Рішення

від 22.12.2023 по справі 500/3248/18

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/3248/18

Провадження № 2/946/230/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2023 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Баннікової Н.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Узун К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїл цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача селянське (фермерське) господарство «Ніколенко Ігор Степанович» про визнання договору недійсним та відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -Селянське (фермерське) господарство «Ніколенко Ігор Степанович» (далі- СФГ «Ніколенко І.С.», Господарство) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та стягнення збитків. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 04.07.2008 року ТОВ «Злагода» уклало з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 5,6131 га, кадастровий номер - 5122082900:01:001:0104 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У відповідності до п.п. 3.1 п. 3 Договору - договір оренди укладено на 10 років. Згідно до п.п. 15.1 п. 15 Договору - договір оренди земельної ділянки набуває чинності після підписання його сторонами і діє з часу державної реєстрації. 07.08.2009 року позивач зареєстрував договір оренди в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №040952100196. Окрім того, між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання передачі на місцевості земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду ТОВ «Злагода», відтак з 10.08.2009 року договір оренди набрав чинності та почав діяти. Таким чином, позивач у встановленому законом порядку набув право користування земельною ділянкою на строк 10 років, тобто до 07.08.2019 року. Проте, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Злагода» дізнався, що ОСОБА_1 , не розірвавши договір оренди з ТОВ «Злагода», строк дії якого не закінчився, уклав 12.04.2017 року договір оренди з ОСОБА_2 », який у свою чергу засіяв соняшником вже підготовлену для посівних робіт земельну ділянку площею 5,6131 га, що орендує ТОВ «Злагода». При цьому, саме ТОВ «Злагода» здійснило передпосівну підготовку земельних ділянок, загальною площею 417 га (в цей масив і входить спірна земельна ділянка площею 5,6131 га). За фактом захоплення земель 10.03.2017 року відкрито кримінальне провадження №12017160150000630. Факт посіву відповідачем земель площею 417 га засвідчує акт обстеження земельних ділянок на території Кислицької сільської ради від 27.04.2017 р. Вважає, що власник земельної ділянки на час дії раніше укладеного договору оренди землі був позбавлений права користування земельною ділянкою та повторної її передачі в оренду іншій особі до закінчення строку дії попереднього договору. Так, орендар в установленому законом порядку має право оспорювати будь-які правочини що стосуються орендованої земельної ділянки, на відшкодування шкоди, заподіяної громадянами і юридичними особами України тощо. Отже, позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки, який укладений 12.04.2017 р. між ОСОБА_2 » та ОСОБА_1 , порушує його права, як орендаря та є недійсним, оскільки укладений в період дії попереднього договору оренди спірної ділянки. Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Злагода» просило визнати вказаний договір недійсним та стягнути з ОСОБА_1 суму неотриманого доходу. При цьому, процесуальний статус ОСОБА_2 » позивач визначив саме в якості третьої особи.

Позивач та її представник у судове засідання, призначене на 22.12.2023 року, не з`явились, про час та місце розгляду справи сповіщались належним чином, заяв, клопотань не подали, причини неявки не повідомили.

Представник відповідача та представник третьої особи подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Проти задоволення позовних вимог - заперечують.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.07.2008 року ТОВ «Злагода» уклало з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 5,6131 га, кадастровий номер - 5122082900:01:001:0104 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за умовами якого позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років. Договір було зареєстровано в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №040952100196.

12.04.2017 року між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством «Ніколенко Ігор Степанович» укладено договір оренди землі, а саме - щодо саме цієї ж земельної ділянки.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладеної 12.04.2017 року між Селянським (фермерським) господарством «Ніколенко Ігор Степанович» та ОСОБА_1 .

Очевидно, що за таким формулюванням позовних вимог особами, питання про права та обов`язки яких вирішується судом у розглядуваній справі, є, насамперед, сторони оспорюваного правочину, - СФГ «Ніколенко І.С.» та ОСОБА_1 .

Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тобто сторонами договору оренди землі є орендодавець та орендар.

Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків СФГ «Ніколенко Ігор Степанович» як орендаря спірної земельної ділянки та сторони оспорюваного договору оренди.

Натомість СФГ «Ніколенко І.С.» до участі у справі залучений в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, а позивач заяв чи клопотань про залучення ОСОБА_3 » в якості співвідповідача не заявляв, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відрізняється за обсягом прав та обов`язків.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №291/1024/18-ц.

Отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав неналежного суб`єктного складу учасників справи.

Керуючись ст.ст.7-8, 212-215, 265, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача селянське (фермерське) господарство «Ніколенко Ігор Степанович» про визнання договору оренди земельної ділянки від 12.04.2017 р. недійсним та відшкодування збитків - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Суддя: Н.В.Баннікова