Рішення

від 02.01.2024 по справі 300/3064/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" січня 2024 р. справа № 300/3064/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , як законного представника своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 , до Управління соціальної політики Коломийської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), як законний представник своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гресько Василь Васильович, звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціальної політики Коломийської міської ради (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо не виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи та зобов`язання здійснити з 01.08.2022 відповідне нарахування і виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 25.04.2022 ОСОБА_2 була взята на облік як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 . На підставі звернення матері, ОСОБА_2 та її матері, з 19.04.2022 було призначено допомогу на проживання як внутрішньо переміщеним особам в загальному розмірі 5000 грн. (2000 грн. - матері; 3000 грн. - дитині). При цьому, після 31.07.2022 було припинено виплату допомоги на проживання як внутрішньо переміщеним особам. Так, згідно відмови у виплаті допомоги зазначено, що до 19.04.2022 ОСОБА_1 перебувала на обліку в Департаменті соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради, тому, для продовження виплати матір повинна надати документи, що засвідчують її перебування до на території Донецької області. Однак, на думку представника позивача, відповідач необґрунтовано та протиправно припинив виплачувати допомогу на проживання ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеній особі з 31.07.2022, оскільки остання, як дитина, набула статусу внутрішньо переміщеної особи 25.04.2022 - вперше. Тобто, вона вперше розпочала обліковуватися як ВПО саме з цього часу і до 24.02.2022 вона такою не вважалась. Таким чином, станом на 24.02.2022 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 було місто Курахове, Донецької області, а своє фактичне місце проживання на місто Коломия Івано-Франківської області вона змінила 25.04.2022, тобто вже після 24.02.2022. Крім того, факт допущення порушення матір`ю позивачки вимог абзацу 7 пункту 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332 (наявність чинного статусу ВПО до 24.02.2022 року та неотримання щомісячної адресної допомоги) не може свідчити про одночасне порушення цих норм її дитиною, яка згідно законодавства має право на отримання такої грошової допомоги. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтями 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

13.06.2023 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто та подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

Відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.44). Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Згідно частини 6 статті 162, частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 13.12.2019 Івано-Франківським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ в Івано-Франківській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Івано-Франківськ народилася ОСОБА_2 , батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.14).

Згідно, довідки від 10.09.2021 № 2008/12-09 про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_2 з 10.09.2021 по теперішній час зареєстрована: АДРЕСА_2 (а.с.15).

ОСОБА_1 та її дитина ОСОБА_2 , є внутрішньо переміщеними особами з АДРЕСА_2 , та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками від 19.04.2022 № 2616-5001017176 та від 25.04.2022 № 2616-5001324216 відповідно(а.с.13, 16).

Згідно листа Коломийської міської ради від 28.11.2022 №Б/4396, на підставі заяви від 19.04.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам в розмірі 5000 грн. щомісячно з 01.03.2022 по 31.07.2022, для продовження виплати необхідно надати документи, що засвідчують перебування до 24.02.2022 на території Донецької області.

Листом від 19.01.2023 № Б/317, Коломийською міською радою, відмовлено в призначенні допомоги на проживання ВПО, надано відповідь згідно якої зазначено, що ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа, порушила законодавство (не повідомили про зміну місця проживання) продовжуючи перебувати на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про ВПО в м. Івано-Франківську з 09.10.2019 по 18.04.2022 та не отримувала допомогу згідно постанови від 01.10.2014 № 505, тому право на допомогу на проживання не має, оскільки не являєтесь повторно переміщеною особою.

Не погоджуючись із відмовою суб`єкта владних повноважень, ОСОБА_1 , як законний представник своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулася до суду з метою захисту порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VІІ (далі Закон України № 1207-VІІ) тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Згідно, статті 8 Закону № 1207-VII передбачено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Статтею 18 Закону України № 1207-VІІ передбачено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII.

У відповідності до статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (частина 1 статті 5 Закону № 1706-VII).

Статтею 14 Закону № 1706-VI передбачено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Таким чином, враховуючи наведені положення Закону № 1706-VII, прийняття законодавцем цього Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України.

Суд зазначає, що до 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" (далі Порядок №505).

Пунктом 2 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок №332, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), з прийняттям якої постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" втратила чинність.

Відповідно до пункту 1 Порядку №332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).

Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми є Підтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.

Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб.

Згідно п. 3 Порядку №332 допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану. Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року. Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється. Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

При цьому, суд звертає увагу, що виключний перелік осіб, яким не надається допомога на проживання, як внутрішньо переміщеним особам, визначений у п. 3 Порядку № 332.

Відповідно до п. 3 Порядку № 332 допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Таким чином, допомога на проживання не надається особам, які станом на 24 лютого 2022 року не отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання та які були обліковані як внутрішньо переміщені особи у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці 1 пункту 2 цього Порядку.

В свою чергу, в абзаці першому пункту 2 Порядку № 332 чітко визначено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 204-р Донецька та Одеська області входять до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Відтак суд зазначає, ОСОБА_2 як дитина ОСОБА_1 набула статусу внутрішньо переміщеної особи 25.04.2022, а тому саме з цього часу розпочала обліковуватися як внутрішньо переміщена особа вперше.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою з м. Курахове, Донецька область, що підтверджено довідкою від 25.04.2022 № 2616-5001324216, перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа в м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_2 у наданні щомісячної адресної допомоги, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 з підстави, що така не є повторно переміщеною особою.

Також, суд погоджується з доводами позивача про те, що факт допущення порушення ОСОБА_1 як матір`ю ОСОБА_2 вимог абзацу 7 пункту З Порядку не може свідчити про одночасне порушення цих норм її дитиною, яка згідно законодавства має право на отримання такої грошової допомоги.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 159 КАС України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Так частиною 4 вищезазначеної статті передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Як наслідок, за наявності формальної підстави для відмови в нарахуванні і виплаті допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи, відсутності подання відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку, що для належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Управління соціальної політики Коломийської міської ради здійснити ОСОБА_2 через її законного представника - ОСОБА_1 нарахування та виплату допомоги внутрішньо переміщеній особі в розмірі 3000,00 грн щомісячно на підставі Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 з 01.08.2022, з урахуванням проведених платежів, що відповідатиме об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім для ефективного судового захисту.

Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на результати вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень. Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

У зв`язку із тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціальної політики Коломийської міської ради щодо непроведення нарахування та виплати допомоги ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 як внутрішньо переміщеній особі на підставі Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 з 01.08.2022 в розмірі 3000 гривень щомісячно.

Зобов`язати Управління соціальної політики Коломийської міської ради здійснити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 через її законного представника - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахування та виплату допомоги внутрішньо переміщеній особі в розмірі 3000 гривень щомісячно на підставі Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 з 01.08.2022, з урахуванням проведених платежів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи: позивач - ОСОБА_1 як законного представник своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ); відповідач - Управління соціальної політики Коломийської міської ради (код ЄДРПОУ 03193399, вул. В`ячеслава Чорновола, 55, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78203).

Суддя Микитин Н.М.