Рішення

від 10.08.2023 по справі 909/271/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2023 м. Івано-ФранківськСправа №909/271/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Матенчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури

(вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018)

в інтересах держави в особі Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області

(вул. Франка, 57, смт. Яблунів, Косівського р-н, Івано-Франківська обл., 78621)

до Косівського районного підприємства "Райагроліс"

(вул. Незалежності, 48-Б, с. Смодна, Косівський р-н, Івано-Франківська обл., 78607)

про відшкодування 117 360,00 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу

за участю представників:

від Івано-Франківської обласної прокуратури: Чернописька Г.О. - прокурор;

від позивача: не з`явилися;

від відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області (далі - Яблунівська селищна рада, позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом (вх.№3448/23 від 22.03.2023) до Косівського районного підприємства "Райагроліс" (далі - КРП "Райагроліс", відповідач) про відшкодування 117 360,00 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 684,00 грн судового збору.

Дії суду щодо розгляду справи

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено засідання з розгляду справи по суті на 02.05.2023. Дана ухвала надіслана сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, в Електронний кабінет та на електронну пошту.

02.05.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті з`явились прокурор та представник позивача; у зв`язку з неявкою представника відповідача прокурором заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд задовольнив та відклав розгляд справи по суті на 30.05.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що прокурор та представник позивача повідомлені у судовому засіданні під розписку, а відповідач - ухвалою-повідомленням про судове засідання.

22.05.2023 до суду від відповідача надійшла заява від 17.05.2023 №78/05 (вх.№7715/23), в якій просив розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача та прийняти рішення на розсуд суду.

24.05.2023 до суду від прокурора надійшло клопотання від 23.05.2023 №12-215вих-23 (вх.№7869/23) про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у щорічній відпустці.

30.05.2023 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 11.07.2023 призначено наступне судове засідання з розгляду справи по суті на 10.08.2023.

20.07.2023 та 27.07.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшли заяви від 20.07.2023 №438/07-41 (вх.№10579/23; не підписана КЕП) та від 27.07.2023 №455/07-41 (вх.№10973/23; не підписана КЕП), в яких позивач просив суд здійснювати розгляд справи без участі його представника та не заперечував щодо задоволення позовних вимог.

07.08.2023 до суду від відповідача надійшла заява від 02.08.2023 №108/08 (вх.№11421/23), в якій просив розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача та прийняти рішення на розсуд суду.

10.08.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті з`явився прокурор, яким подано клопотання про поновлення строку для подання доказів до матеріалів справи 10.08.2023 №12-376вих-23 (вх.№11637/23); судом поновлено прокурору строк для подання доказів та прийнято їх до розгляду (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

За наслідками розгляду справи судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позиції сторін

Позиція прокурора. Позовні вимоги мотивовано тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №12021090000000212 від 15.05.2021, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 Кримінального кодексу України, встановлено факт порушенням норм Лісового кодексу України, зокрема, незаконної порубки 98 сухостійних, сироростучих та вітровальних дерев різних порід службовими особами КРП "Райагроліс", які були здійснені в кварталі 15 виділ 2 та 6 Нижньоберезівського лісництва КРП "Райагроліс", що входять до території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення НПП "Гуцульщина", чим завдано лісу шкоду, яку відповідач, як лісокористувач, повинен перерахувати у фонд охорони навколишнього природного середовища.

Як на правову підставу заявлених вимог прокурор посилається на ст. 1, 7, 8, 17, 19, 63, 64, 67, 68, 69, 86, 90, 100, 105, 107 Лісового кодексу України; ст. 5, 40, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; ст. 9-1, 14, 21, 53, 64 Закону України "Про природно-заповідний фонд"; ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Яблунівської селищної ради прокурор зазначає нездійснення уповноваженим органом заходів щодо стягнення у судовому порядку заподіяної КРП "Райагроліс" шкоди, у зв`язку з чим наявні підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Позиція позивача. Позивач позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі, про що зазначив у заявах від 20.07.2023 №438/07-41 (вх.№10579/23 від 20.07.2023) та від 27.07.2023 №455/07-41 (вх.№10973/23 від 27.07.2023).

Позиція відповідача. Відповідач у встановлений судом відповідно до ГПК України строк відзиву на позов не надав, а щодо задоволення позовних вимог посилався на розсуд суду, про що зазначив у заявах від 02.08.2023 №108/08 (вх.№11421/23 від 07.08.2023) та від 17.05.2023 №78/05 (вх.№7715/23 від 22.05.2023).

