Рішення

від 03.01.2024 по справі 182/1298/23

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/1298/23

Провадження № 2/0182/95/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

03.01.2024 м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька -Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Дніпровського державного аграрно-економічного університету в особі відокремленого структурного підрозділу Нікопольський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що, на підставі платіжних доручень № 826 та № 827 від 28 листопада 2022 року, на рахунок відповідачки з рахунку позивача було помилково перераховано кошти в розмірі 3 500 грн. 00 коп. та 1 311 грн. 52 коп. В призначені платежу зазначена підстава: заробітна плата за другу половину листопада 2022 року. 30 листопада 2022 року вищезазначені платежі в підсистемі дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства - Казначейство» були оплачені, хоча відповідачка в трудових відносинах з позивачем не перебувала, жодних правочинів з нею не вчинялось, а тому дані кошти помилково були перераховані та набуті відповідачкою без правової підстави, оскільки Наказом № 164 від 01 листопада 2016 року відповідачку було звільнено. Після з`ясування всіх обставин, представником позивача на адресу відповідачки була направлена претензія щодо досудового врегулювання спору та в телефонному режимі відповідачку було повідомлено про помилкове зарахування коштів на її картковий рахунок і висунуто вимогу про добровільне повернення. Однак, відповідачка в добровільному порядку кошти в розмірі 4 811 грн. 52 коп. як безпідставно отримані повернути не бажає, тому змушені звернутись до суду і просять вищевказану суму стягнути в примусовому порядку. Крім цього, просять суд стягнути на свою користь відсотки за користування коштами в розмірі 346 грн. 03 коп., інфляційні нарахування в розмірі 106 грн. 63 коп. та 3% річних в розмірі 41 грн. 52 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн. 00 коп.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову(а.с.20-21).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідачка про розгляд справи була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення (а.с.24), однак, своїм правом, визначеним цивільно-процесуальним законодавством, не скористалась, відзив на позовну заяву на адресу суду від неї не надходив, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надала. Крім цього, відповідачку про розгляд справи було повідомлено на офіційному сайті «Судова влада» (а.с.22).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суддя враховує наступне.

Відповідно до ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).

Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під час розгляду даної справи, судом було забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості(стаття 129 Конституції України).

В розумінні ст.1 першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кошти на банківських рахунках заявника охоплюється поняттям «майно» заявника.

Крім того, під поняттям інше «майно» зазначається майно, що «становить економічну цінність», зокрема, необхідні для здійснення підприємницької діяльності дозволи чи ліцензії (cправа «Тре Тракторер Актіболаґ» проти Швеції» (Tre Traktorer Aktiebolag v. Sweden), рішення від 7 липня 1989 року, серія A, № 159).

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

За нормами ст.1212 ЦК Українио, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 1 ст.1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до п.1.23 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно п.1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

З позовної заяви вбачається, що, згідно з платіжним дорученням № 826 від 28 листопада 2022 року, платником в якому зазначено ВСП «Нікопольський фаховий коледж ДДЕУ», о 10:36:56 Державною казначейською службою м.Київ було здійснено перерахування в розмірі 3 500 грн. 00 коп. на р/р НОМЕР_1 Дніпропетровська АТ Ощадбанк м.Дніпро (а.с.5). Крім цього, згідно з платіжним дорученням № 827 від 28 листопада 2022 року, платником в якому зазначено ВСП «Нікопольський фаховий коледж ДДЕУ», о 10:36:56 Державною казначейською службою м.Київ було здійснено перерахування в розмірі 1 311 грн. 52 коп. на р/р НОМЕР_1 Дніпропетровська АТ Ощадбанк м.Дніпро (а.с.6). При цьому, позивачем в обґрунтування своїх вимог в позовній заяві, без належного підтвердження, містилось посилання на ту обставину, що отримувачем даних коштів є саме ОСОБА_1 , оскільки в призначенні платежу зазначено «Заробітна плата на 2 половину листопада 2022 року», однак, трудові відносини між ними були припинені і в період проведення вищевказаних платежів будь-які зобов`язання відсутні, оскільки відповідачку наказом № 164-к від 01 листопада 2016 року було звільнено.

Частиною 1 ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що розрахунковий рахунок безпосередньо належить відповідачці по справі, проте, будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, на підтвердження факту належності саме відповідачці вищезазначеного карткового рахунку, позивачем до суду надано не було та в матеріалах справи будь-які докази з цього приводу відсутні. При цьому, в рамках розгляду даної справи, докази які б свідчили про безпосередній факт належності відповідачці по справі даного розрахункового рахунку позивачем надано не було, як і не було подано відповідних клопотань або заяв, які б свідчили про той факт, що позивач позбавлений можливості вчинити дії щодо подання цих доказів. Тобто, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, однак, позивач даними можливостями не скористався. Таким чином, суд приходить до висновку, що учасники справи розпорядилися своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Частиною 7 ст.81 ЦПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що доводи позивача про те, що грошові кошти були перераховані (списані з його розрахункового рахунку) на належний саме відповідачці картковий рахунок не знайшли своє підтвердження та є такими, що ґрунтуються на припущеннях. Тому, у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів з відповідачки по справі слід відмовити за недоведеністю.

Так як позивачу у задоволенні позову відмовлено повністю, то не підлягає стягненню з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, що відповідає положенням ч.1 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 78, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст.1212, 1213 ЦК України, ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Дніпровського державного аграрно-економічного університету в особі відокремленого структурного підрозділу Нікопольський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових кошті - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал