Рішення

від 27.12.2023 по справі 485/1156/23

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/1156/23

Провадження №2/485/361/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

27 грудня 2023 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Бодрової О.П.,

за участі секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,

прокурора Притули М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою керівника Баштанської окружної прокуратури Верцюха В.В., в інтересах держави в особі - Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,

установив:

У вересні 2023 року керівник Баштанської окружної прокуратури Верцюх В.В., в інтересах держави в особі - Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку із кадастровим номером 4825780000:04:000:0039, площею 6,86 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Снігурівської ТГ, Баштанського району, Миколаївської області, що належить ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину серії ВЕА №345831, зареєстрованого в реєстрі за №2-152 від 26.07.2006 державним нотаріусом Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області, успадкував право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 4825780000:04:000:0039, площею 6,86 га, яка знаходиться на території Снігурівської міської ТГ Баштанського району Миколаївської області. У подальшому ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №125906 від 07.08.2008, який зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі під №010802300440 та набув право власності на вказану земельну ділянку. Разом з тим, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 відсутні.

Окружною прокуратурою було виявлено порушення вимог ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України, а саме: ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (з 07.08.2008 року по даний час) не відчужив її, тому прокурор просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області належну відповідачеві земельну ділянку.

Прокурор у судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив її задовольнити, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення по справі.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення з яких слідує, що управління позов підтримує і просить його задовольнити, а також надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом публікації оголошення про виклик на веб-сайті суду та за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання в Україні, оскільки можливість надання доручення про виручення документів та виклик відповідача в судове засідання в порядку міжнародної правової допомоги відсутня внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

За наявності умов, визначених у ч. 1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

Приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у виключних випадках, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області у відповідності до положень ст. 145 ЗК України, Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області" здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, то воно наділене правом на подання такого роду позовів.

На запит прокурора від 30 серпня 2023 року № 52/4-4612, в листі від 06 вересня 2023 року №10-14-0.165-2948/2-23 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області зазначило, що ОСОБА_1 не звертався до управління з приводу відчуження вказаної земельної ділянки та не заперечують щодо вжиття органами прокуратури заходів представницького характеру в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру». Станом на 21 вересня 2023 року (день надходження даного позову прокурора до суду) Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області самостійно не реалізувало своє процесуальне право, тому у відповідності до положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 56 ЦПК України існують всі підстави для підтвердження представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 за схожих обставин.

Суд встановив, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №344426984 від28.08.2023 та №346619868 від 14.09.2023), відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4825780000:04:000:0039, а також фізичної особи з РНОКПП НОМЕР_1 , відсутні /а.с.11-12/.

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28.08.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 4825780000:04:000:0039, площею 6,86 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Снігурівської ТГ, Баштанського району, Миколаївської області, перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , інша інформація відсутня /а.с.13-14/.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВЕА №345831 від 26 липня 2006 року, на підставі заповіту, посвідченого Снігурівськоб державною нотаріальною конторою 23 серпня 1991 року і зареєстрованого в реєстрі за №2-964, ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку площею 6,86 гектарів у межах згідно з планом, яка розташована на території Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №060769, виданого Снігурівською районною державною адміністрацією 12 січня 2005 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010502300124, кадастровий номер 4825780000:04:000:0039 /а.с.15-16/.

За даними державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №125906 від 07 серпня 2008 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,86 га в межах території Снігурівської міської ради Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4825780000:04:000:0039 /а.с.17-18/.

Наведене вище також узгоджується з Технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку громадянину Росії ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Снігурівської міської ради Миколаївської області, а також Поземельною книгою земельної ділянки з кадастровим номером 4825780000:04:000:0039 від 11.05.2016 /а.с.19-56/.

Листом начальника Снігурівської міської військової адміністрації Баштанського району Миколаївської області №305/01-2-6 від 22.03.2023 встановлено, що у 2008 році громадянин ОСОБА_1 в межах території Снігурівської міської ради Баштанського району Миколаївської області отримав земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4825780000:04:000:0039 площею 6,8706 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт ЯЗ №125906 від 07 серпня 2008 року ОСОБА_1 видано на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 . На момент отримання державного акту ОСОБА_1 проживав: Тюменська область, Сургутський район, Ханти-Мантсійський Автономний округ, росія. Відомості про громадянство відсутні. Право власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано /а.с.57/.

За інформацією Управління ДМС України в Миколаївській області від 12 липня 2023 року № 4801.3.1-4608/48.1-23, громадянин ОСОБА_1 на обліку УДМС в Миколаївській області не значиться /а.с.61-62/.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР , зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного та надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Ст.13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до ч.2 цієї статті у разі: 1) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; 2) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України "Про міжнародне приватне право", положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України "Про міжнародне приватне право" право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться. Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1302 від 09.12.2021, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, затвердженим наказом Держгеокадастру №248 від 21.05.2021 визначено, що Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Згідно ст. 148 ЗК України земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та на умовах, встановлених законом.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа N 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", від 11 березня 2003 року "Новоселецький проти України", від 1 червня 2006 року "Федоренко проти України"). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

На підставі викладеного, суд встановив, що ОСОБА_1 , будучи громадянином російської федерації, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 07.08.2008 року по даний час) не відчужив її, у зв`язку з чим вона підлягає конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2684,00 грн за подачу позовної заяви, а також 1342,00 грн за подачу заяви про забезпечення позову.

Згідно ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки від учасників справи жодних клопотань щодо заходів забезпечення позову не надходило, а тому заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

На підставі ст. 13, 14 Конституції України, ст. 22, 80, 81, 145, 148 Земельного кодексу України, керуючись ст. 11-13, 76-81, 141, 158, 258, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву керівника Баштанської окружної прокуратури Верцюха В.В., в інтересах держави в особі - Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області земельну ділянку із кадастровим номером 4825780000:04:000:0039 площею 6,86 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Снігурівської міської ТГ Баштанського району Миколаївської області, що належить ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури (Миколаївська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910048, Держказначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, р/р UA748201720343150001000000340, Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172) понесені судові витрати у розмірі 4026,00 (чотири тисячі двадцять шість) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Повне рішення складено 04 січня 2024 року.

Суддя О.П.Бодрова