Ухвала

від 03.01.2024 по справі 903/1182/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

03 січня 2024 року Справа № 903/1182/23 Суддя господарського суду Волинської області Шум М.С., розглянувши матеріали по справі 903/1182/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГУН - ТРАНС"

до відповідача фізичної особи - підприємця Руднюк Олени Миколаївни

про стягнення 114 402,68 грн.

встановив:

На адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГУН - ТРАНС" до фізичної особи - підприємця Руднюк Олени Миколаївни про стягнення 114 402,68 грн. та судові витрати у справі, що складаються з судового збору в сумі 2 684,00 грн. та витрат на професійну правову допомогу в сумі 9 500, 00грн. та 3 000. 00 грн. гонорару успіху.

При обґрунтуванні позову посилається, що відповідач не належним чином виконав умови Договору транспортних перевезень за №ФР/622/П від 30.06.2023.

Ухвалою суду від 27.11.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГУН - ТРАНС" до фізичної особи - підприємця Руднюк Олени Миколаївни про стягнення 114 402,68 грн. заборгованості - залишено без руху. Надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: подати суду докази реєстрації електронного кабінету позивача в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

На виконання вимог ухвали суду від 27.11.2023 представник позивача листом від 01.12.2023 звернувся до суду з заявою про усунення недоліків позовної заяви та долучив докази реєстрації електронного кабінету позивача в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Ухвалою суду від 04.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

22.12.2023 на адресу суду від фізичної особи - підприємця Руднюк Олени Миколаївни надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору (сплатою підприємцем Руднюк О.М. коштів у повному обсязі).

22.12.2023 на адресу суду від фізичної особи - підприємця Руднюк Олени Миколаївни надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, вважає розмір судових витрат заявлених позивачем завищеним, необгрунтованим та таким, що є неспівмірним із складністю справи.

02.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГУН - ТРАНС" на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

02.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГУН - ТРАНС" на адресу суду надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з повною оплатою суми заборговановті та просить суд вирішити питання стосовно судових витрат по справі та стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 9500,00 грн. та 3 000,00 грн. гонорару успіху.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що сторонами у справі було вжито заходів, спрямованих на добровільне врегулювання господарського спору, що, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України є підставою для закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ч.1 ст.130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом враховано, що відповідачем у справі вжито усіх можливих заходів, спрямованих на врегулювання господарського спору, зокрема, у відповідності до платіжної інструкції від 23.10.2023 №723 та від 27.11.2023р. №790, та після відкриття судом провадження у справі платіжні інструкція №840 від 21.12.2023, повністю сплачено (погашено) існуючу перед позивачем заборгованість стягнення котрої виступає предметом спору у даній справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України унормовано, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладене, беручи до уваги постановлення судом ухвали про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, заявлене позивачем клопотання, у суду виникають обставини для вирішення питання та постановлення за відповідними наслідками відповідної ухвали про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "БІГУН - ТРАНС" з Державного бюджету України 1 342,00 грн. суми судового збору, що становить 50 відсотків від суми судового збору 2 684,00 грн., сплаченої при зверненні позивача до суду з відповідним позовом.

Решта судового збору, а саме 1 342,00 грн., покладається судом відшкодуванням на відповідача відповідно до положень ст.ст. 129, 130 ГПК України. При цьому також враховано, що саме з вини підприємця Руднюк О.М. відповідний спір було доведено до розгляду судом.

Щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне:

Згідно ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат це суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позові від 21.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "БІГУН - ТРАНС просило суд вирішити питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу в розмірі 9 500,00грн. та 3 000,00 грн. відшкодування гонорару успіху.

В підтвердження надання адвокатом Лозою В.М. Товариству з обмеженою відповідальністю "БІГУН - ТРАНС" послуг з професійної правничої допомоги під час розгляду справи стороною надано копії наступних документів: довіреність від 11.11.2023, договір про надання правової допомоги від 11.11.2023, квитанція до прибуткового касового ордера №05-11 від 14.11.2023 на суму 9 500,00грн., Акт приймання передачі послуг від 14.11.2023, Свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю від 16.05.2008 №507, (а.с. 17-21).

Пунктом 1 частини 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України, визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Враховуючи вказане, судом констатується, що позивачем згідно ст. 74 ГПК України доведено понесення витрат в розмірі 9 500.00 грн. по оплаті наданих послуг з професійної правничої допомоги.

Відповідно до Постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Водночас відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).

В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, проте, беручи до уваги заявлене представником позивача клопотання про зменшення, вправі зробити це у даній справі.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022р. у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, від 24.10.2019р. у справі №905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі №904/3583/19, від 18.03.2021р. у справі №910/15621/19 тощо.

Такі критерії, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.

Суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України (з власної ініціативи), так і в частині четвертій статті 126 ГПК України (за клопотанням сторони).

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2022р. у справі №903/643/21.

Суд засвідчує, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.

Враховуючи здійснене на адресу суду заперечення відповідача про розмір витрат на правову допомогу, заявлених до стягнення позивачем, останні приймаються судом із наступними висновками про можливість зменшення розміру таких витрат на 50% з 9 500.00 грн. до 4 750.00 грн.

На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, тривалість розгляду справи, повну оплату стороною суми заборгованості , суд дійшов висновку щодо доцільності відшкодування Товариство з обмеженою відповідальністю "БІГУН - ТРАНС" за рахунок підприємця Руднюк О.М. витрат на надання правової допомоги в суді в розмірі 4 750.00 грн.

Щодо заявленого до стягнення з відповідача гонорару успіху в сумі 3 000.00 грн. суд зазначає таке:

Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічні висновки викладені в постанові КГС у складі ВС від 27.09.2022 №910/3547/21.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді першої інстанції та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Відтак, суд вважає, що заява Адвоката щодо покладення на відповідача витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 3 000.00 грн. в якості «гонорару успіху» не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані представником позивача докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку про часткове стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 4 750.00 грн.

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 129, 130, 231-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 903/1182/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГУН - ТРАНС" до фізичної особи - підприємця Руднюк Олени Миколаївни про стягнення 114 402,68 грн. - закрити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Руднюк Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГУН - ТРАНС" (34500, Рівненська обл., м.Сарни. , вул. Горіхова, 10, код ЄДРПОУ 43078761) 1 342,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору, 4 750,00 грн. у відшкодування витрат по оплаті послуг з наданої професійної правничої допомоги.

4. Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути ТовариствУ з обмеженою відповідальністю "БІГУН - ТРАНС" (34500, Рівненська обл., м.Сарни. , вул. Горіхова, 10, код ЄДРПОУ 43078761) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 342,00 грн., сплачений при поданні позовної заяви до Господарського суду Волинської області згідно платіжної інструкції №7449 від 15.11.2023р. на суму 2 684,00 грн., відповідно до ст. 130 ГПК України та ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

5. Підставою для повернення судового збору є дана ухвала, підписана суддею та завірена гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

Відповідно до ч.2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ст.ст. 231, 255 ГПК України, ухвала про закриття провадження у справі, підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 (десяти) днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала суду підписана 03 січня 2024 р..

Суддя М. С. Шум