Рішення

від 01.12.2023 по справі 756/3603/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 756/3603/23

Провадження № 2/638/3345/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01 грудня 2023 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Смирнова В.А.

за участю секретаря Каркан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «КС Володар» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Кредитної спілки «КС Володар» про стягнення грошових коштів.

24 березня 2023 року Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва суд вирішив позовну заяву ОСОБА_1 до Кредитної спілки «КС Володар» про стягнення грошових коштів передати за територіальною підсудністю до Дзержинського районного суду м.Харкова.

Справа №756/3603/23 за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «КС Володар» про стягнення грошових коштів надійшла до Дзержинського районного суду м.Харкова 02 червня 2023 року.

02 червня 2023 року шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначеного головуючого суддю Смирнова В.А.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 червня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Кредитної спілки «КС Володар» про стягнення грошових коштів. Суд вирішив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

04 вересня 2023 року до Дзержинського районного суду міста Харкова надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог.

В судове засідання, позивач не з`явилася, про судове засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Представник Відповідача, Кредитної спілки «КС Володар» в судове засідання повторно не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ухвали суду від 01 грудня 2023р., враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності представника відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

15.08.2012 року між сторонами було укладено Договір № ДВ-142 «Гарант плюс» по залученню внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок.

Згідно п. 1.1. договору член кредитної спілки протягом 3 (трьох) банківських днів, наступних за днем підписання договору, зобов`язується внести внесок у розмірі 7 000 (сім тисяч ) гривень 00 копійок, а кредитна спілка, після його використання в цілях, передбачених статутом кредитної спілки та даним договором, зобов`язується повернути його члену кредитної спілки разом з нарахованими на нього відсотками не раніше 15.02.2016 року, що становить 42 (сорок два) місяці.

Згідно п. 2.2. договору кредитна спілка на внесений членом кредитної спілки внесок щомісяця нараховує 28 (двадцять вісім) процентів річних. Відсотки на внесок нараховуються один раз на місяць на фактичну суму внеску за фактичну кількість днів використання кредитною спілкою внеску (п. 2.3 договору).

Згідно п.2.8. договору у разі, якщо член кредитної спілки не вимагає повернення суми строкового внеску (вкладу) у зв`язку із закінченням строку, встановленого цим договором, то після настання визначеного в п.1.1. цього договору строку договір вважається продовженим на умовах внеску до запитання.

13.11.2012 року уклав з КС «КС Володар» Договір № ДВ-195 «Гарант з капіталізацією» по залученню внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору член кредитної спілки протягом 3 (трьох) банківських днів, наступних за днем підписання договору, зобов`язується внести внесок у розмірі 42 136 (сорок дві тисячі сто тридцять шість) гривень 07 копійок, а кредитна спілка, після його використання в цілях, передбачених статутом кредитної спілки та даним договором, зобов`язується повернути його члену кредитної спілки разом з нарахованими на нього відсотками не раніше 13.05.2016 року, що становить 42 (сорок два) місяці.

Згідно п.2.2. вказаного договору кредитна спілка на внесений членом кредитної спілки внесок щомісяця нараховує 27 (двадцять сім) процентів річних. Відсотки на внесок нараховуються один раз на місяць на фактичну суму внеску за фактичну кількість днів використання кредитною спілкою внеску (п. 2.3 Договору).

Згідно п.2.8. договору у разі, якщо член кредитної спілки не вимагає повернення суми строкового внеску (вкладу) у зв`язку із закінченням строку, встановленого цим договором, то після настання визначеного в п. 1.1. цього договору строку договір вважається продовженим на умовах внеску до запитання.

21.11.2018 року між сторонами було підписано додаткову угоду до Договору № ДВ-195 від 13.11.2012 року.

Зміст пункту 1 Угоди: «Викласти п. 1.1. Договору № ДВ-195 від 13.11.2012 року в наступній редакції: «...членом Кредитної спілки було внесено внесок в розмірі 95 225 гривень 80 копійок, з урахуванням положень п.2.1.3 Договору (надалі-внесок), а кредитна спілка після його використання в цілях, передбачених статутом кредитної спілки та даним договором, зобов`язується повернути його члену кредитної спілки разом з нарахованими на нього відсотками не раніше 21.11.2019 року».

Згідно п. 3.1. даний договір набуває чинності з моменту його підписання договору та діє до 21.11.2019 року, якщо цим договором не встановлено інше.

21.11.2018 року між сторонами підписано додаткову угоду до Договору № ДВ-142 від 15 серпня 2012 року.

Зміст пункту 1 Угоди: «Викласти п. 1.1. Договору № ДВ-142 від 15.08.2012 року в наступній редакції: «...членом Кредитної спілки було внесено внесок в розмірі 10 000 гривень 00 копійок, з урахуванням положень п. 2.1.3 договору (надалі-внесок), а кредитна спілка після його використання в цілях, передбачених статутом кредитної спілки та даним договором, зобов`язується повернути його члену кредитної спілки разом з нарахованими на нього відсотками не раніше 21.11.2019 року».

Згідно п. 3.1. даний договір набуває чинності з моменту його підписання договору та діє до 21.11.2019 року, якщо цим договором не встановлено інше.

Заочним Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 06 липня 2022 року у справі №756/12466/20 позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «КС Володар» про стягнення грошових коштів - задоволено частково. Стягнуто з Кредитної спілки «КС Володар» (місце знаходження: 61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192, код ЄДРПОУ 26476970) на користь ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості за договором № ДВ-142 «Гарант-плюс» від 15.08.2012 року у розмірі 19 749 (дев`ятнадцять тисяч сімсот сорок дев`ять) гривень 62 копійки, заборгованості за договором №ДВ-195 від 13.11.2012 року «Гарант з капіталізацією» у розмірі 110 265 (сто десять тисяч двісті шістдесят п`ять) гривень 38 копійок. У задоволенні решти вимог - відмовлено.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 06 липня 2022 року у справі №756/12466/20 набрало законної сили 06 серпня 2022 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його невиконання (договір чи діалект).

Відповідно до ст.524, 533-535 і 625 ЦК України грошовими є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку, тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Отже, приписи ст.625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Разом з тим, за змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2ст. 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Подібний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07 лютого 2018 року по справі № 910/11249/17.

Так, Верховний Суд зробив висновок, що норма ст. 625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Великою Палатою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 зроблено висновок щодо можливості застосування положень ст.625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачене договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Постановою ВС від 06 березня 2019 року у справі № 577/5360/15-ц зроблено висновок, що за змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання у зв`язку зі стягненням грошових коштів, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц.

Також, суд враховує правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц, відповідно до якої формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначених норм права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При дослідженні питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних судом враховано правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 січня 2020 року в рамках справи № 924/532/19, якою було визначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Суд звертає увагу відповідача на той факт, що до суду не було надано жодних заперечень проти позову та доказів на підтвердження цих заперечень.

Судом перевірено розрахунок інфляційних збитків та трьох відсотків річних, здійснений позивачем, та встановлено, що він зроблений вірно.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягує з відповідача на користь позивача інфляційні збитки за період з грудня 2019 року по червень 2023 року в розмірі 68424 грн. 83 коп. та три відсотки річних за період з 22 листопада 2019 року по 10 серпня 2023 року в розмірі 14501 грн. 01 коп.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Аналіз наведених норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Таким чином, відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 21 листопада 2019 року по 21 листопада 2020 року в розмірі 23072 грн. 00 коп.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволений, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1147 грн. 12 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кредитної спілки «КС Володар» про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Кредитної спілки «КС Володар» (місце знаходження: 61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192, код ЄДРПОУ 26476970) на користь ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) інфляційні збитки за період з грудня 2019 року по червень 2023 року в розмірі 68424 (шістдесят вісім тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 83 коп. та три відсотки річних за період з 22 листопада 2019 року по 10 серпня 2023 року в розмірі 14501 (чотирнадцять тисяч п`ятсот одна) грн. 01 коп., пеню за період з 21 листопада 2019 року по 21 листопада 2020 року в розмірі 23072 (двадцять три тисячі сімдесят дві) грн. 00 коп., всього 105997 (сто п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 84 коп.

Стягнути з Кредитної спілки «КС Володар» (місце знаходження: 61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192, код ЄДРПОУ 26476970) на користь ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 12 коп.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Апеляційного суду Харківської області.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2022.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Кредитна спілка «КС Володар» (місце знаходження: 61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192, код ЄДРПОУ 26476970).

Суддя В.А. Смирнов