Рішення

від 03.01.2024 по справі 920/1140/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.01.2024м. СумиСправа № 920/1140/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/1140/23 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 33698892),

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Стара аптека» (вул. Троїцька, буд. 28А, м. Суми, 40022; код за ЄДРПОУ 23822986),

про стягнення 6086,24 грн

установив:

03.10.2023 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 343,23 грн (триста сорок три грн 23 коп.) 3% річних, 336,14 грн (триста тридцять шість грн 14 коп.) інфляційного збільшення боргу, 5406,87 грн (п`ять тисяч чотириста шість грн 87 коп.) пені; а також 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

03.10.2023 за електронним запитом суду отриманий витяг з ЄДРПОУ, за яким місцезнаходження відповідача є: вул. Троїцька, буд. 28А, м. Суми, 40022.

Ухвалою від 05.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1140/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

Копія зазначеної ухвали від 05.10.2023 у справі №920/1140/23 надіслана сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України.

05.10.2023 відповідно до довідки Господарського суду Сумської області про доставку електронного листа копію ухвали від 05.10.2023 у справі №920/1140/23 відповідач - ТОВ фірма «Стара аптека», отримав до електронного кабінету.

Відповідач відзиву на позов не подав, будь-яких клопотань та/або заяв суду не надав.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 322 від 18.06.2019 «Про визначення виробників та виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення» Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (позивач) було визначено виробником та виконавцем послуг в місті Суми з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з додатком № 2 до даного рішення Виконавчого комітету будівлю за адресою м. Суми. вул. Троїцька, буд. 28А, включено до переліку будинків, які отримують послуги з постачання теплової енергії та гарячої води від виробника ТОВ «Сумитеплоенерго».

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Стара Аптека» (відповідач) є споживачем послуг з теплопостачання, а саме послуг з централізованого опалення, які надає ТОВ «Сумитеплоенерго» (позивач) за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, буд. 28А.

На підставі договору № 65-Т від 01.10.2006 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі договір), укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі виконавець, позивача) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Стара аптека» (далі споживач, відповідач) позивач надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідачу.

Згідно з п. 1.1 договору позивач зобов`язався надавати відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у встановлені договором строки.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору розмір тарифів на послуги встановлюються відповідно до чинного законодавства України, згідно з встановленими тарифами, а у випадку зміни тарифів, оплата за послуги за новим тарифом здійснюється з календарного дня (введення в дію) встановлення цих тарифів.

Згідно з п. 3.1. договору розрахунки за послуги проводяться в грошовій формі на умовах передплати відповідно до встановлених тарифів.

Пунктами 3.3.-3.5. договору споживач до 15 числа розрахункового періоду зобов`язується сплатити виконавцю вартість кількості, визначеної в договору теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Щомісячно до 6-го числа, споживач отримає від виконавця акти прийому-передачі теплової енергії та оплату за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє споживача від відповідальності щодо сплати за надані позивачем послуги. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 4.3.1. виконавець має право нараховувати пеню у разі несвоєчасної оплати споживачем за надані послуги у розмірі, встановленому чинним законодавством України та цим договором (подвійна ставка НБУ).

Споживач несе відповідальність згідно із законодавством України і цим договором за: недотримання вимог нормативно-правових актів України у сфері житлово-комунальних послуг; несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені, яка визначається умовами цього договору і законодавством України (п.п. 5.1.1, 5.1.2. договору).

Згідно з п. 5.1.5. в разі несвоєчасної сплати споживачем грошових коштів, які передбачені умовами договору, за послуги виконавця, споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяча на момент прострочення виконання грошового зобов`язання споживачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен календарним день (враховуючи вихідні і святкові дні) прострочення виконання грошового зобов`язання. Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу виконавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Пунктом 10.1. договору визначено строк дії договору - 1 (один) рік з дня його укладання (підписання) і вважається щороку подовженим, якщо за місяць до закінчення цього строку однією зі сторін не буде заявлено про розірвання або необхідність перегляду

З 01.10.2019 діє додаткова угода до договору, укладена між позивачем та відповідачем, відповідно до якої були змінені реквізити виконавця.

Відповідно до умов Договору, позивач протягом березня 2023 року поставив відповідачу теплову енергію вартістю 25777,25 грн, що підтверджується актом прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води від 31.03.2023, звітом про споживання теплової енергії за березень 2023 року та рахунком на оплату вартості спожитої теплової енергії №65 від 31.03.2023, які були отримані посадовою особою відповідача, про що наявна відмітка на рахунку від 31.03.2023 №65.

Як зазначає позивач, відповідач у березні 2023 року користувався послугами з централізованого опалення, але вартість послуг за спожиту теплову енергію не сплатив, у зв`язку з чим має заборгованість в розмірі 25777,25 грн. Як наслідок, позивачем у зв`язку із простроченням строку оплати за надані послуги були нараховані 343,23 грн 3% річних, 336,14 грн інфляційні збитки та 5406,87 грн пені.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати вартості наданих послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про теплопостачання», Законом про України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що:

-житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

-власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до комунальної послуги відноситься послуга з постачання теплової енергії та гарячої води. Статтею 12 цього ж Закону передбачено, що надання житлово-комунальних здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 №2633-ІV теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків за приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України) є договір.

У силу положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з надання послуг, що регулюються Главою 63 ЦК України.

Статтею 901 ЦК України визначено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК України).

Обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами. встановленими відповідно до законодавства, у строки встановлені відповідними договорами передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання в частині розрахунків за березень 2023 року за надані послуги. Станом на дату подачі позовної заяви, рахунок №65 від 31.03.2023 в сумі 25777,25 відповідачем не сплачено.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до положень пунктів 4.3.1., 5.1.2, 5.1.5 договору та статті 625 ЦК України, відповідно до розрахунку доданого до позову, позивачем нараховано відповідачу 5406,87 грн пені за період з 21.04.2023 по 29.09.2023, 336,14 грн інфляційних збитків за період з травня по червень 2023 року, а також 343,23 грн 3% річних за період з 21.04.2023 по 29.09.2023.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, 3 % річних, інфляційних втрат за допомогою «калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг за договором, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5406,87 грн пені, 343,23 грн 3% річних, 336,14 грн інфляційних втрат.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 343,23 грн 3% річних, 336,14 грн інфляційних втрат та 5406,87 грн пені, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги як законні та обґрунтовані.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору.

Відповідно до платіжної інструкції від 07.09.2023 №14931, доданої позивачем до позову як доказ сплати судового збору, позивач сплатив 2684,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2684,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Стара аптека» (вул. Троїцька, буд. 28А, м. Суми, 40022; код за ЄДРПОУ 23822986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 33698892) 343,23 грн (триста сорок три грн 23 коп.) 3% річних, 336,14 грн (триста тридцять шість грн 14 коп.) інфляційних збитків, 5406,87 грн (п`ять тисяч чотириста шість грн 87 коп.) пені; а також 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

У зв`язку із відпусткою судді Котельницької В.Л. повний текст рішення складено та підписано 03.01.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька