Рішення

від 03.01.2024 по справі 914/3109/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.2024 Справа № 914/3109/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз», м.Кривий Ріг Дніпропетровської області,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мазепи Андрія Івановича, м. Трускавець Львівської області,

про стягнення 25'615,88 грн заборгованості,

Суддя Б. Яворський.

Справа розглядалась без виклику сторін..

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз» до Фізичної особи-підприємця Мазепи Андрія Івановича про стягнення 25'615,88 грн заборгованості за договором №219/20 про надання послуг від 01.12.2020, з яких: 18'810,00 грн основний борг, 1'060,58 грн 3% річних та 5'745,30 грн втрат від інфляції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 18.10.2023 року справу №914/3109/23 передано на розгляд судді Б. Яворському.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю суддя Б. Яворський у період з 19.10.2023 по 06.11.2023 перебував на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.11.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. Суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав, а також повідомив сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати у строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду були надіслані за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та повернута засобами поштового зв`язку із зазначенням у довідці про повернення «за закінченням терміну зберігання». Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19). Відтак, в розумінні ст. 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.

13.11.2023 позивач подав заяву (вх.№ 27502/23) про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, просить стягнути з відповідача 3'200,00 грн витрат на правову (правничу) допомогу. До заяви долучено копію договору про надання правової (правничої) допомоги №01/03-22 від 01.03.2022; акта №18 приймання-передачі послуг від 27.10.2023, платіжної інструкції №3060 від 30.10.2023 на суму 3'200,00 грн, а також докази надіслання заяви з додатками відповідачу.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч.2 та ч.8 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01 грудня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича фірма "Ремтехгаз" (замовник) та фізичною особою-підприємцем Мазепою Андрієм Романовичем (виконавець) укладено договір №219/20 про надання послуг з додатком (специфікацією), відповідно до умов якого за завданням замовника виконавець надає замовнику послуги будівельно-монтажних робіт за адресою м. Трускавець, вул. Стебницька, 73, на умовах, визначених цим договором, а саме: виконавець надає замовнику послуги з монтажу бетонної підлоги (360 м.кв.) вартістю 157'499,00 грн.

Обов`язки виконавця погоджені сторонами у розділі 2 договору, зокрема, якісно та вчасно надати передбачені у п. 1.2 договору послуги замовнику.

Загальна вартість послуг визначається сторонами згідно додатка №1 до договору (кошторис) і фіксується в актах про надані послуги. Замовник виплачує виконавцю суму за надані послуги на основі виставленого рахунку, після чого виконавець надає акт про надані послуги (п.4.1 та 4.3 договору).

Згідно п.7.2 договору такий набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

01.12.2020 сторонами також підписано додаток №1 до договору про надання послуг (специфікацію №1) на загальну вартість 157'499,00 грн.

01.12.2020 відповідачем виставлено рахунок-фактуру №1 за монтаж 170 кв.м. бетонної підлоги на загальну суму 71'400,00 грн.

Позивачем на виконання умов укладеного договору та згідно рахунку-фактури відповідача №1 від 01.12.2020 перераховано 71'400,00 грн. попередньої оплати, про що свідчить копія платіжного доручення платіжного доручення №4761 від 24.12.2020 на суму 35'700,00 грн та №524 від 06.01.2021 на суму 35'700,00 грн.

06.04.2021 у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивачем було надіслано претензію №154 з вимогою про повернення суми передоплати за монтаж бетонної підлоги в сумі 71'400, 00 грн, а також додано акт звірки взаєморозрахунків згідно договору від 06.04.2021 на суму 71'400,00 грн, який підписано відповідачем. 26.04.2021 відповідачем надіслано лист-гарантію та графік сплати заборгованості.

Позивач стверджує, що відповідач взятих на себе обов`язків не виконав, до надання послуг з монтажу підлоги не приступив, повернув на рахунок позивача 52'590,00 грн (останній платіж було здійснено 22.11.2021). Залишок заборгованості становить 18'810,00 грн.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 5'745,30 грн. інфляційних збитків, 1'060,58 грн. 3% річних.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору №219/20 про надання послуг від 01.12.2020.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у повному обсязі та у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання щодо оплати за послугу, яка мала бути виконана відповідачем, згідно із п.1.2 договору. Останній не виконав своїх зобов`язань за договором, а також не повністю повернув суму попередньої оплати. Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 18'810,00 грн. залишку здійсненої попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки матеріалами справи станом на момент звернення позивача із позовною заявою до суду підтверджувалась наявність заборгованості, то позивач вправі заявити вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає заявлені позивачем 5'745,30 грн. інфляційних збитків та 1'060,58 грн. 3% річних.

Оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, докази повернення відповідачем попередньої оплати відсутні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 861 від 10.10.2023 на суму 2'684,00 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

У позовній заяві позивач зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу складатимуть 800 грн., за 1 годину роботи адвоката, орієнтовна кількість - 4 годин, загалом 3 200 гривень.

13.11.2023 позивач подав заяву про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, просив стягнути з відповідача 3'200,00 грн витрат на правову (правничу) допомогу. На підтвердження понесених витрат подав копію договору про надання правової (правничої) допомоги №01/03-22 від 01.03.2022; акта №18 приймання-передачі послуг від 27.10.2023 та копію платіжної інструкції №3060 від 30.10.2023 на суму 3'200,00 грн., а також ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС№1234248 від 10.10.2023.

01.03.2022 між ТОВ "ТВФ "Ремтехгаз" (клієнт) та Адвокатським бюро «Яцків і партнери» укладено договір про надання правової допомоги №01/03-22. Предметом договору є надання адвокатським бюро правової допомоги клієнту забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі, зокрема, проте не обмежуючись, позивача, відповідача, третьої особи в цивільному, адміністративному, кримінальному чи господарському провадженні, а також в статусі боржника чи стягувана; для надання правової допомоги клієнту, адвокатське бюро призначає адвоката Яцківа Ігоря Миколайовича (розділ 1 договору).

Згідно з п. 4.2 вартість послуг за цим договором визначаються актом приймання-передачі послуг, виходячи з кількості затрачених адвокатським бюро годин на виконання умов даного договору. При цьому сторони домовились, що одна година роботи оплачується у розмірі 800 грн. Оплата проводиться на підставі приймання-передачі послуг, що підписуються сторонами даного договору, а термін оплати за надані послуги не пізніше 10 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі.

27.10.2023 сторони підписали акт приймання-передавання послуг №914/3109/23 до договору №1/03-22 від 01.03.22, згідно з яким адвокатом було надано правову допомогу у вигляді виконання робіт з погодинною їх оплатою, а саме: збирання та аналіз доказів для встановлення наявності обставин, які мають значення для вирішення справи (2 год); написання позовної заяви, здійснення розрахунку інфляційних збитків, 3% річних; формування та виготовлення (копіювання, роздрук) позовних матеріалів та їх копій; надсилання поштовим зв`язком відповідачу та в суд (2 год).

30.10.2023 ТОВ "ІВФ "Ремтехгаз" оплатило адвокату 3'200,00 грн. за надання правової допомоги за договором від 01.03.2022, що підтверджується копією платіжної інструкції №3060.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.4 ст.129 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатським об`єднанням укладено договір про надання правової допомоги, проведена оплата за надання таких послуг.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на предмет договору об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги у зв`язку із вирішенням спору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 09.12.2021 у справі №922/3812/19).

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані клопотання, передбачені ст.126 ГПК України, а також докази неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката. Натомість витрати позивача на правову допомогу підтверджуються наявними матеріалами.

Оскільки суд задоволив позовні вимоги у повному обсязі, а заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими і співмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт і витраченим ним часом, суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 3'200,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мазепи Андрія Івановича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз» (50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 28; ідентифікаційний код 30299519) 18'810,00 грн попередньої оплати, 5'745,30 грн. інфляційні збитки, 1'060,58 грн. 3% річних, 2'684,00 грн судового збору та 3'200,00 грн витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Б. Яворський.