було особою, заінтересованою у вчиненні ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" спірних правочинів 22.06.2011р., позаяк із 29.04.2011р. ППФ "Інтерекопласт" є членом виконавчого органу - Наглядової ради ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод", яке є стороною правочину, а саме - його продавцем. Також у розумінні ч.1 ст.71 Закону України "Про акціонерні товариства" ППФ "Інтерекопласт" було особою, заінтересованою у вчиненні ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" оспорюваних правочинів 22.06.2011, оскільки: є покупцем за спірними договорами від 22.06.2011; отримало винагороду за вчинення договорів від ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" у вигляді дивідендів; внаслідок укладання спірних договорів отримало у власність майно». Водночас суд зауважує, що ППФ "Інтерекопласт" допустило завдання збитків ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" через укладення оспорюваних договорів, оскільки маючи статус акціонера даного товариства (згідно з відомостями Сміда станом на II квартал 2011 року ППФ "Інтерекопласт" являлось власником 21,2386 акцій ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод"), однак діяло всупереч інтересам позивача, що свідчить про недобросовісність поведінки підприємства відповідача, яка спрямована на отримання матеріальної вигоди (заінтересованість). Судом зазначено, що у справі №918/136/17, рішення у якій мають преюдиційне значення для розгляду даної справи, судом встановлено, що вартість чистих активів ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" в 2010 році становила 43 526грн., в 2011 році - 24 451грн.. Залишкова вартість активів станом на 01.01.2011р. оцінювалася в 44 344грн., а в 2012 році - 6 995грн.. ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" 22.06.2011 за оспорюваними договорами купівлі-продажу відчужено майно товариства на загальну суму 40 000 000,00грн., що становить 90,2% від балансової вартості майна товариства відповідно до звіту про фінансові результати за 2011 рік.. Разом з тим, у матеріалах справи №918/566/13 за заявою Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" про банкрутство ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод", наявний лист слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області №2468/9/17-00-09-02 від 25.05.2015р. яким долучено до матеріалів справи копію листа Міністерства юстиції України №8663-0-26-17/132 від 10.07.2014р., в якому повідомляється, що за результатами проведених розрахунків виявлено наявність економічних ознак доведення до банкрутства. Під час проведення аналізу документів бухгалтерської та статистичної звітності виявлено зменшення вартості основних засобів у зв`язку з їх відчуженням, виділення часток з капіталу підприємства, спрямування отриманих грошових засобів на закупівлю товарів, робіт, послуг при наявності непокритого збитку та кредиторської заборгованості, що відповідно до п. 3.2. Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006р. №14 є ознаками навмисного погіршення фінансово - господарського стану підприємства. Крім того, слідчим управління долучено до матеріалів справи копію висновку експертів за результатами проведеної комісійної судово-економічної експертизи з питань доведення до банкрутства ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" (№96/14 за результатами проведеної судово-економічної експертизи від 01.12.2014р., проведеної Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності), згідно якого зроблено висновки, що за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012р. встановлено основні ознаки дій по доведенню до банкрутства боржника, в тому числі стрімко впали показники "Забезпечення зобов`язань підприємства його оборотними активами", "Забезпечення зобов`язань підприємства всіма його активами" та впав "Розмір чистих активів". Також встановлено основні ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод", в тому числі одночасне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості; збиткова діяльність на протязі трьох років; відхилення показників ліквідності від граничного значення (коефіцієнт швидкої ліквідності та платоспроможності стрімко знизився нижче граничного значення). Також, як вбачається з матеріалів справи в Рівненському міському суді перебуває кримінальне провадження №569/2536/16-к про обвинувачення генерального директора ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" ОСОБА_3., який підозрюється у вчиненні правопорушення передбаченого ст.219 КК України (ухвала Рівненського міського суду від 23.06.2016р. №569/2536/16-к)».

Згідно наведеної в обвинувальному акті правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, ОСОБА_3 обвинувачується в умисному, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчиненні службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, що завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредиторам.

14 липня 2016 року ухвалою Господарського суду Рівненської області було зупинено провадження у справі №918/566/13 про банкрутство ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" до розгляду Рівненським міським судом кримінальної справи №569/2536/16-к (провадження №32013190000000166 від 10.09.2013 р.) про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 219 КК України.

В описовій частині ухвали від 14.07.2016 міститься: « 22.12.2014р. слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області було повідомлено суд, про те що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" у змові із службовими особами ППФ "Інтерекопласт" та доведення до банкрутства ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ст.219 КК України. «…» 02.02.2015р. від Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України на виконання п. 3 ухвали суду від 24.12.2014р. надійшов лист №13.0.2-20/288 від 29.01.2015р., в якому повідомляється, що у зв`язку з надходження листа слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області Міністерством юстиції України підготовлено висновки про наявність економічних ознак доведення до банкрутства ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод", про що повідомлено слідче управління. Окрім того, 25.05.2015р. від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області надійшов лист №2468/9/17-00-09-02 від 25.05.2015р., яким долучено до матеріалів справи копію листа Міністерства юстиції України №8663-0-26-17/132 від 10.07.2014р., в якому повідомляється, що за результатами проведених розрахунків виявлено наявність економічних ознак доведення до банкрутства. Під час проведення аналізу документів бухгалтерської та статистичної звітності виявлено зменшення вартості основних засобів у зв`язку з їх відчуженням, виділення часток з капіталу підприємства, спрямування отриманих грошових засобів на закупівлю товарів, робіт, послуг при наявності непокритого збитку та кредиторської заборгованості, що відповідно до п. 3.2. Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006р. №14 є ознаками навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства. Крім того, слідчим управління долучено до матеріалів справи копію висновку експертів за результатами проведеної комісійної судово-економічної експертизи з питань доведення до банкрутства ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод", згідно якої зроблено висновки, що за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. встановлено основні ознаки дій по доведенню до банкрутства боржника, в тому числі стрімко впали показники "Забезпечення зобов`язань підприємства його оборотними активами", "Забезпечення зобов`язань підприємства всіма його активами" та впав "Розмір чистих активів". Також встановлено основні ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод", в тому числі одночасне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості; збиткова діяльність на протязі трьох років; відхилення показників ліквідності від граничного значення (коефіцієнт швидкої ліквідності та платоспроможності стрімко знизився нижче граничного значення).»

18 лютого 2016 року старшим слідчим з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Рівненській області майором податкової міліції Чопко Р.Б. було складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у межах кримінального провадження № 32013190000000166 від 10.03.2013 року за ознаками злочину, передбаченого ст. 219 КК України, за підозрою у доведенні до банкрутства ПАТ «Рівнерадіозавод», відповідно до якого: «Зокрема досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 згідно з наказом №21-ВК від 17.05.2011 року призначений на посаду виконувача обов`язків генерального директора ПАТ «Рівнерадіозавод» та згідно з наказом №54-ВК від 01.11.2011 року - на посаду генерального директора даного підприємства. В червні 2011 року службові особи ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» реалізували для ППФ «Інтерекопласт» основні засоби (будівлі) на загальну суму 40 млн. грн. В подальшому, з метою не сплати податкових зобов`язань до бюджету у вказаному періоді службові особи ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» в бухгалтерському та податковому обліку відобразили придбання товарно-матеріальних цінностей (ПВХ, дробарки, транспортні засоби та ін.) у ППФ «Інтерекопласт» на суму 40 232 683,8 грн. Фактично вищезазначені товарно-матеріальні цінності на ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» не поставлялись, а знаходились на складі у ППФ «Інтерекопласт». Також встановлено, що в період липня-вересня 2012р. придбані ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» товарно-матеріальні цінності у ППФ «Інтерекопласт», реалізувало для ТОВ «Торговий будинок «Надія» (код 25612905) та ТОВ «Автострада Україна» (код 38212420) по ціні нижчій на 18,7 млн. грн. В подальшому ТОВ «Автострада Україна» зазначені товари реалізувало по ціні придбання для ППФ «Інтерекопласт». Таким чином, службові особи ТОВ «Рівненський радіотехнічний завод», перебуваючи в змові із службовими особами ППФ «Інтерекопласт» в порушення п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України умисно ухились від сплати ПДВ в сумі 3,1 млн. грн. Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що генеральний директор ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» ОСОБА_3 , умисно вчинив дії, що виразились у доведенні до банкрутства ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод», а саме діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви, шляхом укладання завідомо невигідних угод, вчинив дії, що призвели до стійкої фінансової неспроможності ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» та завдали великої матеріальної шкоди державі у вигляді ненадходження до бюджету податків та зборів на загальну суму 2 953 089,62 грн. Кримінальне правопорушення кваліфіковано за ст.219 КК України. Так, генеральний директор ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» ОСОБА_3, діючи всупереч покладених на нього службових обов`язків щодо ефективного оперативного керівництва діяльністю підприємства, розпорядженням його майном та коштами, діючи умисно, упродовж 2011-2012 років провів низку завідомо збиткових та економічно недоцільних (невигідних) фінансово-господарських операцій з підконтрольними суб`єктами господарювання, а саме ППФ «Інтерекопласт», ТОВ «Автострада Україна» та ТОВ ТД «Надія» щодо придбання та подальшої реалізації товарно-матеріальних цінностей, що призвело до стійкої фінансової неспроможності очолюваного ним підприємства, неможливості погашення заборгованості за укладеними цивільно-правовими договорами та визнання підприємства банкрутом у судовому порядку при наступних обставинах. Так, 05.09.2007 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та ТОВ фірма «Енергоінвест» (покупець, м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, код ЄДРПОУ 30560010) укладено договір № 4149 купівлі-продажу пакету акцій статутного капіталу ВАТ «Рівненський радіотехнічний завод», згідно з яким покупцем придбано державний пакет акцій підприємства (50%+1 акція), вартість якого становила 25 562 582 грн. Згідно з умовами договору, покупець державного пакету акцій зобов`язаний протягом 2007-2010 років виконати відповідні зобов`язань щодо розвитку підприємства та забезпечення ефективності його господарської діяльності. Засновником ТОВ «Енергоінвест» є ППФ «Інтерекопласт» (м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, код 30461096), яке також є акціонером ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод». В свою чергу засновником ППФ «Інтерекопласт» є фірма - нерезидент України «DARLAND SYSTEMS LIMITED» (Великобританія., довіреною особою якої на території України є ОСОБА_3 Комісією, створеною Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області, проведено перевірку виконання ТОВ «Енергоінвест» умов договору від 05.09.2007, за результатами якої складено висновок від 16.05.2011 про неналежне виконання Покупцем взятих на себе інвестиційних зобов`язань та невиконання умов договору, що є підставою для розірвання договору.

За вказаних обставин, ОСОБА_3 , шляхом використання повноважень генерального директора ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод», діючи умисно, усвідомлюючи наявність підстав для повернення придбаного ТОВ «Енергоінвест» згідно договору від 05.09.2007 контрольного пакету акцій ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» в державну власність та можливість розірвання вказаного договору в судовому порядку, діючи в інтересах пов`язаного суб`єкта господарювання - ППФ «Інтерекопласт», у червні 2011 року реалізував для останнього основні засоби (будівлі) на загальну суму 40 млн.грн. згідно договорів купівлі-продажу від 22.06.2011р. №№1509, 1529, 1505, 1513, 1521, 1525, 1517. На виконання умов зазначених договорів ППФ «Інтерекопласт» суми коштів за придбані будівлі у червні 2011 року перераховано на розрахунковий рахунок ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод».

У подальшому, ОСОБА_3 , діючи як виконувач обов`язків генерального директора ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод», за попередньою домовленістю із службовими особами підконтрольного суб`єкта господарювання - ППФ «Інтерекопласт», 28.06.2011 згідно договорів поставки №28 та №29, здійснив завідомо невигідні для підприємства фінансово-господарські операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей.

Продовжуючи свої злочинні дії, генеральний директор ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» ОСОБА_3 частину придбаних у ППФ «Інтерекопласт» товарно-матеріальних цінностей, вартість яких при придбанні становила 7 431 818 грн., згідно договору купівлі-продажу від 27.07.2012 №113-4/КП реалізував 30.07.2012 для підконтрольного підприємства ТОВ ТД «Надія» (код 25612905, Харківська область, смт. Пісочин, засновник - «DARLAND SYSTEMS LIMITED») по ціні значно нижчій ціни придбання, на загальну суму 1 035 499,2 грн.

У зв`язку із укладенням зазначеного договору ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» отримано збитки на загальну суму 6 396 318,8 грн.

Згідно договору зберігання №125/У від 10.08.2012 ТОВ «ТБ «Надія» «Замовник» передано вищевказане майно на зберігання для ППФ «Інтерекопласт» згідно акту №1 прийому-передачі на відповідальне зберігання, яке зберігається за адресою м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, що підтверджує відсутність руху товарно-матеріальних цінностей.

У свою чергу, ТОВ ТД «Надія» вищезазначені придбані у ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» товарно-матеріальні цінності, реалізувало для ППФ «Інтерекопласт» згідно видаткової накладної №ТД-0000801 від 29.05.2014 на суму з ПДВ 1 149 496,8 грн.

Крім того, генеральний директор ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» ОСОБА_3 придбані у ППФ «Інтерекопласт» 2 автосамосвали Белаз, 2 грохота горизонтальних, 4 дробарки, 1 екскаватор загальною вартістю 17 168 656 грн., відповідно до укладеного договору купівлі-продажу від 08.08.2012 №05-08/08/2012, 17.09.2012 згідно видаткової накладної РН-00089 реалізував для ТОВ «Автострада Україна» (м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, код 38212420) по ціні значно нижчій придбання, на суму 4 906 359,4 грн., у т.ч. ПДВ 817 726,5 грн. У зв`язку із укладенням зазначеного договору ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» отримано збитки на загальну суму 12 262 296,6 грн.

У подальшому, ТОВ «Автострада Україна» згідно договору купівлі-продажу від 08.08.2012 №05-08/08/2012, 17.09.2012 згідно видаткової накладної №128 реалізовано зазначені товарно-матеріальні цінності для ППФ «Інтерекопласт» на загальну суму 4 916 7 09,6 грн., у т.ч. ПДВ 819 451,63 грн.

Проведеним досудовим розслідуванням було встановлено, що вищезазначені товарно-матеріальні цінності, придбані у ППФ «Інтерекопласт», фактично у господарській діяльності ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» упродовж 2011-2012 років не використовувались, що свідчить про відсутність економічної доцільності у проведенні вказаних операцій.

Крім того, в результаті проведених ОСОБА_3 фінансово-господарських операцій з підконтрольними останньому підприємствами щодо придбання ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» вищевказаних товарно-матеріальних цінностей у ППФ «Інтерекопласт» та подальшої їх реалізації ТОВ ТД «Надія» та ТОВ «Автострада України, ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» отримано збитки на загальну суму 18 658 615,4 грн.

Також, ОСОБА_3 , продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на доведення ПАТ «Рівненській радіотехнічний завод» до банкрутства, 28.06.2011 уклав договір поставки №28 із ППФ «Інтерекопласт», за умовами якого ППФ «Інтерекопласт» - «Постачальник» зобов`язався передати у власність ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» - «Покупець» товар - пластикат ПВХ, загальна кількість товару 3500 тон на загальну суму 25 000 000 грн., у т.ч. ПДВ 4 166 666,67 грн.

У подальшому, ОСОБА_3 діючи умисно, маючи намір збільшити розмір кредиторської заборгованості ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» перед ППФ «Інтерекопласт», 20.07.2012 підписав додаткову угоду до договору поставки №28 від 28.06.2011, відповідно до якої розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування 100% від вартості замовлення на поточний рахунок Постачальника протягом 30 днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору поставки згідно з накладною №7/1419 від 27.07.2012 ППФ «Інтерекопласт» поставило для ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» товар на загальну суму 450 025,49 грн. Проте, генеральний директор ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» ОСОБА_3, не забезпечив у визначений строк розрахунок за поставлений товар, у зв`язку із чим кредиторську заборгованість перед ППФ «Інтерекопласт» збільшено на 450 025,49 грн.

З цих підстав ППФ «Інтерекопласт» у жовтні 2012 року звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» про стягнення 450 025,49 грн. заборгованості по оплаті за поставлений товар. Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.10.2012 у справі №5019/1539/12 вирішено стягнути з ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» на користь ППФ «Інтерекопласт» заборгованість за поставлений товар у розмірі вищевказаної суми. На виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили 29.10.2012, винесено судовий наказ про примусове виконання рішенні від цього ж числа.

У подальшому, ОСОБА_3 , у період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року не вжив заходів з метою сплати ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» визначеної судом заборгованості перед ППФ «Інтерекопласт» в сумі 450 025,49 грн., що стало підставою для звернення останнім 12.04.2013 до господарського суду Рівненської області із заявою про визнання банкрутом ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод».

Постановою господарського суду Рівненської області від 19.06.2013 у справі №918/566/13 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод».

Таким чином, в результаті вчинення у період з червня 2011 року по квітень 2013 р. генеральним директором ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» ОСОБА_3 дій, які призвели до стійкої фінансової неспроможності підприємства, у тому числі відчуження основних засобів (об`єктів нерухомості), укладання завідомо збиткових для підприємства угод щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у ППФ «Інтерекопласт» та їх подальшої реалізації підконтрольним суб`єктам господарювання (ТОВ ТД «Надія» та ТОВ «Автострада Україна») за цінами значно нижче ціни придбання, порушення вимог законодавства щодо умов виконання укладених договорів та невиконання судового рішення про стягнення боргу, що в цілому стало підставою для визнання ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» в судовому порядку банкрутом, державі завдано великої матеріальної шкоди на загальну суму на загальну суму 2 953 089,62 грн.

20 січня 2015 року ОСОБА_3 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст.219 КК України.

Крім того, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області 27.09.2013 подано до господарського суду Рівненської області позов до ТОВ «Енергоінвест» про розірвання вищевказаного договору купівлі-продажу пакету акцій ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» №4149 від 05.09.2007.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.06.2014 у справі №918/1501/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2014, зазначений позов задоволено. Прийнято рішення про розірвання договору купівлі-продажу пакету акцій ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» №4149 від 05.09.2007, що є підставою для повернення контрольного пакету акцій підприємства у державну власність.

Разом з тим, досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що в результаті умисних дій генеральним директором ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» ОСОБА_3 , спрямованих на доведення підприємства до банкрутства, упродовж червня 2011 року - грудня 2012 року розмір його основних засобів зменшився на 43,33 млн. грн. (з 43,531 млн. грн. до 0,201 млн. грн.».

Із врахуванням цих обставин, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи № 918/454/18(918/566/13(918/519/21) зроблено висновок, що зменшення вартості основних засобів у зв`язку з їх відчуженням за оспорюваними договорами є ознаками навмисного погіршення фінансово - господарського стану ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод", при цьому ППФ "Інтерекопласт", яке було членом його Наглядової ради, достеменно володіючи інформацією щодо діяльності органів управління товариства, а також його економічного стану, допустило укладання спірних правочинів, отримавши на свою користь 90,2% майна ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод".

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 1 ст. 215 ГК України встановлює, що у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

30 березня 2021 року Рівненський міський суд Рівненської області прийняв ухвалу у справі № 569/2536/16-к, якою ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 219 КК України на підставі ст. 49 КК України, в зв`язку з закінченням строків давності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 219 КК України на підставіп.1 ч.2, ст.284 КПК України закрити.

Закриття кримінального провадження можливе лише при наявності хоча б однієї з підстав, вичерпний перелік яких міститься в законі. Ці підстави можна поділити на такі групи: 1) реабілітуючі; 2) нереабілітуючі.

Нереабілітуючі підстави означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Така особа не вправі вимагати відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі розслідування.

Отже, закриття кримінального провадження за нереабілітуючих підстав фактично передбачає констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення, що призводить до несприятливих наслідків для такої особи, зокрема ставить під сумнів її невинуватість та притягнення до іншого виду відповідальності, зокрема майнової.

Усі вище перелічені обставини у своїй сукупності дають підстави стверджувати, що договори купівлі-продажу між ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» та ППФ «Інтерекопласт» укладалися посадовими особами їх сторін, перебуваючи у змові з метою виведення майна з балансу підприємства, яке в подальшому було визнано банкрутом, на інше підконтрольне ОСОБА_3 підприємство. Обставини доведення ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» до банкрутства не спростовані матеріалами кримінальної справи, закриття провадження у цій справі за нереабілітуючими підставами має наслідком притягнення винної особи до іншого виду відповідальності.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що у цій справі грошові вимоги ППФ «Інтерекопласт» не підлягають до задоволення боржником ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод», а можуть бути пред`явлені лише до особи, яка несе юридичну відповідальність за умисне доведення до боржника до банкрутства, а саме колишнього генерального директора ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» ОСОБА_3 , оскільки оспорені договори купівлі-продажу укладалися останнім в межах злочинних дій та у змові з кредитором - підконтрольним підприємством ППФ «Інтерекопласт», яким ці вимоги на даний час заявлено.

Щодо заявлених вимог про нарахування процентів на суму 6 082 130,40 грн., відповідач вважає, що позивачем безпідставно застосовано ст. 1214 ЦК України, оскільки у даному випадку грошові кошти, отримані на виконання визнаних недійсними правочинів, не є безпідставно набутим майном у розумінні вказаної статті. Також, здійснюючи розрахунок процентів із посиланням на ст. 1056-1, 1054, 1048 ЦК України, позивач не бере до уваги, що відносини сторін виникли на підставі договорів купівлі-продажу, а не позики чи кредиту, тому положення вказаних статей не підлягають до застосування.

Відповідач вважає, що на підставі ст. 1212 ЦК України, на яку посилається позивач, виникає позадоговірне грошове зобов`язання, порушення якого може тягнути за собою застосування ст. 625 ЦК України. При цьому вказане можливе лише у випадку коли факт такого порушення встановлено рішенням суду. Проте Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.09.2022 у справі №918/454/18(918/566/13(918/519/21) залишеним без змін було визнано недійсними оспорювані договори, разом з тим вказане рішення не є самостійною підставою виникнення господарського грошового зобов`язання боржника, оскільки його резолютивна частина не містить відповідного посилання на застосування двосторонньої реституції, про що також не заявляв і позивач під час розгляду цієї справи. Підстави для застосовування до спірних відносин положення частини 1 ст. 1048 ЦК України за аналогією закону для визначення розміру процентів відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача і третьої особи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що існують судові рішення, які мають преюдиційне значення для розгляду даної справи, а саме: у справі № 918/454/18(918/566/13(918/519/21) за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" від імені якого діє арбітражний керуючий (ліквідатор) Михайловський Сергій Володимирович до Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях; за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Арбо Фінанс", ОСОБА_4 , АТ Акціонерно-комерційний банк "Львів", ГУ ДПС у Рівненській області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності, яка розглядалася в межах справи №918/454/18 про банкрутство ППФ "Інтерекопласт".

Преюдиційність - у процесуальному праві обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравшим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Верховний Суд вже неодноразово у своїх постановах зазначав про особливості застосування інститут преюдиції. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу. Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19). Правило про преюдицію сприяє додержанню процесуальної економії.

Так, преюдиційне значення для розгляду даної справи є судові рішення у справі № 918/454/18(918/566/13(918/519/21), а саме: рішення Господарського суду Рівненської області від 06.09.2022, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2023.

Судами у рішеннях у справі № 918/454/18(918/566/13(918/519/21) встановлено наступне.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" від 29.04.2011 між даним суб`єктом господарювання та ППФ "Інтерекопласт" 22.06.2011 було укладено Договори купівлі-продажу, які є предметом оскарження. Як вбачається, із оспорюваних договорів купівлі-продажу, ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" реалізувало основні засоби на загальну cyму 40 000 000 грн., в т.ч. ПДВ 6 666 666,67 грн., а саме:

1. Згідно з договором купівлі-продажу від 22.06.2011 ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" (далі - Продавець) продав, а ППФ "Інтерекопласт" (далі - Покупець) купив належний Продавцю на праві приватної власності корпус № 2, літера "Ю-6", загальною площею 24092,6 кв.м., у подальшому "приміщення", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25. Вартість приміщення згідно договору складає 16 620 230 грн. (в т.ч. ПДВ: 2 770 038,33 грн.). Договір посвідчений Кострикіним В.І., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1505.

2. Згідно з договором купівлі-продажу від 22.06.2011 ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" (далі - Продавець) продав, а ППФ "Інтерекопласт" (далі - Покупець) купив належний Продавцю на праві приватної власності корпус № 1, літера "Ш-1", загальною площею 36076 кв.м., у подальшому "приміщення", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25. Вартість приміщення згідно договору складає 20 743 111 грн. (в т.ч. ПДВ: 3 457 185,17грн.). Договір посвідчений Кострикіним В.І., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1509.

3. Згідно з договором купівлі-продажу від 22.06.2011 ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" (далі - Продавець) продав, а ППФ "Інтерекопласт" (далі - Покупець) купив належний Продавцю на праві приватної власності корпус № 9, літера "Щ-2", загальною площею 4849 кв.м., у подальшому "приміщення", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25. Вартість приміщення згідно договору складає 2 080 975 грн. (в т.ч. ПДВ: 346 829,17грн.). Договір посвідчений Кострикіним В.І., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1529.

4. Згідно з договором купівлі-продажу від 22.06.2011 ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" (далі - Продавець) продав, а ППФ "Інтерекопласт" (далі - Покупець) купив належний Продавцю на праві приватної власності корпус № 7, літера "Л-2", загальною площею 792,4 кв.м., у подальшому "приміщення", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25. Вартість приміщення згідно договору складає 336 432 грн. (в т.ч. ПДВ: 56 072грн.). Договір посвідчений Кострикіним В.І., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1517.

5. Згідно з договором купівлі-продажу від 22.06.2011 ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" (далі - Продавець) продав, а ППФ "Інтерекопласт" (далі - Покупець) купив належний Продавцю на праві приватної власності корпус № 19, літера "Я-1", загальною площею 45,1 кв.м., у подальшому "приміщення", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25. Вартість приміщення згідно договору складає 41 640 грн. (в т.ч. ПДВ: 6 940грн.). Договір посвідчений Кострикіним В.І., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1525.

6. Згідно з договором купівлі-продажу від 22.06.2011 ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" (далі - Продавець) продав, а ППФ "Інтерекопласт" (далі - Покупець) купив належний Продавцю на праві приватної власності насосну, літера "У-1", загальною площею 162,9 кв.м., у подальшому "приміщення", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25. Вартість приміщення згідно договору складає 150 384 грн. (в т.ч. ПДВ: 25 064 грн.). Договір посвідчений Кострикіним В.І., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1513.

7. Згідно з договором купівлі-продажу від 22.06.2011 ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" (далі - Продавець) продав, а ППФ "Інтерекопласт" (далі - Покупець) купив належний Продавцю на праві приватної власності корпус № 19б, літера "Т-1", загальною площею 29,5 кв.м., у подальшому "приміщення", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25. Вартість приміщення згідно договору складає 27 228 грн. (в т.ч. ПДВ: 4 538 грн.). Договір посвідчений Кострикіним В.І., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1521.

За оспорюваними договорами укладеними 22.06.2011 між ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" та ППФ "Інтерекопласт" було відчужено майно товариства на загальну суму 40 000 000 грн 00 коп., що становить 90,2% від балансової вартості майна Товариства, відповідно до звіту про фінансові результати за 2011 рік.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.09.2022 у справі № 918/454/18(918/566/13(918/519/21) ухвалено:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" від імені якого діє арбітражний керуючий (ліквідатор) Михайловський Сергій Володимирович до Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22.06.2011, укладений між Публічним акціонерним товариством "Рівненський радіотехнічний завод" та Приватним підприємством-фірмою "Інтерекопласт", об`єкта корпус № 2, літера «Ю-6», загальною площею 24 092,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. за реєстровим номером 1505. Вартість приміщення згідно договору складає 16 620 230 грн (в.т.ч. ПДВ: 2 770 038 грн 33 коп.).

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22.06.2011, укладений між Публічним акціонерним товариством "Рівненський радіотехнічний завод" та Приватним підприємством-фірмою "Інтерекопласт", об`єкта корпус № 1, літера «Ш-1», загальною площею 36 076 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. за реєстровим номером 1509. Вартість приміщення згідно договору складає 20 743 111 грн (в.т.ч. ПДВ: 3 457 185 грн 17 коп).

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22.06.2011, укладений між Публічним акціонерним товариством "Рівненський радіотехнічний завод" та Приватним підприємством-фірмою "Інтерекопласт", об`єкта корпус № 9, літера «Щ-2», загальною площею 4 849 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. за реєстровим номером 1529. Вартість приміщення згідно договору складає 2 080 975 грн (в.т.ч. ПДВ: 346 829 грн 17 коп).

5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22.06.2011, укладений між Публічним акціонерним товариством "Рівненський радіотехнічний завод" та Приватним підприємством-фірмою "Інтерекопласт", об`єкта корпус № 7, літера «Л-2», загальною площею 792,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. за реєстровим номером 1517. Вартість приміщення згідно договору складає 336 432 грн (в.т.ч. ПДВ: 56 072 грн 00 коп).

6. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22.06.2011, укладений між Публічним акціонерним товариством "Рівненський радіотехнічний завод" та Приватним підприємством-фірмою "Інтерекопласт", об`єкта корпус № 19, літера «Я-1», загальною площею 45,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. за реєстровим номером 1525. Вартість приміщення згідно договору складає 41 640 грн (в.т.ч. ПДВ: 6 940 грн 00 коп).

7. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22.06.2011, укладений між Публічним акціонерним товариством "Рівненський радіотехнічний завод" та Приватним підприємством-фірмою "Інтерекопласт", об`єкта насосна, літера «У-1», загальною площею 162,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. за реєстровим номером 1513. Вартість приміщення згідно договору складає 150 384 грн 00 коп. (в.т.ч. ПДВ: 25 064 грн 00 коп).

8. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22.06.2011, укладений між Публічним акціонерним товариством "Рівненський радіотехнічний завод" та Приватним підприємством-фірмою "Інтерекопласт", об`єкта корпус № 19-б, літера «Т-1», загальною площею 29,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. за реєстровим номером 1521. Вартість приміщення згідно договору складає 27 228 грн (в.т.ч. ПДВ: 4 538 грн 00 коп).

9. Скасувати запис про право власності Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" (код ЄДРПОУ 30461096) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, а саме: запис № 22503214 від 25.09.2017 на корпус № 2, літера «Ю-6, загальною площею 24 092, 6 кв.м.

10. Скасувати запис про право власності Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" (код ЄДРПОУ 30461096) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, а саме: запис № 22502840 від 25.09.2017 на корпус № 1, літера «Ш-1, загальною площею 36 076 кв.м.

11. Скасувати запис про право власності Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" (код ЄДРПОУ 30461096) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, а саме: запис № 22501413 від 25.09.2017 на корпус № 9, літера «Щ-2», загальною площею 4 849 кв.м.

12. Скасувати запис про право власності Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" (код ЄДРПОУ 30461096) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, а саме: запис № 22500501 від 25.09.2017 на корпус № 7, літера «Л-2» загальною площею 792,4 кв.м.

13. Скасувати запис про право власності Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" (код ЄДРПОУ 30461096) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, а саме: запис № 22499172 від 25.09.2017 на корпус № 19, літера «Я-1» загальною площею 45,1 кв.м.

14. Скасувати запис про право власності Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" (код ЄДРПОУ 30461096) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, а саме: запис № 22498257 від 25.09.2017 на насосна, літера «У-1», загальною площею 162,9 кв.м.

15. Скасувати запис про право власності Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" (код ЄДРПОУ 30461096) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, а саме: запис № 22495105 від 25.09.2017 на корпус № 19б, літера «Т-1», загальною площею 29,5 кв.м.

16. Стягнути з Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" (вул. Гагаріна, 39, м. Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 30461096) в дохід Державного Бюджету України 31 780 (тридцять одна тисяча сімсот вісімдесят) грн. 00 коп.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Визнання правочину недійсним являє собою спосіб захисту, наслідком застосування якого є припинення регулятивної сили правочину як юридичного факту, тобто визнання його таким, що не породжує юридичних наслідків. Відповідно разом з цим анулюються цивільні права та обов`язки, що виникли у сторін при вчиненні правочину, або цивільні права та обов`язків припиняються на майбутнє (якщо за недійсним правочином права й обов`язки передбачалися лише на майбутнє) для недопущення розвитку на підставі правочину відповідних йому правовідносин, пов`язаних з його виконанням, а також встановлення заборони на виконання правочину.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 зазначив, що законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Частинами 1 та 2 та ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в п.п. 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до ст ст. 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80-82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (стаття 216 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного у сукупності, оскільки рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.09.2022 у справі № 918/454/18(918/566/13(918/519/21), залишеним без змін, ухвалено: визнати недійсними 7 договорів купівлі-продажу від 22.06.2011, укладених між Публічним акціонерним товариством "Рівненський радіотехнічний завод" та Приватним підприємством-фірмою "Інтерекопласт" щодо нерухомого майна, суд виснує, що спосіб захисту, обраний Приватним підприємством-фірмою "Інтерекопласт" у справі № 918/454/18(918/566/13(918/454/18(918/533/23) є ефективним, а позов що ґрунтується на вимогах про застосування наслідків недійсності означених договорів від 22.06.2011 підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що не заслуговують на увагу аргументи відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, які стосуються того, що в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку із тим, що у судових рішеннях встановлено недобросовісність та нерозумність дій ППФ «Інтерекопласт» при вчиненні правочинів від 22.06.2011, дій ППФ «Інтерекопласт» у власних інтересах з порушенням Закону України «Про акціонерні товариства» всупереч інтересам ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод», що завдало збитків товариству, а також у зв`язку із фактичним визнанням ППФ «Інтерекопласт» власності на модулі (вольєри). Суд відхиляє вказані аргументи, оскільки позов у справі № 918/454/18(918/566/13(918/454/18(918/533/23) стосується застосування наслідків недійсності правочинів, а не стосується стягнення збитків чи шкоди. Доводи про зловживання ППФ «Інтерекопласт» та ОСОБА_3 правом могли б стосуватися позову ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" про стягнення збитків із ППФ «Інтерекопласт» чи ОСОБА_3 . Водночас сума 40 000 000 грн 00 коп. не є збитками чи шкодою в розумінні заявлених позовних вимог. Окрім іншого, доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Також суд зауважує, що неспроможними є аргументи відповідача про те, що грошові вимоги ППФ «Інтерекопласт» не підлягають до задоволення боржником ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод», а можуть бути пред`явлені лише до особи, яка несе юридичну відповідальність за умисне доведення відповідача до банкрутства, а саме колишнього генерального директора ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» ОСОБА_3 , оскільки оспорені договори купівлі-продажу укладалися останнім в межах злочинних дій та у змові з кредитором - підконтрольним підприємством ППФ «Інтерекопласт», яким ці вимоги на даний час заявлено. При цьому суд виходить із того, що грошові кошти за договорами купівлі-продажу від 22.06.2011, укладеними між Публічним акціонерним товариством "Рівненський радіотехнічний завод" та Приватним підприємством-фірмою "Інтерекопласт" щодо нерухомого майна, були сплачені на рахунок ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод», а не ОСОБА_3 чи підконтрольного підприємства ППФ «Інтерекопласт», а відтак позов про застосування наслідків недійсності правочинів правомірно пред`явлено до особи, яка отримала кошти за договорами - ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод». При цьому спір до особи, яка несе юридичну відповідальність за умисне доведення до банкрутства не стосується даного спору про застосування наслідків недійсності правочинів.

Суд підкреслює, що двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину.

Із урахуванням викладеного у сукупності суд відхиляє аргументи відповідача та третьої особи в частині того, що оскільки відповідача умисно було доведено до банкрутства то слід відмовити у задоволенні позову про застосування наслідків недійсності правочинів.

Щодо долучених позивачем до матеріалів справи доказів проведення оплати 40 000 000 грн 00 коп. за недійсними договорами, суд виснує наступне.

Судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи: Акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2012, копії рахунків ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» на оплату об`єктів нерухомого майна, копії платіжних доручень по оплаті ППФ «Інтерекопласт» нерухомого майна ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» через АТ «Сбербанк» - 24 шт., копії платіжних доручень по оплаті ППФ «Інтерекопласт» нерухомого майна ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» через ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - 13 шт., виписки по рахунках.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з умовами оспорених договорів купівлі-продажу нерухомості всього на суму 40 000 000,00 грн передбачалось, що розрахунки між сторонами правочинів мають здійснюватися, шляхом зарахування коштів за майно на рахунок ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» №26000301585029, відкритий у філії ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в місті Рівне.

Позивач в якості підтвердження перерахування грошових коштів у загальному розмірі 40 000 000 грн 00 коп. покликається на акт звірки взаємних розрахунків за нерухоме майно станом на 01.01.2012 між ППФ "Інтерекопласт" та ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод".

Як вбачається із акта звірки розрахунків станом на 01.01.2012 останній підписаний між позивачем та відповідачем, скріплений печатками та підписами.

Згідно з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1727/17 від 04.12.2019 акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу, часткової оплати заборгованості. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами (доданими до матеріалів позовної заяви копіями видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей тощо, підтверджуючих здійснення кожної поставки позивачем Товару) свідчить про визнання боржником такого боргу часткової оплати такого товару тощо.

Верховний суд в складі Касаційного господарського суду, при розгляді справи №910/1389/18 від 05.03.2019, зазначав: «…, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб».

Акт звірки взаємних розрахунків не є зведеним бухгалтерським регістром та первинним бухгалтерським документом у розумні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Належним доказом підтвердження наявності чи відсутності зобов`язань сторін є первинні бухгалтерські документи. Тому акт звірки взаємних розрахунків може вважатися належним доказом лише у разі підтвердження відтворених у ньому операцій первинними бухгалтерськими документами та зведеними бухгалтерським регістрами.

Відтак суд виснує, що даний Акт звірки взаєморозрахунків за нерухоме майно від 01.01.2012 між ППФ «Інтерекопласт» та ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» не вважається документом, що підтверджує здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов`язання за господарськими договорами, оскільки він не відповідає вимогам, що ставляться до первинних документів. Водночас у сукупності із іншими, первинними документами, вважається доказом оплати коштів від позивача на рахунок відповідача.

Судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень на загальну суму 40 000 000 грн 00 коп, а саме: платіжне доручення № 32 від 23.06.2011 на суму 336 432 грн 00 коп; платіжне доручення № 31 від 23.06.2011 на суму 520 243 грн 75 коп.; платіжне доручення № 34 від 23.06.2011 на суму 27 228 грн 00 коп; платіжне доручення № 35 від 23.06.2011 на суму 150 384 грн 00 коп; платіжне доручення № 36 від 23.06.2011 на суму 1 927 072 грн 25 коп; платіжне доручення № 37 від 23.06.2011 на суму 2 227 985 грн 25 коп.; платіжне доручення № 39 від 23.06.2011 на суму 775 014 грн 75 коп.; платіжне доручення № 33 від 23.06.2011 на суму 41 640 грн 00 коп.; платіжне доручення № 40 від 24.06.2011 на суму 3 003 000 грн 00 коп.; платіжне доручення № 41 від 24.06.2011 на суму 1 407 763 грн 00 коп.; платіжне доручення № 58 від 08.07.2011 на суму 60 000 грн 00 коп.; платіжне доручення № 290 від 30.08.2011 на суму 50 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 470 від 24.11.2011 на суму 1 100 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 472 від 24.11.2011 на суму 1 100 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 471 від 24.11.2011 на суму 1 100 000 грн 00 коп.; платіжне доручення № 78 від 30.11.2011 на суму 130 000 грн 00 коп.; платіжне доручення № 80 від 30.11.2011 на суму 1 500 грн 00 коп.; платіжне доручення № 516 від 08.12.2011 на суму 27 000 грн 00 коп.; платіжне доручення № 581 від 28.12.2011 на суму 1 320 000 грн 00 коп.; платіжне доручення № 585 від 28.12.2011 на суму 1 320 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 595 від 28.12.2011 на суму 1 700 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 591 від 28.12.2011 на суму 1 400 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 589 від 28.12.2011 на суму 1 400 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 586 від 28.12.2011 на суму 1 360 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 588 від 28.12.2011 на суму 1 370 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 582 від 28.12.2011 на суму 1 320 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 583 від 28.12.2011 на суму 1 320 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 629 від 29.12.2011 на суму 1 500 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 605 від 29.12.2011 на суму 711 237 грн 00 коп; платіжне доручення № 611 від 29.12.2011 на суму 143 500 грн 00 коп; платіжне доручення № 598 від 29.12.2011 на суму 1 780 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 607 від 29.12.2011 на суму 1 920 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 604 від 29.12.2011 на суму 1 920 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 599 від 29.12.2011 на суму 1 810 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 596 від 29.12.2011 на суму 80 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 597 від 29.12.2011 на суму 1 780 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 601 від 29.12.2011 на суму 1 860 000 грн 00 коп.

Як вбачається, частина з долучених кредитором платіжних доручень в кількості 13 шт. свідчить про перерахування коштів у загальній сумі 10 608 263 грн 00 коп. на рахунок ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» №26000301585029, відкритий у філії ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в місті Рівне, при цьому у призначенні платежу міститься посилання на договір купівлі-продажу б/н від 22.06.2011 р., а також на ті чи інші об`єкти нерухомого майна, а саме: платіжне доручення № 32 від 23.06.2011 на суму 336 432 грн 00 коп; платіжне доручення № 31 від 23.06.2011 на суму 520 243 грн 75 коп; платіжне доручення № 34 від 23.06.2011 на суму 27 228 грн 00 коп; платіжне доручення № 35 від 23.06.2011 на суму 150 384 грн 00 коп; платіжне доручення № 36 від 23.06.2011 на суму 1 927 072 грн 25 коп; платіжне доручення № 37 від 23.06.2011 на суму 2 227 985 грн 25 коп; платіжне доручення № 39 від 23.06.2011 на суму 775 014 грн 75 коп; платіжне доручення № 33 від 23.06.2011 на суму 41 640 грн 00 коп; платіжне доручення № 40 від 24.06.2011 на суму 3 003 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 41 від 24.06.2011 на суму 1 407 763 грн 00 коп; платіжне доручення № 58 від 08.07.2011 на суму 60 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 78 від 30.11.2011 на суму 130 000 грн 00 коп; платіжне доручення № 80 від 30.11.2011 на суму 1 500 грн 00 коп;

Інша частина платіжних доручень в кількості 24 шт. свідчить про перерахування коштів у загальній сумі 29 391 737 грн 00 коп. на інший рахунок ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» №260004013005356 відкритий в АТ «Сбербанк», з призначенням платежу "оплата за нерухоме майно зг. договору № б/н від 22.06.2011" (платіжне доручення № 290 від 30.08.2011 на суму 50 000 грн 00 коп) та з призначенням платежу "оплата за нерухоме майно зг. рах б/н від 30.06.2011" (інших 23 платіжних доручення від 24.11.2011, від 08.12.2011, від 28.12.2011, від 29.12.2011), у якому відсутнє посилання на договори купівлі-продажу, його номер, або найменування майна, на оплату якого спрямовуються кошти.

Окрім того, позивачем долучено до матеріалів справи копії банківських виписок по АТ "Сбербанк" про перерахування ППФ "Інтерекопласт" на рахунок Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" грошових коштів, які підтверджують рух коштів із рахунку позивача на рахунок відповідача.

При цьому суд дійшов висновку, що грошові кошти у загальному розмірі 25 828 237 грн 00 коп. сплачені згідно з платіжними дорученнями № 290 від 30.08.2011 на суму 50 000 грн 00 коп; № 470 від 24.11.2011 на суму 1 100 000 грн 00 коп; № 472 від 24.11.2011 на суму 1 100 000 грн 00 коп., № 471 від 24.11.2011 на суму 1 100 000 грн 00 коп., № 516 від 08.12.2011 на суму 27 000 грн 00 коп., № 581 від 28.12.2011 на суму 1 320 000 грн 00 коп., № 585 від 28.12.2011 на суму 1 320 000 грн 00 коп., № 595 від 28.12.2011 на суму 1 700 000 грн 00 коп., № 591 від 28.12.2011 на суму 1 400 000 грн 00 коп., № 589 від 28.12.2011 на суму 1 400 000 грн 00 коп., № 586 від 28.12.2011 на суму 1 360 000 грн 00 коп., № 588 від 28.12.2011 на суму 1 370 000 грн 00 коп., № 582 від 28.12.2011 на суму 1 320 000 грн 00 коп., № 583 від 28.12.2011 на суму 1 320 000 грн 00 коп., № 605 від 29.12.2011 на суму 711 237 грн 00 коп., № 598 від 29.12.2011 на суму 1 780 000 грн 00 коп., № 604 від 29.12.2011 на суму 1 920 000 грн 00 коп, № 599 від 29.12.2011 на суму 1 810 000 грн 00 коп., № 596 від 29.12.2011 на суму 80 000 грн 00 коп., № 597 від 29.12.2011 на суму 1 780 000 грн 00 коп., № 601 від 29.12.2011 на суму 1 860 000 грн 00 коп. спрямовані саме на виконання договорів купівлі-продажу від 22.06.2011, адже як вбачається із рахунків-фактур від 30.06.2011 (том 1, а.с. 25-28), у розділі "назва" зазначається на оплату якого нерухомого майна виставляється рахунок, а у виписках по рахунках відображено означені господарські операції із посиланням у призначенні платежу на "оплата за нерухоме майно зг. договору № б/н від 22.06.2011" (док № 290 від 30.08.2011 на суму 50 000 грн 00 коп) та із посиланням у призначенні платежу на "оплата за нерухоме майно зг. рах б/н від 30.06.2011" (інші 21 док).

При цьому суд здійснив перевірку на відповідність вказаних 13 + 24 платіжних доручень оригіналам та встановив, що позивачем не надано оригінали платіжних доручень № 629 від 29.12.2011 на суму 1 500 000 грн 00 коп., № 611 від 29.12.2011 на суму 143 500 грн 00 коп. та № 607 від 29.12.2011 на суму 1 920 000 грн 00 коп.

Окрім того, у виписках по рахунках не відображено означених господарський операцій від 29.12.2011 на суму 1 500 000 грн 00 коп., на суму 143 500 грн 00 коп. та на суму 1 920 000 грн 00 коп. із посиланням у призначенні платежу на "оплата за нерухоме майно зг. рах б/н від 30.06.2011" так як це відображено у платіжних дорученнях № 629, № 611 та № 607, що унеможливлює достеменно встановити, що вказані оплати були проведені саме за одним або кількома договорами купівлі-продажу від 22.06.2011. Із банківських виписок по рахунку вбачається, що 29.11.2011 позивачем здійснено на рахунок відповідача платіж у розмірі 1 500 000 грн із призначенням платежу "зг. рах. б/н від 29.12.11" (док. № 626), платіж у розмірі 1 920 000 грн із призначенням платежу "зг. рах. б/н від 29.12.11 (док. № 607), а господарська операція 29.12.2011 на суму 143 500 грн 00 коп. взагалі не відображена.

Водночас, судом встановлено, що позивач не виконав вимоги ухвал від 28.07.2023, 22.08.2023, 16.10.2023 та 16.11.2023 та не надав суду для огляду у судовому засіданні оригінали письмових доказів, копії яких долучено до позовної заяви, а саме: оригінали платіжних доручень № 629 від 29.12.2011 на суму 1 500 000 грн 00 коп., № 611 від 29.12.2011 на суму 143 500 грн 00 коп. та № 607 від 29.12.2011 на суму 1 920 000 грн 00 коп.

Як вбачається із клопотання Регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях від 24.07.2023 про витребування від Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" з метою огляду в судовому засіданні оригінали письмових доказів, третя особа ставить під сумнів достовірність копій документів, наданих позивачем, а саме: платіжних доручень що підтверджують рух коштів через АТ "Сбербанк".

Із відзиву відповідача вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Рівненський радіотехнічний завод" також ставить під сумнів долучені позивачем докази, а саме: платіжні доручення що підтверджують рух коштів через АТ "Сбербанк" та акт звірки розрахунків.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

З огляду на те, що Регіональне відділення фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та Публічне акціонерне товариство "Рівненський радіотехнічний завод" ставлять під сумнів долучені позивачем докази, а саме: платіжні доручення, що підтверджують рух коштів через АТ "Сбербанк", а у суду виникли сумніви щодо відповідності наданих відповідачем доказів (платіжних доручень № 629 від 29.12.2011 на суму 1 500 000 грн 00 коп., № 611 від 29.12.2011 на суму 143 500 грн 00 коп. та № 607 від 29.12.2011 на суму 1 920 000 грн 00 коп.) оригіналам таких доказів, враховуючи наведені відповідачем та третьою особою аргументи, які вказують на те, що із наданих платіжних документів не вбачається підтвердження проведення безготівкової оплати ППФ «Інтерекопласт» як на рахунок ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» №26000301585029, як це передбачено договорами купівлі-продажу, так із належним призначенням платежу - посилання на договір купівлі-продажу б/н від 22.06.2011 чи на ті чи інші об`єкти нерухомого майна, а у банківських виписках взагалі відсутнє відображення тих господарських операцій, які зазначені в платіжних дорученнях від 29.12.2011 № 629, № 611 та № 607, - враховуючи, що оригінали платіжних доручень від 29.12.2011 № 629, № 611 та № 607 позивачем, у розпорядженні якого вони повинні перебувати, для огляду суду не надано, - суд не бере до уваги означені копії документів. Окрім того, суд вважає цілком обґрунтованими доводи Регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про те, що із платіжних доручень № 629 від 29.12.2011 на суму 1 500 000 грн 00 коп., № 611 від 29.12.2011 на суму 143 500 грн 00 коп. та № 607 від 29.12.2011 на суму 1 920 000 грн 00 коп.) не вбачається ні посад осіб відповідальних за здійснення господарської операції, ні особистих підписів осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, а із акту звірки також неможливо встановити осіб, що їх підписували.

Зважаючи на викладене, обставина на яку посилається позивач про те, що платіжні доручення № 629 від 29.12.2011 на суму 1 500 000 грн 00 коп., № 611 від 29.12.2011 на суму 143 500 грн 00 коп. та № 607 від 29.12.2011 на суму 1 920 000 грн 00 коп., банківська виписка та акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2012 підтверджують перерахунок коштів у загальній сумі 3 563 500 грн 00 коп. на виконання договорів від 22.06.2011 є недоведеною.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Суд підкреслює, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу в документальне підтвердження своїх обґрунтувань, щодо того, що позивачем на рахунок відповідача було перераховано 3 563 500 грн 00 коп. із 40 000 000 грн 00 коп. необхідних на виконання договорів від 22.06.2011.

При цьому суд виснує, що твердження представників позивача, висловлені ним усно у судових засіданнях про перерахунок 3 563 500 грн 00 коп. згідно із платіжними дорученнями від 29.12.2011 № 629, № 611 та № 607 не підтверджені наявними доказами, а обставини на які посилається позивач з даного приводу не знайшли свого відображення у матеріалах справи та під час судового розгляду не підтвердились. Тому суд не може покласти вищевказані пояснення в основну прийнятого рішення.

