Ухвала

від 15.12.2023 по справі 161/21688/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/21688/23

Провадження № 2/161/5083/23

У Х В А Л А

15 грудня 2023 року місто Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Крупінська С.С., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Зубенко Тамари Іванівни, державний нотаріус Луцької районної державної нотаріальної контори Бегеза Оксана Петрівна про визнання заповіту недійсним (нікчемним),-

в с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним (нікчемним).

Суддя ознайомившись з матеріалами позовної заяви, приходить до висновку, що остання підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей175,177 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Пунктом 4 ч. 3ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Звертаючись до суду, позивач ставить вимогу про визнання заповіту недійсним (нікчемним).

Відповідно до ч.1ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За містом ст.220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Загальні засади недійсності договорів та правові наслідки визначені ст. 215 ЦК України, якою закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону.

Відповідно до п.п.4, 7постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

З позовної заяви вбачається, що підставами визнання заповіту недійсним є те, що особа не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними в період його складання, також одночасно позивач висловлює думку, що підпис не належить особі, яка його підписала.

Виходячи з цього, позивачу слід визначитися з правовими підставами заявленого позову та змістом позовних вимог, оскільки від визначеного способу захисту залежить встановлення предмету доказування та обсяг і способи доказування.

Крім того, на підтвердження того, що заповідувач не підписував заповіт позивач надає документ та просить призначити судову почеркознавчу експертизу.

Разом з тим, провести судову почеркознавчу експертизу де є підпис покійного неможливо, оскільки для проведення судової почеркознавчої експертизи позивачу необхідно надати вільні зразки підпису заповідувача в кількості не менше ніж на 15 аркушах, підписів не менше 15, експериментальних зразків почеркуне менше ніж на 10-15 аркушах, експериментальних зразків підписів не менше 5-8 аркушів за період підписання ним заповіту.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, тому відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК України, її слід залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення недоліків, протягом десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

В разі невиконання вимог ухвали суду, позовна заява, відповідно до ч. 3ст. 185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Керуючись ст.175,177,185 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Зубенко Тамари Іванівни, державний нотаріус Луцької районної державної нотаріальної контори Бегеза Оксана Петрівна про визнання заповіту недійсним (нікчемним) залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо позивач у встановлений строк усуне зазначені в ухвалі недоліки, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.С.Крупінська