Рішення

від 19.12.2023 по справі 191/3570/23

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/3570/23

Провадження № 2/191/920/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Окладнікової О.І.,

за участю секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Славгородської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2023 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник позивача - адвокат Лисенко В.В. в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до відповідачів про визнання прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування.

В позовній заяві представник позивача посилався на те, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Крім позивача, спадкоємцями ОСОБА_4 є його дружина (мати позивача) ОСОБА_2 та донька (сестра позивача) ОСОБА_3 .

Позивач, його мати та сестра у встановлений законом шестимісячний строк подали до нотаріуса відповідні заяви про прийняття спадщини після смерті батька та чоловіка ОСОБА_4 , на підставі яких приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Спіренковою Н.В. була заведена спадкова справа № 12/2016, та відповідно до ст. 1296 ЦК України, позивач, його мати та сестра є такими, що прийняли спадщину.

До складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , увійшло майно:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка площею 0,25 га, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка площею 0,1354 га, надана для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285000:02:004:0352;

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

У подальшому, з урахуванням домовленостей між позивачем, відповідачами 2 та 3, як спадкоємцями ОСОБА_4 , було укладено договір про розподіл спадкового майна від 02.10.2018 року за реєстровим № 468. На підставі чого 01 листопада 2018 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Спіренковою Н.В. спадкоємцю ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії ННІ №379286, зареєстроване в реєстрі за № 481.

Спадщина, на яку видане зазначене вище свідоцтво, в результаті укладення вищезазначеного договору поділу спадкового майна, складається з частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

За свого життя померлий ОСОБА_4 заснував та відповідно був засновником Селянського (Фермерського) господарства «КОЛОС», ідентифікаційний код юридичної особи 30493568, адреса місцезнаходження: село Варварівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області.

Державну реєстрацію господарства проведено 30 серпня 1999 року, і відомості про яке в подальшому було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.10.2006 року, номер запису про включення відомостей ЄДР 1216120000000244, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14 липня 2023 року.

Селянське (Фермерське) господарство «КОЛОС»було засновано ОСОБА_4 на земельній ділянці площею 50,00 га, що розташована на території Варварівської сільської ради Синельниківського району, Дніпропетровської області, яка була виділена йому на праві постійного користування з цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом ДПСВ № 000699 від 22 вересня 1999 року. Земельна ділянка не має присвоєного кадастрового номеру, але з врахуванням того, що право користування цією земельною ділянкою виникло до 2004 року, то на підставі пункту 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», ця земельна ділянка вважається сформованою. Таким чином, до складу спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_1 , крім вищезазначеного переліченого майна, також входять корпоративні права засновника Селянського (Фермерського) господарства «КОЛОС», та відповідно право постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Починаючи з 12.04.2006 року та по теперішній час, позивач є головою С(Ф)Г «КОЛОС» та фактично здійснює управління його господарською діяльністю. Дані обставини підтверджуються відомостями що містяться у ЄДР, які в свою чергу на підставі ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», вважаються достовірними.

Призначення позивача на посаду голови господарства здійснено та підтверджується Протоколом № 1 загальних зборів СФГ «КОЛОС» від 12.04.2006 року, копія та відомостями, визначеними у статуті господарства з врахуванням положень його невід`ємного додатку - «Зміни та доповнення в Статуті С(Ф)Г «КОЛОС».

Позивач має бажання і надалі продовжувати діяльність Селянського (Фермерського) господарства «КОЛОС», а саме виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Окремо позивач зазначає суду, що його мати та сестра не виявили бажання продовжувати діяльність господарства, не є членами цього господарства та взагалі не мають намірів здійснювати будь-яку участь у його діяльності, про що неодноразово повідомляли позивача.

Даний факт, в свою чергу також підтверджується відсутністю зі сторони відповідачів виявлення бажання та намірів визнавати за собою, як спадкоємцями ОСОБА_4 відповідних часток прав засновника господарства у судовому порядку та відповідно небажанням з їх сторони бути співпозивачами у даній справі.

У зв`язку з чим, позивач вимушений звертатися до суду з даною позовною заявою про визнання за ним, як за єдиним спадкоємцем спадщини у виді прав засновника господарства, після смерті його батька ОСОБА_4 .

Позивач вважає що у такому випадку, він є єдиним спадкоємцем корпоративних прав засновника господарства, і тому існують законні підстави для визнання за ним 100% прав засновника і власника Селянського (Фермерського) господарства «КОЛОС», які належали його померлому батьку ОСОБА_4 , у визначеному Статутом господарства обсязі, в порядку спадкування за законом, як єдиного спадкоємця, що виявив бажання продовжувати діяльність цього господарства.

Згодом з метою реалізації свого наміру у продовженні діяльності господарства, позивач звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на Селянське (Фермерське) господарство «КОЛОС», до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В., яка на підставі договору від 22.09.2022 року, діє в порядку заміщення нотаріуса Спіренкової Н.В., як до нотаріуса, якому була передана спадкова справа №13/2021. Однак, 25 липня 2023 року нотаріус листом за вих.№ 21/02-14, надала роз`яснення позивачу, якими відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з наявністю протиріч між нормами ч.1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», якою визначено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону, а згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб, тобто що успадковуватися можуть тільки права та обов`язки фізичних осіб, а не юридичних осіб.

Додатково нотаріусом було повідомлено позивачу, що статутом господарства в редакції зі внесеними до нього змінам, не передбачений статутний Фонд господарства, що в свою чергу підтверджується відомостями наявними у ЄДР, та які відображено у витязі з ЄДР, а саме статутний капітал Селянського (Фермерського) господарства «КОЛОС», становить 0,00 грн., та майно господарства не зареєстровано як об`єкт нерухомості (цілісний майновий комплекс) і тому не може бути об`єктом цивільно-правових відносин. У підсумку, нотаріусом було роз`яснено позивачу процедуру та рекомендовано вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Крім того, у зв`язку з наявністю вищезазначених обставин, а саме що у господарства не має у власності зареєстрованих об`єктів цивільно-правових відносин (статутного капіталу та/або нерухомого майна), і відповідно як наслідок у матері та сестри позивача відсутня можливість відмовитися від спадщини у виді частки корпоративних прав засновника господарства шляхом подачі відповідної заяви до нотаріуса, та унеможливлене вирішення цього питання шляхом укладення відповідного договору поділу спадкового майна. Таким чином, іншого (позасудового) шляху захисту та забезпечення дотримання законних прав позивача, а саме вирішення питання переходу 100% прав засновника господарства від померлого ОСОБА_4 до позивача, як спадкоємця, що виявив бажання продовжити діяльність господарства не існує.

З врахуванням вищезазначеного, позивач зазначає суду, що визнання за ним в порядку спадкування після смерті батька, як єдиним спадкоємцем, що виявив бажання продовжувати діяльність господарства, майнових прав засновника господарства, є ефективним способом захисту його прав як спадкоємця засновника, оскільки без визнання за ним майнових прав засновника господарства в повному обсязі, він позбавлений можливості внести зміни до установчих документів господарства та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов`язаних з виключенням засновника вказаної юридичної особи, який помер, прийняти рішення засновника для вирішення таких питань діяльності господарства, як формування статутного капіталу, включення нових членів, зміни місцезнаходження, викладення статуту в новій редакції та інших питань, вирішення яких відноситься до виключної компетенції засновника господарства, що в свою чергу встановлено та передбачено статутом цього господарства. На підставі ст. 1261 ЦК України, позивач як син померлого ОСОБА_4 , є спадкоємцем першої черги за законом, який у встановлений шестимісячний строк подав заяву про прийняття спадщини та відповідно до ст. 1296 ЦК України є таким, що прийняв її після померлого батька, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. З огляду на ці обставини позивач вважає, що у такий спосіб він прийняв спадщину та набув право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті його батька ОСОБА_4 , у тому числі і майнові права засновника Селянського (Фермерського) господарства «КОЛОС».

Згідно положень Статуту та відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, господарство не має сформованого складеного (статутного) капіталу та не має зареєстрованих майнових прав.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_4 , був єдиним засновником Селянського (фермерського) господарства «Колос», в якого немає сформованого статутного капіталу, а позивач, як син і спадкоємець майна померлого батька, з 12.04.2006 є головою (керівником) Селянського (фермерського) господарства «Колос», чим фактично здійснює управління цим господарством, у тому числі і на дату написання цього позову та відсутністю бажання у відповідачів від участі в продовженні діяльності господарства, заснованого померлим ОСОБА_4 , то визнання за позивачем в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 прав засновника Селянського (фермерського) господарства «Колос» є єдиним ефективним способом захисту його прав, як спадкоємця засновника.

Ухвалою суду від 15.09.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.

У сьогоднішнє підготовче засідання позивач не з`явився, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити.

Відповідачі у підготовче засідання не з`явилися, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.

Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до положень ч.3 та ч.4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки відповідачі визнали пред`явлений позов і визнання позову не суперечить закону, тому суд за згодою сторін та враховуючи положення ч.3 та ч.4 ст.200, ст.206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому засіданні та ухвалити рішення у справі.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , який був засновником та селянського (фермерського) господарства «Колос», що знаходиться за адресою: с. Варварівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 18), копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 13), Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.10-12) та копією статуту СФГ «Колос» (а.с. 26-29).

Після смерті ОСОБА_4 його спадкоємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про розподіл спадкового майна від 02.10.2018 року за реєстровим № 468 (а.с.20-21).

01 листопада 2018 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Спіренковою Н.В. спадкоємцю ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії ННІ №379286, зареєстроване в реєстрі за № 481. Спадщина, на яку видане зазначене свідоцтво, в результаті укладення вищезазначеного договору поділу спадкового майна, складається з частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17).

З метою реалізації свого наміру у продовженні діяльності господарства, позивач звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на С(Ф)Г «Колос» до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В., яка на підставі договору від 22.09.2022 року діє в порядку заміщення нотаріуса Спіренкової Н.В., як до нотаріуса, якому була передана спадкова справа №13/2021. Однак, 25 липня 2023 року нотаріус листом за вих.№ 21/02-14, надала роз`яснення позивачу, якими відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з наявністю протиріч між нормами ч.1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», якою визначено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону, а згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб, тобто що успадковуватися можуть тільки права та обов`язки фізичних осіб, а не юридичних осіб (а.с.30).

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, селянське (фермерське) господарство «Колос» як юридична особа було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 30.08.1999 року за № 12161200000000244, ідентифікаційний код юридичної особи 30493568 (а.с. 10-12).

Згідно статуту, затвердженого 30.08.1999 року, засновником і головою господарства є ОСОБА_4 (а.с.26-29). Згідно змін та доповнень в Статуті СФГ «Колос», затверджених рішенням зборів СФГ «Колос» протокол №1 від 12.04.2006 року, головою господарства є ОСОБА_1 (а.с.15).

У зв`язку зі смертю спадкодавця (засновника) господарство не припинилося, позивач ОСОБА_1 і надалі виконує обов`язки голови господарства, має намір продовжувати діяльність господарства.

Частиною 1 статті 177 ЦК України передбачено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Отже, СФГ «Колос» є об`єктом цивільних прав та предметом цивільного обороту, вказане господарство є власністю засновника та входить до складу спадкового майна після його смерті.

Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 Закону України «Про фермерське господарство»). Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, нерозподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Успадкування фермерського господарства як цілісного майнового комплексу або його частини полягає не в спадкуванні права на участь, а в спадкуванні права на частку в статутному (складеному) капіталі, оскільки право на участь нерозривно пов`язане з особою спадкодавця і належить до прав та обов`язків, які не входять до складу спадщини, залежить від кола учасників фермерського господарства (пункт 2 частини першої статті 1219 Цивільного кодексу України).

Тобто саме господарство як предмет цивільного обороту є об`єктом спадкування.

Згідно ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну, сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Разом з тим, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» щодо спадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) містить загальну відсилочну норму, а саме: успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Так, згідно норм статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Отже, успадковуватись можуть лише права та обов`язки фізичної особи, а не юридичної, якою є фермерське господарство.

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В той же час ст. 1219 ЦК України містить перелік прав та обов`язків, що не входять до складу спадщини, права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що майнові права засновника фермерського господарства у відповідності до ст. 1218 ЦК України входять до складу спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц зроблено правовий висновок, згідно якого у випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що згідно із загальнодозвільним принципом правового регулювання, який поширюється на сферу правомірних приватних відносин (зокрема, на відносини спадкування), дозволено те, що не заборонено законом. Майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу. Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання. До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

За змістом вказаних приписів саме селянське (фермерське) господарство, зареєстроване як юридична особа, є власником цілісного майнового комплексу, а не засновник або член такого господарства. Тому саме права та обов`язки засновника господарства можуть бути успадковані.

У постанові від 21 січня 2020 року у справі № 908/2606/18 Велика Палата Верховного Суду вже висловила можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або законом «Про фермерське господарство».

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що 17 червня 2018 року набрав чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року. Згідно зі статтею 23 цього Закону у разі смерті учасника товариства його частка переходить до спадкоємця без згоди учасників товариства. Отже, за наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про фермерське господарство», діяльність такого господарства припиняється у разі, якщо не залишилося жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Оскільки позивач, як спадкоємець за законом, висловив бажання продовжити діяльність фермерського господарства, то визнання за позивачем в порядку спадкування після смерті його батька прав засновника СФГ «Колос» є ефективним способом захисту його прав як спадкоємця засновника і до позивача повинні перейти права та обов`язки саме засновника (власника) зазначеного господарства.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає, що наявні всі законні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 та визнання за ним в порядку спадкування за законом права засновника Селянського (Фермерського) господарства «Колос».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1216, 1217, 1218, 1225, 1268 ЦК України, ст. ст.200, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Славгородської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , права засновника Селянського (Фермерського) господарства «КОЛОС», у визначеному Статутом господарства обсязі, державну реєстрацію якого проведено 30 серпня 1999 року, ідентифікаційний код юридичної особи: 30493568, номер запису про включення відомостей до ЄДР 1216120000000244, адреса місцезнаходження: село Варварівка, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52550.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 29.12.2023 року.

Суддя О.І. Окладнікова