Рішення

від 21.12.2023 по справі 607/10545/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2023 Справа №607/10545/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участі секретаря судового засідання Шимків Л.І., позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представників відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання недійним рішення Тернопільської міської ради та скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та записів в поземельній книзі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Тернопільської міської ради, ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, просить усунути перешкоди в користуванні присадибною земельною ділянкою площею 0.0865 га по АДРЕСА_1 шляхом:

- визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_5 » № 8/5/172 від 23.04.2021, яким надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.0611 га;

- скасування Державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:09:003:0056 в Державному земельному кадастрі та записів у Поземельній книзі Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:09:003:0056.

Позов мотивовано тим, що 04.08.2010 ОСОБА_1 в порядку спадкування набула права власності на належні спадкодавцю ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12/25 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 1353 кв.м. У зв`язку із набуттям ОСОБА_1 права власності на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , до неї перейшло право користування присадибною земельною ділянкою розміром 0,0865 га. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29.12.2020 по справі №607/15997/18 виділено у власність ОСОБА_1 за рахунок її 12/25 частки у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 частину приміщень будинку. Згідно рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради депутатів трудящих №230 від 09.04.1954 за попереднім власником будівель гр. ОСОБА_7 закріплено земельну ділянку площею 600 кв.м. по АДРЕСА_2 для індивідуального будівництва. Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради депутатів трудящих №160 від 18.11.1994 попередньому власнику ОСОБА_6 в постійне користування надано земельну ділянку площею 200 кв.м для присадибного користування. Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради депутатів трудящих №530 від 21.06.1995 ОСОБА_6 в постійне користування надано земельну ділянку площею 230 кв.м для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Крім того, згідно рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №334/03 від 12.02.1999 громадянам ОСОБА_8 (яка купила частину даного будинку згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 27.03.1974 Першою тернопільською державною нотаріальною конторою) та ОСОБА_6 надано 270 кв.м земельної ділянки під город в порядку діючої на той час ст. 87 Земельного Кодексу УРСР. Тобто, підраховуючи загальну площу земельної ділянки із сумарною площею наданих земельних ділянок згідно відповідних рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради загальна площа становитиме: 600+270+200 + 200=1300 кв.м, що відповідає площі 1300 кв.м, зазначеній в генплані забудови від 03.01.1989р. та технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 10.08.2010. ФОП ОСОБА_9 в 2022 році виготовлено ОСОБА_1 Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,865 га. Рішенням від 16.01.2023 № РВ-6800014202023, державного кадастрового реєстратора Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 02.01.2023 (реєстраційний номер ЗВ-9700011292023) разом з доданими до неї документами ОСОБА_1 відмовлено з підстав, серед іншого - розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Із плану-схеми перекриття земельних ділянок слідує, що земельна ділянка, яка формується, перетинається із земельною ділянкою з кадастровим номером 6110100000:09:003:0056 Площа співпадає на 32.5049%. Із Витягу з Державного земельного кадастру НВ-5918760402021 від 30.07.2021 слідує, що відомості про земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_3 площею 0.0611 га кадастровий номер 6110100000:09:003:0056, внесені 30.07.2021 до Державного земельного кадастру на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 15.06.2021 ФОП ОСОБА_10 , замовник ОСОБА_5 . Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_10 , виготовлено на підставі рішення Тернопільської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_5 » № 8/5/172 від 23.04.2021. Із Кадастрового плану земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:09:003:0056, опис меж: слідує, що земельна ділянка від Г до А межує із землями Тернопільської міської ради. В дійсності земельна ділянка кадастровий номер 6110100000:09:003:0056 площею 0, 0611 га від Г до А частково межує з земельною ділянкою ОСОБА_1 ОСОБА_5 , у зв`язку з не зазначенням ОСОБА_1 суміжним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:09:003:0056, при формуванні своєї земельної ділянки її меж з ОСОБА_1 не узгоджував. Земельну ділянку по АДРЕСА_3 площею 0.0611 га кадастровий номер 6110100000:09:003:0056 частково сформовано за рахунок належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0.0306 га без попереднього вилучення цієї земельної ділянки з користування позивача, внаслідок чого порушено права позивача, як землекористувача. Вищенаведене свідчить про те, що в Поземельну книгу внесено і зареєстровано у Державному земельному кадастрі недостовірні відомості про земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:09:003:0056 в частині площі земельної ділянки 0,0611 га, замість 0.0305 га та межі земельної ділянки: 0.0611 га, замість 0.0305 га.

Від Тернопільської міської ради надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що 06 лютого 2021 року ОСОБА_5 звернувся до Тернопільської міської ради із заявою, якою просив надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0611 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами розгляду заяви, 23 квітня 2021 року Тернопільською міською радою прийнято рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_5 » №8/5/172. На виконання вказаного рішення ОСОБА_5 звернувся за замовленням до відповідного суб`єкта господарювання, який є виконавцем робіт із землеустрою. Земельну ділянку зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 30.07.2021. Однак, на цей час проект землеустрою на вказану земельну ділянку не затверджено, і відповідно, речове право за ОСОБА_5 не зареєстровано. Міська рада вважає, що оскаржуване рішення було прийнято у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України, підстави для відмови були відсутні. При цьому, оскаржуваним рішенням надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0611 га, отже точний розмір земельної ділянки повинен бути визначений на стадії її формування. Тому, вважає, що діями міської ради права позивача не порушені.

Від Головного управління Держгеокадастру в Сумські області надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що система органів Державного земельного кадастру регламентована статтею 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр", за правилами частин першої - третьої якої ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Відповідно до відомостей з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою Відділу №3 Управління наданню адміністративних послуг відсутня на обліку документація із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:09:003:0056 розташованої на території АДРЕСА_1 . Відповідно до даних Державного земельного кадастру інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:09:003:0056 внесена до Державного земельного кадастру екстериторіально. Тобто з приводу скасування державної реєстрації земельної ділянки потрібно звернутися до місцевого територіального органу. Вважає, що кадастровий реєстратор діяв лише в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений законом, а отже підстав для відмови у вчиненні реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:09:003:0056 у нього не було. Державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:09:003:0056 здійснено державним кадастровим реєстратором Головного управління на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 15.06.2021. В даному випадку земельна ділянка зареєстрована з визначеним Код: КОАТУУ території повноважень 6110100000 (територія м. Тернопіль), технічну можливість створити заявку на скасування земельної ділянки кадастровим номером 6110100000:09:003:0056 має лише кадастровий реєстратор з таким же рівнем доступу. Стверджує, що Головне управління не є належним відповідачем у справі, оскільки не має повноважень вносити будь-які зміни до ДЗК, навіть на підставі рішення суду, які повинні здійснюватись державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр», вказаним Порядком та у відповідності до зазначених норм законодавства.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 13 липня 2023 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_5 .

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання суд постановив закрити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду.

Позивачка та її представник позов підтримали з підстав, викладених у ньому.

ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, надав суду письмові пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення Тернопільської міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_5. » є законним. Стверджує, що ОСОБА_5 не порушив жодного етапу отримання земельної ділянки, а відтак усі рішення та дії похідні від його заяви від 06.02.2021 з проханням надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0611 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 є законними. Натомість позивач не наводить жодних обґрунтувань того твердження, що заява ОСОБА_5 не могла підлягати до задоволення, а спірне рішення прийняте всупереч Генеральному плану міста Тернополя та іншій містобудівній документації.

Представник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти позову.

Представник Тернопільської міської ради в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позовної заяви.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 230 від 09 квітня 1954 року за ОСОБА_7 для індивідуального будівництва закріплено земельну ділянку площею 600 кв.м, що по АДРЕСА_2 (а.с. 24)

Відповідно до архівного витягу з протоколу №1 засідання виконкому Тернопільської міської ради депутатів трудящих від 14 січня 1971 року встановлено, що АДРЕСА_5 .

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21 червня 1995 року за №530, ОСОБА_6 в постійне користування надано земельну ділянку площею 230 кв.м для обслуговування житлового будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_6 . (а.с. 23)

Згідно листа виконавчого комітету Тернопільської міської ради ОСОБА_11 , ОСОБА_6 від 22.02.1969 дозволено використовувати під город 270 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Позивачем надано копія Генерального плану житлового будинку, 12/23 якого належить ОСОБА_6 та 13/25 - ОСОБА_8 , в якому зазначено, що під житловими будинками знаходиться земельна ділянка розміром 195 кв.м. , двором - 134 кв.м. та під «огородами» 234 кв.м.

ОСОБА_1 набула в порядку спадкування право власності на 12/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу 12.07.2010, витягом про реєстрацію права власності від 04.08.2010.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 грудня 2020 року у справі №607/15997/18, з урахуванням постанови Тернопільського апеляційного суду від 21 липня 2022 року суд ухвалив виділити у власність ОСОБА_1 за рахунок її 12/25 частки у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 наступні приміщення: 2-1 тамбур, площею 3,0 кв.м.; 2-2 коридор, площею 2,9 кв.м.; 2-3 кімната, площею 18,4 кв.м.; 2-4 кімната, площею 10,4 кв.м.; 2-5 кухня, площею 6,2 кв.м.; а всього по житловому будинку частина площею 40,9 кв.м., з господарських будівель: Б - літня кухня, б - тамбур літньої кухні, пд. - підвал, В - сарай, Г - сарай, Д - вбиральня, №1 - огорожа, згідно додатку №4 до Висновку експерта від 04 березня 2019 року за №1116/18-22. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Відмовлено в позові ОСОБА_1 у встановленні порядку користування земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 .

На замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_9 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,865 га, надалі «Технічна документація».

Рішенням № РВ-6800014202023 від 16.01.2023 державним кадастровим реєстратором Відділ № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_12 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 02.01.2023 (реєстраційний номер ЗВ-9700011292023) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, ОСОБА_1 , зокрема, з тих підстав - розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Із плану-схеми перекриття земельних ділянок слідує, що земельна ділянка, яка формується, перетинається із земельною ділянкою з кадастровим номером 6110100000:09:003:0056, Площа співпадає на 32.5049 %.

Рішенням Тернопільської міської ради № 8/5/172 від 23.04.2021 ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.0611 га.

На підставі вказаного рішення ФОП ОСОБА_13 15.06.2021 виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.0611 га.

Із Витягу з Державного земельного кадастру НВ-5918760402021 від 30.07.2021 слідує, що відомості про земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_3 площею 0.0611 га кадастровий номер 6110100000:09:003:0056, внесені 30.07.2021 до Державного земельного кадастру на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, 15.06.2021 ФОП ОСОБА_10 , замовник ОСОБА_5 .

Із Кадастрового плану земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:09:003:0056, опис меж: слідує, що земельна ділянка від Г до А межує : землями Тернопільської міської ради.

В дійсності земельна ділянка кадастровий номер 6110100000:09:003:0056 площею 0,0611 га від Г до А частково межує з земельною ділянкою ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши та оцінивши докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, зважаючи на таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 Цивільного Кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно вимог частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судом встановлено, що позивачка 12.07.2010 набула в порядку спадкування право власності на 12/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Згідно з положеннями частини другої статті 92 ЗК України, яка діяла на момент позивачкою спадщини (грудень 2009 року), право на набуття права постійного користування земельною ділянкою державної та комунальної власності для фізичних осіб - громадян України, не передбачалося.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачалося, що виникнення права власності та права постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України, у зазначеній вище редакції, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Статтею 1225 ЦК України, у редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, було передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Про перехід прав на земельну ділянку, на якій розташоване зазначене домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке належить позивачці, у свідоцтві не зазначено.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції станом на час відкриття спадщини - листопад 2009 року), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно статті 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на 27.04.2007) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній. Така позиція міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження №12-143 гс 18) та у Постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 127/10011/18 (провадження № 61-13977св19).

Власник нерухомості має інтерес на оформлення у власність земельної ділянки під цим нерухомим майном, а не претендувати на усю спірну земельну ділянку (подібний правовий висновок викладений у постанові ВС від 23 листопада 2022 року у справі № 320/243/19).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 зробила висновок, що оскільки сторони не обумовили розмір земельної ділянки, яка переходить у власність позивачки, під час нового розгляду справи необхідно з`ясувати дійсні наміри сторін щодо такого розміру. Для цього необхідно встановити, який розмір земельної ділянки, призначений для розміщення і обслуговування будинку, є нормативно визначеним у місцевості, де він знаходиться, а також для визначення тієї частини земельної, яка необхідна для обслуговування будинку позивачки, слід з`ясувати, чи використовує відповідач відповідну земельну ділянку, яку саме її частину та для якої мети.

Відповідно до абзацу 2 пункту 18-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 за N7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотання сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо." Вказане положення підтримано у постановах Верхового Суду від 09 лютого 2018 року у справі 910/4528/15-г та від 01 липня 2020 року у справі № 910/9028/19.

Позивач із клопотанням про проведення такої експертизи не зверталися.

Доказів того, який розмір земельної ділянки знаходиться під частиною будинку позивача та потрібний для його обслуговування не надано, а згідно генплану (а.с.17) будинок знаходиться на земельній ділянці 195 м. - під будівлями та 134 м. - під двором.

Суд зауважує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, для висновків про порушення прав позивача визначенням меж сусідніх земельних ділянок мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Із змісту статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, при переході права власності на будинок та споруду, може переходити право власності та користування земельною ділянкою, яка необхідна для обслуговування житлового будинку, а не для селянського господарства, городництва чи садівництва.

При цьому, як стверджує позивач у позовній заяві, частина земельних ділянок надавалися саме під городництво.

Крім того, судом установлено, що на момент набуття позивачем права власності на частину будинку, земельна ділянка, як об`єкт права власності сформована не була.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина дев`ята статті 79-1 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 та у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 № 911/3665/16 зроблено висновок, що за відсутності в попереднього власника належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення статей 120 ЗК України, 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають.

Згідно з абзацом 2 статті 59 Закону України «Про землеустрій», врахування приватних інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає у забезпечення фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або користування, у тому числі на умовах оренди, земельних ділянок і в захисті їхніх прав на землю.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положення процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Позивачі не надали належних та допустимих доказів про те, що вони оформили у визначений законом спосіб право власності чи користування спірною земельною ділянкою, чи що на ній розміщено їх частина житлового будинку чи споруд, чи спірна земельна ділянка необхідна для обслуговування частини будинку позивачів. Крім того, не надано доказів, що позивачі зверталися в міську ради із заявами про надання земельної ділянки у власність шляхом приватизації.

Суд відхиляє доводи позивачів, що рішення виконавчого комітету, генеральний план, підтверджує правомірність користування земельною ділянкою, оскільки вказані документи не є правовстановлюючими документами, земельні ділянки надавалися тільки в користування іншим особам, в тому числі і під городництво, а не для обслуговування житлового будинку.

Посилання, як на підставу позову на непогодження акту погодження меж суміжних земельних ділянок самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Водночас, мотиви, які заявляє позивач з цього приводу, можуть враховуватися органом місцевого самоврядування під час прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою при виділенні земельної ділянки ОСОБА_5 .

Окрім того, позивачка оскаржує рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України. Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет права власності. Тому, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процедури отримання права власності (права користування) на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок у межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України) першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Отже, отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 (провадження № 11-986апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) та постанові ВС КЦС від 10 січня 2023 року у справі № 607/19806/18.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачка не довела порушення її прав відповідачами, тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 10, 12, 263 - 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання недійним рішення Тернопільської міської ради та скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та записів в поземельній книзі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_7 РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 .

Відповідачі:

Тернопільська міська рада, 46001, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5, ЄДРПОУ: 34334305, Тел. 067-447-29-05, ел. пошта: temopil_rada@ukr.net;

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, 40022, вул. Революції Гідності, 32 м. Суми Код ЄДРПОУ 39765885 E-mail: sumv@land.gov.ua;

ОСОБА_5 , АДРЕСА_8 РНОКПП: невідомий Тел. невідомий ел. пошта, невідомий.

Повний текст рішення виготовлено 02 січня 2024 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк