Рішення

від 02.01.2024 по справі 420/27269/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27269/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 05 жовтня 2023 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» до Львівської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.05.2023 року № UА209170/2023/001517;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 04.05.2023 року №209000/2023/900314/2;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» понесені витрати на переклад документів у розмірі 5 630,00 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» судові витрати у повному розмірі.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Львівською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Львівською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

Відповідач відзив на позов до суд не подав.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 02 січня 2024 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

23.01.2023 року між ТОВ «ТОП Преміум» (Україна), як покупцем, та VARMORA GRANITO PVT LTD (Індія) як продавцем, було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №23012023-01, за яким продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується придбати Товар, зазначений у рахунках до цього Договору, та розрахуватися за товар відповідно до визначених умов у ст. 3 Договору. Основні умови купівлі - продажу погоджуються сторонами в цьому договорі та рахунках, які підписуються обома сторонами та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1. Договору сторони погодились, що товари, які продаються продавцем та купуються покупцем перераховані та описані в рахунках до цієї угоди, а рахунки стають невід`ємною частиною угоди. У рахунках сторони перераховують товари, що продаються продавцем та купуються покупцем, їх найменування, кількість, ціни, характеристики, індивідуальні ознаки, відомості про інші якості, що ідентифікують товар, а також в якості гарантії, що застосовується до товару, термін доставки товару. З моменту підписання сторонами рахунку до договору, покупець вважається таким, що підтвердив замовлення на товар (п.2.2. Договору).

Розділом 3 Договору визначений порядок розрахунків, а саме: п.3.2. покупець сплачує продавцю за товар передоплату у розмірі 30% вартості купівлі-продажу товару протягом 3 днів з дати підтвердження замовлення на товар. Покупець зобов`язується сплатити решту вартості товару не пізніше ніж протягом 15 днів з дати виставлення рахунку-фактури продавцем, якщо інше не домовлено сторонами у письмовій формі.

Відповідно до специфікації №1 до контракту № 23012023-01 від 23 січня 2023 року сторонами був узгоджений наступний товар: GLAZED VITRIFIED TILES 600Х600 мм.

Між ТОВ «Прайд Лоджистик» та ТОВ «ТОП Преміум» укладений Договір №01032023 від 01.03.2023 року на транспортно-експедиційні послуги (організації перевезення вантажів). Відповідно до умов п.1.1. Договору ТОВ «Топ Преміум» доручає, а експедитор приймає на себе обов`язок за винагороду та за рахунок Клієнта або вантажоодержувача виконувати або організовувати протягом дії цього Договору комплекс послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів Клієнта, а також діючи на підставі дозволу на митно-брокерську діяльність №АА002871 і відповідно до положення "Про діяльність митних брокерів на території України", бере на себе зобов`язання по митноброкерського обслуговування Клієнта в зоні діяльності митниці України.

Відповідно до довідки про транспортні витрати ТОВ «Прайд Ложистик» № 18/04-1 від 18.04.2023р. вартість перевезення для компанії ТОВ «ТопПреміум», Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82 оф.256, контейнери DFSU2668461, ХІNU1075010, СХDU1436664, ТСКU699079, FCGU2249232 по маршруту FОВ Мundra (Індія) - порт Гдиня до м/п Мостиська складає: 1) Морський фрахт від порту Мундра до порту Гдиня складає 211 775,34 грн. 2) Залізничне перевезення від порту Гдиня до м/п Мостиська складає 159 987,63 грн. Загальна вартість перевезення складає 371 762,97грн.

03.05.2023 року, з метою здійснення митного оформлення придбаної позивачем за контрактом № 23012023-01 від 23 січня 2023 року товару, декларантом позивача була подана електронна митна декларація № 23UА209170034153U4, у якій митна вартість визначена за ціною договору (контракту).

У графі 31 Митної декларації вказаний опис товару 1: Плитка з кам`яної кераміки, глазурована, з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас%: розміром 600x600мм:

FIORE WHITE - 2731,68 м2;

CALCUTTA SUPER WHITE - 2731,68 м2;

STATUARIO HELIX - 1362,24м2;

Виробник: VARMORA GRANITO PVT. LTD.

Торгівельна марка: немає даних;

Країна виробництва: ІN

Умови поставки (графа 20) FОВ IN MUNDRA, маса нетто (кг) 132720 (графа 38 ), валюта і загальна сума за рахунком - 31807,30 ЕUR (графа 22), обмінний курс 40,1066 ЕUR (графа 23), вартість - 1 647 445,63 грн. (графа 12 відомості про вартість), країна відправлення (графа 15) - Індія.

Разом з митною декларацією декларантом було подано наступні документи: Пакувальний лист (Расking list) б/н від 25.02.2023р., Рахунок-проформа (Proforma invoice) № VAR23/01/23/001 від 23.01.2023р., Рахунок-фактура (інвойс) (Соmmercial invoice) № ЕХ22230699 від 25.02.2023 р., Коносамент (Вill of lading) № МЕDUIF785576 від 14.03.2023 р., Автотранспортні накладні (Road consignment note) №5010 від 03.05.2023 р., №6664 від 03.05.2023 р., №8461 від 03.05.2023 р., №9079 від 03.05.2023 р., № 9232 від 03.05.2023р., Сертифікат про походження товару (Сеrtificate of origin) №GССІ/2023/016/0184705А/0019949 від 09.03.2023 р., Форми ТІF (міжнародне залізничне транзитне сполучення) (ТІF form) №№33946970, 33946971, 33946972, 33946991, 33946997 від 22.04.2023 р., Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 22.03.2023 р., Банківський платіжний

документ, що стосується товару б/н від 27.01.2023 р., Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №57 від 03.04.2023 р., Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №18/04-1 від 18.04.2023 р., Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №23012023-01 від 23.01.2023 р., Договір про надання послуг митного брокера (Договір (контракт) про перевезення) № 01032023 від 01.03.2023 р..

Листом № 04/05-1 від 04.05.2023 р. Декларант повідомив відповідача, що Декларантом був наданий повний пакет документів, а також надав до даного пакету прайс лист №б/н від 20.03.2023р. та специфікацію №1 від 23.01.2023 р., також відповідача було повідомлено, що більш додаткових документів надати не має можливості, за їх відсутності, та просив відповідача на підставі наданих документів, прийняти рішення про визначення митної вартості за ціною угоди з виробником товару № 23012023-01 від 23.01.2023р. в найкоротший термін, щоб уникнути додаткових витрат, пов`язаних з простоєм транспортного засобу.

Проте, за результатами розгляду декларації від №23UА209170034153U4 від 03.05.2023 р. та доданих до неї документів, відповідачем складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вартості товарів № UА209170/2023/001517.

На думку відповідача, подані позивачем разом з митними деклараціями документи містили розбіжності, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2023/001517 та прийняте рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом від 04.05.2023 року № UА209000/2023/900314/2.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідач прийшов до висновку, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 26 (ст.60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-УІ розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала Рішення митного органу № UА500020/2023/002517 від 23.02.2023 року. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Для ввезення товарів на митну територію України декларант подав нову митну декларацію № 23UА20917003 4495U2, з урахуванням вимог зазначеного Рішення про визначення митної вартості.

Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, таким, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

Так, у оскаржуваному рішенні зазначено, що під час розгляду документів було виявлено наступне, що відповідно до інвойсу № ЕХ22230699 від 25.02.2023 продавець поставляє товар на умовах FОВ IN MUNDRA Індія. Відповідно до Іncoterms термін FОВ Free on Board (Назва порту відвантаження) який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Зважаючи на викладене та відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості включаються такі витрати зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження,

вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до наданого рахунку № 57 від 03.04.2023 є вартість послуг з доставки вантажу морським транспортом та доставка залізницею. А послуги які надавались в порту призначення (розвантаження, обробка, зберігання та митне оформлення в порту призначення) не включені до цього рахунку та інші рахунки на ці послуги не подані чим порушено ч. 10 та 21 ст. 58 МКУ.

Суд вважає дане твердження відповідача необґрунтованим, оскільки відповідачу для підтвердження витрат на транспортування декларантом була надана, утому числі, довідка про транспортні витрати № 18/04-1 від 18.04.2023р., у якій чітко зазначено, що морський фрахт від порту Мундра до порту Гдиня складає 211 775,34 гри., що вже включає усі витрати, ризики та втрати, а отже в дану суму вже включено витрати зокрема на транспортування товару до порту ввезення на митну територію України, витрати на

навантаження, вивантаження та обробку товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України.

Також відповідачу був наданий рахунок №57 від 03.04.2023 р. з сумою послуги з фрахту - перевезення вантажу морським транспортом, наданий Коносамент (Вill of lading) № МЕDUIF785576 від 14.03.2023 р., Автотранспортні накладні (Road consignment note) №5010 від 03.05.2023 р., №6664 від 03.05.2023 р., №8461 від 03.05.2023 р., №9079 від 03.05.2023 р., № 9232 від 03.05.2023р., Форми ТІF (міжнародне залізничне транзитне сполучення) (ТІF form) №№33946970, 33946971, 33946972, 33946991, 33946997 від 22.04.2023 р.

Тобто всі необхідні документи, які передбачені МК України відповідачу були надані.

Крім того, позивач надав до суду для підтвердження інвойс компанії, які здійснювала морське перевезення вантажу та надавало термінальні послуги у порту призначення № UAEWI0088523 від 24.03.2023 р., який включає, у тому числі, пункт 8 (відвантаження з борту судна). Сума до сплати складає 5 791,18 доларів США, що відповідає сумі 211 775,34 грн. довідки про транспортні витрати №18/1 від 18.04.2023 р., яка була надана відповідачу (курс НБУ долару США-36,5686 грн./USD).

Щодо твердження відповідача, що відповідно до п. 4.1 від 23.01.2023 року № 23012023-01 вказано умови поставки ЕХW Гуджарат Індія, а у комерційному інвойсі від 25.02.2023 № ЕХ22230699 зазначено FОВ Мундра Індія. Дана розбіжність в документах впливає на величину складових митної вартості. Відповідно до ст. 3 контракту від 23.01.2023 № 23012023-01 та інвойсу на момент доставки товару в країну покупець мав здійснити 100% оплати за товар. До митного оформлення надано платіжні документи, які не містять всієї суми платежу. Таким чином факт передоплати є непідтверджений, що не відповідає умовам контракту, суд зазначає наступне.

Дійсно, контрактом №23012023-01 від 23.01.2023 р., зазначено, що товари продаються відповідно до умов міжнародної торгівлі ЕХW ІNCOTERM Гуджарат (Індія) (п.4.1 Договору). Але також, пунктом 1.1. даним Контрактом зазначено, що основні умови купівлі-продажу погоджуються Сторонами в цьому Договорі та Рахунках, які є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до п.2.2. Договору з моменту підписання Сторонами рахунку до Договору Покупець вважається таким, що підтвердив замовлення на товар.

Відповідно до інвойсу від 25.02.2023 № ЕХ22230699 та проф-інвойсу № VAR/23/01/23/001 від 23.01.2023р. Сторонами були погоджені умови поставки як FОВ Мундра Індія. Тобто Сторони дійшли згоди здійснити поставку товару на умовах FОВ, що підтверджується наданими документами - рахунками, які є невід`ємною частиною Договору. Отже, поставка товару та умови оплати були здійсненні на умовах FОВ Мундра Індія.

Крім того, між сторонами Контракту №23012023-01 від 23.01.2023р. була укладена додаткова угода №1 від 23.01.2023р., відповідно до якої Сторони домовились та погодили, що Товари продаються відповідно до умов міжнародної торгівлі FОВ ІNCOTERM Мундар (Індія), які є чинними на момент укладання даної угоди.

Щодо твердження відповідача, що з контракту від 23.01.2023 року № 23012023-01 та інвойсу на момент доставки товару в країну покупець мав здійснити 100% оплати за товар, а до митного оформлення надано платіжні документ, які не містять всієї суми платежу і отже факт передоплати є непідтверджений, що не відповідає умовам контракту, суд зазначає наступне.

По-перше, відповідно до п.3.2. Договору №23012023-01 від 23.01.2023р. покупець сплачує продавцю затовар передоплату в розмірі 30% вартості купівлі - продажу товару. Решту вартості товару покупець зобов`язується сплатити не пізніше ніж 15 днів з моменту виставлення рахунку фактури продавцем, якщо інше не домовлено сторонами в письмовій формі.

Відповідно до рахунку-проформи № VAR/23/01/23/001 від 23.01.2023р. сума

до сплати складає 77 292,00 євро. Рахунок - проформа є попереднім рахунком.

Позивач в свою чергу, виконуючи умови Контракту, здійснив платіж 27.01.2023 року на суму 5 000,00 євро, що підтверджується банківським платіжним документом № б-н від 27.01.2023р. Підстава для оплати зазначений рахунок - проформа № VAR /23/01/23/001 від 23.01.2023р. (рядок 70 Деталі оплати).

Також 22.03.2023р. позивач здійснив другий платіж на суму 30 000,00 євро, що також підтверджується банківським платіжним документом № б-н від 22.03.2023р. Підстава для оплати зазначений рахунок - проформа № VAR /23/01/23/001 від 23.01.2023р. (рядок 70 Деталі оплати).

Але, відповідно до рахунку-фактура (інвойс) № ЕХ22230699 від 25.02.2023 р. поставка Товару була зменшена і відбувалась на суму 31 807,30 євро.

Таким чином, на момент доставки товару в країну позивач здійснив 100% оплати за товар відповідно до контракту. Отже твердження відповідача, що факт передоплати є непідтверджений, що не відповідає умовам контракту, є хибним та повністю необґрунтованим.

Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.

Отже, доводи митного органу в цій частині також не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 26 (ст.60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-УІ розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала Рішення митного органу №UА500020/2023/002517 від 23.02.2023. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Посилання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним

кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

З наданих декларантом документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару, зокрема, ціна зазначена в Інвойсі відповідно до вимог Контракту. Також наявний платіжний документ, який підтверджує фактичну оплату вартості товарів. У поданих документах відсутні будь-які суперечності та неповнота, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару.

Відповідач лише формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими.

Ігноруючи положення чинного законодавства України відповідач прийняв оскаржувані Рішення та здійснив розрахунок митної вартості за резервним методом, обмежившись загальною фразою про те, що декларантом заявлені не повні відомості про митну вартість товару, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не вказав які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначив, чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами.

Отже вимога митниці щодо подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, є безпідставною, оскільки необхідній перелік документів, що підтверджують складові митної вартості товарів був наявний у митного органу.

Інших документів, затребуваних митницею надати декларантом позивача було неможливо, у зв`язку з їх відсутністю.

Таким чином митний орган має право витребувати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, але це право виникає лише в передбачених законом випадках, а саме: у разі якщо документи, що подаються декларантом містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або неповноту відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зазначені обставини митним органом, на думку суду, не було доведено.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція викладена у рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №809/1174/17 від 27.07.2018 року; №820/17417/14 від 21.02.2018 року.

При цьому, неподання документів, витребуваних митницею, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, оскільки для прийняття такого рішення митний орган повинен довести, що подані до митного оформлення документи в своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлення товару за методом, обраним декларантом. У ході розгляду документів такі обставини відповідачем не доведені.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Львівською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» до Львівської митниці є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» у загальній сумі 7 336,50 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 365 від 15.09.2023 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 04.05.2023 року №209000/2023/900314/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.05.2023 року № UА209170/2023/001517.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» суму сплаченого судового збору в розмірі 7 336 грн. 50 коп. (сім тисяч триста тридцять шість гривень п`ятдесят копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» (вул. Середня, буд. 47, кв. 36, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 42937846).

Відповідач: Львівська митниця (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ ВП 43971343).

Суддя С.О. Cтефанов