Рішення

від 02.01.2024 по справі 460/5891/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 січня 2024 року м. Рівне№460/5891/23Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС"доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" (далі - позивач, ТОВ "ВІП-ТОЙС") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення №1183/17-00-07-01 від 14.02.2023 та №5529/Ж10/17-00-07-01-08 від 14.11.2022.

Мотивуючи вимоги позову позивач, зокрема, зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі Акта №6069/Ж5/17-00-07-03/39081836 від 18.10.2022 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" (код ЄДРПОУ 39081836), щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах" у якому відповідачем було зроблено висновок про допущення позивачем порушення податкового законодавства у зв`язку із господарськими операціями з ТОВ "ВЕЛНАТ" і ТОВ "ХІМОНІКА", які були віднесені податковим органом до ризикових платників податку та у зв`язку із включенням до податкового кредиту за лютий 2022 року податкової накладної №5190, яка була зареєстрована 15.07.2022р. На обґрунтування позову вказує, що господарські операції були реальними та товарними і на момент їх здійснення контрагенти не були визнані ризиковими. При цьому вказує, що в подальшому рішеннями судів було визнано протиправними рішення податкового органу про віднесення вказаних контрагентів до ризикових. Відносно реєстрації податкової накладної №5190 15.07.2022 року наголошує, що така реєстрація була проведена з дотриманням п.69.1 ст.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, якою передбачено можливість реєстрації платником податків у строк до 15 липня 2022 року податкових накладних, складених в період з 1 лютого по 31 травня 2022 року. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 13.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву відповідачем.

26.04.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, в якому зазначає, що з огляду на запроваджений в Україні воєнний стан Головне управління ДПС у Рівненській області позбавлене можливості забезпечити безпечні умови праці посадовим особам управління повний робочий день, зокрема в період повітряних тривог працівники знаходяться в укриттях, що зумовлює несвоєчасне виконання посадових обов`язків, в тому числі в частині підготовки процесуальних документів. У зв`язку із наведеним, представник відповідача просить суд поновити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та приєднати його до матеріалів справи.

Відзив на позовну заяву мотивований тим, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ВІП-ТОЙС", за результатами якої було встановлено порушення п.189.1 ст.189, пп.а) п.198.1, п.198.3, абз.г) п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201, п.69.1 ст.69, п.185.1 ст.185, пп.б) п.200.4, ст.200 ПК України. Зазначає, що встановлене завищення податкового кредиту за лютий 2022 на суму ПДВ 294293грн. підтверджується тим, що позивач документально оформив отримання послуги з технічного обслуговування технологічного обладнання від ТОВ "ВЕЛНАТ", проте в ході перевірки встановлено ознаки нереальності такої операції, а зокрема те, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області 16.09.2022 прийнято Рішення за №30132 про відповідність платника податку ТОВ "ВЕЛНАТ" критеріям ризиковості платника податку, а також те, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних при відсутності виробничих потужностей та трудових ресурсів прослідковується реєстрація від ТОВ "ВЕЛНАТ" податкової накладної з номенклатурою "Послуги з технічного обслуговування технологічного обладнання". Вказує, що відображення вказаної операції в бухгалтерському обліку позивача зменшили у фінансовій звітності фінансовий результат господарської діяльності, а оскільки ТОВ "ВЕЛНАТ" поставки послуг не здійснювало, то оформлена податкова накладна не є підставою для формування позивачем податкового кредиту. Також наполягає на тому, що податковий орган не може встановити доцільність отримання у господарській діяльності позивача послуг від ТОВ "ВЕЛНАТ". Вказує, що позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з ТОВ "ХІМОНІКА", яке 06.06.2022 було визнано рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві №252168 таким, що відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Стверджує, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту за лютий 2022 року податкову накладну на суму ПДВ 793 грн., яка зареєстрована 15.07.2022 року, в той час як відповідно до п.69.1 ст.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України граничним терміном реєстрації є 14.07.2022. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав відповідь на відзив у якій спростовує обставини, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та вказує, що під час здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "ВЕЛНАТ" та ТОВ "ХІМОНІКА" ці контрагенти не мали статусу ризикових, а були визнані ризиковими суттєво пізніше, при цьому в подальшому рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.03.2023р. у справі №460/49134/22 рішення про визнання ризиковим ТОВ "ВЕЛНАТ" було визнано протиправним та скасовано, а рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 03.08.2022 у справі № 640/8516/22 було визнано протиправним та скасовано рішення щодо ризиковості ТОВ "ХІМОНІКА". Наполягає на реальності господарських операцій з вказаними контрагентами та звертає увагу на те, що граничною датою реєстрації податкової накладної №5190 від 07.02.2022 є 15.07.2022 року, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду.

Відповідач правом на подання заперечень не скористався.

Відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву та матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" (код ЄДРПОУ 39081836) зареєстровано як юридична особа 05.02.2014 року, номер запису №16081020000011315 та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Рівненській області. З 01.04.2014 року позивач є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 390818317161).

Основним видом економічної діяльності ТОВ "ВІП-ТОЙС" є: виробництво ігор та іграшок (код КВЕД 32.40). Також позивач здійснює діяльність за КВЕД 20.16 - виробництво пластмас у первинних формах; КВЕД 38.32 - відновлення відсортованих відходів; КВЕД 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; КВЕД 46.49 - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна та ін.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 19.09.2022 №2073-п "Про проведення відповідно до п.п.78.1.8. п.78.1 ст.78 та п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВІП-ТОЙС" код 39081836, посадовими особами відповідача згідно пп.19.1.6 п. 19.1 ст.19, пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8, п.78.1 ст.78 ПК України в період з 05.10.2022 року по 11.10.2022 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" (код ЄДРПОУ 39081836) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

За результатом проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області складено акт від 18.10.2022 року №6069/Ж5/17-00-07-03/39081836, у відповідності до висновків якого встановлено порушення з боку позивача:

-п.189.1 ст.189, абз. г) п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, а саме ТОВ "ВІП-ТОЙС" занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 139870грн., в т.ч. за лютий 2022р. на суму 92668грн., за березень 2022р. на суму 4385грн., за квітень 2022р. на суму 27615грн., за травень 2022р. на суму 15202грн., внаслідок чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2022 року на суму 139870грн.;

-п.201.1, п.201.10 Податкового кодексу України, а саме ТОВ "ВІП-ТОЙС" не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 139870грн., в т.ч. за лютий 2022р. на суму 92668грн, за березень 2022р. на суму 4385грн, за квітень 2022р. на суму 27615грн., за травень 2022р. на суму 15202грн.;

-п.9.1 ст.69, п.185.1. ст.185, пп. "а" п.198.1, п.198.3 ст.198, п.п. "б" п.200.4. ст.200, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлено завищення податкового кредиту за лютий 2022 року на загальну суму 294293грн., що в подальшому призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно з поданою податковою декларацією з ПДВ за травень 2022 року на суму ПДВ 90000грн. та до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2022 (рядок 21) на суму 204293грн.

На підставі висновків акту перевірки, Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

-від 14.11.2022 №5527/Ж10/17-00-07-01-08, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 344163,00грн.;

-від 14.11.2022 №5529/Ж10/17-00-07-01-08, яким встановлено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 90000,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 22500грн.;

-від 14.11.2022 №5531/Ж10/17-00-07-01-08, яким застосовано штраф за платежем ПДВ в розмірі 11296,00грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної податкової служби України.

09.02.2023 за наслідками розгляду скарги позивача Державною податковою службою України прийнято Рішення про результати розгляду скарги №3287/6/99-00-06-01-03-06, яким повністю скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.11.2022 №5531/Ж10/17-00-07-01-08, частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.11.2022 №5527/Ж10/17-00-07-01-08 на суму 139870грн., а податкове повідомлення-рішення від 14.11.2022 №5529/Ж10/17-00-07-01-08 залишено без змін.

Враховуючи результати адміністративного оскарження Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято нове податкове повідомлення-рішення №1183/17-00-07-01 від 14.02.2023, яким зменшено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 204 293грн.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями №1183/17-00-07-01 від 14.02.2023 та №5529/Ж10/17-00-07-01-08 від 14.11.2022, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

Відповідно до п.200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Положеннями пункту 200.2 статті 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Згідно з п.200.3 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України закріплено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку

Також, відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України з метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Тобто, до складу податкового кредиту можуть відноситись суми податку на додану вартість за товари (роботи, послуги), призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. У разі якщо придбані товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу.

Положеннями підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, суд наголошує, що встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ВІП-ТОЙС" заявлено до бюджетного відшкодування суми ПДВ по господарській операції з отримання від виконавця - ТОВ "ВЕЛНАТ" (код ЄДРПОУ 37246107) послуг з технічного обслуговування технологічного обладнання за договором №ВЛ/1/10/2020 від 01.01.2020, за умовами якого виконавець зобов`язався виконувати технічне обслуговування технологічного обладнання, а замовник зобов`язався приймати та оплачувати таке технічне обслуговування, при цьому під виконанням Технологічного обладнання сторони розуміють проведення: візуального огляду стану Обладнання, технічних огляд вузлів та агрегатів Обладнання, чистку та мийку окремих вузлів Обладнання, регулювання вузлів та агрегатів Обладнання, змащування і заправлення (дозаправлення) експлуатаційними матеріалами Обладнання, усування несправностей Обладнання, заміна деталей з обмеженими термінами служби (п.2.1. Договору), крім того, до складу технологічного обслуговування технологічного обладнання входить консультування представника замовника щодо умов експлуатації та налаштування обладнання (п.2.2. Договору).

Оформлення факту здійснення технічного обслуговування технологічного обладнання, факту виконання інших робіт здійснюється шляхом складання та підписання Акту виконаних робіт (п.5.1. Договору).

На підтвердження реальності господарської операції за вищезазначеним договором позивачем надано звіт щодо виконаних робіт з технічного обслуговування технологічного обладнання від 31.12.2021, зі змісту якого слідує, що у відповідності до замовлення №1 від 20.12.2020 у період з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021 ТОВ "ВЕЛНАТ" проведені роботи з технічного обслуговування технологічного обладнання позивача за наведеним у звіті переліком та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №14 від 31 грудня 2021 за яким сторони засвідчили отримання позивачем послуг з технічного обслуговування технологічного обладнання на загальну суму 540000,00грн. (в т.ч. ПДВ 90000,00грн.).

Зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які б в силу ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4.Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, спричинили б втрату ними юридичної сили, а тому підтверджують факт здійснення господарської операції.

Платіжними дорученнями №348 від 15.02.2022 на суму 35000,00грн, №655 від 21.04.2022 на суму 27000,00грн, №722 від 02.05.2022 на суму 30000,00грн., №836 від 16.05.2022 на суму 100000,00грн., №851 від 17.05.2022 на суму 348000,00грн. з призначенням платежів "оплата згідно договору надання послуг по обслуговуванню обладнання ВЛ/1-10/2020" позивачем було здійснено повний розрахунок за надані послуги ТОВ "ВЕЛНАТ", що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків по стану за період грудень 2021 травень 2022.

Виконавцем складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №2 від 31.12.2021 року, на підставі якої позивач включив ПДВ в сумі 90000,00грн. до податкового кредиту у декларації з ПДВ за лютий 2022 року. З матеріалів справи вбачається, що така податкова накладна, складена ТОВ "ВЕЛНАТ" під час здійснення господарської операції з надання робіт/послуг позивачу, податковим органом зупинено не було і відповідачем протилежного не стверджувалося.

На підтвердження наявності у позивача технологічного обладнання, яке використовується ним у господарській діяльності, до матеріалів справи надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 104 з відомостями про наявне на обліку позивача обладнання, що не заперечується податковим органом у акті перевірки.

Таким чином, факт отримання позивачем послуг від його контрагента підтверджується документами, складеними з дотриманням вимог законодавства до змісту та форми таких документів.

Суд не приймає в якості доказу нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "ВЕЛНАТ" у перевіряємому періоді посилання відповідача на прийняття Головним управлінням ДПС у Рівненській області Рішення від 16.09.2022 за №30132 про відповідність ТОВ "ВЕЛНАТ" критеріям ризиковості платника податку, оскільки вказане рішення було прийнято через дев`ять місяців після завершення виконання виконавцем робіт з технічного обслуговування, а також у зв`язку із тим, що таке рішення визнано протиправним та скасовано рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №460/49134/22, яке набрало законної сили.

Частиною 4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд бере до уваги, що в іншій адміністративній справі (№460/49134/22) судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено відсутність доказів та ознак провадження ТОВ "ВЕЛНАТ" господарської діяльності в умовах та обставинах, які характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства України.

Відповідачем у цій справі не надано суду жодних доказів, які б вказували на наявність ознак ризикової діяльності контрагента позивача.

Оцінюючи доводи відповідача пор відсутність у акті наданих послуг конкретного переліку робіт, відсутність найменувань обладнання, на якому проводилось технічне обслуговування, в чому полягало це технічне обслуговування та якого обладнання, суд зазначає, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних робіт/послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.06.2023 у справі №380/7050/20, від 02.06.2023 у справі № 820/1810/16, від 22.05.2023 у справі №420/5019/22.

Суд не вбачає підстав для відступу від такого висновку та наголошує, що суть та зміст робіт/послуг, про надання яких свідчить акт, можуть додатково розкриватися в інших документах, які не належать до первинних документів у розумінні приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", проте, у сукупності з іншими первинними документами можуть бути враховані при оцінці реальності господарських операцій.

Таким чином, для правильного вирішення спору в цій частині необхідно, окрім дослідження первинних документів на відповідність вимогам законодавства, проаналізувати, чи можна з цих документів встановити, яка саме робота/послуга та в межах якого договору була надана. За наслідками такого аналізу встановити, чи достатньо обсягу складених за результатами господарських операцій документів (з урахуванням специфіки останньої у кожному окремому випадку) для висновку про те, що витрати дійсно були понесені та пов`язані із провадженням господарської діяльності.

Аналізуючи акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №14 від 31 грудня 2021 та звіт щодо виконаних робіт з технічного обслуговування технологічного обладнання від 31.12.2021, вбачається, що вони в достатній мірі розкривають зміст отриманих позивачем робіт/послуг на виконання Договору №ВЛ/1/10/2020 від 01.01.2020 і доказів протилежного відповідачем не надано і судом не здобуто.

Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань, визначенні питання необхідності придбання певних робіт/послуг тощо), а тому відсутні підстави виключати з податкового обліку витрати на оплату робіт/послуг (у тому числі й по ПДВ) лише з тих мотивів, що податковий орган не вбачає доцільності у таких роботах/послугах.

Оцінюючи доводи відповідача в частині відсутності у ТОВ "ВЕЛНАТ" трудових ресурсів для виконання робіт/послуг позивачу суд зазначає, що такі висновки зроблено податковим органом виключно на підставі узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи контрагента платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 11.12.2023 у справі №820/789/18, від 16.03.2023 у справі №380/12143/21, від 12.01.2023 у справі №640/4444/21.

Відсутність у ТОВ "ВЕЛНАТ" трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання ним необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси були недостатніми для виконання умов договору.

Чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства для здійснення господарської операції. Проте, якщо податковий орган вважає, що наявної у контрагента позивача кількості трудових ресурсів було недостатньо, то саме він має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в цьому конкретному випадку реальної можливості виконання правочину.

Аналізуючи наявні у справі докази суд констатує, що відповідачем не спростовано того, що середньооблікова чисельність трудових ресурсів ТОВ "ВЕЛНАТ" у 2021 році становила три особи, а не одну, та не доведено недостатності такої кількості трудових ресурсів для здійснення господарської операції з позивачем і відсутності у нього можливості у залученні до виконання правочину додаткових трудових ресурсів на інших правових підставах, зважаючи на те, що пунктом 3.1. Договору №ВЛ/1/10/2020 від 01.01.2020 визначено, що технічне обслуговування в рамках вказаних у пункті 2.1. цього Договору обмежень здійснюється силами працівників виконавця, і за необхідності виконавець може залучати до робіт третіх осіб.

Таким чином, твердження податкового органу щодо відсутності реального виконання господарської операції між позивачем та ТОВ "ВЕЛНАТ" не знайшли свого підтвердження, в той же час наявні у справі докази засвідчують здійснення господарської операції, її відображення у бухгалтерському і податковому обліку та виникнення у позивача права на формування податкового кредиту по такій операції на підставі зареєстрованої у ЄРПН податкової накладної №2 від 31.12.2021.

З приводу віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ в сумі 793,00 грн. по податковій накладній №5190 від 07.02.2022, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником ТОВ "Стемакс" 15.07.2022 року, то суд зазначає наступне.

Пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону України від 12.05.2022 №2260-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану", який набрав чинності 27.05.2022, встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Абзацом третім підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Суд зазначає, що прийменник "до" в поєднанні з календарною датою в українській мові вживається у нормативних актах для позначення кінцевої календарної дати (включно) чинності або виконання чого-небудь, тому вжитий в абзаці третьому підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України прийменник "до" в поєднанні з календарною датою 15 липня 2022 року означає, що кінцевою календарною датою реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є саме 15 липня 2022 року, а не 14 липня 2022 року як помилково вважає відповідач.

Таке застосування прийменника "до" у поєднанні з календарною датою у нормативних актах підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема, від 06.05.2021 у справі №820/6160/16, від 25.04.2018 у справі №803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17 та ін.

З наявної у справі квитанції реєстраційний №9128519227 вбачається, що податкова накладна №5190 від 07.02.2022 зареєстрована в ЄРПН 15 липня 2022 о 8:18:12год., зазначене не заперечується відповідачем.

Отже, реєстрація податкової накладної №5190 від 07.02.2022 ТОВ "Стемакс" було здійснено в Єдиному реєстрі податкових накладних до закінчення встановленого абзацом третім підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України граничного терміну реєстрації задля включення її позивачем до податкового кредиту за лютий 2022 року.

Стосовно ж господарської операції позивача по придбанню поліпропілену марки HGX030SP PP у ТОВ "Хімоніка" (код ЄДРПОУ 43697345), то з матеріалів справи вбачається, що така операція здійснювалася на виконання договору поставки №2021-15-12 від 15.12.2021, з пункту 1.1. якого вбачається, що предметом договору є зобов`язання постачальника передати у власність покупця товар, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна якого визначена в видаткових накладних.

Відповідно до видаткової накладної №9 від 14.02.2022 ТОВ "Хімоніка" передало у власність позивача поліпропілен HGX030SP PP в кількості 880 мішків (22 тони) на загальну суму 1221000,00грн. (в т.ч. ПДВ 203500,00грн.).

Доставка товару покупцю оформлена товарно-транспортною накладною №96 від 14.02.2022, з якої вбачається, що вантажовідправником є ТОВ "Хімоніка", автомобільним перевізником є ТОВ "Продовольча база Запоріжжя", вантажоодержувачем ТОВ "ВІП-ТОЙС".

На виконання своїх зобов`язань за вказаним договором позивач здійснив повну оплату за придбаний у власність товар у безготівковій формі, що підтверджено платіжним дорученням №3447 від 14.02.2022 на суму 1221000,00грн. з призначенням платежу "оплата за товар згідно рахунка №107 від 14.02.2022 ПДВ 20% - 203500грн".

ТОВ "Хімоніка" в свою чергу склало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №41 від 14.02.2022, що підтверджено квитанцією про реєстрацію податкової накладної реєстраційний №9033542307 від 16.02.2022. З матеріалів справи вбачається, що така податкова накладна, складена ТОВ "Хімоніка" під час здійснення господарської операції з поставки товару позивачу, податковим органом зупинено не було і відповідачем протилежного не стверджувалося.

Крім того, між ТОВ "Хімоніка" та позивачем було складено Акт звірки взаємних розрахунків за період лютий 2022 травень 2022, в якому вказано про відсутність заборгованості по взаємних розрахунках.

Операція з придбання поліпропілену відображена позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2022.

Перелічені первинні документи оформлені належним чином та відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, а відповідно підтверджують фактичні обставини щодо здійснення господарських операцій з купівлі позивачем поліпропілену HGX030SP PP.

Вказана операція відображена у бухгалтерському обліку позивача проводками: Д-т 201 "Сировина й матеріали" Кредиту 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в сумі 1017500грн.; Д-т 644 "Податковий кредит" Кредиту 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в сумі 203500грн.; Кт631 "Розрахунки з постачальниками" Кт 311 "Рахунки в банках" 1221000грн., що визнається відповідачем.

Податковий орган покликається на те, що господарська операція з ТОВ "Хімоніка" була нереальною, оскільки 06.06.2022 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення № 252168, яким з посиланням на пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімоніка" віднесено до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Оцінюючи вказане твердження, суд зазначає, що вказане рішення було прийнято через чотири місяці після здійснення господарської операції з поставки товару позивачу, а отже, на момент проведення господарської операції контрагент позивача не відповідав визначеним законодавством критеріям ризиковості платника податку. Крім того, таке рішення визнано протиправним та скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 640/8516/22, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі № 640/8516/22.

Суд зазначає, що відповідачем не було надано жодних доказів, які б вказували на наявність ознак ризиковості "Хімоніка" або здійсненої господарської операції з позивачем, при цьому відповідно до ч.4 ст.78 КАС України суд у цій справі враховує обставини, встановлені рішеннями судів у справі № 640/8516/22, оскільки вони набрали законної сили та стосуються обставин цієї справи.

Щодо доводів відповідача в частині того, що відносно залученого до виконання перевезення товару автомобільного перевізника - ТОВ "Продовольча база Запоріжжя" у базах даних податкового органу не має інформації про зберігання товарів, а саме: наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, власних складських приміщень/орендодавця, відсутність транспортних засобів, що не дає можливості здійснювати господарську діяльність, а тому це не дає можливість підтвердити перевезення ТМЦ до покупця, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1. Договору поставки №2021-15-12 від 15.12.2021 постачальник зобов`язаний здійснити постачання товару на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС 2010 року).

За офіційними правилами тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін СРТ ("Фрахт/перевозка оплачені до (місце призначення)") означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення, при цьому умови поставки СРТ покладають саме на продавця обов`язок нести всі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару до місця призначення.

Таким чином, саме ТОВ "Хімоніка" здійснювало залучення автомобільного перевізника та мало з ТОВ "Продовольча база Запоріжжя" відповідні договірні відносини, що підтверджується інформацією вказаною у товарно-транспортній накладній №96 від 14.02.2022, протилежного не доведено відповідачем і судом не виявлено.

Суд зауважує, що доводи податкового органу в частині відсутності в базах даних ДПС відомостей про місця зберігання перевізником товарів, а також наявність власних або орендованих складських приміщень не заслуговує на увагу, оскільки послуги зберігання не були предметом правочину у цій справі, а надання послуг перевезення не потребує наявності складських приміщень.

Крім того, наявність певної податкової інформації щодо залученого контрагентом перевізника, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, не є юридичним фактом, а утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося перевезення товарів для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.10.2021 у справі №815/1734/18.

Відповідачем не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

У разі сумніву відповідача щодо реальності господарської операції та діяльності залученого контрагентом позивача до господарської операції перевізника, контролюючий орган наділений правом проведення відповідної перевірки, з використанням первинної бухгалтерської документації. Однак, жодної планової або позапланової, в тому числі камеральної перевірки відносно вказаних суб`єктів господарювання не було проведено, не надано відповідачем також і доказів проведення ним зустрічних звірок в порядку п.73.5. ст.73 ПК України, які б підтверджували або спростовували доводи відповідача, а відповідно доказів щодо порушення контрагентом позивача або залученим ним перевізником вимог діючого законодавства суду не надано.

Судом було встановлено, що документальне оформлення господарської операції з поставки поліпропілену здійснювалось з метою реального настання правових наслідків на підставі досліджених судом первинних документів, а використання відповідачем при складанні акту перевірки тільки баз даних ДПС, податкової інформації, яка була отримана лише шляхом аналізу інформації, що міститься в базах даних податкового органу та без використання первинної бухгалтерської документації контрагентів не дає підстав для винесення обґрунтованого висновку.

Таким чином, твердження податкового органу щодо відсутності реального виконання господарської операції між позивачем та ТОВ "Хімоніка" не знайшли свого підтвердження, в той же час наявні у справі докази засвідчують здійснення господарської операції, її відображення у бухгалтерському і податковому обліку та виникнення у позивача права на формування податкового кредиту по такій операції на підставі зареєстрованої у ЄРПН податкової накладної №41 від 14.02.2022.

Також, суд зазначає, що наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Хімоніка", ТОВ "ВЕЛНАТ") взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладені позивачем правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом.

Суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні до матеріалів справи не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача нормам законодавства.

Судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

В контексті обставин цієї справи слід зазначити, що правові наслідки у вигляді виникнення у позивача права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій, їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції такого виду; наявності у сторін податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.10.2021 року у справі №826/19597/13-а.

З огляду на вказане, суд вважає, що висновки відповідача щодо безпідставного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Хімоніка" та ТОВ "ВЕЛНАТ", які підтверджені первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином і такими, що відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання товарів та робіт/послуг підтверджені достатніми та належними доказами.

Також, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з вказаними контрагентами у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними.

При вирішенні цієї справи судом враховуються висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" (заява №803/02, INTERSPLAV проти України), відповідно до якого коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Суд зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема на формування податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суд виходить із того, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Тобто, не позивач повинен доводити, що він добросовісний платник податків, а навпаки контролюючий орган повинен надати суду беззаперечні докази того, що платник податків діяв у супереч вимог податкового законодавства України, що в даному випадку відповідачем не доведено.

На платника податків, в свою чергу, покладається лише обов`язок на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Разом з тим, суд наголошує, що Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (робіт, послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (робіт, послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (робіт, послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд вважає, що твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Хімоніка" і ТОВ "ВЕЛНАТ" спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, будь-які інші доводи відповідача не спростовують висновків суду по суті справи.

Суд зауважує, що судова практика вирішення податкових спорів, як то і має бути у правовій державі, виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.07.2020 року по справі №826/6806/17.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

В свою чергу, наведені контролюючим органом доводи, які послугували підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань не надають суду підстав вважати, що під час проведення господарських операцій з контрагентами позивачем було порушено вимоги податкового законодавства України.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та аргументи сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №1183/17-00-07-01 від 14.02.2023 та №5529/Ж10/17-00-07-01-08 від 14.11.2022 підлягає задоволенню.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наведеного присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена ним сума судового збору у розмірі 4751,89грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №1183/17-00-07-01 від 14.02.2023 та №5529/Ж10/17-00-07-01-08 від 14.11.2022, прийняті Головним управлінням ДПС у Рівненській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" судовий збір в сумі 4751,89грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 02 січня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" (вул.Млинівська, 18,м.Рівне,33024, ідентифікаційний код 39081836)

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, код ЄДРПОУ 44070166)

Суддя В.В. Щербаков