Ухвала

від 19.12.2023 по справі 760/1770/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/1770/18

2/760/5762/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.,

секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНОГО КООПЕРАТИВУ «КОМУАЛЬНИК-15», третя особа: відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним протоколу, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, зміни її місцезнаходження та найменування, -

встановив:

19 січня 2018 року представник позивачки звернувся до суду з позовом до ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНОГО КООПЕРАТИВУ «КОМУАЛЬНИК-15» про визнання недійсним протоколу позачергових загальних зборів членів ЖБК «КОМУНАЛЬНИК» від 12.11.2016 р. та скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, зміни її місцезнаходження та найменування.

В обґрунтування підстав звернення до суду зазначено, що позивачка є членом ЖБК «Комунальник» з 27 січня 1969 року.

12 листопада 2016 року з особистої ініціативи голови правління ЖБК «КОМУНАЛЬНИК» ОСОБА_3 та члена правління ОСОБА_2 скликано позачергові збори членів кооперативу, які проведено в квартирі АДРЕСА_1 .

Протоколом позачергових загальних зборів членів ЖБК «КОМУНАЛЬНИК» від 12 листопада 2016 року прийнято рішення про затвердження нової редакції статуту та надання повноважень на проведення державної реєстрації змін до статуту.

Посилаючись на порушення процедури проведення загальних зборів, Закону України «Про кооперацію» сторона позивача просила:

- визнати недійсним Протокол позачергових загальних зборів членів ЖБК «КОМУНАЛЬНИК» від 12 листопада 2016 р.;

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (ЖБК «КОМУНАЛЬНИК»), зміни її місцезнаходження та найменування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 19.01.2018 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 22 січня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 12 квітня 2018 р. відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

30 серпня 2018 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю.

Ухвалою суду, постановленою на місці у судовому засіданні 27 вересня 2018 року, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

02 жовтня 2019 року представник відповідача подав клопотання про закриття провадження у справі, оскільки спір між сторонами виник щодо управління кооперативним підприємством, а тому за своєю суттю є господарським спором і не підлягає розгляду в порядку ЦПК України.

02 листопада 2021 року представник позивачки подав пояснення щодо клопотання про закриття провадження у справі.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Про причини неявки в судове засідання чи неможливість розгляду справи без їх участі суд не повідомили.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі на підставі наявних доказів, з урахуванням поданих сторонами заяв по суті справи.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Звідси можна дійти висновку, що загальні (цивільні) суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України, щодо віднесення до господарських правовідносин, зокрема правовідносин, які виникають з некомерційної діяльності, спрямованої на забезпечення матеріально-технічних умов функціонування таких суб`єктів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі №646/6644/17 (провадження №14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Статтею 20 ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема й справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 ГК України кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначено у Законі України «Про кооперацію».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» кооперативна організація - кооператив або кооперативне об`єднання; кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про кооперацію» відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Порядок створення кооперативу визначено статтею 7 Закону України «Про кооперацію». Так, кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. У протоколі зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах: для фізичної особи - прізвище, ім`я та по батькові, дані паспорта громадянина України або паспортних документів іноземця (для осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, - дані документа, який його замінює); для юридичної особи - прізвище, ім`я та по батькові уповноваженого представника юридичної особи, документ, що підтверджує його повноваження. Дані про фізичну особу засвідчуються її особистим підписом, а про юридичну особу - підписом її уповноваженого представника. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Отже, зазначений Закон визначає кооператив як юридичну особу, створену для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Судом установлено, що позивач вважаючи себе членом ЖБК «КОМУНАЛЬНИК» звернулася до суду за захистом своїх прав як члена кооперативу шляхом визнання недійсним Протоколу позачергових загальних зборів членів ЖБК «КОМУНАЛЬНИК» від 12 листопада 2016 р., яким окрім іншого, змінено назву кооперативу та затверджено нову редакцію статуту; а також скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи ЖБК «КОМУНАЛЬНИК», зміни місцезнаходження та найменування.

Таким чином, суд вважає, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та ОК «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «КОМУАЛЬНИК-15» за своєю суттю є корпоративними та стосуються можливості позивачки брати участь в управлінні, діяльності юридичної особи.

Встановивши господарсько-правову природу виниклих між сторонами відносин, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №509/577/18, від 01 жовтня 2019 року у справі №910/7554/18, від 17 грудня 2019 року у справі №904/4887/18, які підлягають врахуванню судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

На підставі зазначеного провадження у справа підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України з роз`ясненням позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Керуючись ст. 255, 260-261, 353-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНОГО КООПЕРАТИВУ «КОМУАЛЬНИК-15», третя особа: відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним протоколу, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, зміни її місцезнаходження та найменування закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Кушнір