Рішення

від 18.12.2023 по справі 367/1518/20

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/1518/20

Провадження №2/367/878/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 грудня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі судових засідань Балинської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ТОВ "Укрсоцбуд", третя особа: Виконавчий комітет Ірпінської міської ради про визнання недійсним, скасування свідоцтва та скасування запису про державну реєстрацію права власності,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ТОВ "Укрсоцбуд", третя особа: Виконавчий комітет Ірпінської міської ради про визнання недійсним, скасування свідоцтва та скасування запису про державну реєстрацію права власності.

Зазначений позов позивачі мотивують тим, що ОСОБА_1 (надалі - Позивач 1) є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири з розстроченням оплати від 03 липня 2013 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 5636073 від 03 липня 2013 року та інформаційною довідкою № 184834375 від 16 жовтня 2019 року.

ОСОБА_2 (надалі - Позивач 2) є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 29 квітня 2014 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 21112616 від 29 квітня 2014 року та інформаційною довідкою № 184834376 від 16 жовтня 2019 року.

ОСОБА_3 (надалі - Позивач 3) є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири 3 розстроченням оплати від 22 березня 2012 року та інформаційною довідкою № 199527076 від 09 лютого 2020 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбуд» (надалі - Відповідач) є власником приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 109, 3 кв.м. надалі - Приміщення), що підтверджується свідоцтвом про право власності, серія та номер НОМЕР_1 , виданим 05 липня 2013 року Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області та витягом № 5740123 від 05 липня 2013 року.

Однак вищевказане нежитлове приміщення є допоміжним, а тому є спільною сумісною власністю усіх співвласників та не може перебувати у приватній власності Відповідача з огляду на таке.

Відповідно до інвентаризаційної справи на зазначений будинок, що виготовлена КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації», будь-які нежитлові приміщення на цокольному поверсі відсутні. Спірне приміщення і в матеріалах інвентаризаційної справи, і у свідоцтві про право власності зазначене як підвал.

На момент прийняття будинку в експлуатацію жодного нежитлового приміщення в ньому не було.

Як вбачається зі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 05 липня 2013 року, право приватної власності на спірне приміщення загальною площею 109,3 кв.м. у Відповідача виникло 05 липня 2013 року. Державна реєстрація права власності за Відповідачем була здійснена державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області 10 червня 2013 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 5740123 від 05 липня 2013 року. Таким чином, державну реєстрацію права власності на спірне приміщення за Відповідачем було здійснено майже за місяць до виникнення самого права власності; при цьому підставою для реєстрації права власності вказане свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 05 липня 2013 року.

Таким чином, з огляду на те, що спірне приміщення не може перебувати у приватній власності відповідно до законодавства України, позивачі змушені звернутись з цим позовом до Ірпінського міського суду Київської області, щоб захистити свої порушені права.

Просять визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 5739629, видане 05 липня 2013 року Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області, на нежитлове приміщення загальною площею 109, 3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , на ім?я Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбуд», код ЄДРПОУ: 33597609; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення (підвал) за адресою: АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1529367 від 10 червня 2013 року.

В судове засідання позивачі не з?явились, представник позивачів ОСОБА_4 направила до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи за відсутності позивачв та їх представника, підтримала позов, просила задовольнити позовні вимоги, не заперечувала щодо винесення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з?явився, належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з?явився в судове засідання, до суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому не заперечував проти задоволення позову, просив проводити розгляд справи без участі Виконавчого комітету Ірпінської міської ради.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

За клопотанням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири з розстроченням оплати від 03 липня 2013 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 5636073 від 03 липня 2013 року та інформаційною довідкою № 184834375 від 16 жовтня 2019 року.

ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 29 квітня 2014 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 21112616 від 29 квітня 2014 року та інформаційною довідкою № 184834376 від 16 жовтня 2019 року.

ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири 3 розстроченням оплати від 22 березня 2012 року та інформаційною довідкою № 199527076 від 09 лютого 2020 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбуд» (надалі - Відповідач) є власником приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 109, 3 кв.м. надалі - Приміщення), що підтверджується свідоцтвом про право власності, серія та номер НОМЕР_1 , виданим 05 липня 2013 року Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області та витягом № 5740123 від 05 липня 2013 року.

Відповідно до інвентаризаційної справи будинок АДРЕСА_1 , що виготовлена КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації», будь-які нежитлові приміщення на цокольному поверсі відсутні. Спірне приміщення і в матеріалах інвентаризаційної справи, і у свідоцтві про право власності зазначене як підвал.

З технічного звіту про проведення технічного обстеження ЗС-47-21/06/08, складеного ТОВ «Б-Т-І» вбачається, що приміщення, загальною площею 109,3 кв.м, має інженерні мережі водопостачання та водовідведення будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Цій нормі також кореспондують п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», де зазначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Отже, вищевказане нежитлове приміщення є допоміжним, оскільки призначене для забезпечення експлуатації будинку.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Враховуючи, що свідоцтво про право власності на спірне нежитлове приміщення незаконно було видане Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбуд», воно порушує права позивачів, суд визнає такі документи недійсними та скасовує їх.

Разом з тим, суд враховує, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі також - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У ч. 2 ст. 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскаржених рішень, звернення з позовом у цій справі) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020 р., статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020 р.) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній на даний час редакції наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Викладене свідчить, що на даний час такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, тому суд відмовляє у задоволенні таких вимог, оскільки застосування такого способу судового захисту в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права позивачів.

Водночас суд зазначає, що у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 р. цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині скасування запису про державну реєстрацію права власності відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню сплачений судовий збір при подачі позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369, 382, 386 ЦК України, ст.ст.259, 263, 265, 280, 284 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ТОВ "Укрсоцбуд", третя особа: Виконавчий комітет Ірпінської міської ради про визнання недійсним, скасування свідоцтва та скасування запису про державну реєстрацію права власності - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 5739629, видане 05 липня 2013 року Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області, на нежитлове приміщення загальною площею 109, 3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , на ім?я Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбуд», код ЄДРПОУ: 33597609.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбуд», код ЄДРПОУ: 33597609, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 560,55 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 55 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбуд», код ЄДРПОУ: 33597609, на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 560,55 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 55 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбуд», код ЄДРПОУ: 33597609, на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір у розмірі 560,55 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 55 копійок).

В іншій частині позову -відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я.В. Шестопалова