Відповідач у судові засідання жодного разу свого представника не направив, проте подав заяви про розгляд справи без його участі.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву у встановлений судом відповідно до ГПК України строк не скористався, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи на підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Обставини справи, встановлені судом

1) Указом Президента України від 14.05.2002 №456/2002 створено Національний природний парк "Гуцульщина" (далі - НПП "Гуцульщина") як об`єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Загальна площа земель НПП "Гуцульщина" становить 32 271 га, у тому числі:

- 7 606 га земель, що мають бути надані парку в постійне користування (додаток №1) ;

- 24 665 га земель, що включаються до складу без вилучення у землекористувачів (додаток №2).

Згідно з додатком №2 до Указу Президента України "Про створення НПП "Гуцульщина" від 14.05.2002 №456/2002 до складу НПП "Гуцульщина" без вилучення у землекористувача ввійшли землі КРП "Райагроліс" площею 9 893 га, а саме: Великорожинське, Кобаківське, Рожинське, Пістинське Яблунівське лісництво.

За актом приймання-передачі матеріальних цінностей від 23.08.2002 зазначені землі лісового фонду передані землекористувачем - КРП "Райагроліс" без їх вилучення в останнього в постійне користування НПП "Гуцульщина".

Відповідно до додатка №7 до акта приймання-передачі матеріальних цінностей від 23.08.2002 без вилучення до складу НПП "Гуцульщина" включено, серед іншого, 15 квартал Яблунівського лісництва (яке в подальшому перейменовано на Нижньоберезівське лісництво).

20.05.2011 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області видано Охоронне зобов`язання №306, згідно з яким землекористувачу - КРП "Райагроліс" передано під охорону заповідний об`єкт загальнодержавного значення - НПП «Гуцульщина» (землі без вилучення) площею 9 893 га, який входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною (а.с. 57).

2) 07.12.2017 Яблунівською селищною радою об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області прийнято рішення 1 сесії 7 демократичного скликання №9-І/2017 "Про реорганізацію Яблунівської селищної ради, Стопчатівської, Уторопської, Лючанської, Акрешорської, Текучанської сільських рад" (а.с. 110-111):

- розпочато процедуру реорганізації юридичних осіб шляхом приєднання до Яблунівської селищної ради таких сільських рад: Стопчатівської, Уторопської, Лючанської, Акрешорської, Текучанської сільських рад;

- визначено, що Яблунівська селищна рада є правонаступником активів і пасивів (зобов`язань) органів місцевого самоврядування територіальних громад, що об`єдналися.

18.11.2019 КРП "Райагроліс" надало Державній екологічній інспекції Карпатського округу інформацію щодо розподілу території підприємства в межах адміністративних територій та сільських рад у розрізі лісництв, кварталів, виділів (лист від 18.11.2019 №284/11). У витязі з форми №6-зем (розподіл земель КРП "Райагроліс" по сільських радах станом на 01.10.2008) зазначено, що квартал 15 Нижньоберезівського лісництва (де вчинено незаконну рубку) відноситься до Акрешорської сільської ради (а.с. 112-117).

12.06.2020 прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України №714-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Івано-Франківської області", згідно з яким до території Яблунівської територіальної громади входить територія Акрешорської територіальної громади.

3) 19.03.2020 КРП «Райагроліс» звернулося до Департаменту екомережі та природно-заповідного фонду Міністерства енергетики та захисту довкілля України з листом №33/03, в якому просило затвердити ліміт на використання природних ресурсів на 2020 рік (а.с. 48).

22.04.2020 Міністерство енергетики та захисту довкілля України (Мінекоенерго) повідомило КРП "Райагроліс" про те, що Мінекоенерго не має повноважень прийняти до розгляду зазначений проєкт ліміту (лист №26/1.9-14.3-10169; а.с. 49).

23.09.2020 КРП «Райагроліс» повторно звернулося до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовікілля) з листом №132/09, в якому просило затвердити ліміт на використання природних ресурсів на 2020 рік, який направлений ще 19.03.2020 №33/03 (а.с. 50).

19.10.2020 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовікілля) листом №25/2-11/7726-20 повернуло КРП «Райагроліс» проєкт ліміту з додатками для приведення його у відповідність до вимог Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (у новій редакції) (а.с. 51).

07.05.2021 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовікілля) повідомило Слідче управління Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про те, що користувачу - КРП "Райагроліс" не затверджувалися ліміти на використання природних ресурсів у межах НПП «Гуцульщина» на 2020 рік (лист №25/7-11/9482-21; а.с. 52).

4) 06.10.2021 Косівський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області повідомив начальника Державної екологічної інспекції Карпатського регіону про те, що поліцією проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120210900000000212 від 19.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем). У даному кримінальному провадженні виникла необхідність у проведенні огляду місця події, а саме огляду лісового масиву Нижньоберезівського лісництва КРП "Райагроліс" за участю спеціаліста Державної екологічної інспекції Карпатського регіону в Івано-Франківській області (лист №6069/108/53/02-2021; а.с. 27).

08.10.2021 слідчим слідчого відділу Косівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Ватаманюком В.В., за участю державного інспектора ОМПС Карпатського округу Кейван Д.М., лісничого Нижньоберезівського лісництва КРП "Райагроліс" Коломийчука В.Д. в межах кримінального провадження проведено огляд місця події, про що складено відповідний протокол огляду місця події від 08.10.2021 (а.с. 28-31).

Проведеним оглядом встановлено, що лісові масиви КРП "Райагроліс" Нижньоберезівського лісництва (квартал 15 виділ 6 та 2) знаходяться в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення НПП "Гуцульщина" без вилучення.

У ході огляду виділу 6 було виявлено:

- 29 пнів сухостійних дерев породи "ялина", діаметрами: 21, 32, 26, 22, 32, 22, 20, 35, 26, 24, 24, 26, 24, 16, 16, 20, 37, 22, 20, 24, 16, 21, 16, 38, 26, 42, 30, 26, 38 см;

- 10 пнів сироростучих дерев породи "ялина", діаметрами: 37, 38, 40, 35, 38, 40, 36, 48, 24, 22 см;

- 6 пнів вітровальних дерев породи "ялина", діаметрами: 30, 22, 32, 32, 38, 30 см;

- 5 пнів сироростучих дерев породи "вільха сіра", діаметрами: 27, 21, 18, 16, 17 см.

У ході оглядувиділу 2 було виявлено:

- 36 пнів сухостійних дерев породи "ялина", діаметрами: 41, 37, 27, 31, 27, 40, 18, 27, 30, 16, 21, 32, 26, 20, 26, 29, 30, 18, 15, 36, 21, 29, 20, 22, 25, 21, 22, 21, 24, 15, 27, 15, 20, 29, 21, 22 см;

- 8 пнів сироростучих дерев породи "ялина", діаметрами: 32, 27, 28, 34, 37, 25, 25, 20 см;

- 4 пні вітровальних дерев породи "ялина", діаметрами: 28, 19, 18, 16 см.

При цьому під час огляду встановлено, що рубка вказаних вище дерев здійснювалася на підставі лісорубного квитка №22 (серія ІФ ЛРК №005944), виданого 12.11.2020 (а.с. 55-56) та пні за своїми зовнішніми ознаками можуть свідчити, що їх зрубано у період видачі лісорубного квитка, тобто у листопаді 2020 року.

Також незаконна рубки лісу по Нижньоберезівському лісництві КРП «Райагроліс» зафіксована у відомості №1 обліку пнів незаконно зрубаних дерев на території лісового фонду кварталу 15 виділу 6 від 08.10.2021 та відомості №2 обліку пнів незаконно зрубаних дерев на території лісового фонду кварталу 15 виділу 2 від 08.10.2021, які підписані особами, що здійснювали огляд (а.с. 32-33).

Згідно з висновком експерта Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №2172/21-28/2226-2230/21-28 від 14.12.2021, складеного за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12021090000000212, загальний розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев у кварталі 15 виділах 2 та 6 Нижньоберезівського лісництва КРП "Райагроліс", становить 117 360,00 грн (а.с. 34-47).

Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування

І. Щодо представництва прокуратурою інтересів держави

1.1. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;

- частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Водночас необхідно відзначити, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм та судової практики стосовно представництва прокурором держави в суді, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

При цьому в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 05.10.2022 у справі №923/199/21.

1.2. Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України в випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або в державних чи суспільних інтересах.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 (п. 35), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п. 81), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (п. 76), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (підп. 8.17) і №922/1830/19 (підп. 7.2), від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (підп. 8.6)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (п. 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п. 81), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (підп. 8.18) і № 922/1830/19 (підп. 7.3), від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (підп. 8.6)).

Ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі (висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (п. 55), від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (підп. 8.7)).

Отже, міська, сільська, селищна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади як складника інтересів держави, пов`язаних як з надходженням коштів до місцевого бюджету, так і з законним та ефективним їх витрачанням.

Враховуючи те, що правопорушення у сфері охорони навколишнього природного середовища сталося на території Яблунівської територіальної громади, тому заподіяна шкода підлягає стягненню до фонду охорони навколишнього природного середовища цієї територіальної громади.

Відтак, Яблунівська селищна рада є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

1.3. Івано-Франківською обласною прокуратурою повідомлено Яблунівську селищну раду листом від 21.02.2023 №12-66вих-23 про факт порушення природоохоронного законодавства та завдання навколишньому природному середовищу шкоди на загальну суму 117 360,00 грн внаслідок незаконної рубки дерев, вчиненої на території Нижньоберезівського лісництва КРП "Райагроліс"(а.с. 53).

У відповідь Яблунівська селищна рада листом від 01.03.2023 №149а/07-41 повідомила Івано-Франківську обласну прокуратуру, що кошти у розмірі 117 360,00 грн шкоди КРП "Райагроліс" до бюджету Яблунівської селищної ради не сплачувались та радою не вживалися заходи щодо відшкодування шкоди, у т.ч. шляхом звернення до суду з позовом до КРП "Райагроліс" (а.с. 54).

Таким чином, до відома прокурора доведено, що КРП "Райагроліс" не відшкодувало завдану шкоду навколишньому природному середовищу (що є порушенням інтересів держави), а органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах (Яблунівською селищною радою) не вживалися заходи щодо відшкодування шкоди, в т.ч. судовий захист (що є підтвердженням відсутності належних заходів для захисту інтересів держави).

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із даним позовом.

Про представництво інтересів держави в суді Івано-Франківською обласною прокуратурою повідомлено Яблунівську селищну раду листом від 14.03.2023 №12-102вих-23 (а.с. 65-66).

Відтак, прокурором було дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

ІІ. Щодо розгляду справи по суті

2.1. Загальні положення про майнову шкоду

Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової шкоди.

Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 ЦК України.

Положеннями ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для настання деліктної відповідальності відповідно до ст. 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

2.2. Щодо охорони лісів

2.2.1. Відповідно до ст. 16, 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

КРП "Райагроліс" є постійним лісокористувачем Нижньоберезівського лісництва (попередня назва - Яблунівське лісництво) Косівського району Івано-Франківської області.

2.2.2. Згідно з ч. 2, 3 ст. 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Частиною 2 ст. 19 ЛК України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

За приписами ст. 86 ЛК України організація і забезпечення охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, та покладається на власників лісів та постійних лісокористувачів.

2.3. Щодо шкоди навколишньому природному середовищу

У силу ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону (ч. 1 ст. 105 ЛК України).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Згідно зі ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі № 906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

Також Верховний Суд звертає увагу, що для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев (п. 69 постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22).

2.4. Щодо використання лісових ресурсів

2.4.1. У статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі Закон про НПС) та статті 65 ЛК України встановлено, що використання природних ресурсів (лісових ресурсів) в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів (лісових ресурсів).

У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах (ч. 3 ст. 38 Закону про НПС).

У порядку спеціального використання лісових ресурсів можуть здійснюватися такі види використання: (1) заготівля деревини; (2) заготівля другорядних лісових матеріалів; (3) побічні лісові користування; (4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт. Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети. Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 67 ЛК України).

Відповідно до п. "в" ст. 41 Закону про НПС одним з економічних заходів забезпечення охорони навколишнього природного середовища є встановлення лімітів використання природних ресурсів.

2.4.2. КРП "Райагроліс" віднесено до землекористувачів, землі яких включені до складу Національного природного парку "Гуцульщина" з вилученням та без вилучення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (далі Закон про ПЗФ) такі природні території та об`єкти як природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища належать до природно-заповідного фонду України.

Згідно зі ст. 5 Закону про НПС ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону про ПЗФ, ЛК України та інших актів законодавства (ст. 100 ЛК України).

Стаття 9-1 Закону про ПЗФ передбачає спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а саме:

- таке використання здійснюється (1) в межах ліміту та (2) на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду (ч. 1);

- таке використання у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів (ч. 3);

- таке використання у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади АРК з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями (ч. 4).

Також згідно з п. "д" ч. 1 ст. 20-4 Закону про НПС видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства належить до компетенції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері охорони навколишнього природного середовища.

При цьому дозвіл видається після затвердження лімітів протягом місяця з моменту подання клопотання (ч. 11 ст. 9-1 Закону про ПЗФ).

Підставами для відмови у видачі дозволу є, зокрема, відсутність затвердженого в установленому порядку ліміту (ч. 8 ст. 69 ЛК України, ч. 11 ст. 9-1 Закону про ПЗФ).

Однак приписами ст. 69 ЛК України встановлено, що:

- спеціальним дозволом на спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці є лісорубний або лісовий квиток (ч. 1);

- спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства АРК, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (ч. 2).

- спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами (ч. 3);

- спеціальний дозвіл на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства, видається власниками лісів або постійними лісокористувачами (ч. 5).

Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 9-1 Закону про ПЗФ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 №459 "Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і встановлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення» затверджено:

1) Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення (далі Положення про ліміти). Ліміти спеціального використання лісових ресурсів встановлюються у порядку, визначеному ЛК України (п. 2 Положення про ліміти).

2) Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду (далі - Положення про дозволи). Це положення визначає порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, крім лісових та водних ресурсів, підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Видача дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється відповідно до Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів (п. 1 Положення про дозволи).

Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів", діючої на час спірних правовідносин (далі Порядок №761). Дію зазначеної постанови зупинено з 17.11.2023 по 01.06.2025.

Порядком №761 передбачено таке:

- лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів (п. 2);

- лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства АРК, територіальними органами Держлісагентства на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки (п. 3);

- лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем для: (1) заготівлі другорядних лісових матеріалів; (2) здійснення побічних лісових користувань; (3) використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування (п. 8).

Таким чином, ліміт на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (2019 26.05.2020 - Міністерством енергетики та захисту довкілля України (Мінекоенерго); з 27.05.2020 - Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля)).

Водночас спеціальний дозвіл на спеціальне використання лісових ресурсів - лісорубний квиток на час спірних правовідносин (листопад 2020 р.) видавався територіальними органами Держлісагентства.

2.5. Щодо спеціального використання лісових ресурсів відповідачем

Як встановлено судом, постійному лісокористувачу - КРП "Райагроліс" на 2020 рік не було затверджено ліміти на спеціальне використання лісових ресурсів в межах природно-заповідного фонду НПП "Гуцульщина" та, відповідно, не міг бути виданий дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів.

Водночас за відсутності правових підстав постійний лісокористувач - КРП "Райагроліс" видав собі лісорубний квиток №22 від 12.11.2020 серії IФ ЛРК 005944.

На підставі цього лісорубного квитка службові особи КРП "Райагроліс" здійснили вирубку 98 дерев різних порід в кварталі 15 в виділах 2 та 6 Нижньоберезівського лісництва Косівсього району Івано-Франківської області, що входять до території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - НПП Гуцульщина.

Отже, рубка 98 дерев в межах природно-заповідного фонду України є незаконною, внаслідок чого навколишньому природному середовищу завдано шкоди на загальну суму 117 360,00 грн.

Зазначений факт встановлений під час огляду місця події в межах кримінального провадження №120210900000000212 і зафіксовано в протоколі огляду місця події від 08.10.2021, у відомостях №1 обліку пнів незаконно зрубаних дерев на території лісового фонду кварталу 15 виділ 6 від 08.10.2021 та №2 обліку пнів незаконно зрубаних дерев на території лісового фонду квартал 15 виділ 2 Нижньоберезівського лісництва КРП "Райагроліс".

Вищевказані обставини справи, встановлені судом, не заперечуються відповідачем - КРП "Райагроліс".

Таким чином, у даному випадку має місце порушення відповідачем як постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу в межах природно-заповідного фонду (національного природного парку).

Висновок суду

На підставі вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у розмірі 117 360,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Звертаючись з позовом до суду, прокурором сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №401 від 16.03.2023 (а.с. 67).

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Інші судові витрати сторони до відшкодування суду не заявляли.

Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області до Косівського районного підприємства "Райагроліс" про відшкодування 117 360,00 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу - задовольнити.

2. Стягнути з Косівського районного підприємства "Райагроліс" (вул. Незалежності, 48-Б, с. Смодна, Косівський р-н, Івано-Франківська обл., 78607; ідентифікаційний код 13658480) на користь Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області (вул. Франка, 57, смт. Яблунів, Косівського р-н, Івано-Франківська обл., 78621; ідентифікаційний код 04354255) 117 360,00 грн (сто сімнадцять тисяч триста шістдесят гривень) шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

3. Стягнути з Косівського районного підприємства "Райагроліс" (вул. Незалежності, 48-Б, с. Смодна, Косівський р-н, Івано-Франківська обл., 78607; ідентифікаційний код 13658480) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 03530483) 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.12.2023 (з урахуванням тимчасової втрати працездатності та відпустки).

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяТ.Е. Валєєва