Рішення

від 21.12.2023 по справі 917/1535/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2023 Справа № 917/1535/23

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Контекст", вул. Перемоги, 13, м. Лохвиця, Миргородський район, Полтавська область, 37200

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арта управління активами", пров. Музейний, 4, м. Київ, 01001

про визнання припиненими трудових відносин,

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Михатило А. В.

Представники сторін:

від позивача: відсутні

від відповідача: відсутні

від третьої особи відсутні

Обставини справи: 24.08.2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Контекст» про визнання припиненими трудових відносин між ТОВ «Контекст» та директором ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 10.12.2021 року з внесенням даних про звільнення у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вх. № 1638/23).

Ухвалою суду від 28.08.2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 03.10.2023 року на 10.00, встановлено учасникам справи строки подачі заяв по суті, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Арта управління активами" (пров. Музейний, 4, м. Київ, 01001) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

18.09.2023 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримує повністю (вх.№11593).

Третя особа представництво у підготовче засідання 03.10.2023 року не забезпечила, належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.64).

Відповідач представництво у підготовче засідання 03.10.2023 року не забезпечив, ухвала від 28.08.2023 року, направлена на адресу відповідача, повернулася до суду з відміткою поштового відправлення "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 70-73).

Згідно з відповіді №253275 від 03.10.2023 року з ЄДРЮОФОПГФ місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Контекст» є: вул. Перемоги, 13, м. Лохвиця, Миргородський район, Полтавська область, 37200, що співпадає з адресою, на яку направлено ухвалу від 28.08.2023 року.

Ухвалою від 03.10.2023 року суд ухвалив продовжити строки підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання на 16.11.2023 р. на 10:30.

Інших заяв чи клопотань у підготовчому засіданні від учасників справи до суду не надійшло.

В судове засідання 16.11.2023 року представники учасників справи не з`явились, належним чином повідомлялися судом про дату і час судового засідання.

Ухвалою від 16.11.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.12.2023 року на 09:00 год.

12.12.2023 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримує повністю.

Інші представники учасників справи не з`явились в судове засідання, належним чином повідомлялися судом про дату і час судового засідання.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, суд встановив наступне.

11 червня 2018 року ОСОБА_1 (позивач) було призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕКСТ» на підставі Протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «КОНТЕКСТ» №4 від 08.06.2018р. (арк. справи 52-55) та наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕКСТ» №4 від 11.06.2018р. «Про призначення на посаду директора Товариства» (арк. справи 14).

Учасником (засновником) ТОВ «КОНТЕКСТ» є ТОВ «АРТА УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (третя особа у справі).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що заявою від 22 вересня 2021 року гр. ОСОБА_1 повідомила учасника ТОВ «КОНТЕКСТ» - ТОВ «АРТА УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», про своє бажання звільнитися за власним бажанням з посади директора ТОВ «КОНТЕКСТ» в порядку, визначеному ст.38 Кодексу законів про працю України.

Позивачем заява від 22.09.2021р. про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України не відкликалася. Фактично трудові відносини між Позивачем та ТОВ «КОНТЕКСТ» припинені з 25.10.2021р., дати на яку було призначено проведення загальних зборів учасників ТОВ «КОНТЕКСТ». Отже, згідно положень чинного трудового законодавства України гр. ОСОБА_2 повністю припинила трудові правовідносини з ТОВ «КОНТЕКСТ» з 25.10.2021р., та будь-яких рішень щодо діяльності товариства в подальшому вже не приймала.

Однак, учасник ТОВ «КОНТЕКСТ» - ТОВ «АРТА УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» з моменту направлення заяви про звільнення, та на дату звернення з цим позовом до суду не вчинив жодних дій щодо розгляду заяви позивача, не вичинив будь-яких дій з обрання нового виконавчого органу товариства та дій щодо внесення змін до ЄДР, щодо звільнення позивача, чим порушив конституційне право позивача на вільний вибір роботи, що й стало підставою для звернення позивач із цим позовом до суду.

Як докази обґрунтованості позовних вимог позивач подала до суду копії заяви про звільнення, витяги та виписку з ЄДР, наказ від 22.09.2021 року, наказу № 4 від 11.06.2018 року, повідомлення про скликання зборів, протокол від 25.10.2021 року, паспорту та довідки щодо ідентифікаційного коду, ухвали від 16.05.2023 року, Статут в редакції на 12.12.2018 року, протоколу № 5 від 11.12.2018 року, протоколу № 4 від 08.06.2018 року.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд, доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22) зауважувала, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Велика Палата Верховного Суду погодилася із судами у тому, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Вирішуючи спір по суті, суд звертається, серед іншого, до позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №127/27466/20. У цій справі перед Великою Палатою постали питання про правову природу відносин, що існують між товариством з обмеженою відповідальністю та його директором, який ініціював своє звільнення з цієї посади, і про те, у який спосіб директор товариства, якого позбавлено можливості звільнитись, може ефективно захистити відповідне право.

Велика Палата, вирішуючи справу, дійшла до наступних висновків:

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Частинами першою - четвертою статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (стаття 28 Закону № 2275-VIII тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо окремо не вказано про інше).

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина перша статті 29 Закону № 2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII).

Разом з тим Закон № 2275-VIII також передбачає укладення з членом виконавчого органу товариства договору.

Частиною дванадцятою цієї ж статті 39 Закону № 2275-VIII передбачено, що договір, який укладається з членом виконавчого органу товариства, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників. Аналіз цієї норми в сукупності з положеннями останнього речення частини сьомої статті 39, частини шостої статті 40 та частини восьмої статті 42 Закону № 2275-VIII дозволяє дійти висновку про те, що договір, про який ідеться в частині дванадцятій статті 39 цього Закону, є цивільно-правовим або трудовим договором (контрактом).

Таке розуміння узгоджується з подальшими змінами, яких зазнала ця норма. Так, у чинній редакції частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII передбачає, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Про застосовність такого підходу свідчить також те, що Законом України від 15.07.2021 № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» статтю 39 Закону № 2275-VIII доповнено частиною чотирнадцятою, яка передбачає, що у випадках і на умовах, передбачених законом, повноваження виконавчого органу товариства може виконувати юридична особа, зареєстрована відповідно до законодавства України (особа, яка здійснює функції управління).

Відтак чинна редакція Закону № 2275-VIII встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини,у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).

У справі, що переглядалася Великою Палатою, як і у даній справі 917/117/23. позивачі були обрані на посаду директора Товариства рішенням загальних зборів учасників, однак не вбачається обставин укладення з ними трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону № 2275-VIII. Учасники справ не стверджували про існування таких обставин та не посилались на недослідження судами доказів, які можуть це підтвердити.

Оскільки Товариство не укладало з позивачем трудового договору (контракту), Велика Палата Верховного Суду у справі 127/27466/20 дійшла висновку про те, що між позивачем та Товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину. Відтак ВП ВС вважала неправильними висновки судів попередніх інстанцій та доводи учасників цієї справи про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Далі, досліджуючи питання щодо умов припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства за його ініціативою, Велика Палата звертає увагу на те, що частиною тринадцятою статті 39 Закону № 2275-VIII передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України). Статтею 31 Закону № 2275-VIII передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону № 2275-VIII, частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

У зв`язку із цим виконанню, за загальним правилом, підлягали положення частин другої - п`ятої та одинадцятої статті 32 Закону № 2275-VIII, за змістом яких виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII, підпункт «є» пункту 8.5 Статуту).

При цьому Директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

Як вбачається з поданих доказів, у даній справі Позивачем було видано відповідний наказ №18-к від 22.09.2021р. та сформовано у відповідності до вимог ст.32 Закону і направлено повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ «КОНТЕКСТ» від 22.09.2021р. Згідно даних повідомлень позачергові збори учасників товариства призначалися на 25.10.2021р. (арк. справи 13,15-16).

Однак, учасником товариства ТОВ «АРТА УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» було проігноровано повідомлення про призначення позачергових зборів, внаслідок чого його представник не з`явився, відповідно - позачергові збори учасників ТОВ «КОНТЕКСТ» призначені на 25.10.2021р. не відбулися.

Відповідно до ч.7 пп.7.3.2. п.7.3. Статуту ТОВ «КОНТЕКСТ» до компетенції загальних зорів учасників належить питання обрання одноосібного виконавчого органу Товариства, як директора ТОВ «КОНТЕКСТ». При тому, повноваження чинного директора, у відповідності до умов п. 7.6.13. Статуту ТОВ «КОНТЕКСТ», можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового директора або тимчасово виконуючого його обов`язки

Положеннями статті 28 України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю" органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Статтею 39 Закону встановлено, що виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва.

За приписами ч. 1 ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю", у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належить до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення ст.ст.31-36 Закону, а інші положення цього закону застосовуються з урахуванням ч.1 цієї статті.

Позивач діяла з урахуванням вимог вимог закону, нею ініційовано проведення загальних зборів для вирішення питання про її звільнення; заява про звільнення , зі змісту якої чітко вбачається бажання припинити трудові відносини з відповідачем, доведена до відома учасника товариства, який з моменту подачі такої заяви мав достатньо часу, але не надав жодних доказів у підтвердження того, що ним прийнято відповідне рішення стосовно припинення повноважень виконавчого органу та призначення нового директора Товариства; відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Відтак, дослідивши усі матеріали справи, суд вважає, що є достатні підстави стверджувати, що Товариство/засновник Товариства ухилились від виконання обов`язку розглянути заяву позивача про звільнення.

Позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини між ТОВ «КОНТЕКСТ» та нею на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням з 10 грудня 2021 року з внесенням даних про звільнення у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому позивачем не обґрунтовано чому саме з вказаної дати суд має визнати припиненими трудові відносини.

Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначав, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вирішуючи питання про момент, з якого трудові відносини вважаються припиненими, суд враховує окрему думку суддів К. М. Пількова, І. В. Ткача до постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 (провадження № 12-10гс23) та вважає, що прийняття судового рішення з констатацією визнання керівника товариства звільненим ретроспективно з визначеної судом дати, як про це просить позивач в позовній заяві, породжуватиме юридичну невизначеність в частині моменту припинення повноважень директора. Так, у проаналізованій постанові Велика Палата не відповіла на питання про те, що мало б наслідком виконання Директором цих умов: (1) припинення його повноважень у день, коли мали б відбутись збори, або (2) виникнення у нього права вимагати припинення своїх повноважень у загальних зборів.

В той же час, такі висновки були необхідними для встановлення юридичної визначеності стосовно означеного питання, а Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 мала також виснувати, що якщо директор виконав усі вимоги, які Закон № 2275-VIII і статут товариства висувають до порядку скликання і проведення загальних зборів учасників, однак питання про припинення його повноважень загальними зборами не вирішено з незалежних від нього причин (зокрема, через відсутність кворуму чи кандидатури нового директора або недосягнення повноважним складом загальних зборів згоди щодо його призначення), директор, якого позбавлено можливості припинити свої повноваження, може звернутись до суду з вимогою про припинення таких повноважень на майбутнє, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України.

У разі задоволення такого позову його повноваження як одноосібного виконавчого органу товариства припиняються з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

З урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і відповідачем, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин між позивачкою та відповідачем у зв`язку зі звільненням позивачки з посади директора за власним бажанням з дати набрання судовим рішенням по даній справі законної сили.

Таким чином, суд частково задовольняє позовні вимоги.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати позивача щодо сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці з 25.12.2023 року по 29.12.2023 року включно повний текст рішення складено після виходу з відпустки 03.01.2024 року.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати припиненими трудові відносини між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНТЕКСТ» (код за ЄДРПОУ 30373026, адреса місцезнаходження: Полтавська область, місто Лохвиця, вулиця Перемоги, 13) та директором ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням з дня набранням цим рішенням законної сили з внесенням даних про звільнення у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНТЕКСТ» (код за ЄДРПОУ 30373026, адреса місцезнаходження: Полтавська область, місто Лохвиця, вулиця Перемоги, 13) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) 1342 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення підписано 03.01.2024 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).

Суддя Тимощенко О.М.