Рішення

від 08.11.2007 по справі 17/216-07-8409

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/216-07-8409

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2007 р.Справа  № 17/216-07-8409

За позовом:        Товариства з обмеженою відповідальністю „АЗІЯ-СЕРВІС”

до  відповідача: Міжгалузевої фірми „Берег” у формі закритого акціонерного   

                             товариства

про розірвання договору та визнання права власності

Суддя  Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

Від позивача:      Островська Л.А. - повірений;

Від відповідача:  Ніронка Ю.М. - повірений;

СУТЬ СПОРУ:  позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд розірвати договір укладений 24.04.2006р.  між позивачем та відповідачем по справі та визнати за ним право власності на  нежитлові приміщення „А”, „Б”, „Б-1”, „Б-2”, згідно технічного паспорту від 16.08.2007р., загальною площею            4949,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 3.

Відповідач в засідання суду з'явився, письмовий відзив на позовну заяву не надав, однак надав усні пояснення, в яких заявлені позовні вимоги визнає у повному обсязі, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

ТОВ „Азія-Сервіс” (далі —Позивач) є власником нежитлових будівель під літ. „А”, „Б”, загальною площею 1231,0 кв.м., які відображені в технічному паспорті від 22.03.2006р. та які розташовані за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 3, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №10437289 від 19.04.2006р. та свідоцтвом про право власності №245/01-04 від 17.04.12006р., яке видане ВК Одеської міської ради.

Реалізуючи своє право власності позивач уклав з відповідачем договір підряду від 24.04.2006р., відповідно до умов якого відповідач зобов'язався в строк до 24.12.2006р. здійснити комплекс робіт з розроблення проекту, отримання дозвільної документації, реконструкції об'єкту нерухомості, що належить позивачу на праві приватної власності та підготовки документації, необхідної для належного оформлення права власності позивача на реконструйований об'єкт нерухомості.

В порушення умов укладеного договору відповідачем не були виконані взяті на себе зобов'язання по договору від 24.04.2006р., у зв'язку з чим позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладанні договору підряду.

Пунктом 7.4 укладеного договору передбачено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку у разі не виконання іншою стороною своїх зобов'язань за вказаним договором.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором. Позивач для продовження нормального функціонування підприємства був змушений провести реконструкцію об'єкта нерухомості самостійно за власний рахунок. У зв'язку з проведеною реконструкцією площа реконструйованого приміщення збільшилась і згідно технічного паспорту від 16.08.2007р. та складає 4949,5 кв.м.   

Зазначені обставини спонукали  ТОВ „Азія-Сервіс” звернутися з позовом до суду   з позовом до відповідача МФ „Берег” у формі ЗАТ про розірвання договору та визнання права власності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.11.2007р. порушено провадження у справі за позовом  ТОВ „Азія-Сервіс” до МФ „Берег” у формі ЗАТ про розірвання договору оренди.

Відповідач в судове засідання призначене по справі з'явився, письмовий відзив на позов не надав, однак надав усні пояснення в яких заявлені позовні вимоги визнає.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги  підлягають задоволенню з наступних  правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовЧязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, які безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків. При цьому, ст.12 ЦК   України передбачає, що особа здійснює свої  цивільні  права вільно на власний розсуд.

Відповідно до п.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договір укладений між сторонами по справі, як  цивільно-правовий   правочин  є правомірним  на час розгляду справи, оскільки  його недійсність прямо не встановлена законом  та  він не визнаний судом недійсними.

Розглядом матеріалів встановлено, що позивач є власником нежитлових будівель під літ. „А”, „Б”, загальною площею 1231,0 кв.м., які відображені в технічному паспорті від 22.03.2006р. та які розташовані за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 3, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №10437289 від 19.04.2006р. та свідоцтвом про право власності №245/01-04 від 17.04.12006р., яке видане ВК Одеської міської ради.

Відповідно до  ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, тому суд вважає, що позивачем право власності на нежитлові будівлі під літ. „А”, „Б”, загальною площею 1231,0 кв.м., які відображені в технічному паспорті від 22.03.2006р. та які розташовані за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 3, набуто правомірно та підлягає судовому захисту.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та МФ „Берег” у формі ЗАТ було укладено Договір від 24.04.2006р., відповідно до умов якого відповідач зобов'язався в строк до 24.12.2006р. здійснити комплекс робіт з розроблення проекту, отримання дозвільної документації, реконструкції вищезазначеного об'єкту нерухомості, що належить позивачу на праві приватної власності та підготовки документації, необхідної для належного оформлення права власності позивача на реконструйований об'єкт нерухомості.

Вирішуючи спори, пов'язані з правом власності, суд виходить з того, що підтвердженням наявності такого права можуть бути документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють безпосередньо самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає (до нього переходить) право власності.

Ст. 173 ГК України встановлює, що господарським зобов'язанням визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин в сфері господарювання на підставах, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (боржник) зобов'язаний вчинити конкретну дію господарського характеру на користь другого суб'єкта (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а інший суб'єкт (кредитор) має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а ст. 174 ГК України передбачає, що господарські зобов'язання виникають з господарських договорів або інших правочинів, передбачених законом.

Оскільки ч. 7 ст. 179 ГК України встановлює, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами за окремими видами договорів, то до Договору підряду від 24.04.2006р. застосовуються положення ЦК України щодо цього виду договорів, а ст. 875 ЦК України передбачає, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений  строк  об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

П.3.4. Договору підряду від 24.04.2006р. передбачає, що відповідач зобов'язується виконати свої зобов'язання за вищенаведеним договором в строк до 24 грудня 2006р., а станом на час розгляду справи у суду відповідачем не розроблено проект реконструкції, не отримано дозвільну документацію, реконструкцію вищезазначеного об'єкту нерухомості не проведено, необхідної для належного оформлення права власності позивача на реконструйований об'єкт нерухомості документацію не підготовлено.

Крім того, слід зазначити, що п.2.3. Договору підряду від 24.04.2006р. передбачає, що Відповідач повинен своєчасно приступити до робіт визначених в розділі 1 укладеного договору, а ст. 883 ЦК України встановлено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших за проектних показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому вимогами ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це не встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Вимогами п. 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним порушенням є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Крім того, вимогами п. 2 ст. 852 ЦК України передбачено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем дійсно не були виконані взяті на себе по договору зобов'язання, а також приймаючи до уваги, що представник відповідача в судовому засіданні підтвердив факт не виконання ним умов укладеного договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача стосовно розірвання договору від 24.04.2006р. є правомірними та підлягають задоволенню.

Оскільки як встановлено матеріалами справи відповідач не виконав покладені на себе зобов'язання за Договором підряду від 24.04.2006р., то позивач самостійно  здійснював реконструкцію нежилих будівель, які розташовані за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 3, в підтвердження чого платіжні доручення, які підтверджують виконання будівельних робіт саме за кошти ТОВ „Азія-Сервіс”.

У зв'язку з проведеною реконструкцію на замовлення позивача КП „ОМБТІ та РОН” було виготовлено технічний паспорт від 16.08.2007р., згідно якого загальна площа нежитлових будівель збільшилась з 1231,0 кв.м до 4949,5 кв.м.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності з законом, іншими правовими актами, а при відсутності конкретних вимог по виконанню зобов'язання - у відповідності з вимогами, які в певних умовах зазвичай висуваються.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1,3,4 ст.331 Цивільного кодексу України в редакції від16.01.03 р. право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.  

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом  діяльності.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як слідує з вище наведеного, позивач, на думку суду набув у встановленому законом порядку права власності на нежитлові будівлі „А”, „Б”, загальною площею 1231,0 кв.м., що розташовані в м. Одесі, Ленінградське шосе, 3 та здійснив  реконструкцію цих будівель за власні кошти без порушення прав третіх осіб, тому згідно чинного законодавства за ним повинно бути визнано право власності на це майно, у звязку з чим позовні вимоги щодо визнання за ТОВ „Азія-Сервіс” права власності на реконструйовані приміщення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити.

2. Розірвати договір укладений 24.04.2004р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Азія-Сервіс” /65059, м. Одеса, вул. Малиновського, 11, кв. 87, код ЄДРПОУ 33720283/ та міжгалузевою фірмою „Берег”  у формі закритого акціонерного товариства /65014, м. Одеса, вул. Карантинна, 14, код ЄДРПОУ 04857269/.

3.   Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Азія-Сервіс” /65059, м. Одеса, вул. Малиновського, 11, кв. 87, код ЄДРПОУ 33720283/ право власності на нежитлові приміщення „А”, „Б”, „Б-1”, „Б-2”, згідно технічного паспорту від 16.08.2007р., загальною площею 4949,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 3.

4.  Стягнути з міжгалузевої фірми „Берег” у формі закритого акціонерного товариства /65014, м. Одеса, вул. Карантинна, 14, код ЄДРПОУ 04857269/ на користь товариством з обмеженою відповідальністю „Азія-Сервіс” /65059, м. Одеса, вул. Малиновського, 11, кв. 87, код ЄДРПОУ 33720283/ 85 грн. 00 коп./ вісімдесят п'ять грн. 00 коп./ - державного мита; 118 грн. 00 коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп. / - витрат на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.  

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя                                                                                       Зуєва Л.Є.