При цьому, судом встановлено, що між сторонами мав місце факт перерахування зі сторони позивача для відповідача 36 436 500 грн 00 коп, що підтверджується платіжними дорученнями: № 32 від 23.06.2011 на суму 336 432 грн 00 коп; № 31 від 23.06.2011 на суму 520 243 грн 75 коп, № 34 від 23.06.2011 на суму 27 228 грн 00 коп., № 35 від 23.06.2011 на суму 150 384 грн 00 коп., № 36 від 23.06.2011 на суму 1 927 072 грн 25 коп., № 37 від 23.06.2011 на суму 2 227 985 грн 25 коп, № 39 від 23.06.2011 на суму 775 014 грн 75 коп., № 33 від 23.06.2011 на суму 41 640 грн 00 коп., № 40 від 24.06.2011 на суму 3 003 000 грн 00 коп, № 41 від 24.06.2011 на суму 1 407 763 грн 00 коп., № 58 від 08.07.2011 на суму 60 000 грн 00 коп., № 78 від 30.11.2011 на суму 130 000 грн 00 коп., № 80 від 30.11.2011 на суму 1 500 грн 00 коп., № 290 від 30.08.2011 на суму 50 000 грн 00 коп; № 470 від 24.11.2011 на суму 1 100 000 грн 00 коп; № 472 від 24.11.2011 на суму 1 100 000 грн 00 коп., № 471 від 24.11.2011 на суму 1 100 000 грн 00 коп., № 516 від 08.12.2011 на суму 27 000 грн 00 коп., № 581 від 28.12.2011 на суму 1 320 000 грн 00 коп., № 585 від 28.12.2011 на суму 1 320 000 грн 00 коп., № 595 від 28.12.2011 на суму 1 700 000 грн 00 коп., № 591 від 28.12.2011 на суму 1 400 000 грн 00 коп., № 589 від 28.12.2011 на суму 1 400 000 грн 00 коп., № 586 від 28.12.2011 на суму 1 360 000 грн 00 коп., № 588 від 28.12.2011 на суму 1 370 000 грн 00 коп., № 582 від 28.12.2011 на суму 1 320 000 грн 00 коп., № 583 від 28.12.2011 на суму 1 320 000 грн 00 коп., № 605 від 29.12.2011 на суму 711 237 грн 00 коп., № 598 від 29.12.2011 на суму 1 780 000 грн 00 коп., № 604 від 29.12.2011 на суму 1 920 000 грн 00 коп, № 599 від 29.12.2011 на суму 1 810 000 грн 00 коп., № 596 від 29.12.2011 на суму 80 000 грн 00 коп., № 597 від 29.12.2011 на суму 1 780 000 грн 00 коп., № 601 від 29.12.2011 на суму 1 860 000 грн 00 коп.), копіями банківських виписок по АТ "Сбербанк" про перерахування ППФ "Інтерекопласт" на рахунок Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" грошових коштів, копіями рахунків-фактур від 30.06.2011 та актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2012.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 36 436 500 грн 00 коп, що були перераховані Приватним підприємством-фірмою "Інтерекопласт" на рахунок Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" на виконання договорів купівлі-продажу від 22.06.2011, які були визнані недійсним судом згідно з рішенням у справі № 918/454/18(918/566/13(918/519/21).

Щодо позовних вимог про стягнення 6 082 130 грн 40 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами з застосуванням положень глави 83 Цивільного кодексу суд зазначає наступне.

Як вбачається, в обґрунтування позовних вимог у цій частині позивач вказує таке.

Згідно ч. 1 ст. 1212 глави 83 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Статтею 1214 Цивільного кодексу України унормовано порядок відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання.

Зокрема, ч. 2 ст. 1214 передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України унормовано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Порядок визначення розміру процентів та їх нарахування за кредитним договором, встановлений ст. 1056-1 ЦК України, проте дана норма не визначає конкретного розміру відсотків, який нараховується за користування чужими коштами.

Статтею 1054 ЦК України унормовано, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 78, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Ст. 1048 параграфа 1 глави 78 ЦК України встановлено порядок нарахування процентів за договором позики. Згідно ч. 1 ст. 1048 розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З наданих позивачем платіжних доручень вбачається, що остаточний розрахунок за спірними Договорами купівлі-продажу було здійснено 29.12.2011.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 05.02.2014 у справі №918/566/13 Публічне акціонерне товариство "Рівненський радіотехнічний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Відтак позивач нараховує проценти за користування відповідачем коштами позивача за період з 01.01.2012 до дня введення мораторію у справі про банкрутство відповідача - 04.02.2014 в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

Суд виснує, що у даному випадку грошові кошти у розмірі 36 436 500 грн 00 коп - не є безпідставно набутим майном у розумінні ст. 1212 ЦК України, а набуті на підставі договорів купівлі-продажу від 22.06.2011, які були визнані недійсними згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили 19.01.2023.

Статтею 1212 ЦК України виокремлюється саме безпідставно набуте майно, і майно, яке було набуте за достатньої правової підстави, яка проте згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, і набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зокрема, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Тобто зобов`язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Згідно із частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, за змістом ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Суд зазначає, що з наявних у справі доказів вбачається, що позивачем перераховано для відповідача 36 436 500 грн 00 коп. Вказані кошти були перераховані Приватним підприємством-фірмою "Інтерекопласт" на рахунок Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" на виконання договорів купівлі-продажу від 22.06.2011, які були визнані недійсним судом згідно з рішенням у справі № 918/454/18(918/566/13(918/519/21).

З аналізу ч. 2 ст. 1214 ЦК України норми вбачається, що закон визначає збереження коштів безпідставним лише за умови, якщо набувач коштів знав або мав знати про безпідставність їх отримання. Тому набувач повинен сплатити проценти за користування чужими коштами з того часу, як дізнався або міг дізнатися про безпідставність набуття (збереження) коштів. Проценти, доходи та інші вигоди, отримані ним до цього часу не підлягають стягненню, поверненню або відшкодуванню.

Оскільки набувач (Публічне акціонерне товариство "Рівненський радіотехнічний завод") дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів у розмірі 36 436 500 грн 00 коп. після набрання рішенням у справі № 918/454/18(918/566/13(918/519/21) законної сили 19.01.2023, - відтак договірний характер правовідносин між позивачем та відповідачем у період з 01.01.2012 до дня введення мораторію у справі про банкрутство відповідача - 04.02.2014 виключає можливість застосування до них судом положень ст. ст. 536, 1212, 1214, ЦК України.

Також, як вбачається, здійснюючи розрахунок процентів із посиланням на ст. 1056-1, 1054, 1048 ЦК України, позивач не бере до уваги, що відносини сторін виникли на підставі договорів купівлі-продажу, а не позики чи кредиту, тому положення вказаних статей не підлягають до застосування.

У постанові від 11.08.2021 у справі № 344/2483/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив наступні висновки:

«Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу). За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 зроблено висновок, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Відтак, відсутні підстави для застосовування до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК України за аналогією закону для визначення розміру процентів».

Щодо інших доказів, доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного у сукупності, за результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, а відповідач та третя особа своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст.75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 36 436 500 грн 00 коп, що були перераховані Приватним підприємством-фірмою "Інтерекопласт" на рахунок Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" на виконання договорів купівлі-продажу від 22.06.2011, які були визнані недійсним судом згідно з рішенням у справі № 918/454/18(918/566/13(918/519/21).

В решті позовних вимог про стягнення 9 645 630 грн 40 коп. суд відмовляє.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень п. 10 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною сплачується судовий збір у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, сформованою в постанові від 24.01.2019 у справі № 915/441/18, згідно якої Верховний Суду у складі колегії Касаційного господарського суду прийшов до висновку, що у випадку, якщо ліквідатором позивача (банкрута) заявлено вимоги про повернення майна банкрута у ліквідаційну масу в межах справи про банкрутство позивача, то цс зумовлює обов`язок судів здійснювати розрахунок судового збору за ставкою, визначеною пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" за подання заяв у майнових спорах, стороною яких є боржник.

Згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач Приватне підприємства-фірма "Інтерекопласт" в особі ліквідатора - Головко Олексія Ігоровича звернулося з даним позовом до Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" 01.06.2023 через підсистему "Електронний суд".

З огляду на викладене, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі: 2684*2*0,8 = 4 294,40 грн, що підтверджується квитанцією від 31.05.2023 (том 1, а.с 9).

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то розмір судового збору пропорційно частині задоволеним вимогам становить 3 395 грн 52 коп., який сплачено позивачем згідно з квитанцією від 31.05.2023 покладається на відповідача.

Решта судового збору у розмірі 898 грн 88 коп. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Застосувати наслідки недійсності договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених 22.06.2011 між Приватним підприємством-фірмою "Інтерекопласт" та Публічним акціонерним товариством "Рівненський радіотехнічний завод".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 25, код ЄДРПОУ 14314989) на користь Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" (33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, код ЄДРПОУ 30461096) 36 436 500 (тридцять шість мільйонів чотириста тридцять шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп., сплачених за недійсними договорами від 22.06.2011, та 3 395 (три тисячі триста дев`яносто п`ять) грн 52 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано "02" січня 2024 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич