Ухвала

від 14.12.2023 по справі 757/9495/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/9495/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4184/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

власника майна ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю,Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на об`єкти нерухомості (земельна ділянка кадастровий номер 3210500000:12:004:0215 та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ), зареєстровані на ОСОБА_6 ІПН НОМЕР_1 , встановивши заборону відчуження та розпорядження майном.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року та її скасувати.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, не встановлено співрозмірності між розміром завданої шкоди та обмеженням права власності. Судовий розгляд відбувся з порушенням строку визначеного ч. 1 ст.172 КПК України та без виклику власника майна.

Також апелянт зазначає, що приймаючи рішення про арешт нерухомого майна, яке на праві власності належить ОСОБА_6 , слідчий суддя не перевірив належним чином доводи сторони обвинувачення щодо його походження, оскільки таке майно було придбано виключно за грошові кошти, які на праві власності належать матері ОСОБА_9 - ОСОБА_6 , а посилання на те, що зазначене майно було придбано на кошти, які були здобуті ОСОБА_9 в результаті його злочинної діяльності - є лише припущенням сторони обвинувачення.

Посилання на те, що нерухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_6 є речовим доказом у кримінальному провадженні ніяким чином не відображає яким саме критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України, воно відповідає. При цьому слідчим суддею не взято до уваги, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 не повідомлялось про підозру, а арештоване майно не має ознак речового доказу, оскільки ОСОБА_9 , лише проживав у будинку, який належить його матері, як член родини.

Крім того апелянт зазначає, що 01.03.2023 ОСОБА_9 було повідомлено про підозру поза межами строку досудового розслідування.

Апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_6 на даний час є пенсіонеркою, яка має певні заощадження, тривалий час проживала в м. Конотоп, однак внаслідок збройної агресії росії змушена була шукати прихисток в більш безпечному місці, у зв`язку з чим і були придбані нею земельна ділянка та будинок.

Зокрема, на підставі договору від 23.05.2005 року ОСОБА_6 та ОСОБА_9 продали належну їм квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 66,3 кв.м.

Крім того, в 2017 році ОСОБА_6 отримала у спадщину квартиру АДРЕСА_3 , загальною площою 58,8 кв. м.

Продаж зазначеного нерухомого майна і надав можливість ОСОБА_6 накопичити певні заощадження, які в подальшому були нею використані для придбання нерухомого майна.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна та її представника, копія ухвали їм не направлялась. Про існування оскаржуваної ухвали стало відомо у нотаріуса 25.04.2023, а ухвала видана Печерським районним судом представнику ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 в електронному вигляді лише 21.06.2023 року.

24.10.2023 прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , подано заперечення на апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , в яких останній просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу залишити без зміни.

В даних запереченнях прокурор послався на те, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 має в користуванні земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210500000:12:004:0215 та розташованим на ній житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, які придбані за кошти, одержані від шахрайської діяльності. Дані об`єкти нерухомості зареєстровані 23.09.2022 на його довірену особу - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (мати ОСОБА_9 ).

В рамках цього кримінального провадження накладено арешт на вищевказану земельну ділянку та житловий будинок.

Під час досудового розслідування здобуто додаткові докази (зокрема протокол огляду узагальненого матеріалу Держфінмоніторингу, а також інформація про доходи) того, що ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу 23.09.2022 придбала вищевказані земельну ділянку та житловий будинок, при цьому у неї відсутні будь-які задекларовані доходи і остання належить до вразливих верств населення.

Крім цього, підозрюваному ОСОБА_9 інкриміновано набуття, володіння, розпорядження майном (вищевказані земельна ділянка та житловий будинок), щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, спрямованого на маскування походження такого майна, особою яка знала, що таке майно одержано злочинним шляхом, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника власника майна, а також власника майна в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останні просили задовольнити з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін,вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення ОСОБА_6 , у відповідності до положень ч. 2 ст. 172 КПК України, матеріали справи не містять відомостей про направлення копії ухвали ОСОБА_6 . Однак, як зазначає апелянт, що про існування даної ухвали стало відомо 25.04.2023, а ухвала Печерським районним судом міста Києва видана представнику ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 в електронному вигляді лише 21.06.2023 року. Іншої інформації матеріали справи не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вбачає підстави для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року.

Як вбачається з матеріалів клопотання, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12021152310000264 від 04.09.2021 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 2 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 2 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 209 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 1 ст. 209 КК України; ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190 КК України; ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 1 ст. 209 КК України; ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190 КК України та за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 та ч. 3 ст. 209 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що у 2021-2023 рр. невстановлені особи організувалися в стійке об`єднання для вчинення злочинів з розподілом функцій учасників групи, тобто створили організовану групу та в її складі систематично вчиняють заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), в особливо великих розмірах, під приводом продажу дизельного палива, мінеральних добрив, автономними електро-паливними станціями (генератори) та інших товарів, що користуються попитом.

Так, зазначеними невстановленими особами придбано раніше діючі юридичні особи, що в подальшому використані під час вчинення злочинів (заволодіння коштами потерпілих з використанням реквізитів цих підприємств), зокрема встановлено понад 20 таких юридичних осіб.

Після придбання вищевказаних юридичних осіб та переоформлення їх на осіб, які не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність, учасники організованої групи продовжуючи створювати умови для використання цих юридичних осіб під час вчинення злочинів, а саме з метою введення в оману майбутніх потерпілих щодо їх діяльності, документально збільшили розміри їх статутних капіталів, без фактичного їх поповнення, а також внесли відомості про зміну основного виду їх економічної діяльності та відкрили рахунки в різних банківських установах.

В подальшому невстановленими особами, виготовлялися з використанням реквізитів придбаних для вчинення злочину юридичних осіб документи фінансово-господарської діяльності, а саме: рахунки-фактури, договора постачання, заявки, специфікації тощо та направлялися засобами електронного зв`язку особам, які виявили зацікавленість у придбанні мінеральних добрив або дизельного пального, із зазначенням при цьому реквізитів спеціально відкритих для вчинення злочинів рахунків.

Використовуючи реквізити наступних підприємств: ТОВ «Сенер Груп» (ЄДРПОУ 44360719), ТОВ «АКТИВ ГРУПС ТГ» (ЄДРПОУ 34429318), ТОВ Фірма «Антарі» (ЄДРПОУ 22148507), ТОВ «Гросбіз» (ЄДРПОУ 43175689), ТОВ "ЕВРОТЕХ ЮА" (ЄДРПОУ 44842374), ТОВ «Едера 11» (ЄДРПОУ 37492911), ТОВ «Делпі Про» (ЄДРПОУ 44775764), ТОВ «Металіка України» (ЄДРПОУ 43819082), ТОВ «Крафт Солюшн» (ЄДРПОУ 44176966), ТОВ «МАКССЕЙЛ ЛТД» ( ЄДРПОУ 44509703), ТОВ Фірма «Марвел» (ЄДРПОУ 36449252), ТОВ «ТРЕЙДКОМ ОПТІМА» (ЄДРПОУ 44475821), ТОВ «ВІННЕР ТРЕЙД КОМПАНІ» (ЄДРПОУ 44436274), ТОВ «ПОРТАГРОТРЕЙД» (ЄДРПОУ 44250300) та інших підприємств, вказані особи заволоділи коштами потерпілих на суму понад 20 000 000 грн.

Станом на 20.01.2023 жодному із потерпілих товар не поставлений.

Всього, у зазначений період часу, учасники злочинної організації, створеної ОСОБА_9 та Особою № 1, шляхом введення в оману потерпілих заволоділи чужим майном на загальну суму 10 027 302,22 грн.

01.03.2023 ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , належним чином повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 2 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 має в користуванні земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210500000:12:004:0215 та розташованим на ній житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, які придбані за кошти, одержані від шахрайської діяльності. Дані об`єкти нерухомості зареєстровані 23.09.2022 на його довірену особу - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (мати ОСОБА_9 ).

10.03.2023 прокурор у кримінальному провадженні - прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на об`єкти нерухомості (земельна ділянка кадастровий номер 3210500000:12:004:0215 та житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ), зареєстровані на ОСОБА_6 ІПН НОМЕР_1 , у вигляді заборони відчуження та розпорядження.

На обґрунтування вимог даного клопотання сторона обвинувачення послалась на те, що у досудового слідства є підстави вважати, що вказані об`єкти нерухомості (земельна ділянка кадастровий номер 3210500000:12:004:0215 та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ), який знаходиться у користуванні ОСОБА_9 , придбаний на кошти здобуті злочинним шляхом внаслідок вчинення заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах та оформлені безоплатно на довірену особу, з метою укриття власного майна та доходів, про що було відомо ОСОБА_6

13.03.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на зазначене майно.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №12021152310000264 від 04.09.2021, слідчий суддя, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, виходив з того, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, набуте кримінально протиправним шляхом, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, належить на праві власності третій особі, яка повинна була знати, що таке майно відповідає ознакам, зазначеним у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України, як таке, що одержане внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації майна.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, можливість спеціальної конфіскації майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №12021152310000264 від 04.09.2021, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами, в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів та можливість спеціальної конфіскації майна, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Положеннями ч. 1 ст. 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальна конфіскація відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Частиною десятою статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Крім того, арешт майна з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Однак є слушними твердження апелянта про те, що розгляд клопотання відбувся без повідомлення власника майна, проте дана обставина не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням того, що відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним, з метою забезпечення арешту майна.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Відтак, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Твердження апелянта про те, що зазначене нерухоме майно було придбано ОСОБА_6 за заощадженнями останньої та за грошові кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_2 загальною площею 66,3 кв.м. та квартири АДРЕСА_3 загальною площою 58,8 кв. м., мають бути перевірені органом досудового розслідування під час подальшого його проведення, з урахуванням обставин кримінального провадження № 12021152310000264 від 04.09.2021 в тому числі за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 2 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України.

При цьому накладений арешт на майно, а саме: об`єкти нерухомості (земельна ділянка кадастровий номер 3210500000:12:004:0215 та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ), які зареєстровані на ОСОБА_6 ІПН НОМЕР_1 , не перешкоджають останній користуватися таким майном, оскільки така заборона відсутня, як в клопотанні прокурора про арешт майна так і в оскаржуваній ухвалі, яка постановлена за наслідком його розгляду.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4