Рішення

від 02.01.2024 по справі 320/14889/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2024 року 320/14889/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна С Контракт" до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, Державного агентства водних ресурсів України, третя особа: Державне підприємство "Укрводсервіс" про визнання протиправними та скасування паспортів водних об`єктів, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Десна С Контракт" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (далі - відповідач 1), Державного агентства водних ресурсів України (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати паспорт водного об`єкта Ставок "Рожниторф" площею 1,4886 га в межах с. Рожни Броварського району Київської області, погоджений Державним агентством водних ресурсів України 08.12.2020;

- визнати протиправним та скасувати паспорт водного об`єкта Ставок "Мехедово" площею 5,8686 га в межах с. Рожни Броварського району Київської області, погоджений Державним агентством водних ресурсів України 08.12.2020;

- зобов`язати Державне агентство водних ресурсів України виключити інформацію (дані) про водний об`єкт Ставок "Рожниторф" площею 1,4886 га в межах с. Рожни Броварського району Київської області та про водний об`єкт Ставок "Мехедово" площею 5,8686 га в межах с. Рожни Броварського району Київської області з Державного водного кадастру.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідачів не було правових підстав для розробки та погодження паспортів водних об`єктів Ставок "Рожниторф" та Ставок "Мехедово", оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3221287200:03:003:0057 не відноситься та не відносилась на момент розробки та затвердження паспортів водних об?єктів до категорії Землі водного фонду, не мала відповідного цільового призначення, а відносилась до категорії - Землі промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відтак, на думку позивача, паспорти водних об`єктів Ставок "Рожниторф" та Ставок "Мехедово" вочевидь не відповідають вимогам статті 19 Конституції України, а тому підлягають скасуванню.

На переконання позивача, у відповідачів були відсутні законні та достатні підстави для розробки та погодження вказаних паспортів водних об`єктів.

Відповідач 1 позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Зазимською сільською радою здійснювалась розробка паспортів водних об`єктів в межах наявних повноважень, а тому відсутні правові підстави для скасування паспортів водних об`єктів.

При цьому, відповідач 1 наголосив на тому, що відповідачі дотримались процедури розробки та погодження паспортів водних об`єктів.

Відповідач 2 позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що замовником розробки паспортів вищезазначених водних об?єктів виступала Рожнівська сільська рада Броварського району Київської області, яка у законний спосіб і зверталася до Держводагентства для їх погодження.

Відтак, відповідач 2 вважає, що Держводагентство на законних підставах погодило вищезазначені паспорти водних об?єктів, замовником яких виступала Рожнівська сільська рада Броварського району Київської області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державне підприємство "Укрводсервіс".

Вказаною ухвалою суду витребувано докази по справі від Державного агентства водних ресурсів України, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 повторно витребувано докази по справі від Державного агентства водних ресурсів України, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Відтак, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Десна С Контракт" (код ЄДРПОУ 41817921, місцезнаходження: 07412, Київська область, Броварський район, село Рожни, вулиця Свободи, буд. 41-В) зареєстроване в якості юридичної особи 19.12.2017, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 березня 2021 року ТОВ "Десна С Контракт" отримало Спеціальний дозвіл на користування надрами №6480 на видобування корисних копалин родовища Мехедове (північна та південна частина), яке знаходиться між селами Рожни та Рожівка у Броварському районі Київської області.

30 червня 2022 року ТОВ "Десна С Контракт" уклало з Зазимською сільською радою Броварського району Київської області договір оренди землі, а саме земельної ділянки площею 10,0023 га, кадастровий номер 3221287200:03:003:0057, цільове призначення: 11.01 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов?язані з користуванням надрами.

Вказана земельна ділянка передана в оренду для потреб, пов?язаних з користування надрами.

Вказане родовище корисних копалин розроблялося (до надання спеціального дозволу на користування надрами позивачу) з 70-х років ХХ століття Дочірнім підприємством «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» (видобуток торфу і піску).

При розробці вищевказаного родовища корисних копалин гідромеханічним способом утворилося кар?єрне поле з водою, яке не призначене для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, а лише для провадження діяльності з видобутку корисних копалин.

17 березня 2023 року позивач дізнався від відповідача про наявність в останнього розроблених та погоджених:

- паспорту водного об?єкта Ставок «Рожниторф» площею 1,4886 га в межах с. Рожни Броварського району Київської області;

- паспорту водного об?єкта Ставок «Мехедово» площею 5,8686 га в межах с. Рожни Броварського району Київської області.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 14.09.2020 Рожнівська сільська рада Броварського району Київської області листами за №№ 671 та 670/2 звернулася до Держводагентства для погодження паспортів водних об?єктів: ставка «Мехедово» площею 5,8686 га та ставка «Рожниторф» площею 1,4886 га відповідно, які знаходяться в межах с. Рожни, Броварського району, Київської області.

Підставою для замовлення розробки паспортів водних об?єктів: ставка «Мехедово» площею 5,8686 га та ставка «Рожниторф» площею 1,4886 га в межах села Рожни Броварського району Київської області було рішення 34 позачергової сесії Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області 7 скликання від 31.07.2018 №816 «Про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим продажем права оренди у формі аукціону на території Рожнівської сільської ради».

Держводагентство після погодження зазначених паспортів водних об`єктів листами за №№ 7176/3/5/11-20 та №7176/3/5/11-20 від 08.12.2020 повернуло їх до замовника, а саме до Рожнівської сільської ради.

Вважаючи вказані паспорти водних об?єктів протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами статті 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об?єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об?єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об?єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 №99 затверджено Порядок розроблення паспорта водного об?єкта (далі - Порядок).

Порядок спрямовано на встановлення технічних параметрів водного об?єкта, гідрологічних характеристик річки (водотоку), регламентацію експлуатаційної діяльності на водосховищах, ставках, озерах та замкнених природних водоймах (далі - водний об?єкт) для забезпечення сталого використання (включаючи кількісне та якісне відновлення) усіх ресурсів, пов?язаних з існуванням водойми, надійності функціонування споруд і для підвищення ефективності їх використання.

Відповідно до пункту 6 Порядку Паспорт водного об?єкта розробляється в чотирьох примірниках, які зберігаються по одному: в басейновому управлінні водних ресурсів, Держводагентстві, у розпорядника земельної ділянки під водою, а також надається користувачу.

При цьому, пунктами 1, 2 Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996 №413 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що державний водний кадастр складається з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів.

Державний водний кадастр являє собою систематизований звід відомостей про: поверхові, підземні, внутрішні морські води та територіальне море (далі - водні об`єкти); обсяги, режим, якість і використання вод (водних об`єктів); водокористувачів (крім вторинних).

Пунктом 4 Порядку передбачено, що державний водний кадастр включає дані державного обліку поверхневих і підземних вод та державного обліку водокористування, які систематизуються за водними об`єктами та їх ділянками, водозбірними басейнами річок та морів, басейнами підземних вод, водогосподарськими ділянками, економічними районами, адміністративно-територіальними одиницями і в цілому в Україні.

Державний водний кадастр ведеться: Мінприроди за розділом "Поверхневі води"; Держкомприродресурсів за розділом "Підземні води"; Держводгоспом за розділом "Водокористування". Зазначені центральні органи виконавчої влади є замовниками робіт щодо складання державного водного кадастру і затверджують кадастрові матеріали Мінприроди та Держкомприродресурсів самостійно, а Держводгосп - за погодженням з Мінприроди та Держкомприродресурсів. Виконавцями робіт з складання державного водного кадастру є визначені Держводгоспом, Мінприроди та Держкомприродресурсів спеціалізовані підприємства, установи та організації (пункти 6, 7 Порядку).

Згідно пункту 8 Порядку під час ведення державного водного кадастру Держводгосп, Мінприроди та Держкомприродресурсів здійснюють: планування і виконання робіт з ведення державного водного кадастру; розроблення наукових принципів, методичних вказівок та інструкцій з ведення державного водного кадастру; форм видання відомостей, що публікуються; аналіз, систематизацію та зберігання даних про водні та водогосподарські об`єкти, водні ресурси, їх режим та якість, водокористування, а також про водокористувачів; оцінку стану водних ресурсів та їх використання; ведення бази даних державного водного кадастру засобами електронно-обчислювальної техніки; забезпечення органів державної виконавчої влади даними державного водного кадастру в необхідному для них обсязі безкоштовно; забезпечення даними державного водного кадастру підприємств, установ, організацій та громадян у встановленому порядку.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що дані державного водного кадастру використовуються для: поточного і перспективного планування використання вод та здійснення водоохоронних заходів; розміщення виробничих сил на території країни; складання схем комплексного використання та охорони вод і водогосподарських балансів; проектування водогосподарських, транспортних, промислових та інших підприємств і споруд, пов`язаних з використанням вод; прогнозування змін гідрологічних і гідрогеологічних умов, водності річок та якості вод; розроблення заходів щодо підвищення ефективності роботи водогосподарських систем; нормування водоспоживання і водовідведення, а також показників якості вод; розроблення заходів щодо запобігання шкідливій дії вод та ліквідації її наслідків; здійснення державного контролю за проведенням заходів для раціонального використання та охорони вод; регулювання взаємовідносин між водокористувачами, а також між водокористувачами та іншими підприємствами, організаціями і установами; вирішення інших питань, пов`язаних з обліком та використанням вод

Проте, в матеріалах справи відсутні докази наявності відомостей щодо водного об`єкту на спірній земельній ділянці в державному водному кадастрі обліку поверхневих водних об`єктів.

Більш того, як стверджує позивач та неспростовано відповідачами, на земельній ділянці з кадастровим номером 3221287200:03:003:0057 ніколи не знаходились водосховища, ставки, озера та замкнені природні водойми, а було кар?єрне поле заповнене водою, яке по мірі розробки родовища корисних копалин збільшувалось.

Крім того, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221287200:03:003:0057 не відноситься та не відносилась на момент розробки та затвердження паспортів водних об?єктів до категорії Землі водного фонду, не мала відповідного цільового призначення, а відносилась до категорії - Землі промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Так, згідно листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 01.06.2023 №29-10-0.222-4986/2-23 відповідно до даних автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 3221287200:03:003:0057 відноситься до такої категорії земель як - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а цільове призначення такої земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов?язані з користуванням надрами.

Окрім того, відповідно до викопіювання з генерального плану села Рожни земельна ділянка з кадастровим номером 3221287200:03:003:0057 відноситься до територій об?єктів обслуговування, торгівлі та інших видів підприємницької діяльності, а не до території водойм.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що на дату замовлення, розробки та погодження Паспорту водного об`єкта Ставок "Рожниторф" площею 1,4886 га в межах с. Рожни Броварського району Київської області та Паспорту водного об`єкта Ставок "Мехедово" площею 5,8686 га в межах с. Рожни Броварського району Київської області на земельній ділянці з кадастровим номером 3221287200:03:003:0057 були відсутні будь-які водні об`єкти.

Відтак, з наведеного суд дійшов висновку, що у відповідачів були відсутні правові підстави для замовлення, розробки та погодження зазначених паспортів водних об?єктів, а тому вони підлягають скасуванню.

Щодо виключення інформації про водні об?єкти з державного водного кадастру, слід зазначити наступне.

Так, Порядком ведення державного водного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996 №413 не передбачено обов`язку Держводагентства прийняти рішення про виключення інформації про водні об?єкти з державного водного кадастру у разі скасування судом відповідного паспорта водного об?єкта.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 р. в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom, пп. 2836, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) ".

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.

Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача ухвалити рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Враховуючи вищезазначене, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, а також враховуючи протиправність розробки, затвердження та погодження оскаржуваних паспортів водних об?єктів, і як наслідок їх скасування, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Держводагентство виключити з державного водного кадастру інформацію (дані) про водні об?єкти.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довели правомірність своїх дій.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 8052,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 28.06.2023 №915. Доказів понесення інших витрат суду не надано.

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 8052,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, оскільки саме за замовленням сільської ради були розроблені паспорти водних об`єктів, які скасовані в судовому порядку.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати паспорт водного об`єкта Ставок "Рожниторф" площею 1,4886 га в межах с. Рожни Броварського району Київської області, погоджений Державним агентством водних ресурсів України 08.12.2020.

Визнати протиправним та скасувати паспорт водного об`єкта Ставок "Мехедово" площею 5,8686 га в межах с. Рожни Броварського району Київської області, погоджений Державним агентством водних ресурсів України 08.12.2020.

Зобов`язати Державне агентство водних ресурсів України виключити інформацію (дані) про водний об`єкт Ставок "Рожниторф" площею 1,4886 га в межах с. Рожни Броварського району Київської області та про водний об`єкт Ставок "Мехедово" площею 5,8686 га в межах с. Рожни Броварського району Київської області з Державного водного кадастру.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна С Контракт" (ідентифікаційний код 41817921) судовий збір у сумі 8052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (ідентифікаційний код 04363876).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.