Рішення

від 26.12.2023 по справі 940/1104/23

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.12.2023 Провадження по справі № 2/940/447/23

Справа № 940/1104/23

РІШЕННЯ

Іменем України

26 грудня 2023 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судових засідань Мудрик Н.А.

прокурора Защитинської Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,

встановив:

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області земельну ділянку з кадастровим номером 3224610100:06:014:0018, площею 3,4982 га, яка знаходиться на території Тетіївської міської ради Білоцерківського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації та на підставі свідоцтва про право на спадщину № 38 від 24.01.2022 року набув право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3224610100:06:014:0018, площею 3,4982 га, яка розташована на території Тетіївської міської ради Білоцерківського району Київської області. Право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.01.2022 року. Однак, будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення ОСОБА_1 не відчужив її, а тому є підстави для її конфіскації у власність держави.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 11.10.2023 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 04.12.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Защитинська Т.І. позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з такого.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , будучи громадянином російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 38 від 24.01.2022 року набув право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3224610100:06:014:0018, площею 3,4982 га, яка розташована на території Тетіївської міської ради Білоцерківського району Київської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 328971818 від 12.04.2023 року та інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04.08.2023 року (а.с. 13-16).

09.08.2023 року начальник Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Защитинська Т. звернулась до начальника Тетіївського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із запитом № 50/6-7962 вих-23 щодо надання інформації про наявність у відповідача ОСОБА_1 громадянства України, на що 10.08.2023 року отримала відповідь за № 80.3246-119/80.3246.1-23 про те, що за наявними обліками Тетіївського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області будь-яка інформація стосовно даної особи відсутня (а.с. 17-18).

07.08.2023 року заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури направив Головному управлінню Держгеокадастру у м. Киві та Київській області листа за № 50/6-7899 вих-23, в якому повідомив про виявлене порушення ст. 81 Земельного кодексу України із вимогою відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України вжити заходи щодо його усунення, у тому числі в судовому порядку, проте уповноваженим державним органом заходів щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито, листом № 10-10-0.61-8270/2-23 від 11.09.2023 року прокуратуру повідомлено про неможливість звернення до суду із відповідним позовом у зв`язку з неможливістю сплати судового збору (а.с. 19-21, 25-26).

Інтереси держави в суді представляє прокурор на підставі положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», де передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог ст. 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Частиною ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України передбачено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Вимогами даної статті визначено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки вищевказаних категорій з наступних підстав: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені частинами 2 та 4 статті 145 Земельного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 145 Земельного кодексу України, у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Таким чином, нормами Земельного кодексу України чітко визначені права іноземців щодо спадкування земельних ділянок сільськогосподарського призначення та обов`язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її відчуження протягом року.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Таким чином, особа може бути позбавлена її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Право власності на земельну ділянку відповідач ОСОБА_1 набув 24.01.2022 року після державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Однак, у подальшому та по даний час останній дану земельну ділянку не відчужив, чим безпідставно порушив річний строк, встановлений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, а тому наявні всі підстави для конфіскації цієї ділянки у власність держави, з огляду на що суд позовні вимоги задовольняє повністю.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2684 гривні, що підтверджується платіжною інструкцією № 2256 від 12.08.2023 року (а.с. 11), а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 346, 348 ЦК України, ст. 22, 80, 81, 125, 140, 143, 145 ЗК України, ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області земельну ділянку з кадастровим номером 3224610100:06:014:0018, площею 3,4982 га, яка знаходиться на території Тетіївської міської ради Білоцерківського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_1 , громадянину російської федерації, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Стягнути із ОСОБА_1 , громадянина російської федерації,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Київської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 2909996, МФО 820172 (Державна казначейська служба України у м. Києві), р/рахунок UA08201720343190001000015641, понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 03 січня 2024 року.

Суддя С.В. МАНДЗЮК