Рішення

від 29.03.2017 по справі 510/1667/16-ц

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1667/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2017 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

за участю: секретаря Фурсовой А.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Плавнінської сільської ради Ренійського району Одеської області, сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок» про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача Плавнінської сільської ради, позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності, про що надав письмову заяву.

Представник відповідача СВК «Світанок» позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивач на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася із відповідними вимогами та просить визнати за нею в порядку спадкування право власності на спадкове майно, зазначивши, що за життя її свекрусі ОСОБА_2 належало:

земельна ділянка загальним розміром 2,41 га яка розташована на території Плавнівської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 862030;

право власності на майновий пай члена СВК «Світанок» Ренійського району Одеської області на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай серії ОД-ХХ № 02248;

земельна частка (пай) в СВК «Світанок» с. Плавні Ренійського району Одеської області, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0140652 та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 січня 2004року, зареєстровано в реєстрі за № 123;

право власності на майновий пай члена СВК «Світанок» Ренійського району Одеської області на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай серії ОД-ХХ № 02567 від 2004 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 січня 2004 року, зареєстровано в реєстрі за № 123.

На випадок смерті ОСОБА_2 не розпорядилася належним їй майном, заповіту не залишила, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , є ОСОБА_1 яка на момент смерті свекрухи мешкала разом із нею, що підтверджується довідкою Плавнінської сільської ради. Інших спадкоємців на момент розгляду справи судом не встановлено. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на вищезазначене спадкове майно, як на об`єкти спадщини, який на момент смерті належало спадкодавцю. У відповідний 6-місячний строк позивач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернулась, однак позивач прийняла спадщину з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. На час відкриття спадщини, позивач постійно проживала разом із спадкодавцем. Протягом строку, встановленого для прийняття спадщини з моменту її відкриття, позивач про відмову від спадщини не заявляла, а отже фактично прийняла її в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, вступом в управління та володіння спадковим майном.

Враховуючі ці обставини, позивач пізніше звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, однак її в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів на земельні ділянки, майновий пай, про що 06.08.2016 року нотаріусом було винесено вмотивовану постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину. Після смерті ОСОБА_2 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на спадкове майно, як на об`єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, та в порядку ч. 3 ст.1268 ЦК України прийняла спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_2 вважаючи, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці відсутні, представники відповідачів не заперечували, щоб позивач оформив право власності на спадкове майно після смерті спадкодавця на своє ім`я.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1266 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за законом (ст.1261 ЦК України). У відповідний 6-місячний строк позивач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернулась, однак позивач на момент смерті спадкодавця ОСОБА_2 мешкала разом із нею, після її смерті продовжувала користуватися спадковим майном, отже фактично вступила в управління та володіння спадковим майном в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на спадкове майно, з підстав прийняття спадщини за законом, однак, з незалежних від неї причин він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво про право власності на вищевказаний об`єкт спадкового майна, у зв`язку із чим була вимушена звернутися за захистом прав та інтересів до суду.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 126, 152 ЗК України, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на:

земельні ділянки загальною площею 2,41 га (площею 1,89 га із кадастровим номером 5124184000:01:004:0098, площею 0,52 га із кадастровим номером 5124184000:01:003:0217), розташовані на території Плавнівської сільської ради Ренійського району, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 862030;

майновий пай КСП «Світанок» на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай серії ОД-ХХ № 02248;

майновий пай КСП «Світанок» на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай серії ОД-ХХ № 02567;

земельну частку (пай) розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах КСП «Світанок» на підставі сертифікату серії ОД № 0140652.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.І. Дудник