Рішення

від 02.01.2024 по справі 120/15366/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 січня 2024 р. Справа № 120/15366/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадської організації "Автомайдан Вінниччина" до Вінницької міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась громадська організація "Автомайдан Вінниччина" (далі - ГО «Автомайдан Вінниччина», позивач) з адміністративним позовом до Вінницької міської ради (далі - відповідач) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що Вінницькою міською радою допущено протиправну бездіяльність щодо неоприлюднення на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет текстової частини до Генерального плану м. Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 23.11.2007 №1498, зі змінами, затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 № 1140. Окрім того Вінницькою міською радою протиправно відмовлено у наданні ГО «Автомайдан Вінниччина» текстової частини до Генерального плану м. Вінниці, затверджено рішенням Вінницької міської ради від 23.11.2007 №1498, зі змінами, затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 № 1140 на запит на отримання публічної інформації від 15.05.2023.

При цьому, позивач зазначає, що проект внесення змін до Генерального плану міста Вінниці містить інформацію про стан довкілля, відтак, обмеження доступу до цієї інформації є прямим порушенням вимог Конституції України. У свою чергу, запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інфнормації». Ці вимоги є трискладовим тестом, який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою.

Також ГО «Автомайдан Вінниччина» зазначає, що Вінницька міська рада оприлюднювала раніше текстову частину проекту внесення змін до генерального плану м. Вінниці, як того вимагає чинне законодавство, відтак, відповідач зобов`язаний надати запитувану інформацію за запитом, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інфнормації».

Вищезазначені обставини слугували підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 09.10.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків останньої.

18.10.2023 громадською організацією "Автомайдан Вінниччина" усунено недоліки позовної зави, визначені в ухвалі від 09.10.2023.

Ухвалою суду від 20.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Окрім того, даною ухвалою надано сторонам строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

02.11.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову. З приводу позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Вінницької міської ради щодо неоприлюднення на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет текстової частини до Генерального плану м. Вінниці, представник відповідача зазначає, що відповідно до частини 15 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» доступ до матеріалів генерального плану населеного пункту, крім інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, не може обмежуватися.

При цьому, загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування, внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру та містобудівного кадастру.

Відповідач звертає увагу, що відповідно до частини 10 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини першої (у частині оприлюднення проектів актів), частини четвертої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про державну допомогу суб`єктам господарювання".

Відтак, враховуючи введення на території України воєнного стану, який продовжений Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.11.2022 №757/2022 та затверджений Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, керуючись частиною 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (щодо обмеження доступу до інформації), рекомендацій Міністерства цифрової трансформації від 09.08.2022 № 1/06-2-6620 (щодо оприлюднення наборів даних у формі відкритих під час дії воєнного стану в Україні), рішенням виконавчого комітету міської ради від 09.02.2023 №288 затверджено «Порядок оприлюднення інформації на офіційному веб-порталі Вінницької міської ради», матеріали генерального плану міста Вінниці, план зонування, зміни до генерального плану, матеріали детального плану території, які зазначені у пункті 58 «Переліку інформації для розміщення на офіційному веб-порталі Вінницької міської ради» цього Порядку, визначені такими, що під час дії воєнного стану в Україні, не оприлюднюються.

Представник відповідача звертає увагу, що посилання позивача на відмову і наданні запитуваної інформації є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи, оскільки Вінницькою міською радою розглянуто звернення заявника №191 та надано відповідь за вих. № 01/00/014/28479 від 19.05.2023, зі змісту якої вбачається, що для ознайомлення з текстовою частиною до Генерального плану м. Вінниці, у відповідності до вимог «Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію», затверджену постановою Кабінету Міністрів України № 736 від 19.10.2016, запитувачу інформації необхідно звернутись до департаменту архітектури та містобудування міської ради за вказаною адресою з документом, що посвідчує особу.

За сукупністю вищезазначених обставин Вінницька міська рада вважає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

06.11.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач зазначає, що позиція відповідача, що викладена у відзиві є необґрунтованою, адже Вінницькою міською радою не спростовано факту, що остання була зобов`язання оприлюднити текстову частину до Генерального плану міста Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 23.11.2007 №1498, зі змінами, затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 № 1140.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, судом встановлено, що ГО «Автомайдан Вінниччина» звернулась до Вінницької міської ради із запитом на інформацію від 15.05.2023, посилаючись на приписи ст. 34 Конституції України, ст. 3, 4, 5, 6, 13, 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст. 5, 6 Закону України «Про інформацію», в якому висловила прохання надати копію текстової частини до Генерального плану м. Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 23.11.2007 №1498, зі змінами, затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 № 1140.

Листом від 19.05.2023 №01/00/014/28479 відповідач повідомив, що графічній та текстовій частині генерального плану м. Вінниці (основне креслення, його складові) розробником містобудівної документації - інститутом ДП УДНДІІМ «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя було встановлено гриф «для службового користування». На звернення виконавчих органів міської ради до розробника містобудівної документації ДП УНДІПМ «Діпромісто», щодо підтвердження або скасування грифу з обмеженим доступом «ДСК» було отримано Акт перегляду грифу (ДСК) містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану м. Вінниця» від 18.01.17 № 1. Згідно вище зазначеного акту понижено гриф «Для службового користування» до «Розсекреченого» на переглянутих графічних матеріалах вище зазначеної документації, за винятком схеми водопостачання та водовідведення, а також враховуючи пп. 1-3 «Переліку відомостей, що становить інформацію в Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України», затвердженого наказом Мінрегіону України від 16.09.2013 №452, підтверджено гриф «ДСК» на текстових матеріалах (пояснювальній записці).

Відповідач зазначив, що копію запитуваної документації надати не має можливості. Водночас, роз`яснено, що на даний час процедура ознайомлення з матеріалами ДСК визначена «Типовою інструкцією про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію», затверджену Кабінетом Міністрів України від 19.10.2016 № 736. З огляду на викладене, запропоновано позивачу для ознайомлення з текстовими матеріалами (пояснювальною запискою) генерального плану м. Вінниці звернутись до департаменту архітектури та містобудування за адресою: м. Вінниця, вул. Григорія Сковороди, 38, з документами, що посвідчують особу.

На переконання ГО «Автомайдан Вінниччина», Вінницькою міською радою відмовлено у наданні запитуваних документів та допущено протиправну бездіяльність щодо неоприлюднення на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет текстової частини до Генерального плану м. Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 23.11.2007 №1498, зі змінами, затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 № 1140, тому позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст. 34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст. 19 Загальної декларації прав людини, статей 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ "Про інформацію" (далі -Закон № 2657-ХІІ) визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно із ст. 1 Закону № 2657-ХІІ інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Згідно з ст. 5 Закон № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що запит на інформацію є одним із видів забезпечення доступу до публічної інформації.

Згідно з ст. 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Водночас, в силу вимог пункту 6 частини 1статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Відповідно до положень ст. 19 Закону № 2939-VI під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI).

Частиною 4 тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відтак, праву позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов`язок відповідача, який володіє статусом розпорядника публічної інформації, надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.

Статтею 23 Закону № 2939-VI закріплено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації та передбачено, що такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд зазначає, що вичерпний перелік випадків, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту про надання інформації, встановлений нормами ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI.

Такими випадками є:

- розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

- інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього закону;

- особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

- не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього закону.

Пунктом 3 ч. 4 ст. 22 Закону №2939-VI визначено, що відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.

У відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, встановлених шляхом застосування трискладового тесту, передбаченого ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI.

З відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися:

- якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону №2939 інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);

- у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI);

- чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону №2939).

При цьому, відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI, означає, що відмова у доступі до публічної інформації є немотивованою.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права в подібних відносинах викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №9901/510/18, від 30.01.2020 у справі №806/1959/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №9901/249/19.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ГО «Автомайдан Вінниччина» звернулась до Вінницької міської ради із запитом на інформацію від 15.05.2023, в якому висловила прохання надати копію текстової частини до Генерального плану м. Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 23.11.2007 №1498, зі змінами, затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 № 1140.

Листом від 19.05.2023 №01/00/014/28479 відповідач повідомив, що текстові матеріали (пояснювальна записка) до Генерального плану м. Вінниці містить гриф «ДСК», тому, копію запитуваної документації надати не має можливості.

Суд зазначає, що відповідно до вимог законодавства України з питань доступу до публічної інформації на засіданні Уряду 19.10.2016 затверджено єдині вимоги до органів державної влади, інших державних органів щодо роботи з документами та іншими матеріальними носіями інформації, що містять службову інформацію.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 736 затверджено Типову інструкцію про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію (далі - Типова інструкція № 736). Типова інструкція № 736 унормовує процеси роботи суб`єктів владних повноважень з документами, що містять службову інформацію, зокрема, зібрану під час провадження оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, діяльності у сфері оборони держави, та яким відповідно до законодавства присвоюється гриф "Для службового користування".

Пунктом 87 Типової інструкції № 736 визначено, що рішення про скасування грифа "Для службового користування" чи його підтвердження приймається комісією з питань роботи із службовою інформацією установи - розробника документа або відповідною комісією установи-правонаступника чи установи вищого рівня, якщо установа - розробник документа припинила свою діяльність.

Аналізуючи вищезазначені положення, суд зауважує, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати публічну інформацію, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.

Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 640/6710/20.

При цьому, присвоєння конкретному документу грифу «для службового користування» (частина друга статті 9 Закону № 2939-VI) саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні запиту на інформацію у ньому, оскільки така підстава не передбачена частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI. Наявність підстав для такої відмови може бути встановлена лише шляхом застосування «трискладового тесту» (пункт 2 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).

Суд зауважує, що відповідач при наданні відповіді на запит не дотримався трискладового тесту та не навів у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу, яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди, чому ця шкода є істотною, яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації та чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

При цьому, зазначення у відповіді на запит, що позивач може прибути за вказаною адресою для ознайомлення з текстовими матеріалами (пояснювальною запискою) Генерального плану м. Вінниці у приміщенні департаменту архітектури та містобудування, на переконання суду, не свідчить про надання Вінницькою міською радою запитуваної інформації, адже ГО «Автомайдан Вінниччина» просила надати копію таких текстових матеріалів.

Відповідач вказуючи про можливість ознайомитись з текстовою частиною до Генерального плану м. Вінниці послався на Типову інструкцію № 736. Суд зазначає, що порядок користування документами з грифом "Для службового користування" визначений пунктами 74-85 Типової інструкції №736.

З аналізу положень розділу «Користування документами» Типової інструкції №736 вбачається, що процедура ознайомлення з документами, які містять гриф «Для службового користування», у даному випадку, визначена для працівників інших установ, ніж та, що володіє інформацією, які в силу виконання своїх службових обов`язків, мають ознайомитись з відповідними документами з обмеженим доступом.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що Вінницькою міською радою протиправно відмовлено ГО «Автомайдан Вінниччина» у наданні ГО «Автомайдан Вінниччина» текстової частини до Генерального плану м. Вінниці, затверджено рішенням Вінницької міської ради від 23.11.2007 №1498, зі змінами, затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 № 1140 на запит на отримання публічної інформації від 15.05.2023.

Відтак, з метою відновлення порушених прав позивача Вінницьку міську раду належить зобов`язати надати ГО «Автомайдан Вінниччина» копію текстової частини до Генерального плану м. Вінниці, затверджено рішенням Вінницької міської ради від 23.11.2007 №1498, зі змінами, затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 № 1140.

З приводу позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Вінницької міської ради щодо неоприлюднення на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет текстової частини до Генерального плану м. Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 23.11.2007 №1498, зі змінами, затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 № 1140, суд зазначає наступне.

Генеральний план є найважливішим документом у сфері містобудування на рівні міста. Він визначає розвиток міської території на найближчі 15-20 років. Генплан окреслює основні напрямки міської політики щодо бажаного подальшого розвитку населеного пункту. Нормативне визначення терміну «генеральний план» й окремих процедурних питань, пов`язаних із розробкою, обговоренням, ухваленням і виконанням цього документа, закріплене в Законі України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI).

Так, відповідно до ст. 1 Закону генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту

Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (ч. 1 ст. 17 Закону №3038-VI).

Суд зазначає, що склад та зміст генерального плану населеного пункту визначаються державними будівельними нормами (ДБН).

За загальним правилом генеральний план складається з графічної та тестової частини (пояснювальна записка). Пояснювальна записка складається з аналітичної частини, обґрунтувань, пропозицій та додатків. До аналітичної частини генплану включають: характеристику стану території населеного пункту та наявних проблем її використання, аналіз відомостей про стан навколишнього природного середовища тощо.

До обґрунтувань і пропозицій генплану відносять зокрема: характеристику територій, необхідних для подальшого розвитку населеного пункту; обсяги житлового будівництва, напрямки розвитку вулично-дорожньої мережі, транспорту, інженерної інфраструктури; пропозиції щодо охорони навколишнього природного середовища, подолання та запобігання впливу проявів негативних природно-техногенних факторів для поліпшення життєвого середовища; опис перспективної планувальної структури та функціонального зонування територій; тощо.

Відповідно до ч. 3, 6, 7 ст. 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Розробником генерального плану населеного пункту може бути суб`єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України "Про архітектурну діяльність" та документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до абз. 1 ч. 15 ст. 17 Закону № 3038-VI доступ до матеріалів генерального плану населеного пункту, крім інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, не може обмежуватися. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування, внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру та містобудівного кадастру.

З аналізу вищезазначених приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що доступ до інформації, яка міститься в генеральному плані, однак відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, може обмежуватись.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Перелік, зміст і обсяг інформації генерального плану населеного пункту, яка підлягає віднесенню до інформації з обмеженим доступом у Законі не визначено.

Водночас, віднесення тієї чи іншої частини генерального плану населеного пункту до інформації з обмеженим доступом, державної таємниці належить до компетенції розробника такого генерального плану.

Відповідно до 86, 87, 89, 90 Типової інструкції № 736 перегляд документів з грифом "Для службового користування" проводиться з метою підтвердження наявності або відсутності в них відомостей, що становлять службову інформацію, не рідше ніж один раз на п`ять років.

Скасування грифа "Для службового користування" здійснюється за відсутності законних підстав для обмеження у доступі до службової інформації, які існували раніше.

Перегляд документів з грифом "Для службового користування" з метою можливого скасування грифа обов`язково здійснюється під час підготовки:

справ для їх передачі до архівного підрозділу (архіву) установи;

документів Національного архівного фонду для їх передачі на постійне зберігання до державних архівних установ, архівних відділів міських рад.

Рішення про скасування грифа "Для службового користування" чи його підтвердження приймається комісією з питань роботи із службовою інформацією установи - розробника документа або відповідною комісією установи-правонаступника чи установи вищого рівня, якщо установа - розробник документа припинила свою діяльність.

Рішення комісії з питань роботи із службовою інформацією оформляється протоколом, що підписується головою і секретарем комісії та набирає чинності з моменту затвердження протоколу керівником установи. У протоколі зазначаються види документів, їх реєстраційні дані, заголовки та номери за номенклатурою або описом справ, з яких знімається гриф "Для службового користування" або строк обмеження доступу до яких продовжено.

Витяг з протоколу або його засвідчена копія передається разом із справами до архівного підрозділу (архіву) установи, а у разі передачі документів Національного архівного фонду на постійне зберігання - до державних архівних установ, архівних відділів міських рад.

Про скасування грифа "Для службового користування" письмово повідомляються всі установи, яким надсилався такий документ. За потреби можуть надсилатися витяги з протоколу засідання комісії з питань роботи із службовою інформацією.

Отже, проектні організації (розробники генеральних планів) накладають на генплани грифи обмеження доступу: «Для службового користування» і «Таємно». При цьому, саме розробники такої проектної документації наділені повноваженнями щодо перегляди, накладених грифів, а не органи місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що Департамент архітектури та містобудування Вінницької міської ради 12.01.2017 звернувся з листом до директора ДП УДНДІПМ «Дніпромісто» ім. Ю.М. Білоконя Шпилевського І.І. із листом вих. №05-00-010-1512, в якому проінформував, що Вінницьке державне науково-виробниче підприємство «Геосистема», розробник топографічної основи М 1:5000, яка була використана при розробці «Проекту внесення змін до генерального плану м. Вінниця» зняла гриф обмеження доступу (ДСК) з топографічних планів М 1:2000 та М 1:5000 м. Вінниця в місцевій системі координат. Враховуючи вищевикладене Депаратамент просив повторно переглянути гриф обмеження доступу (ДСК) на матеріалах «Проекту внесення змін до генерального плану м. Вінниця».

На виконання вищезазначеного листа Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, ДП УДНДІПМ «Дніпромісто» ім. Ю.М. Білоконя надіслало акт перегляду грифу обмеження доступу на містобудівну документацію.

Відповідно до акту перегляду грифу обмеження доступу на містобудівну документацію, затвердженого директором ДП УДНДІПМ «Днапромісто» імені Ю.М. Білоконя 18.01.2017, експерта комісія у складі заступника директора, начальника ІПВ Голованя О.В. - голови комісії, заступника директора по науковій роботі, керівника центру ГІС Палехи Ю.М., начальника ремонтно-секретного сектору Арполенко І.І. , заступника начальника, головного інженера проектів ІПВ Мухи В.Г., керівника групи ІПВ Міщука О.А. - члена комісії та за участю начальника АПМ-1 Токаря В.О., розглянувши містобудівну документацію «Проект внесення змін до генерального плану м. Вінниця» розробленого в 2012 році встановила:

1. Згідно з протоколом від 16.09.2016 №2 засідання експертної комісії Вінницького державного науково-виробничого підприємства «Геосистема», щодо перегляду грифу обмеження доступу «Для службового користування» на топографічних планах М 1:5000 в місцевій системі координат, які являються основою при розробленні містобудівної документації понизити гриф «Для службового користування» до «Розсекречено» на переглянутих графічних матеріалах.

2. Враховуючи вимоги пп. 1-3 «Переліку відомостей, що становлять інформацію в Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України», затвердженого наказом Мінрегіону України від 16.09.2013 №452, підтвердити гриф обмеженого доступу «Для службового користування» на текстових матеріалах (пояснювальній записці).

З додатку №1 до Акту від 18.01.2017 вбачається, що з приводу ряду креслень та схем було прийнято рішення про пониження грифу з «ДСК» до «Розсекречено». Водночас, щодо пояснювальної записки (текстова частина генерального плану) підтвердженого гриф «Для службового користування».

Суд повторно зазначає, що ч. 15 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містить виключення щодо оприлюднення інформації, яка міститься в матеріалах генерального плану населеного пункту, яка належить до інформації з обмеженим доступом, тобто в тому числі інформації під грифом «Для службового користування».

Відтак, враховуючи те, що текстова частина генерального плану (пояснювальна записка) містить гриф «Для службового користування» у Вінницької міської ради були відсутні підстави для оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет текстової частини до Генерального плану м. Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 23.11.2007 №1498, зі змінами, затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 № 1140.

Водночас, суд зазначає, що в межах цієї справи не надається оцінка правомірності присвоєння доповідній записці до генерального плана м. Вінниця грифу «Для службового користування», оскільки це виходить за межі предмету позову (матеріально-правових вимог позивача до відповідача).

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтею 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань (далі - ЄСПЛ) щодо застосування окремих положень цієї Конвенції.

У рішеннях ЄСПЛ сформовано сталу практику стосовно поняття «в інтересах суспільства». Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ (рішення у справах «Ocalan v.», заява № 46221/99, пункт 168; «Former King of Greece and Others v. Greece» [GC], заява № 25701/94, пункт 89; «Iatridis v. Greece», заява № 31107/96, пункт 55 та ін.) дає підстави дійти висновку, що складовими принципу верховенства права Суд визнає, зокрема, збалансованість інтересів окремого індивіда з інтересами інших членів суспільства, принцип пропорційності, справедливий баланс між вимогами спільного (публічного) інтересу та захистом фундаментальних прав особи.

У справі «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11 та 2 інші, пункт 161) ЄСПЛ визначив поняття, які складають значний суспільний інтерес, зокрема, такі як: захист людського життя, здоров`я та навколишнього середовища, та вказав, що у цій справі національні суди встановили, що визнання виключних повноважень органів влади стосовно зупинення дії ліцензії заявника виправдовувалось суспільними інтересами, а тому заявник міг обґрунтовано вважати, що ці питання достатньою мірою охоплювалися усталеними повноваженнями органів (відповідальних за пожежну безпеку, безпеку на робочому місці та охорону здоров`я) для припинення діяльності конкретних гральних закладів у випадку небезпеки (пункт 65).

У справі «Kaminskas v. Lithuania» (заява № 44817/18), яка стосувалася рішення про знесення будинку заявника у зв`язку з тим, що будинок був незаконно збудований на ділянці, що належить до земель лісового фонду, ЄСПЛ дійшов висновку, що рішення про знесення переслідувало легітимні цілі, відповідало суспільним інтересам (пункт 53) та було необхідним у демократичному суспільстві. ЄСПЛ врахував складне становище заявника з огляду на його пенсійний вік, погане здоров`я та низький дохід (пункт 34), інтереси заявника із загальними інтересами суспільства у збереженні лісів та довкілля і зазначив, що ані вік заявника, ані інші особисті його обставини не можуть мати вирішального значення з урахуванням того, що заявник свідомо збудував будинок на охоронюваній ділянці без відповідного дозволу (пункт 64).

Відтак, з аналізу вищезазначеної практики ЄСПЛ вбачається, що органи державної влади, місцевого самоврядування зобов`язані дотримуватись балансу між інтересами суспільства та інтересами конкретної особи.

За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Положеннями частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької міської ради підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Вінницької міської ради щодо відмови громадській організації «Автомайдан Вінниччина» у наданні копії текстової частини до Генерального плану м. Вінниці, затверджено рішенням Вінницької міської ради від 23.11.2007 №1498, зі змінами, затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 № 1140, на запит щодо отримання публічної інформації від 15.05.2023.

Зобов`язати Вінницьку міську раду надати копію текстової частини до Генерального плану м. Вінниці, затверджено рішенням Вінницької міської ради від 23.11.2007 №1498, зі змінами, затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 № 1140, на запит щодо отримання публічної інформації від 15.05.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь громадській організації «Автомайдан Вінниччина» судовий збір в розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької міської ради.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Громадська організація "Автомайдан Вінниччина" (просп. Космонавтів, 3/20, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 39242743).

Відповідач: Вінницька міська рада (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 25512617).

Рішення суду сформовано: 02.01.2024.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна