Рішення

від 03.01.2024 по справі 916/4275/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4275/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом концерну „Військторгсервіс в особі філії „Південна концерну „Військторгсервіс до товариства з обмеженою відповідальністю „Якість життя плюс про стягнення 66 665,51 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Концерн „Військторгсервіс в особі філії „Південна концерну „Військторгсервіс (далі по тексту - концерн „Військторгсервіс) звернувся до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Якість життя плюс (далі по тексту ТОВ „Якість життя плюс) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 48 739,42 грн., яка складається із суми основного боргу 30 802,80 грн., збитків від інфляції у розмірі 15 238,44 грн., 3% річних у розмірі 2 698,18 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за публічним договором про надання послуг зберігання, до якого відповідач приєднався 15.04.2020р. шляхом підписання відповідної заяви, в частині оплати наданих позивачем послуг протягом періоду з 30.04.2020р. по 01.10.2020р.

Ухвалою суду від 09.10.2023 дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу 3-денний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

ТОВ „Якість життя плюс було повідомлено про відкриття провадження по даній справі в порядку письмового провадження шляхом направлення ухвали від 09.10.2023 на юридичну адресу відповідача, а саме: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 11, яка була перевірена судом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на дату відкриття провадження у справі.

Проте, направлене на адресу відповідача рекомендоване повідомлення 31.10.2023 було повернуто до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ТОВ „Якість життя плюс про розгляд судом даного спору. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

19.10.2023 до суду від концерну „Військторгсервіс надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу 30 802,80 грн., збитки від інфляції у розмірі 15 238,44 грн., 3% річних у розмірі 2 698,18 грн., штрафу у розмірі 17 926,09 грн.

Суд зазначає, що позивачем у заяві про збільшення розмірі позовних вимог заявлено до стягнення із відповідача штраф у розмірі 17 926,09 грн., вимога про стягнення якого у позовній заяві відсутня. При цьому, у вказаній заяві позивач посилається на приписи п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

В силу вимог ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 по справі №911/1607/22 дійшов висновку, що необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Слід зазначити, що у постанові від 15.11.2023 по справі №911/1607/22 Верховний Суд наголосив, що доповнення позивачем майнового позову ще однією вимогою майнового характеру про стягнення похідних вимог (неустойка, 3 % річних та інфляційні втрати) не можна розцінювати як подання заяви про збільшення, оскільки під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві.

Враховуючи предмет заявленого концерном „Військторгсервіс позову, зміст заяви про збільшення розміру позовних вимог, господарський суд доходить висновку, що заява про збільшення розміру позовних вимог фактично є заявою про зміну предмета позову, яка приймається судом до розгляду, оскільки була подана протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

19.10.2023 до суду від концерну „Військторгсервіс надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи зареєстрованих податкових накладних, акти звіряння, акти наданих послуг, підписані лише позивачем, претензію.

Відповідно до ч. ч. 2, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що позивач, подаючи 19.10.2023 докази, які не були подані разом із позовною заявою, мав заявити клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Проте, оскільки клопотання про поновлення пропущеного строку позивачем заявлено не було, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для врахування доказів, доданих концерном „Військторгсервіс до клопотання про залучення до матеріалів справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

04.12.2019р. концерном „Військторгсервіс (Зберігач) було опубліковано публічний договір про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого предметом цього публічного договору про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг є надання Зберігачем послуг по зберіганню, а також прийому та обліку товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), що належать Поклажодавцю. Підтвердженням повного та безумовного акцептування публічної оферти є підписання Поклажодавцем заяви про акцепт публічного договору про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг, що містить гіперпосилання на даний договір.

Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1 публічного договору про надання послуг зберігання Зберігач зобов`язаний прийняти від Поклажодавця товарно-матеріальні цінності на зберігання в кількості, одиницях виміру, вартості одиниці та загальної суми ТМЦ відповідно до видаткових накладних Поклажодавця та акту приймання-передачі, забезпечити їх облік та зберігання у цілісності та належному стані. Якщо специфіка ТМЦ не дозволяє точно визначити кількість одиниць ТМЦ, які передаються на зберігання, ТМЦ передаються в упакованій тарі (ящики, контейнери, тощо).

Умовами п. 2.2 публічного договору про надання послуг зберігання визначено, що Поклажодавець - юридична особа або фізична особа підприємець зобов`язаний надати Зберігачу для укладення договору наступні документи: зразок оформлення накладної на відпуск ТМЦ Поклажодавця; копію свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності та копію виписки про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; копію довідки статистики; копію довідки про взяття на облік в ДПІ; довіреність та копію паспорту особи, що здійснює укладення договору, у разі здійснення представництва інтересів.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 публічного договору про надання послуг зберігання послуги зазначені в п. 1.1. цього договору Поклажодавець зобов`язується оплатити Зберігачу в строки та на умовах передбачених цим договором за вартістю, погодженою сторонами у заяві про акцепт публічного договору про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг, яка є невід`ємною частиною даного договору. Поклажодавець здійснює попередню оплату послуг зберігання у день укладення договору на підставі наданого Зберігачем рахунку.

Положеннями п. 3.3 публічного договору про надання послуг зберігання врегульовано, що у подальшому Поклажодавець здійснює оплату послуг зберігання в період з 20 по 25 число поточного місяця за наступний місяць надання послуг на підставі виставлених рахунків Зберігача. У зв`язку з постійним підвищенням цін на комунальні послуги (електроенергія, опалення, водопостачання тощо) Поклажодавець та Зберігач погодили, що ціна за надання послуг зберігання не включає в себе понесені Зберігачем витрати на комунальні послуги в процесі зберігання відповідно до умов цього договору. Поклажодавець зобов`язується відшкодувати витрати понесені Зберігачем на комунальні послуги в процесі зберігання згідно виставлених рахунків в термін не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем.

Відповідно до п. п. 3.7, 3.8 публічного договору про надання послуг зберігання у кожному звітному місяці сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг станом на останній робочий день звітного періоду. Акт приймання-передачі наданих послуг має бути підготовлений Зберігачем та наданий на підписання Поклажодавцю не пізніше 10 числа місяця, що слідує за звітним. Цей акт має бути розглянутий та підписаний Поклажодавцем протягом п`яти календарних днів з дати отримання, або у цей же термін має бути надана письмова мотивована відмова. У разі неподання у вказаний строк мотивованої відмови, акт вважається підписаним, а послуги - прийнятими.

Згідно з п. 3.10 публічного договору про надання послуг зберігання Поклажодавцю -юридичній особі або фізичній особі-підприємцю Зберігач має право направляти рахунки на оплату, акти наданих послуг, акти приймання-передачі майна, засобами електронного документообігу (1C, M.E.Doc, Paperless) з використанням електронно-цифрового підпису.

Пунктом 4.10 публічного договору про надання послуг зберігання встановлено, що за несвоєчасну або неповну оплату за надані Зберігачем послуги, Поклажодавець сплачує на користь Зберігача суму заборгованості із урахуванням штрафу у розмірі 10% від суми щомісячного платежу за кожен випадок несвоєчасної або неповної оплати.

15.04.2020 між концерном „Військторгсервіс (Зберігач) та ТОВ „Якість життя плюс (Поклажодавець) було підписано заяву про акцепт публічного договору про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг №ВКС-3035, згідно якого сторони дійшли згоди укласти договір зберігання на період з 15.04.2020 до 31.12.2020 або до моменту його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У підписаній сторонами заяві №ВКС-3035 від 15.04.2020 про приєднання до публічного договору зазначено, що вартість зберігання ТМЦ у приміщенні Зберігача складає 10 080,00 грн. на місяць.

01.07.2020 між концерном „Військторгсервіс та ТОВ „Якість життя плюс було укладено додаткову угоду №ВКС-3490 до публічного договору про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг, що акцептований заявою №ВКС-3035 від 15.04.2020, відповідно до якої вартість зберігання ТМЦ у приміщенні Зберігача складає 5 040,00 грн. на місяць.

Згідно наданої концерном „Військторгсервіс оборотно-сальдової відомості (виписки по бухгалтерському рахунку) за період з січня 2020 по грудень 2023 ТОВ „Якість життя плюс було надано послуги зберігання на загальну суму 40 320,00 грн., вартість яких була частково оплачена відповідачем на суму 35 280,00 грн., залишок заборгованості складає 5 040,00 грн.

Крім того, згідно наданої концерном „Військторгсервіс оборотно-сальдової відомості (виписки по бухгалтерському рахунку) за період з січня 2020 по грудень 2023 ТОВ „Якість життя плюс мало відшкодувати вартість комунальних послуг на загальну суму 39 170,14 грн. Проте, відповідачем було сплачено лише 13 407,34 грн., залишок заборгованості складає 25 762,80 грн.

31.12.2023 концерном „Військторгсервіс було складено акт звірки взаємних розрахунків за період з січня 2020 по грудень 2023, відповідно до якого заборгованість відповідача за договором про надання послуг зберігання від 15.04.2020 складає 25 762,80 грн.

31.12.2023 концерном „Військторгсервіс було складено акт звірки взаємних розрахунків за період з січня 2020 по грудень 2023, відповідно до якого заборгованість відповідача за договором про надання послуг зберігання від 15.04.2020 складає 5 040,00 грн.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Абзацом 3 ч. 2 ст. 937 ЦК України визначено, шо письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Частиною 1 ст. 946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 15.04.2020 ТОВ „Якість життя плюс приєдналось до публічного договору зберігання про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг, зберігачем за яким є концерн „Військторгсервіс. Вказаний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить елементи договору про надання послуг та договору про надання послуг зберігання.

Предметом заявлених концерном „Військторгсервіс позовних вимог є вимоги до ТОВ „Якість життя плюс про стягнення суми основного боргу 30 802,80 грн., яка складається із заборгованості за наданими послугами зберігання у розмірі 5 040,00 грн., та заборгованості за комунальними послугами, які мали бути відшкодовані відповідачем, у розмірі 25 762,80 грн.

Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1 публічного договору про надання послуг зберігання Зберігач зобов`язаний прийняти від Поклажодавця товарно-матеріальні цінності на зберігання в кількості, одиницях виміру, вартості одиниці та загальної суми ТМЦ відповідно до видаткових накладних Поклажодавця та акту приймання-передачі, забезпечити їх облік та зберігання у цілісності та належному стані. Якщо специфіка ТМЦ не дозволяє точно визначити кількість одиниць ТМЦ, які передаються на зберігання, ТМЦ передаються в упакованій тарі (ящики, контейнери, тощо).

Враховуючи положення публічного договору про надання послуг зберігання, а також вимог ст. ст. 937 ЦК України, господарський суд доходить висновку, що лише укладення між сторонами договору не може бути достатньою підставою для стягнення будь-яких коштів із ТОВ „Якість життя плюс, оскільки позивач має надати докази, які підтверджують факт приймання ТМЦ на зберігання. В даному випадку таким доказом має бути акт приймання-передачі ТМЦ на зберігання.

Проте, концерном „Військторгсервіс не було надано суду жодного доказу на підтвердження прийняття від відповідача ТМЦ на зберігання, що, відповідно, свідчить про недоведеність позивачем факту виникнення у відповідача обов`язку сплачувати будь-які кошти.

Господарський суд зазначає, що надані концерном „Військторгсервіс виписки по бухгалтерських рахунках, у яких наявні відомості про сплату відповідачем коштів, які були зараховані в рахунок оплати послуг зберігання та відшкодування комунальних послуг, не можуть бути належними доказами як на підтвердження факту передачі ТМЦ на зберігання, так і на підтвердження сплати відповідачем коштів саме на виконання договору про надання послуг зберігання, до якого відповідач приєднався 15.04.2020р. шляхом підписання відповідної заяви, стягнення за яким є предметом спору по даній справі.

Крім того, надані позивачем акти звірки взаємних розрахунків від 31.12.2023, тобто дати, яка на момент подачі позову навіть не наступила, також не можуть підтвердити ні факт передачі ТМЦ на зберігання позивача, ні факт існування у відповідача будь-якої заборгованості. Слід зазначити, що надані позивачем акти звірки взаємних розрахунків з боку ТОВ „Якість життя плюс підписані не були.

Положеннями п. 3.3 публічного договору про надання послуг зберігання передбачено, що Поклажодавець зобов`язується відшкодувати витрати понесені Зберігачем на комунальні послуги в процесі зберігання згідно виставлених рахунків в термін не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем.

Проте, в матеріалах також відсутні докази на підтвердження виставлення концерном „Військторгсервіс відповідачу рахунків на відшкодування комунальних послуг протягом дії договору зберігання.

З огляду на викладене вище, враховуючи ненадання концерном „Військторгсервіс доказів на підтвердження приймання від ТОВ „Якість життя плюс будь-яких ТМЦ на зберігання, відсутність належних доказів, які можуть підтвердити факт виконання договору сторонами, зокрема, доказів оплати відповідачем будь-яких послуг саме на виконання договору про надання послуг зберігання, до якого відповідач приєднався 15.04.2020р. шляхом підписання відповідної заяви, відсутність в матеріалах справи доказів виставлення концерном „Військторгсервіс відповідачу рахунків на оплату комунальних послуг під час дії договору, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 30 802,80 грн.

Відмова суду у задоволенні вимог про стягнення основного боргу має наслідком також відмову у задоволенні похідних вимог концерну „Військторгсервіс до ТОВ „Якість життя плюс про стягнення збитків від інфляції у розмірі 15 238,44 грн., 3% річних у розмірі 2 698,18 грн., штрафу у розмірі 17 926,09 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні заявлених концерном „Військторгсервіс в особі філії „Південна концерну „Військторгсервіс позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю „Якість життя плюс про стягнення 66 665,51 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 03 січня 2024 р.

Суддя С.П. Желєзна