Рішення

від 03.01.2024 по справі 920/1331/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.01.2024м. СумиСправа № 920/1331/23

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Благос Груп»

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»

про стягнення 119094 грн 30 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі, заяви та клопотання сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 119094 грн 30 коп. заборгованості по договору поставки №27/04 від 25.01.2022, а саме: 47920 грн 00 коп. основного боргу, 4955 грн 69 коп. 3% річних, 38147 грн 80 коп. інфляційні втрати, 28070 грн 81 коп. пені. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, зокрема, витати на оплату судового збору, направлення процесуальних документів по суті справи, а також професійної правничої допомоги.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним відповідачу було поставлено товар по Договору, відповідачем товар було прийнято, однак у строки, визначені договором, за нього не сплачено, що є порушенням п. 3.1. Договору. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу, пені та 3% річних.

Ухвалою суду від 29.11.2023 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.

Відповідачем ухвала про відкриття провадження отримана 30.11.2023 о 15:11, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача (а.с. 31).

13.12.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (вх №4907, 1519), у якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а також застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

27.12.2023 від позивача до суду надійшло клопотання про приєднання доказів (вх. №1610), у якому просить суд приєднати до матеріалів справи копію специфікації до акту наданих послуг, оскільки раніше її помилково не було додано до відповіді на відзив (допущено технічну помилку).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Між позивачем та відповідачем 25.01.2022 року укладено Договір №27/04 поставки (далі Договір, а.с.12-13).

Сторонами суду не надано доказів, що Договір визнавався недійсним у судовому порядку, а тому Договір підлягав обов`язковому виконанню сторонами.

Відповідно до п. 1.1. Договору поставки Постачальник (позивач) зобов`язався передати у власність Покупцеві (відповідач) плівку поліетиленову (плівку з первинного поліетилену, напіврукав 75*75 см, товщиною 150 мкм у кількості 20 000 пог. м. загальною вартістю 307 920,00 грн. з ПДВ.) (надалі - Товар), а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити Товар.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що ціна цього договору становить 307920 грн 00 коп. в тому числі ПДВ 51320,00 грн, і включає в себе вартість товару на підставі належним чином оформленого рахунку-фактури постачальника.

Згідно з п. 3.1. Договору поставки Покупець здійснює оплату на поточний рахунок Постачальника в розмірі 100% вартості Товару протягом 2 банківських днів з моменту поставки Товару на підставі належним чином оформленого рахунку-фактури Постачальника.

25.01.2022ТОВ «Благос груп» було виставлено ПАТ «Сумихімпром» рахунок на оплату №2024 від 25.01.2022 щодо оплати Товару на суму 307920,00 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 27.01.2022 поставив відповідачу Товар, що підтверджується видатковою накладною №2024 від 27.01.2022, яка була скріплена його КЕП, та направлена ПАТ «Сумихімпром» з використанням програмного забезпечення «Medok» на підтвердження чого було сформовано повідомлення про доставку документа адресату від 01.02.2022.

Ані під час приймання Товару, ані після його прийняття позивач не отримував від відповідача жодних претензій чи зауважень з приводу кількості та/або якості Товару, однак видаткова накладна №2024 від 27.01.2022 так і не була підписана ПАТ «Сумихімпром» та, відповідно, не була повернута ТОВ «Благос груп».

З огляду на зазначене, в силу п. 3.1. Договору поставки ПАТ «Сумихімпром» було зобов`язане здійснити оплату Товару у повному обсязі не пізніше 31.01.2021, однак станом на 10.08.2023 ПАТ «Сумихімпром» здійснило лише часткову оплату Товару на суму 260000,00 грн., які були сплачені з пропуском встановленого Договором поставки строку (08.02.2022 сплачено 50 000,00 грн.; 10.02.2022 сплачено 50 000,00 грн.; 14.06.2022 сплачено 50 000,00 грн.; 23.08.2022 сплачено 50 000,00 грн.; 30.08.2022сплачено 50 000,00 грн.; 23.09.2022 сплачено 10 000,00 грн.), тоді як решта 47 920,00 грн оплачені так і не були.

З огляду на зазначене, 10.08.2023 ТОВ «Благос Груп» було направлено ПАТ «Сумихімпром» вимогу про погашення заборгованості за Договором на суму 122174,55 грн протягом 5 робочих днів з дня отримання вимоги.

Вказана вимога була направлена засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення №5000026080213, який було вручено ПАТ «Сумихімпром» 15.08.2023, однак відповідач так і не сплатив заборгованість за Договором поставки, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач заперечує проти позову з огляду на наступне:

-Позивачем не подано доказів поставки відповідачу товару за договором. Додана до позову копія видаткової накладної №2024 від 27.01.2022 не містить відмітки про отримання товару відповідачем та направлялася через програму «Medok». Тому відповідно до п. 4.1. договору поставки тільки документи, які містять відмітки про отримання товару, можуть бути належними та допустимими доказами.

-Позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення пені, який передбачено ч.2 ст. 258 ЦК України та встановлено в один рік. Пеня нарахована за період з 01.02.2022 по 01.08.2022, а позивач звернувся до суду із позовом 22.11.2023.

Щодо факту поставки товару позивачем відповідачу.

Позивач на підтвердження факту поставки відповідачу товару за договором подає суду копію видаткової накладної №2024 від 27.01.2022 на суму 307920,00 грн.

При дослідженні зазначеного доказу судом установлено, що на видатковій накладній дійсно відсутні відмітки про отримання товару відповідачем.

Позивач пояснює, що видаткова накладна була створена із використанням програмного забезпечення «Medok», на підтвердження чого було сформовано повідомлення про доставку документа адресату від 01.02.2022, копія якого також додана позивачем до позову.

Так, умовами договору, а саме п.п. 4.1-4.4. передбачено, що поставка Товару здійснюється згідно з Правил ІНКОТЕРМС - 2000 па умовах СРТ м.Суми, вул. Харківська, п/в 12, склад «ПОКУПЦЯ» автотранспортом за рахунок «Постачальника» протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання «Постачальником» письмової заявки на поставку Товару. Письмова заявка направляється засобами поштового зв`язку з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Місце поставки Товару: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12.

Датою поставки Товару є дата належного оформлення на складі «Покупця» видаткової накладної, яка супроводжує Товар.

Разом з партією Товару, що постачається. «Постачальник» надає «Покупцю» оригінали наступних документів:

- паспорт якості на Товар,

- видаткову накладну, товарно-транспортну накладну,

- рахунок-фактура.

При цьому, сторони також у п.п. 12.3-12.4 договору погодили, що при виконанні Договору допускається передача документів електронною поштою з обов`язковою заміною їх на оригінали протягом 10 календарних днів з моменту направлення Стороною.

Документи, передані електронною поштою, є підставою для набуття, зміни чи припинення прав та обов`язків сторін до заміни їх на оригінали.

Згідно із частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з преамбулою Закону № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних відносин) цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вище вбачається, що норми Закону № 996-XIV регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Вказані норми передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити. Разом із тим указані норми не визначають, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись тільки первинними документами, передбаченими Законом № 996-XIV. Отже, такі обставини можуть підтверджуватись також іншими доказами.

Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постанові Касаційного господарського суду від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Відповідач у справі стверджує, що позивач не передавав йому товар за договором плівку кількістю 20000 погонних метрів на суму 307920,00 грн. Тому у нього не виникло обов`язку оплатити товар.

Однак, з огляду на приписи зазначених законодавчих актів та досліджених судом доказів, суд критично оцінює заперечення відповідача, так як відповідно до п. 3.1. договору поставки «Покупець» здійснює оплату на поточний рахунок «Постачальника» в розмірі 100% вартості Товару протягом 2 банківських днів з моменту поставки Товару на підставі належним чином оформленого рахунку-фактури «Постачальника». При цьому, відповідачем здійснювалася часткова оплата плівки згідно наступних платіжних документів: №2372 від 08.02.2022 на суму 50000,00 грн, №2583 від 10.02.2022 на суму 50000,00 грн, №6880 від 14.06.2022 на суму 50000,00 грн, №10008 від 23.08.2022 на суму 50000,00 грн, №10241 від 30.08.2022 на суму 50000,00 грн, №11141 від 23.09.2022, а всього 266000,00 грн. Копії платіжних доручень та платіжних інструкцій долучені до матеріалів справи. При дослідженні платіжних доручень судом установлено, що призначення платежу, яке самостійно зазначав відповідач здійснюючи оплату, - оплата за плівку згідно договору №27/04 від 25.01.2022.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, суд зазначає, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Тому, відсутність на видатковій накладній №2024 від 27.01.2022 відмітки про отримання відповідачем товару за договором поставки не усуває обов`язок відповідача заперечувати проти доводів позивача про поставку продукції за договором у повному обсязі шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного аргументу позивача, зокрема, надання пояснень щодо часткової оплати продукції за договором поставки, який є предметом спору при відсутності поставки продукції, як стверджує відповідач.

Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що достатньо підставними та обґрунтованими є викладені у позові та підтверджені поданими доказами обставини про те, що поставка продукції за договором відбулася у повному обсязі відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням здійсненої оплати за договором заборгованість відповідача за отриманий товар складає 47920,00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 4955,69 грн 3% річних за період з 01.02.2022 по 16.10.2023 та 38147,80 грн інфляційних втрат за період з 10.02.2022 по 16.10.2023.

Заборгованість з оплати поставленого відповідачу за договором поставки товару у розмірі 47920,00 грн встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем аргументованих заперечень та контррозрахунку інфляційних втрат і 3% річних суду не подано, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4955,69 грн 3% річних за період з 01.02.2022 по 16.10.2023 та 38147,80 грн інфляційних втрат за період з 10.02.2022 по 16.10.2023 є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо пені та застосування строку позовної давності.

Позивач просить суд стягнути 28070,81 грн пені за період з 01.02.2022 по 01.08.2022.

Відповідальність у вигляді сплати пені передбачена у п. 6.5. договору, відповідно до якого у разі порушення строків оплати по Договору, «Покупець» сплачує «Постачальнику» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення.

Розмір заборгованості відповідача встановлений судом.

Початок прострочки відповідача та нарахування пені позивачем визначено з урахуванням п. 3.1. договору, згідно якого «Покупець» здійснює оплату на поточний рахунок «Постачальника» в розмірі 100% вартості Товару протягом 2 банківських днів з моменту поставки Товару на підставі належним чином оформленого рахунку-фактури «Постачальника».

Пеня нарахована в межах 6-місячного строку відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також при розрахунку пені позивачем ураховано проплати відповідача за поставлений товар.

Тому вимоги про стягнення з відповідача 28070,81 грн пені за період з 01.02.2022 по 01.08.2022 підлягають задоволенню.

Відповідач заявив про пропуск позивачем строку позовної давності для стягнення пені, який встановлений ч. 2 ст. 258 ЦК України та складає один рік.

Однак суд критично оцінює заперечення відповідача, так як відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022 «Прикінцеві та перехідні положення ЦК України» доповнені пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Воєнний стан в Україні був введений з 24.02.2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» і продовжений до 14 лютого 2024 року відповідно до Указу Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено повністю, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147 грн 20 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Благос Груп» до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення 119094 грн 30 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (вул. Харіквська, п/в 12, м. Суми, 40003, код ЄДРПОУ 05766356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Благос Груп» (пр-т. Поштовий, буд 49, оф. 418, м. Кривий Ріг, 50000, код ЄДРПОУ 43812684) 47920 грн 00 коп. основного боргу, 4955 грн 69 коп. 3% річних, 38147 грн 80 коп. інфляційних втрат, 28070 грн 81 коп. пені, 2147 грн 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Благос Груп» наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 03.01.2024.

СуддяО.Ю. Резніченко